Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/30914/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30914/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року у справі №420/30914/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

09 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1045583814-2025-3 від 17.06.2025 року про відмову у призначенні щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеські області призначити та виплатити страхові виплати передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", внаслідок нещасного випадку, який стався на виробництві і спричинив втрату працездатності, засвідченого актом форми Н-1 від 23 квітня 1982 року, з моменту звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто з 09.06.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що відмова пенсійного органу в призначенні страхової виплаті з підстав ненадання саме оригіналу акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23.04.1982 року є безпідставною, необґрунтованою та у свою чергу суперечить приписам чинного законодавства України.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 05 травня 2026 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.06.2025 року №1045583814-2025-3 про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого на виробництві.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 року про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого на виробництві, прийнявши до розгляду копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23.04.1982 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що надання позивачкою завіреної належним чином копії акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23 квітня 1982 року, а не його оригіналу, жодним чином не впливає на підтвердження наявності викладених в ньому обставин і не є порушенням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV та Порядку №4-1.

Не погоджуючись з означеним рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – скаржник, Головне управління, пенсійний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просило апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що пенсійним органом у межах спірних правовідносин правомірно відмовлено позивачці в призначенні щомісячної страхової виплати, оскільки позивачем до її заяви не долучено оригіналу акту розслідування нещасного випадку форми Н-1 від 23 квітня 1982 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги пенсійного органу, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої Б групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 02.12.2024 року за №367034.

Згідно до копії трудової книжки від 30.10.1961 року, 03.12.1967 року ОСОБА_1 зачислена лаборантом по 3 розряду до Красноперекопського заводу ЖБІ. В подальшому 01.01.1968 року ОСОБА_1 переведена на посаду інженера ПТО Красноперекопського заводу ЖБІ управління "Кримканалстрой".

Відповідно до Акту форми Н-1 №1 про нещасний випадок на виробництві, затвердженого керівником Шумейком А.І., 23.04.1982 року ОСОБА_1 отримала виробничу травму під час виконання трудових обов`язків, що підтверджує факт настання нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

За випискою з акту освідування №42, виданою Міністерством соціального забезпечення УРСР, внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 втратила 40% загальної працездатності.

Довідкою МСЕК серії 2-18 АГ №007868 від 06.03.1997 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності.

Рішенням Красноперекопського районного суду АР Крим від 01.12.1997 року у справі №44Ц-270/96 г., зокрема, присуджено до стягнення із Красноперекопського заводу ЖБІ управління "Кримканалстрой" на користь ОСОБА_1 періодичні виплати у розмірі 55 грн 60 коп. щомісячно, починаючи з 01.11.1997 року безстроково, до зміни тарифних ставок або окладу позивачки.

Виплату щомісячних платежів допущено до негайного виконання.

Присуджено до стягнення з Красноперекопського заводу ЖБІ управління "Кримканалстрой" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щомісячної компенсації у зв`язку з втратою 40% професійної працездатності у розмірі 2604 грн 47 коп., починаючи з 01.03.1990 року по 08.01.1996 року включно.

Постановою Верховного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.1998 року вище вказане рішення Красноперекопського районного суду АР Крим від 01.12.1997 року у справі №44Ц-270/96 г. - залишено без змін.

09.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого. Так, до заяви долучено такі документи:

- виписка з акту огляду МСЕК 12 ААД 367034 від 02.12.2024 року;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номера;

- довідка про суму заробітку крім доплат і винагород від 16.02.1996 року;

- паспорт громадянина України;

- протокол-подання № 2/30;

- архівна довідка про проведення нарахувань та утримань;

- пам`ятка отримувача страхової виплати;

- копія акту № 1 за формою Н-1, затверджений 23.04.1982 року;

- копія постанови Президіуму Верховного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.1998 року № 441.1-240/98:

- лист Верховного суду України від 06.01.2010 року № 6-22432 св 09;

- ухвала Верховного суду України від 28.10.2009 року;

- витяг із акту огляду у МСЕК 2-18 АЗ 087471 від 06.02.1996 року;

- витяг із акту огляду у МСЕК 12-АС 101885 від 06.03.1997 року;

- довідка про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках 2-18 АГ 007968 від 06.03.1997 року;

- виписка з акту огляду № 42 від 22.03.1984 року;

- трудова книжка;

- копія акту № 1 від 22.04.1982 за формою Н-1, затверджений 03.04.1982 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1045583814-2025-3 від 17.06.2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю форми акту за формою Н-1.

Як слідує зі змісту вказаного рішення, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, пенсійним органом установлено, що замість оригіналу акту за формою Н-1 від 23.04.1982 року надано копію такого документа. У свою чергу, як зазначено пенсійним органом, нормативно-правовими актами, які регулюють питання призначення виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, не передбачено можливості призначення страхових виплат потерпілим на підставі копії акту розслідування нещасного випадку.

Уважаючи означене вище рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Згідно до ст. 29 Закону №1105-ХІV страхуванню від нещасного випадку підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Статтею 30 Закону № 1105-ХІV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

В окремих випадках, за наявності підстав, уповноважений орган управління може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

За приписами ст.37 Закону №1105-ХІV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 38 Закону № 1105-ХІV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Згідно із приписів ст.39 Закону № 1105-ХІV, уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року № 4-1.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 4-1 заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява разом з документами, необхідними для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат подається для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат за формою згідно із додатками 1, 2 до цього Порядку.

Пунктом 3 Порядку № 4-1 визначено, що незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає:

- паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

- свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України) у разі призначення виплат на дитину;

- документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

За приписами п.4 Порядку № 4-1 заява разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може подаватись заявником в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (у разі наявності технічної можливості).

Згідно до розділу V Порядку № 4-1, щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.

Для призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілий подає в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 1 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.

Потерпілий має право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхової виплати.

Відповідно до п.2 розділу V Порядку № 4-1, органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються:

- акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;

- виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності;

- довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку.

Як установлено апеляційним судом та слідує з матеріалів справи, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, до якої, серед переліку документів, зокрема додано копію копія акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23 квітня 1982 року.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні поданої заяви, пенсійний орган виходив з того, що замість оригіналу акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23 квітня 1982 року надано копію такого акта.

Як доводив пенсійний орган, нормативно-правовими актами, які регулюють питання призначення виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, не передбачено можливості призначення страхових виплат потерпілим на підставі копії акту розслідування хронічного професійного захворювання.

З цього приводу, судова колегія наголошує, що у відповідності до вимог Порядку №4- разом із заявою подаються саме скановані копії документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Тобто приписи Порядку № 4-1 не містять вимоги про надання оригіналу акту про нещасний випадок на виробництві.

Відтак, як правильно зазначено судом першої інстанції, надання позивачкою завіреної належним чином копії акту про нещасний випадок, а не його оригіналу, жодним чином не впливає на підтвердження наявності викладених в ньому обставин і не є порушенням вимог Закону № 1105-XIV та Порядку №4-1.

Крім того, слід зазначити про те, що положеннями статті 39 Закону № 1105-ХІV визначений перелік підстав для відмови у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому.

Наведений у статті 39 Закону № 1105-ХІV перелік не містить підстав для відмови, як надання копії документу замість його оригіналу.

Окремо слід зауважити, що у відповідності із пунктом 7 Розділу ІІ Порядку № 4-1 якщо до заяви додані не всі необхідні документи, орган, який призначає страхову виплату, письмово повідомляє заявника, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві робиться відповідний запис. У разі подання заяви через веб-портал Пенсійного фонду або Портал Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу Пенсійного фонду або засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості).

Однак, як убачається з матеріалів справи, пенсійний орган при прийнятті документів від позивачки не робив жодних застережень щодо відсутності необхідних документів для призначення відповідної виплати.

Додатково колегія суддів враховує приписи п.9 розділу ІІ Порядку № 4-1, відповідно до яких при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних інформаційних систем органів державної влади, державних реєстрів або баз даних.

Згідно до п.15 постанови Кабінету Міністрів України Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, від 10 серпня 1993 року № 623, акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них заходів, але не менш як два роки.

У разі ліквідації підприємства акти за формою Н-1 підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці нещасні випадки, а у разі його відсутності або банкрутства - до державного архіву.

Враховуючи вищевикладене, якщо відповідач уважає, що копія акту нещасного випадку форми П-4, наданого позивачкою, не відповідає оригіналу, пенсійний орган мав змогу звернутись із відповідним запитом до органів, у яких можуть зберігатись інші примірники акта розслідування, для підтвердження відомостей, зазначені в такому акті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача, як на підставу для відмови в призначенні щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати - ненадання оригіналу акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 23 квітня 1982 року, є безпідставними, оскільки ані Законом № 1105-XIV, ані Порядком №4-1 не передбачено надання саме оригіналів документів.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про втручання суду першої інстанцій в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки обраний окружним адміністративним судом спосіб захисту порушеного права позивачки відповідає загальному правому підходу до визначення дискреційних повноважень, сформульованому, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 року у справі № 200/17742/21.

Більше того, не є юридично спроможними твердження суб`єкта владних повноважень стосовно заборони Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судового збору, оскільки відшкодування позивачу у такий спосіб понесених судових витрат відповідає положенням статті 139 КАС України, які є спеціальними в контексті спірного питання.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року у справі №420/30914/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька