Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №400/6200/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6200/25

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 05.05.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі №400/6200/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

17.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , Військової часини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років в розмірі 25 відсотків від посадового окладу (за основною чи тимчасовою займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 24.02.2023 по 19.09.2024 включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , Військову часину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років період з 04.12.2000 по 26.07.2012, а саме час роботи в органах прокуратури Миколаївської області;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , Військову часину НОМЕР_1 здійснити перерахунок надбавки за вислугу років в розмірі 35 відсотків від посадового окладу (за основною чи тимчасовою займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 24.02.2023 по 19.09.2024 включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , Військову часину НОМЕР_1 погасити заборгованість із виплати надбавки за вислугу років в розмірі 35 відсотків від посадового окладу (за основною чи тимчасовою займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 24.02.2023 по 19.09.2024 включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років у розмірі 25% від посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням. На думку позивача, надбавка за вислугу років Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 має розраховуватись з урахуванням наявної вислуги років в органах прокуратури.

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 із позовними вимогами не погоджується та уважає їх безпідставними з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що в спірних правовідносинах розмір надбавки за вислугу років розраховано правильно.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі №400/6200/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що за весь час проходження військової служби позивач не повідомляв командування військової частини про наявність у нього стажу роботи в органах прокуратури, тривалістю 11 років 05 місяців 22 дні, та не надавав відповідних документів, які б підтверджували зазначені обставини і могли бути підставою для зарахування такого періоду до вислуги років при визначенні розміру надбавки за вислугу років. Крім того, позивач не оскаржував накази командира військової частини, якими йому визначено вислугу років для нарахування надбавки у розмірі 25 відсотків.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на невідповідність висновків окружного адміністративного суду обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям у нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що під час проходження військової служби йому неправильно розраховано та не в повному обсязі виплачено надбавку за вислугу років. На думку скаржника, така надбавка має розраховуватись з урахуванням наявної вислуги років в органах прокуратури. Як стверджує позивач, командуванню військової частини було відомо про те, що він працював в органах прокуратури. Мотивуючи власну позицію позивач посилається на приписи абзацу 8 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб".

У свою чергу, Військовою частиною НОМЕР_1 до апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вказує, що наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку суб`єкта владних повноважень, судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено такі обставини справи.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що в період з 24.02.2023 по 19.09.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована Військовій частині НОМЕР_1 .

Як убачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2023 №14, станом на 24.02.2023 календарна вислугу років ОСОБА_1 складає 1 рік 11 місяців 00 днів.

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 №269, на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини вислуга років у Збройних Силах України у календарному обчисленні становить 03 роки 05 місяців 27 днів.

Як зазначає позивач, у період проходження військової служби йому виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 25% від посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Миколаївської обласної прокуратури від 25.12.2024 №07-684вих-24, стаж роботи в органах прокуратури ОСОБА_1 складається з наступного: у період з 04.12.2000 по 26.05.2004 – старший помічник прокурора Первомайського району Миколаївської області; у період з 27.05.2004 по 18.09.2011 – старий помічник Первомайського міжрайонного прокурора Миколаївської області; у період з 19.09.2011 по 26.07.2012 – заступник Первомайського міжрайонного прокурора Миколаївської області.

Уважаючи, що надбавка за вислугу років має розраховуватись із урахуванням наявної у ОСОБА_1 вислуги років в органах прокуратури, останній звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

07.06.2018 Міністерством оборони України прийнято наказ №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено, що грошове забезпечення включає:

- щомісячні основні види грошового забезпечення;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

- посадовий оклад;

- оклад за військовим званням;

- надбавка за вислугу років.

Пунктом 1 розділу ІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

За фактичних обставин справи, у період проходження ОСОБА_1 військової служби йому виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 25% від посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням, адже вислуга років позивача становить 03 роки 05 місяців 27 днів.

Колегія суддів зазначає, що означене цілком відповідає вищенаведеним приписам Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та є правомірним.

Мотивуючи власну позицію позивач посилається на приписи абзацу 8 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб".

Надаючи оцінку таким доводам скаржника колегія суддів виходить із такого.

Так, 17.07.1992 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Абзацом 8 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу.

У свою чергу, апеляційний суд відмічає, що постанову Кабінетом Міністрів України від 17.07.1992 № 393 прийнято відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.

Згідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Означений нормативно-правовий акт має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не передбачено можливості зарахування до вислуги років військової служби вислуги років в органах прокуратури з метою збільшення відсоткового значення надбавки за вислугу років.

Положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.

Означене спростовує припущення позивача стосовно необхідності врахування під час спірних правовідносин приписів абзацу 8 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника про те, що внаслідок протиправних дій відповідача йому призначено пенсію в меншому розмірі, адже питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 не є предметом даного розгляду.

Установлені вище судом апеляційної інстанції фактичні обставини та зроблені висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі твердження.

З огляду на наведене, колегія суддів уважає цілком обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі №400/6200/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький