Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/22353/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22353/25

Головуючий І інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення – 04.09.2025р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними дій, скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ТОВ « 100 ШИН+» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд протиправними та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості №UA500500/2025/000247/2 від 04.07.2025р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000526.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ « 100 ШИН+» (покупець) та компанією «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED» Таїланд (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір No 100SH PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024р., відповідно до умов якого, «Продавець» відвантажує, а «Покупець» приймає та оплачує вантажні та легкові шини (виробник: «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED») у кількості та по цінам, вказаним у комерційних Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно Інвойс.

На виконання умов цього контракту було оформлено поставку товару та складено інвойс №2025041159 від 03.04.2025р, відповідно до якого, узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару в партії складає 192 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (LAEM CHABANG) становить 34198,40 Доларів США.

Далі, як зазначає позивач у своєму позові, з метою здійснення їх митного оформлення декларантом було подано контролюючому органу митну декларацію №25UA500500021266U0 від 03.07.2025р., разом з усіма необхідними документами.

Однак, за результатами розгляду поданих документів Одеською митницею 15.04.2025 року було прийнято необгрунтовані Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000247/2 від 04.07.2025р. та Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000526.

Так, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на розбіжності, що викликають сумніви в митній вартості товару, а саме: 1) в копії митної декларації країни відправлення від 06.05.2025 №A0061680513718 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB; 2) П.5.2 контракту 100SH PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024р. визначено що порядок оплати товару визнається у рахунку-проформі на кожну партію товару, але у рахунку проформі 0030098786202503601 від 03.04.2025р. відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар; 3) довідка про транспортні витрати №6882 від 26.06.2025р. видана ТОВ «Лімертін карго делівері», але, згідно наданого до митного оформлення транспортного документа СМR №116177 від 02.07.2025р. перевізником зазначено ALPHACOSTA UKRAINE LLC яке жодного відношення до здійснення перевезення товару не має відповідно до договору на надання транспортно експедиторських послуг №ЛТШ-9688 від 29.04.2025р.; 4) у заявці №25/0525-1 від 25.05.2025 відсутнє посилання на договір на надання транспортно експедиторських послуг №ЛТШ-9688 від 29.04.2025; 5) у наданій калькуляції вартості вантажних шин 2025041159 від 03.04.2025р. зазначена середня вартість шин за шт. у той же час у інвойсі вартість продукції визначається за конкретний артикул без розрахунку його середньої вартості.

Як зазначає представник позивача у позові, до митного оформлення була надана копія МД країни-відправлення, в якій зазначено найменування порту відправлення (випуску товару) (LAEM CHABANG) та є посилання на Інвойс (2025041159 від 03.04.2025р.), вагу 14622 кг, найменування товару (шини для вантажних автомобілів), кількість товару 192 шт. та вартість товару 34198,40 дол. США, що, в свою чергу, в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що були надані до митного оформлення, та дають змогу ідентифікувати поставку товару.

Також, як зазначає представник позивача, до митного оформлення також була надана рахунок-проформа №0030098786202503601 від 03.04.2025р., в якій чітко визначено порядок оплати товару, а саме вказано, що оплата здійснюється впродовж 180 днів після отримання товару.

При цьому, до митного оформлення надавались й документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом LAEM CHABANG (Таїланд) до пп Чорноморськ (Україна). Таким чином, вартість перевезення, на переконання позивача, є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

Що стосується ТОВ «Альфакоста Юкрейн», то останнє є перевізником, що було залучено для здійснення перевезення Експедитором ТОВ «Лімертін Карго Делівері», на виконання договору транспортного експедирування №ЛТШ-9688 від 29.04.2025, що укладений між ТОВ « 100 ШИН+» та ТОВ «Лімертін Карго Делівері».

Що ж стосується «прайс-листа» б/н від 20.01.2025р. та «проформи-інвойсу» від 21.11.2024р. №YS2402SN, то останні дійсно не надавались, але, натомність, замість них до митного оформлення було надано «прейскурант» виробника товару б/н від 08.02.2025р. та «інвойс» №WD202501073 від 08.02.2025р. При цьому, представник позивача звертає увагу на те, що «прайс-лист» є документом довільної форми, і чинне законодавство не встановлює якихось конкретних вимог до форми чи до термінів видачі прайс-листів, а тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Крім того, на переконання позивача, у митного органу були усі реальні можливості належним чином ідентифікувати заявку №25/0525-1 від 25.05.2025р. з партією товару, що оцінюється, хоча, в розумінні ч.2 ст.53 МК України, ця заявка до договору транспортного експедирування не є документом, що підтверджує митну вартість.

Таким чином, представник позивача стверджує, що усі основні документи, які свідчать про митну вартість товару відповідно до договору, були одразу надані митному органу, і у цих документах відсутні будь-які розбіжності щодо визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року адміністративний позов ТОВ «100 ШИН+» – задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2025/000247/2 від 04.07.2025р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000526.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Одеської митниці 03.10.2025 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

22.10.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

30.10.2025р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

13.06.2024 року між ТОВ « 100 ШИН+» (покупець) та «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED», Таїланд (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №100SHPRIHUAYI2024 від 13.06.2024р., відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини Виробник: «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED» у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно Інвойс.

На виконання умов вказаного договору сторони узгодили інвойс №2025041159 від 03.04.2025р, відповідно до якого, була також узгоджена й номенклатура, ціна та кількість товару (вантажні радіальні шини). Загальна кількість товару складає 192 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (LAEM CHABANG) становить 34198,40 Доларів США.

У зв`язку поставкою товару на виконання контракту №100SHPRIHUAYI2024 від 13.06.2024р., позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500021266U0 від 03.07.2025 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт з додатками до нього, інвойси, платіжні інструкції в іноземній валюті та інші документи).

Проте, відповідачем за результатами розгляду вказаних документів, було прийняте оскаржуване рішення - про коригування митної вартості №UA500500/2025/000247/2 від 04.07.2025р. та Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000526.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в копії митної декларації країни відправлення від 06.05.2025 №A0061680513718 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB; 2) П.5.2 контракту 100SH PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024 визначено що порядок оплати товару визнається у рахунку проформі на кожну партію товару, але у рахунку проформі 0030098786202503601 від 03.04.2025 відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар; 3) довідка про транспортні витрати №6882 від 26.06.2025 видана ТОВ «Лімертін карго делівері», але, згідно наданого до митного оформлення транспортного документа СМR №116177 від 02.07.2025 перевізником зазначено ALPHACOSTA UKRAINE LLC яке жодного відношення до здійснення перевезення товару не має відповідно до договору на надання транспортно експедиторських послуг №ЛТШ-9688 від 29.04.2025; 4) у заявці №25/0525-1 від 25.05.2025 відсутнє посилання на договір на надання транспортно експедиторських послуг №ЛТШ-9688 від 29.04.2025; 5) у наданій калькуляції вартості вантажних шин 2025041159 від 03.04.2025 зазначена середня вартість шин за шт у той же час у інвойсі вартість продукції визначається за конкретний артикул без розрахунку його середньої вартості

В рішенні також було запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У рішенні окрім іншого, вказано, що 04.07.2025р. декларантом ТОВ « 100 ШИН+» надіслано лист від 03.07.2025р. б/н, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Крім того, позивачу, як декларанту, було роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МКУ.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України, відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Як слідує зі змісту вимог п.п.23,24 ч.1 ст.4 МК України, «митне оформлення» - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як загально відомо, ч.2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено приписами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, враховуючи вказане правове регулювання, можна дійти висновку про те, що митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Так, як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, в ньому зазначено, що подані позивачем документи нібито містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте, як свідчать матеріали справи, жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.

Судова колегія, уважно дослідивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів позивача та неспроможність зазначених в оскаржуваному рішенні підстав для його прийняття.

До такого висновку апеляційний суд приходить з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем дійсно було надано до митного оформлення усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, і ці документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час, обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не було в даному випадку доведено наявність належних і достатніх підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовими висновками Верховного Суду, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Так, в оскаржуваному рішенні недоліком, який, на думку митного орану, свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є те, що довідка про транспортні витрати №6882 від 26.06.2025р. видана ТОВ «Лімертін карго делівері», але, згідно наданого до митного оформлення транспортного документа СМR №116177 від 02.07.2025р. «перевізником» зазначено «ALPHACOSTA UKRAINE LLC», яке жодного відношення до здійснення перевезення товару не має відповідно до договору на надання транспортно експедиторських послуг №ЛТШ-9688 від 29.04.2025р.

Згідно з п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Так, як встанволено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 29.04.2025 року між позивачем ТОВ « 100+ шин» (клієнт) та ТОВ «Лімертін Карго Делівері» (експедитор) укладено договір на надавання транспортно-експедиційних послуг №ЛТШ-9688, згідно п.1.1 у відповідності з цим договором, експедитор зобов`язаний сплатити відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги організаціям перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організацій доставки вантажу.

Відповідно до п.3.1.1 цього ж договору, експедитор організовує перевезення контейнерних вантажів клієнта морським, залізничним, зателефонувавши відповідно до умов договору та заявки клієнта, визначаючи організацію перевезення та зберігача контейнерів та ін. операції, необхідні для виконання договору та заявки клієнта.

Як свідчать матеріали справи, 25.05.2025 року сторонами було погоджено заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №25/0525-1 маршрутом Лаем Чабанг – Чорноморськ-Усатове.

При цьому, як видно з матеріалів справи, Експедитором ТОВ «Лімертін Карго Делівері» було складено рахунок на оплату №6882 від 26.06.2025р., яким й підтверджується здійснення витрат на транспортування вантажу, що в загальній сумі становить 157 382,36 грн. з ПДВ, а саме: 1) компенсація вартості морського перевезення наданого нерезидентом за маршрутом Лем Чабанг, Таїланд - Чорноморськ, Україна 125056,20 грн; 2) послуга з організації автоперевезення за маршрутом м. Чорноморськ-Усатово 11252,06 грн; 3) послуга з організації перевезення вантажів м. Чорноморськ, MRKU3738326 21174,10 грн.

Вартість міжнародного перевезення вантажу також підтверджується виданою ТОВ «Лімертін Карго Делівері» довідкою №6882 від 26.06.2025р. про транспорто-експедиційні послуги.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, Позивачем було сплачено на користь експедитора 157482,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16133 від 30.06.2025 року. Призначення платежу - оплата за морське перевезення вантажу та експедиторськi послуги, згiдно рахунку 36882 вiд 26.06.2025 у т.ч. ПДВ - 5 404,36грн.

Між тим, в автотранспортній накладній (CMR) №116177 від 02.07.2025р. «перевізником» дійсно зазначено – «ALPHACOSTA UKRAINE LLC».

Проте, як видно зі змісту п.3.1.2 договору №ЛТШ-9688 від 29.04.2025 року, експедитор укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями з перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в тому числі перепаковування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантажених контейнерів, набір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. Проводить розрахунки з ними, сплачує мито, збори та інші обов`язкові платежі за рахунок коштів клієнта.

Таким чином, з метою організації перевезення вантажу позивача залучення екпедитором ТОВ «Лімертін Карго Делівері» третьої особи «ALPHACOSTA UKRAINE LLC» для виконання перевезення повністю відповідає умовам договору №ЛТШ-9688 від 29.04.2025 року.

Отже, враховуючи викладені обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що надані декларантом до митного органу документи у сукупності повністю підтверджують витрати на транспортування, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.

При цьому, суд вважає, що формальна відсутність у заявці №25/0525-1 від 25.05.2025 прямого посилання на договір №ЛТШ-9688 не впливає на факт та розмір транспортних витрат, а тому не може ставити під сумнів достовірність заявленої митної вартості.

Також, як на підставу для коригування митної вартості товару митним органом у своєму рішенні зазначено й про відсутність в інвойсі №0030098786202503601 від 03.04.2025р. банківських реквізитів для здійснення оплати за товар щодо визначення умов оплати товару.

Проте, з цього приводу слід зазначити про те, що сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що наявні й інші розбіжності, а саме: - в копії митної декларації країни відправлення від 06.05.2025р. №A0061680513718 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB; - у наданій калькуляції вартості вантажних шин 2025041159 від 03.04.2025р. зазначена середня вартість шин за шт. у той же час у інвойсі вартість продукції визначається за конкретний артикул без розрахунку його середньої вартості.

Однак, згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положеннями ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання таких основних документів як митна декларація країни відправлення та калькуляції, а тому вказані документи не підтверджують визначення митної вартості товару. Посилання на них в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обґрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженості митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.

Між тим, як вже неодноразово зазначалося вище, митний орган зобов`язаний чітко зазначити усі конкретні обставини, які викликали у нього сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Разом з тим, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Як вже зазначалося вище, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї ж статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що, в свою чергу, у сукупності з вищевикладеним, не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи оскаржуване рішення відповідача судова колегія, як і окружний суд, вважає за необхідне врахувати також й правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Також, Верховний Суд зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд, окрім іншого, вказував, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Так, як вбачається зі змісту спірного рішення, Відповідачем фактично було здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 27.08.2024 №UA500500/2024/29602 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.

Проте, як вже вказувалося вище, митним органом не було надано до суду 1-ї та 2-ї інстанцій доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за попередньою МД, інформації щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає доводи митниці про обґрунтованість коригування митної вартості товару по МД позивача до митної вартості попередньої МД.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А як передбачено приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з урахуванням наведеного, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що декларантом були надані відповідачу усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, на підставі яких останній мав можливість встановити дійсну вартість імпортованого товару, який переміщався через митний кордон України, у зв`язку з чим, спірні картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000526 та рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000247/2 від 04.07.2025 підлягають скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 23.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко