Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/6822/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6822/26

Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі № 420/6822/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості з податку на нерухоме майно в розмірі 9 698,88 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у січні 2026 року позивач дізнався про існування податкової вимоги форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019 про стягнення заборгованості з податку на нерухоме майно в розмірі 9 698,88 гривень, а саме після того, як його адвокату був відкритий доступ в електронному суді до матеріалів справи № 420/31962/25 про стягнення з позивача податкового боргу. Так, позивач стверджує, що не отримував податкової вимоги, яка надсилалась відповідачем в 2019 році на адресу: АДРЕСА_1 , оскільки, згідно паспорту, починаючи з 21 травня 2008 року, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Той факт, що позивачу не надсилалась податкова вимога ГУ ДПС в Одеській області форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019, що є предметом спору по даному позову, підтверджений рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/31962/25 від 29.01.2026.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № 736-55 від 14.01.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Доводи позову мотивовані тим, що підставою для складання оскаржуваної податкової вимоги стала несплата ОСОБА_1 грошового зобов`язання, визначеного податковим органом. Однак, про наявність зазначеного податкового зобов`язання позивачеві також уперше стало відомо 05.01.2026, після ознайомлення адвоката із матеріалами справи № 420/31962/25, оскільки усі матеріали направлялись за адресою, яка з 21 травня 2008 року не є адресою реєстрації місцяпроживання позивача. Відповідно сума зобов`язання в розмірі 9 698,88 грн. не є сумою узгодженого грошового зобов`язання та, у свою чергу, податковим боргом в розумінні п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПКУ. За таких обставин, на переконання позивача, у ГУ ДПС в Одеській області не було підстав для складення оскаржуваної податкової вимоги форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019 року.

Ухвалою суду від 16.03.2026 витребував від Головного управління ДПС в Одеській області належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було винесено податкову вимогу форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019.

23.03.2026 відповідачем поданий відзив на позовну заяву з додатками.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідач зазначив, що на підставі статті 266 ПК України, в автоматичному режимі згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сформовано податкове повідомлення-рішення форми “Ф” № 0008369-5107-1552 від 02.11.2018 за податковий період – 2017 рік, на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, комплекс споруд ливарного цеху загальною площею – 2 020,60 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , яким нараховано зобов`язання на суму 9 698,88 гривень. По зазначеному зобов`язанню в інтегрованій картці платника податку рахується заборгованість, що стало підставою складання податкової вимоги форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019.

15.04.2026 представником позивача подано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача звернув увагу на те, що відповідач у відзиві навів інші обставини щодо складання податкової вимоги форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019, ніж ті, що раніше повідомляв під час розгляду судової справи № 420/31962/25. Так, у справі № 420/31962/25 відповідач зазначав, що податкова вимога форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019 була виписана за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС в Одеській області № 0304745-2410-1510 від 08.05.2024, однак у поданому відзиві вказує, що податкова вимога форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019 була виписана за податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2018 за 2017 рік.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12.06.2026 у справі № 420/6822/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправною та скасував податкову вимогу форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019, прийняту Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне сповіщення позивача про наявність податкового боргу, згідно податкової вимоги від 14.01.2019 №736-55 на суму 9698,88 грн., позбавило його можливості сплатити узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення податкової вимоги, що є порушенням прав платника податків.

За таких обставин, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції не враховано, що оскаржувана податкова вимога надсилалась ним на відому податковому органу адресу в 2019 році, отже вказана обставина, на думку ГУ ДПС в Одеській області, виходячи з положень ст. 42 Податкового кодексу України, є належним доказом надіслання податкової вимоги форми «Ф» № 736-55 від 14.01.2019 ОСОБА_1

- решта доводів відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є платником податків, відповідно до ст.15 Податкового кодексу України, у т.ч. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України.

14.01.2019 Головним управлінням ДПС в Одеській області складено податкову вимогу форми “Ф” № 736-55, якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 13.01.2019 наявний податковий борг становить 9 698,88 грн. за платежем 18010300 “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості”.

Згідно наданих відповідачем доказів надіслання позивачу податкової вимоги форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019, вказану вимогу було надіслано позивачу за адресою: АДРЕСА_5 , рекомендованим поштовим відправленням трек номер 6504408798701.

Згідно зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення трек номер 6504408798701, вищезазначене поштове відправлення повернуто без вручення адресату з відміткою відповідальної особи поштового зв`язку “неправильно зазначена адреса одержувача”, що підтверджується Довідкою АТ “Укрпошта” Ф.20 до поштового відправлення №6504408798701.

Вважаючи, що у ГУ ДПС в Одеській області не було підстав для складення податкової вимоги форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що заборгованість перенесена до податкової вимоги форми “Ф” № 736-55 від 14.01.2019 не набула статусу узгодженої.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України).

Виконанням податкового обов`язку, згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, “грошове зобов`язання платника податків” - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачають, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З наведених норм слідує, що наслідком надіслання (вручення) платнику податкової вимоги є здійснення контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків, у т.ч. шляхом примусового стягнення податкового боргу, у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність податкової вимоги від 14.01.2019 року №736-55 на суму 9698,88 грн.

На підставі даних автоматизованої системи документообігу “Діловодство спеціалізованого суду”, судом встановлено, що у провадження Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/31962/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року у справі №420/31962/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 року, у задоволені позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу – відмовлено.

У мотивувальній частині судового рішення зазначено, що “… згідно відповіді № 1808642 від 23.09.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду, місцем реєстрації ОСОБА_1 в період з 21.05.2008 є АДРЕСА_2 .

Вказані обставини підтверджуються паспортом ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , на сторінці якого місцем проживання зареєстровано з 21.05.2008 р. АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене, вказане податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом із порушенням наведених законодавчих норм та не може вважатися надісланими (врученими) відповідачу, що, відповідно, виключає підстави для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 податкового бору в сумі 33 845,05 грн.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі № 2340/4232/18.

При цьому, суд звертає увагу, що контролюючим органом податкова вимога від 14.01.2019 №736-55 на суму 9698,88 грн. також була направлена відповідачу на податкову адресу АДРЕСА_1 , що не відповідає фактичній податковій адресі відповідача, а відтак у розумінні пункту 42.2. ст. 42 ПК України така податкова вимога вважається не врученою.”.

Суд апеляційної інстанції висновував, що “…податкову вимогу “Ф” №736-55 від 14.01.2019 на суму 9698,88 грн. контролюючий орган направив на адресу: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС в Одеській області надало до суду першої інстанції відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків станом на 14.05.2024, з якого випливає така інформація про податкову адресу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ):

-з 08.06.1998 - АДРЕСА_1 ;

-з 14.05.2024 - АДРЕСА_2 .

Наведене свідчить про те, що контролюючий орган володіє достовірною інформацією про адресу місця проживання платника.

… Оскільки контролюючий орган направив на невірну адресу, тобто такі документи відповідач не отримав, твердження останнього про те, що нараховані грошові зобов`язання є узгодженими, колегія суддів вважає безпідставними.

Також колегія суддів враховує, що згідно матеріалів справи, поштові відправлення не отримані платником податків та повернуті контролюючому органу з відміткою “неправильно зазначена адреса”, що свідчить про необізнаність ОСОБА_1 щодо обов`язку у добровільному порядку погасити податковий борг та безпідставність тверджень апелянта про те, що платник податків не оскаржив ані податкову вимогу, ані податкове повідомлення-рішення.”.

Так, судовим рішенням у справі №420/31962/25 встановлено, що податкову вимогу “Ф” №736-55 від 14.01.2019 направлено позивачу на неправильну адресу, у зв`язку з чим її не визнано такою, на підставі якої контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу.

На переконання колегії суддів, вказане рішення у справі №420/31962/25 має преюдиціальне значення, адже згідно з ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, статтею 42 Податкового кодексу України визначений порядок листування платників податків та контролюючих органів.

Згідно з пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі, якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. У цій же постанові Судова палата виснувала, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема, податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Такий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі №420/35624/23.

Поряд з тим, згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру, місцем реєстрації ОСОБА_1 в період з 21.05.2008 є АДРЕСА_2 .

Вказані обставини підтверджуються паспортом ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , на сторінці якого місцем проживання зареєстровано з 21.05.2008 р. АДРЕСА_2 .

Натомість, податкову вимогу “Ф” №736-55 від 14.01.2019 на суму 9698,88 грн. контролюючий орган направив на адресу: АДРЕСА_1 .

Таким чином, податкову вимогу “Ф” №736-55 від 14.01.2019 надіслано на адресу, відмінну від адреси місця реєстрації ОСОБА_1 , а тому вказана податкова вимога не вважається надісланими платнику податків у встановленому податковим законодавством порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з порушенням порядку надсилання податкової вимоги від 14.01.2019 №736-55 на суму 9698,88 грн остання не може створювати для платника податків наслідків, передбачених Податковим кодексом України, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного від 12.06.2026 у справі № 420/6822/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик