Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №400/4181/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4181/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (суддя Гордієнко Т.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 24.09.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про часткове визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

25.04.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасування пункт 5.4. наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 12.11.2024 №2585 "Про результати службового розслідування";

- визнати протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 06.12.2024 №1659 "Про притягнення до матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 ".

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач (в/ч НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку апелянта, жодна військова посадова особа військової частини не вчинила протиправні дії відносно позивача. У той час, прийняте рішення в/ч НОМЕР_1 у вигляді відповідного наказу про результати службового розслідування відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте, виходячи із фактів та обставин, вчинених (допущених) позивачем порушень. На думку апелянта, задоволення цього безпідставного позову - це свято безкарності та заохочення для командирів діяти безвідповідально, недбало та без контролю за особовим складом в умовах воєнного стану та загрози державності.

Окремо апелянт зауважив, що у змісті позовної заяви відсутні твердження позивача щодо спростування факту завдання матеріальної шкоди, тобто він не заперечує, що переплата додаткової винагороди та грошового забезпечення на загальну суму 109 526,85 грн солдату ОСОБА_2 дійсно відбулася з вини позивача як тимчасово виконувача обов`язків командира 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 .

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом командира в/ч НОМЕР_1 №501 від 06.09.2022 лейтенанта ОСОБА_1 командира 1стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону з 31.08.2022 допустили до тимчасового виконання обов`язків за невакантною посадою командира 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 26.10.2023 №304, лейтенанта ОСОБА_1 колишнього командира 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19.06.2023 №272 на посаду офіцеру озброєння логістики в/ч НОМЕР_2 , вважати таким, що з 27.10.2023 справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до в/ч НОМЕР_2 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №1740 від 17.06.2024 призначено службове розслідування відносно солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 за фактом неповернення з лікувального закладу . Надані відповідачем документи свідчать, що:

Наказом №639 від 16.11.2022 п. 9.2 солдата ОСОБА_2 , призваного за мобілізацією під час дії воєнного стану, призначено на посаду старшого бойового медика 1 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з "14" листопада 2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, шпк "сержант.

Наказом командира військової частини №685 від 13.12.2022 солдата ОСОБА_2 , старшого бойового медика 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , на лікування. З "13" грудня 2022 року. Зарахувати на продовольче забезпечення з "14" грудня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході службового розслідування було встановлено, що солдат ОСОБА_2 , який знаходиться у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 проходив військову службу в підрозділі 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 . Згідно направлення №2673 від 13.12.2022 начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 вибув з підрозділу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 . В подальшому зв`язок із солдатом ОСОБА_2 був відсутній на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження не відомо. Згідно відповіді начальника медичної частини в/ч НОМЕР_5 вхідний №3791 від 12.06.2024, солдат ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, амбулаторному огляді у в/ч НОМЕР_5 в тому числі в цивільних закладах охорони здоров`я зони відповідальності в період з 13.12.2022 по 28.05.2024 не перебував. Військово-лікарську комісію у в/ч НОМЕР_5 з 13.12.2022 по 28.05.2024 не проходив.

Під час проведення службового розслідування період з 13.12.2022 по теперішній час вважати таким, що солдат ОСОБА_2 без поважних причин відсутній на військовій службі. Загальна сума безпідставно набутих коштів становить 109526,85 грн. Переплата додаткової винагороди та грошового забезпечення на загальну суму 109526,85 грн. солдату ОСОБА_2 виникла внаслідок відсутності контрою за особовим складом 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , колишнім тимчасово виконуючим обов`язки командира 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 , оскільки 13.12.2022 солдат ОСОБА_2 вибув з підрозділу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 до лікувального закладу, а саме: Військово-медичного клінічного центру Східного регіону військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 , після чого контроль подальшого перебування солдата ОСОБА_2 з боку колишнього тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 .

Тобто колишнім тимчасово виконуючим обов`язки командира 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 порушено вимоги п.20 ст.112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2024 р. №2585 "Про результати службового розслідування" наказано:

5.Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

5.1. врахувати факт 13.12.2022 самовільного залишення військової частини або місця служби солдатом ОСОБА_2 ;

5.2. відповідно до п. 1 статті 11, п. 1 статті 13 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” переплату щомісячного грошового забезпечення з 13.12.2022 в сумі 11129,86 грн. (одинадцять тисяч сто двадцять дев`ять) гривень (вісімдесят шість) копійок та додаткової винагороди за грудень 2022 року у сумі 30000.00 (тридцять тисяч) гривень; переплату щомісячного грошового забезпечення за січень 2023 в сумі 14254,50 грн. (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні (п`ятдесят) копійок та додаткової винагороди за січень 2023 в сумі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень; переплату щомісячного грошового забезпечення за лютий 2023 в сумі 20974,50 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні (п`ятдесят) копійок; переплату щомісячного грошового забезпечення за березень 2023 в сумі 3167,99 грн. (три тисячі сто шістдесят сім) гривень. Загальна сума безпідставно набутих коштів становить - 109526,85 грн. (сто дев`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень (вісімдесят п`ять) копійок занести до Книги нестач військової частини НОМЕР_1 ;

5.3. внести в книгу нарахувань та стягнень військової частини НОМЕР_1 переплату грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату ОСОБА_2 на загальну суму - 109526,85 грн. (сто дев`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень (вісімдесят п`ять) копійок та облікувати за колишнім тимчасово виконуючим обов`язки командира 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 ;

5.4. стягнути з колишнього тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 - 109526,85 грн. (сто дев`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень (вісімдесят п`ять) копійок, шляхом відрахувань з його грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди в розмірі до 20 % щомісяця;

5.5. у зв`язку з переведенням військовослужбовця до інших військових частіш з метою повернення зазначеного у п.5.3. суми завданої державі шкоди підготувати відповідні документи про передачу дебіторської заборгованості до військової частини НОМЕР_2 - щодо лейтенанта ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.12.2024 №1659 старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі у розмірі 109526, 85 грн.

Вважаючи наказ протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом про його скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а саме не проведення службового розслідування відносно нього, що унеможливлює притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі – Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до вимог статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 69 Дисциплінарного статуту на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження у посаді.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до пункту 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами пункту 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з пунктом 36 Статуту командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до приписів пункту 58 Статуту командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 59 Статуту командир (начальник) зобов`язаний: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків; не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Відповідно до статті 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджений Наказом Міністра оборони України 21 листопада 2017 року №608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 (далі - Порядок №608).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року №160-IX (далі – Закон №160-IX).

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.

За змістом частини першої, другої статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

За приписами частини четвертої статті 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

За правилами частини першої статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Абзацом 1 частини другої статті 8 Закону №160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Частиною третьою статті 8 Закону №160-IX передбачено, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Частинами шостою - восьмою статті 8 Закону №160-IX встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Приписами статті 9 Закону №160-IX визначено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

В силу положень частини першої статті 14 Закону №160-IX наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку винної протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням чи невиконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Згідно з абз 1 ч.1 ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ст.12 Закону №160-ІХ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до матеріальної відповідальності за результатом службового розслідування за фактом неповернення солдата ОСОБА_2 з лікувального закладу.

Ураховуючи, що згаданим службовим розслідуванням не було встановлено протиправної поведінки лейтенанта ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та вини в завданні шкоди, що є обов`язковою умовами притягнення до матеріальної відповідальності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності та стягнення з нього 109526,85 грн. переплати грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності можливе лише за наявності протиправної поведінки, яка перебуває у причинному зв`язку з настанням шкоди, що підлягає встановленню під час службового розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Форма вини є визначальною обставиною для визначення меж матеріальної відповідальності військовослужбовця чи відповідної особи відповідно до Закону України №160-ІХ. У разі, якщо шкода завдана з необережності, відповідальність особи обмежується межами, передбаченими частиною першою статті 5 Закону України №160-ІХ, а саме не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, якщо інше не передбачено законом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи.

Доводи апеляційної скарги не містять належних чи переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року – без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя К.В.Кравченко

Суддя Ю.В.Осіпов