Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №400/8340/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8340/24

Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:

29.01.2026 року;

Суддя І інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Крусяна А.В.

– Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03.09.2024 ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 15 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.07.2016 до 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.07.2016 до 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

28.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не направленні заявки на отримання фінансування на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №400/8340/24 за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України та направити її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню законодавства, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (умовне найменування – військова частина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , наявний зареєстрований кабінет в ЄСІТС) як органу військового управління та розпорядника бюджетних коштів ІІ рівня, уповноваженого на здійснення розподілу коштів, у підпорядкуванні у якого перебуває військова частина НОМЕР_1 .

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 повернуто.

Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність заяви позивача вимогам, встановленим пунктами 7-8 частини 2 статті 383 КАС України, та про наявність підстав для повернення заяви заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в порушення вимог статті 373 КАС України судом не було видано виконавчий лист в електронній формі, не було надіслано виконавчий лист в паперовій формі рекомендованим, тому не звернення позивача до органу державної виконавчої служби з примусового виконання рішення відбулось саме внаслідок невиконання судом вимог по видачі виконавчого документа.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно частини 2 статті 383 КАС України, у такій заяві зазначаються, зокрема, інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання (пункт 7); інформація про хід виконавчого провадження (пункт 8).

Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у поданій заяві позивачем не вказано інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження.

Зазначене свідчить про невідповідність поданої заяви установленим вимогам та, як наслідок, наявність правових підстав для повернення заяви заявникові згідно вимог частини 5 статті 383 КАС України.

Поряд з тим, не знаходять свого обгрунтованого підтвердження доводи апелянта про те, що не пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання відбулось внаслідок порушення судом процедури видачі виконавчого документа, що в свою чергу вплинуло на оформлення поданої заяви.

Слід зауважити на тому, що процедура судового контролю в порядку статті 383 КАС України нерозривно пов`язана із примусовим провадженням.

Отже, обставини, які б спростовували підстави для повернення заяви заявникові згідно частини 5 статті 383 КАС України, не встановлені.

Оскільки висновки суду відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв