Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №705/5943/24 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 705/5943/24

Провадження № 22-ц/821/1613/26

Категорія: 301030400

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Уманська міська рада,

представник позивача: адвокат Буряк Олександр Геннадійович,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Єпіфанов Ярослав Володимирович,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Піньковського Р.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, повне судове рішення складено 03 квітня 2026 року) у справі за позовом Уманської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

25 жовтня 2024 року Уманська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на адресу виконавчого комітету Уманської міської ради надійшов лист Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області «Про усунення порушень законодавства», у зв`язку з чим було проведено ревізію фінансово господарської діяльності виконавчого комітету Уманської міської ради за період часу з 01.01.2020 по 31.12.2023, якою встановлено ряд порушень і недоліків.

Зокрема, результати цієї ревізії стосуються обставин продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:04:002:1191.

Вказує, що рішенням Уманської міської ради «Про продаж на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » від 24.12.2021 № 28-30/8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0090 га (кадастровий номер 7110800000:04:002:1191) за адресою АДРЕСА_1 та вирішено: включити шляхом доповнення зазначену земельну ділянку до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги, продати її шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону, провести її експертну грошову оцінку та встановити стартову ціну продажу вказаної земельної ділянки в розмірі експертної грошової оцінки, крок аукціону – 1% від стартової ціни земельної ділянки.

Цим же рішенням позивача доручено управлінню містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради організувати проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу земельної ділянки на умовах і в порядку, що передбачені нормативно-правовими актами відповідно до діючого законодавства України. Міському голові Плетньовій І.Г. укласти від імені Уманської міської ради договір про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та договір купівлі-продажу земельної ділянки із переможцем земельних торгів.

ТОВ «Земельне бюро «Хрещатик» проведено експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, що підтверджується звітом про експертну грошову оцінку від 10.01.2022, згідно якого вартість земельної ділянки складає 40 500,00 грн.

При цьому, термін чинності звіту становить один рік з дати оцінки, тобто до 10.01.2023.

У подальшому позивачем, як організатором земельних торгів через електронний майданчик ТОВ «Смарттендрер», опубліковано в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів за № LSE001-UA-20220210-75667. Дата початку та завершення земельних торгів (проведення аукціону) є 18.03.2022.

Переможцем земельних торгів стала ОСОБА_1 – відповідач по справі. Цінова пропозиція, запропонована відповідачем, складала 202 005,00 грн.

Проте, сформований 18.03.2022 електронною торговою системою протокол про результати земельних торгів переможцем аукціону, а саме відповідачем, підписано не було.

Вказує, що міською радою у визначений абз. 2 п. 49 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 22.09.2021, термін не складено та не завантажено в електронну систему Акт про непідписання протоколу переможцем аукціону, а саме до 15.04.2022.

Позивач лише 10.04.2023 склав та завантажив в електронну систему Акт про не підписання протоколу переможцем аукціону, оголошеного з метою продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:04:002:1191 (LSE001-UA 20220210-75667), яким засвідчено, що станом на 04.04.2023 непідписання протоколу про результати земельних торгів від 18.03.2022 LSE001-UA-20220210-75667 переможцем аукціону, відповідачем, у строки, визначені ч. 16 ст. 137 ЗК України.

Внаслідок вказаних вище дій позивача в електронній торговій системі автоматично сформувався новий протокол про результати земельних торгів з визначенням переможцем земельних торгів учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією, а саме ОСОБА_2 .

При цьому, новий протокол про результати земельних торгів LSE001-UA-20220210 75667 з визначенням переможця земельних торгів учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією в сумі 41 505,00 грн – ОСОБА_2 (10.04.2023) було складено (сформовано) уже після того, як термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки минув.

У подальшому, 27.04.2023 між міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки із земель комунальної власності, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Черповицькою І.Ю. за № 1123, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було продано спірну земельну ділянку за ціною 41 505,00 грн.

Таким чином, вказує позивач, земельну ділянку відчужено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме недотримання позивачем строків складання та завантаження акта про непідписання протоколу переможцем аукціону, передбачених абз. 2 п. 49 Вимог, що призвело до визначення переможця аукціону після того, як термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка відповідно до норм ч. 8 ст. 128, пункту «д» ч. 1 ст. 136 ЗК України встановлюється як стартова ціна, з врахуванням норм п. 3.4 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 2 від 09.01.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 396/7717 від 23.05.2003, минув.

Дані обставини підтверджуються протоколом огляду веб-сайту, оформленим адвокатом Буряком О.Г. від 17.10.2024.

Вказує, що в подальшому спірна земельна ділянка була відчужена ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2023, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Черповицькою І.Ю. за № 1327.

Вважає, що земельну ділянку відчужено з порушенням чинного законодавства України, а саме недотримання міською радою строків складання та завантаження акта про не підписання протоколу переможцем аукціону, передбачених абз. 2 п. 49 Вимог, що призвело до визначення переможця аукціону після того, як термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка відповідно до норм ч. 8 ст. 128, пункту «д» ч. 1 ст. 136 ЗК України встановлюється як стартова ціна, з врахуванням норм п. 3.4 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 2 від 09.01.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 396/7717 від 23.05.2003, минув, у зв`язку із чим результати електронних торгів, проведених за результатом продажу спірної земельної ділянки, є недійсними, оскільки вони суперечать інтересам власника земельної ділянки, а саме територіальної громади міста Умань та були проведені поза її волею.

Вказує, що звернутися з вимогою про визнання недійсними результатів електронних торгів або скасування договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 не має можливості, оскільки такий спосіб захисту є неналежним, так як власником земельної ділянки стала відповідач.

Крім того, позивач вважає, що відповідач є недобросовісним набувачем земельної ділянки, а відтак наявні достатні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Оскільки у вказаному випадку спірна земельна ділянка вибула з володіння Уманської міської територіальної громади поза її волею, у зв`язку з чим у позивача як законного представника власника земельної ділянки наявні достатні правові підстави для звернення до суду з вказаною позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На підставі наведеного, позивач просить суд постановити рішення, яким витребувати земельну ділянку площею 0,009 га, кадастровий номер: 7110800000:04:002:1191, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Уманської міської ради та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2025 року залучено ОСОБА_2 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача до участі у даній справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року позов - задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,009 га, кадастровий номер 7110800000:04:002:1191, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області перерахувати з депозитного рахунку суду на користь ОСОБА_1 грошові кошти, як компенсацію вартості майна, в сумі 61 200,00 грн, що внесені Уманською міською радою на депозитний рахунок суду згідно платіжної інструкції № 76 (внутрішній номер 427336406 від 02.06.2025).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Уманської міської ради судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Скасовано застосовані ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.10.2024 заходи забезпечення позову, а саме арешт на майно: земельну ділянку, кадастровий номер 7110800000:04:002:1191, площею 0,009 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що з досліджених матеріалів, наданих сторонами встановлено, що власник майна (орган місцевого самоврядування) в межах своїх повноважень здійснив продаж спірної земельної ділянки, але сам процес проведення торгів не відповідав вимогам законодавства, а саме переможець торгів, визначивши, що вона може придбати земельну ділянку, початкова вартість якої становить 40 500,00 грн, за 202 005,00 грн, у визначений законом строк не посвідчила протокол своїм підписом та не вчинила інших дій, на реалізацію підтвердження факту купівлі земельної ділянки. Позивач факт не виконання умов електронних торгів покупцем своєчасно не зафіксував, такі дії вчинив із значним запізненням, а саме більше ніж через рік, створивши документ, після реєстрації якого автоматично було визначено іншого власника спірної земельної ділянки, який у свою чергу, зазначив, що має можливість придбати цей лот за 41 500,00 грн, тому саме за цією ціною і була придбана земельна ділянка, яка в подальшому, новим власником була перепродана первинному переможцю. Разом із цим, процедура передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки була порушена, а саме: несвоєчасно було складено та зареєстровано акт про непідписання переможцем аукціону протоколу торгів, та, як наслідок, визначено нового переможця з порушенням процедури аукціону, оскільки на момент визначення другого переможця закінчився термін дії звіту про грошову вартість земельної ділянки, наявність якого є обов`язковою, а тому фактично сама процедура реєстрації спірної земельної ділянки, як лоту аукціону уже була порушена, що фактично призвело до порушення прав територіальної громади.

Повернення у комунальну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Суд, взявши до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Визначаючи наявність суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки державі, суд констатував, що звернення Уманської міської ради до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про продаж земельної ділянки у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

За обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Крім того, законом запроваджується механізм одночасної компенсації добросовісному набувачеві вартості майна у разі задоволення позову про витребування майна, поданого органом державної влади, місцевого самоврядування або прокурором, тому суд, ухвалюючи рішення про задоволення такого позову, приймає рішення про перерахування на користь добросовісного набувача компенсації вартості витребуваного нерухомого майна. Отже, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Застосувавши до даних правовідносин висновки ВС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування земельної ділянки є ефективним та таким, що поновить його порушені права.

Вирішуючи вимоги в частині витрат на правничу допомогу, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи і вважав, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, пов`язаних з розглядом справи, та розумності їхнього розміру, тому вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 8 422,40 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6 000,00 грн та судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Вирішуючи питання скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції врахувавши те, що захід забезпечення позову продовжує діяти і такий було застосовано для захисту прав позивача та, прийнявши до уваги, що позовні вимоги задоволені, дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 31.10.2024, підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 05 червня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 – адвокат Єпіфанов Я.В., вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд неправильно застосував ст. 388 ЦК України: спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності за волею власника, а не поза його волею.

Вказує, що витребування майна від добросовісного набувача за ч. 1 ст. 388 ЦК України можливе лише за наявності вичерпно визначеної цією нормою умови – вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Суд, задовольняючи позов, констатував «вибуття поза волею» суто формально, ототожнивши його з фактом порушення процедури відчуження. Вважає таке ототожнення помилковим.

Воля власника та дефекти процедури – різні правові категорії. У даній справі воля територіальної громади на відчуження ділянки була належним чином сформована та реалізована, що підтверджується сукупністю безспірних обставин: прийнято чинне рішення ради від 24.12.2021 №28-30/8 про продаж ділянки на торгах; позивач організував і провів аукціон, оформив його результати; позивач власноручно склав акт про непідписання протоколу первинним переможцем; міський голова від імені місцевої ради уклав і нотаріально посвідчив договір купівлі-продажу спірної ділянки з ОСОБА_2 і прийняв виконання – отримав повну ціну продажу, яка перевищує визначену звітом вартість земельної ділянки.

Порушення, на які посилається позивач, є дефектами виконання (процедури), а не дефектами формування волі.

Вказує, що правова природа земельних торгів та укладеного за їх результатами договору додатково спростовує висновок про «вибуття поза волею». Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, торги є різновидом договору купівлі-продажу. Позивач добровільно вступивши в цей правочин і виконавши його, не може водночас стверджувати, що та сама ділянка вибула «поза його волею». Якщо дефект процедури і мав місце, належним способом захисту було б оспорювання відповідного правочину, а не віндикація, що позивач фактично визнав, відмовившись від вимог про визнання недійсними торгів і договорів.

Висновок суду про вибуття ділянки «поза волею» власника не відповідає фактичним обставинам справи та грунтується на неправильному застосуванні ст. 388 ЦК України.

Також є необґрунтованим висновок суду про недобросовісність відповідача, суд порушив принцип довіри до Державного реєстру речових прав і правила розподілу тягаря доказування; версія про «схему» спростовується обставинами воєнного часу.

Вказує, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки у реєстрі були відсутні будь-які обтяження, іпотека, заборона відчуження, арешт чи інші відомості про судовий спір щодо ділянки.

Суд фактично переклав на відповідача тягар доведення власної добросовісності та правомірності набуття майна ОСОБА_2 , тоді як за ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на позивачеві лежав обов`язок довести як факт вибуття майна поза волею власника, так і недобросовісність набувача. Належних і допустимих доказів недобросовісності відповідача позивач не надав , а суд таких доказів у рішенні не навів, обмежившись припущеннями.

Вважає, що підлягає спростуванню покладена в основу рішення інсинуація позивача про непідписання відповідачем протоколу від 18.03.2022, що нібито було елементом «схеми», спрямованої на придбання ділянки наступним учасником за зниженою ціною, оскільки це є припущенням, не підтвердженим жодним доказом і не відповідає дійсним обставинам.

На період проведення торгів відповідачка перебувала за межами України, тому непідписання відповідачкою протоколу було зумовлене саме цими об`єктивними обставинами непереборної сили.

Вважає, що задоволення позову становить непропорційне втручання у право відповідача на мирне володіння майном і суд не застосував ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та принцип належного врядування.

Поведінка позивача суперечить принципу добросовісності та становить зловживання правом.

Вказує, що позивач організував торги, склав акт про непідписання протоколу, уклав і виконав договір купівлі-продажу, прийняв оплату – тобто власною поведінкою створив у контрагента та подальшого набувача обгрунтоване переконання у дійсності та правомірності правочинів. Звернення з позовом про витребування майна з посиланням на власні порушення є суперечливою поведінкою та зловживанням правом: ніхто не може отримувати вигоду з власної неправомірної поведінки.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 29 червня 2026 року, представник Уманської міської ради – адвокат Буряк О.Г., вважаючи апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, оскільки вона не містить жодного аргументування, яке могло б свідчити про незаконність і необгрунтованість рішення, а рішення суду законним та обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засідання, просив апеляційну скаргу сторони відповідача залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року - залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 17.10.2024 за № 399750760, право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:04:002:1191, площею 0,009 га, зареєстроване 29.05.2023 приватним нотаріусом Черповицькою І.Ю. Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 1327, посвідченого 29.05.2023 Черповицькою І.Ю., приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області. Номер відомостей про речове право: 50430746.

Згідно вказаного витягу з державного реєстру попереднім власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , право власності яким було набуто на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1123, укладеного 27.04.2023, посвідченого Черповицькою І.Ю. приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області. Номер відомостей про речове право: 500760017.

Відповідно договору купівлі-продажу, укладеного 27.04.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 1123, посвідченого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Черповицькою І.Ю., Уманська міська рада, в особі міського голови Уманської міської ради Плетньової І.Г., продали, а ОСОБА_2 , купив земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:04:002:1191, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,009 га. У відповідності до розділу 1 вказаного договору, продавець на підставі ст. ст. 12, 122, 127, 128, 134 ЗК України, рішення Уманської міської ради VІІІ скликання 30 сесії № 28-30/8 від 24 грудня 2021 року «Про продаж на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , протоколу про результати земельних торгів № LSЕ001-UA-20220210-75667, сформованого 10 квітня 2023 року, зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність з усіма обмеженнями земельну ділянку несільськогосподарського призначення 0,0090 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер – 7110800000:04:002:1191, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж земельної ділянки вчинено за 41505,00 грн.

Згідно листа-вимоги № 131900-13/1851-2024 від 23.07.2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, відповідно до п. 6.1.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 року, затвердженого наказом від 20.12.2023 № 321 (із змінами), в період з 29.03.2024 по 20.06.2024 (із зупиненням на період з 05.04.2024 по 08.05.2024 та з 23.05.2024 по 30.05.2024) проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Уманської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.12.2023, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 25.06.2024 № 131920-22/7 (акт ревізії підписано із запереченнями 28.06.2024, які не підтвердились, та на які надано ґрунтовні висновки) не було усунуто ряд виявлених порушень, між іншим встановлено, що земельну ділянку площею 0,0090 га (кадастровий номер 7110800000:04:002:1191), вартістю продажу 41 505,00 грн, відчужено з порушенням законодавства, враховуючи складення Уманською міською радою «Акта про непідписання протоколу переможцем аукціону» з недотриманням строків, передбачених абзацом 2 пункту 49 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття права користування ними, що призвело до визначення наступного переможця аукціону після того, як термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка відповідно до норм ч. 8 статті ж128, пункту «д» частини 1 статті 136 ЗК України встановлюється як стартова ціна, з врахуванням норм пункту 3.4 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 2 від 09.01.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 396/7717 від 23.05.2003, минув.

Цим же листом, ініціатори вимагали забезпечити повернення у комунальну власність відчужених з порушенням законодавства земельних ділянок, зокрема, і спірної земельної ділянки, з кадастровим номером 7110800000:04:002:1191 (ціна продажу – 41 505,00 грн), в тому числі шляхом звернення до суду з позовами про визнання недійсними укладених відповідних договорів купівлі-продажу (викупу) земельних ділянок, між іншим і договору від 27.04.2023 зареєстрованого в реєстрі за № 1123, покупець ОСОБА_2 .

Також судом встановлено, що згідно рішення Уманської міської ради VІІІ скликання 30 сесії від 24.12.2021 № 28-30/8, міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0090 га, кадастровий номер 7110800000:04:002:1191, для продажу на земельних торгах, включивши таку земельну ділянку до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги. Також було вирішено для реалізації вищевикладеного провести експертну грошову оцінку земельної ділянки та встановити її стартову ціну в розмірі грошової оцінки земельної ділянки та крок земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки – 1% від стартової ціни земельної ділянки.

На виконання такого рішення земельна ділянка була включена до переліку лотів для електронних торгів, що підтверджується відповідною довідкою, а також проведено експертну грошову оцінку та визначено її вартість – 40 500,00 грн, що підтверджується звітом, складеним ТОВ «Земельне бюро «Хрещатик» від 10.01.2022.

У відповідності до акту про непідписання протоколу переможцем аукціону, оголошеного з метою продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:04:002:1191 (LSE001-UA-20220210-75667 № PS-29638), складеного Уманським міським головою, начальником управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю та начальником відділу з питань комунальної власності та земельних відносин, встановлено, що 18.03.2022 о 12.15 через електронний майданчик ТОВ «Смарттендер» відбувся аукціон по продажу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7110800000:04:002:1191, яка розташована в АДРЕСА_1 загальна площа 0,0090 га. Переможцем аукціону визначено ОСОБА_1 з ціновою пропозицією 202 005,00 грн, про що електронною системою було сформовано протокол про результати земельних торгів LSE001-UA-20220210-75667, дата формування протоколу 18.03.2022.

Станом на 04.04.2023 у організатора аукціону - Уманської міської ради відсутня інформація щодо підписання протоколу переможцем торгів шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису, а також не отримано підписаний переможцем протокол про результати земельних торгів, що передбачено пунктом 54 Постанови КМУ від 22.09.2021 № 1013 «Деякі питання підготовки до проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренда, суперфіцій, емфітевзис)». У відповідності до пункту 49 цієї Постанови, якщо переможець земельних торгів відмовився від підписання протоколу про результати земельних торгів або не сплатив належної суми за придбаний лот та суму витрат (видатків), здійснених на підготовку лота для продажу на земельних торгах, організатор складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.

У зв`язку з чим, вказаний акт і було складено та зафіксовано факт непідписання переможцем електронних торгів відповідного протоколу у встановлений триденний термін.

Згідно протоколу огляду веб-сторінки, проведеного адвокатом Буряком О.Г. 17.10.2024 в період з 09.45 по 10.25 за адресою: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, офіс 501, було встановлено, що Уманською міською радою як організатором земельних торгів через електронний майданчик Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарттендер» опубліковано в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів за № LSE001-UA-20220210-75667, де у якості лота виступала земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0090 га (кадастровий номер 7110800000:04:002:1191) за адресою АДРЕСА_1 . Дата початку та завершення земельних торгів (проведення аукціону) є 18.03.2022.

Переможцем земельних торгів стала ОСОБА_1 . Цінова пропозиція, запропонована ОСОБА_1 , складала 202 005,00 грн.

Як слідує з даної веб-сторінки, сформований 18.03.2022 електронною торговою системою протокол про результати земельних торгів переможцем аукціону, а саме ОСОБА_1 , підписано не було.

При цьому, Уманською міською радою у визначений абз. 2 п. 49 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 22.09.2021, термін не складено та не завантажено в електронну систему Акт про непідписання протоколу переможцем аукціону, а саме до 15.04.2022.

Уманська міська рада лише 10.04.2023 склала та завантажила в електронну систему Акт про непідписання протоколу переможцем аукціону, оголошеного з метою продажу спірної земельної ділянки, яким засвідчено, що станом на 04.04.2023 непідписання протоколу про результати земельних торгів від 18.03.2022 LSE001-UA-20220210-75667 переможцем аукціону, ОСОБА_1 , у строки, визначені ч. 16 ст. 137 ЗК України.

Внаслідок вказаних дій Уманської міської ради в електронній торговій системі автоматично сформувався новий протокол про результати земельних торгів з визначенням переможцем земельних торгів учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією, а саме ОСОБА_2 .

Новий протокол про результати земельних торгів LSE001-UA-20220210-75667 з визначенням переможця земельних торгів учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією в сумі 41 505,00 грн – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) складено (сформовано) уже після того, як термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки минув.

У подальшому, 27.04.2023 між Уманською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки із земель комунальної власності, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Черповицькою І.Ю. за № 1123, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було продано земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0090 га (кадастровий номер 7110800000:04:002:1191) за адресою АДРЕСА_1 за ціною 41 505,00 грн Вказане також підтверджується доданими до матеріалів справи веб-сторінками.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, якою унормовано повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У рішенні «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (п. 71) ЄСПЛ зазначав про принцип належного урядування, який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

Територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, ЦК України та ЗК України. Тому суб`єкт владних повноважень, який діє в інтересах територіальної громади як власника майна, повинен вчиняти щодо нього будь-які дії виходячи з волі та волевиявлення власника, у межах і спосіб волевиявлення, що характеризує добросовісність набуття права власності (володіння, користування, розпорядження). Порушення вимог законодавства під час розпорядження земельними ділянками комунальної власності не тільки не відображає волю територіальної громади на розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а й порушує суспільні інтереси та інтереси територіальної громади (постанова ВС КГС від 22.10.2024 зі справи № 918/2/24).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З аналізу наведених норм права слідує, що укладенню договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності передує волевиявлення власника земельної ділянки (територіальної громади), яке реалізується шляхом прийняття відповідним органом місцевого самоврядування (як представником власника) рішення про відчуження земельної ділянки, за умови дотримання особою, яка виявила бажання її одержати, певної процедури, яка визначена законодавством.

Частинами першою - п`ятою, дванадцятою статті 135 ЗК України визначено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.

Статтею 137 ЗК України визначено порядок підготовки та проведення земельних торгів.

Частинами 13- 16 статті 137 ЗК України передбачено, що земельні торги проводяться за наявності не менше двох зареєстрованих учасників, крім випадків, встановлених абзацом 3 частини 5 статті 138 цього Кодексу. Земельні торги проводяться за процедурою визначення переможця, під час якої учасники мають можливість поетапного збільшення своїх цінових пропозицій протягом трьох раундів торгів. Учасник протягом одного раунду торгів може один раз підвищити свою цінову пропозицію не менше, ніж на розмір мінімального кроку торгів (зробити крок торгів). Розмір мінімального кроку торгів становить 1 відсоток стартової ціни лота. Розмір максимального кроку торгів не обмежується. У кожному раунді торгів кожен учасник у порядку від менших до більших закритих цінових пропозицій для першого раунду або цінових пропозицій для другого та третього раундів, а у разі їх співпадіння від тих, що подані пізніше, до тих, що подані раніше, має право зробити крок торгів. У разі відсутності цінової пропозиції від учасника протягом часу на оновлення закритої цінової пропозиції / цінової пропозиції цінова пропозиція такого учасника у поточному раунді вважається такою, що здійснена в розмірі його закритої цінової пропозиції для першого раунду або його попередньої цінової пропозиції для другого та третього раундів. Якщо під час земельних торгів подана учасником закрита цінова пропозиція / цінова пропозиція є більшою за стартову ціну на розмір, не менше ніж розмір мінімального кроку торгів, вважається, що такий учасник зробив крок торгів.

Переможець, який відмовився від підписання протоколу, позбавляється права на подальшу участь у торгах з продажу цього лота. До протоколу вноситься запис про відмову переможця від його підписання. У такому разі, протокол підписується ліцитатором та представником організатора земельних торгів у день проведення торгів. За наявності інших учасників, які виявили бажання придбати зазначений лот, ліцитатор відновлює торги за цим об`єктом у день проведення торгів. За умови відсутності таких учасників лот виставляється на повторні торги. У процесі проведення торгів виконавець веде протокол, у якому зазначаються номер лота, стартова ціна та ціна продажу лота, відомості про переможця, номери рахунків, на які переможець повинен внести кошти за придбаний лот. У разі потреби до протоколу може вноситися й інша інформація. Протокол підписується переможцем, ліцитатором та організатором земельних торгів або його представником негайно після закінчення торгів за лотом у двох примірниках. Ліцитатор оголошує про завершення земельних торгів після підписання протоколу торгів. Договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів укладається безпосередньо в день проведення торгів, крім випадків, передбачених частиною двадцять дев`ятою цієї статті.

Земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки. (ч. 1 ст. 138 ЗК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Уманською міською радою, як власником земельної ділянки, було здійснено ряд дій щодо підготовки земельної ділянки загальною площею 0,0090 га (кадастровий номер 7110800000:04:002:1191) за адресою АДРЕСА_1 для включення до переліку земельних ділянок , які виставляються на земельні торги та проведено експертну оцінку, а в подальшому опубліковано в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів і визначено дату початку та завершення земельних торгів ( 18.03.2022).

Також встановлено, що переможцем земельних торгів стала ОСОБА_1 . Цінова пропозиція, запропонована ОСОБА_1 , складала 202 005,00 грн, у зв`язку з чим 18.03.2022 автоматично сформовано протокол про результати земельних торгів переможцем аукціону.

Водночас, ОСОБА_1 не підписала протокол про результати земельних торгів, а позивач, в порушення вимог абз.2 п. 49 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою КМУ №1013 від 22.09.2021, термін не складено та не завантажено в електронну систему Акт про непідписання протоколу переможцем аукціону, а саме до 15.04.2022.

Також встановлено, що 10.04.2023 позивачем було складено та завантажено в електронну систему Акт про непідписання протоколу переможцем аукціону, оголошеного з метою продажу спірної земельної ділянки, яким засвідчено, що станом на 04.04.2023 непідписання протоколу про результати земельних торгів від 18.03.2022 LSE001-UA-20220210-75667 переможцем аукціону, відповідачем у строки, визначені ч. 16 ст. 137 ЗК України.

Позивач в електронній торговій системі автоматично сформував новий протокол про результати земельних торгів з визначенням переможцем земельних торгів учасника з наступною величиною ціновою пропозицією, ОСОБА_2 .

Крім того, новий протокол про результати земельних торгів LSE001-UA-20220210-75667 з визначенням переможця земельних торгів учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією в сумі 41 505,00 – ОСОБА_2 складено (сформовано) уже після того, як термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, минув.

В подальшому, укладення між позивачем та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2023 та укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2023 відбулося з порушенням норм чинного законодавства України.

Отже, за встановленими обставинами даної справи, непідписання протоколу про результати земельних торгів переможцем земельних торгів сталося з вини переможця земельних торгів ОСОБА_1 , а також недотримання позивачем строків складання та завантаження акта про непідписання протоколу переможцем аукціону, передбачених абз. 2 п. 49 Вимоги, що в подальшому призвело про визнання переможцем аукціону ОСОБА_2 , після закінчення чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірну земельну ділянку відчужено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Також встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача та була реалізована на електронних торгах, процедура фіксування результатів яких була проведена з порушенням, тому у розумінні положень ст. 388 ЦК України спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, суд дійшов правильного висновку, що вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають до задоволення.

Крім того, при вирішенні даного спору, судом першої інстанції було проаналізовано процедуру підготовки та проведення електронних торгів на відповідність вимогам законодавства, порядок набуття у власність відповідача спірної земельної ділянки та добросовісність останньої, а також перевірено втручання держави у власність відповідача та вирішено питання компенсації добросовісному набувачеві вартості майна.

Доводи скаржника про неправильність застосування ст. 388 ЦК України, оскільки спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності за волею власника, а не поза нею, відхиляються колегією суддів по наступних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам і така позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19)).

Оскільки в обґрунтування позовних вимог Уманська міська рада заявляла про те, що відчуження земельної ділянки відбулося з грубим порушенням процедури проведення електронних торгів, а саме: абз. 2 п. 49 Вимоги щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок, що призвело до визначення переможця аукціону після того, як термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка відповідно до ч. 8 ст. 128, п. «д» ч. 1 ст. 136 ЗК України встановлюється як стартова ціна, з урахуванням п. 3.4 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, що вплинуло на майнові інтереси органу місцевого самоврядування, тому слід вважати, що земельна ділянка вибула з власності органу територіальної громади незаконно (поза її волею).

Крім того, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності не внаслідок реалізації належної волі власника земельної ділянки, а внаслідок істотного порушення обов`язкової процедури розпорядження земельною ділянкою. Порушення імперативного порядку розпорядження майном органом місцевого самоврядування виключає можливість визнання такого вибуття майна як такого, що відбулося за волею власника, тому посилання скаржника в апеляційній скарзі, що земельна ділянка вибула із комунальної власності органу місцевого самоврядування за власною волею є помилковими та спростовуються вищенаведеним.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що правова природа земельних торгів та укладеного за їх результатами договору додатково спростовує висновок про «вибуття поза волею» із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, що торги є різновидом договору купівлі-продажу, а позивач, добровільно вступивши в цей правочин і виконавши його, не може водночас стверджувати, що та сама ділянка вибула «поза його волею». Якщо дефект процедури і мав місце, належним способом захисту було б оспорювання відповідного правочину, а не віндикація, що позивач фактично визнав, відмовившись від вимог про визнання недійсними торгів і договорів.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47). Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначила, що якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України) Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення готелю, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (пункт 44).

Отже, визнання недійсним договору купівлі-продажу у цій справі не є належним та ефективним способом захисту, оскільки така вимога не призведе до поновлення порушеного права позивача. Спірна земельна ділянка вже вибула у володіння третьої особи, а сам позивач не є стороною оскаржуваного правочину. Оскільки між власником та поточним володільцем майна відсутні будь-які договірні чи інші зобов`язальні правовідносини, а майно вибуло з володіння власника поза його волею та було відчужене третій особі, то належним способом захисту у цій справі є саме витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов).

На переконання колегії суддів, позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту шляхом звернення до суду із позовом про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Щодо доводів скаржника стосовно необгрунтованості висновку суду про недобросовісність відповідача та порушення судом принципу довіри до Державного реєстру речових прав і правила розподілу тягаря доказування, слід заначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови: від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови: від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128гс19).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка вибула із власності позивача поза його волею, тому наявні правові підстави для задоволення позову саме з цих підстав, і оскаржуване рішення не містить висновків про недобросовісність відповідача, а навпаки — судом було забезпечено захист його прав шляхом присудження відповідної грошової компенсації, внесеної позивачем на депозит суду, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні мотивувальної частини рішення.

Щодо доводів скаржника про непропорційне втручання у право відповідача на мирне володіння майном та незастосування судом першої інстанції 1 Протоколу до Конвенції та принцип належного врядування, колегія суддів зазначає наступне.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо. Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар».

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Спірна земельна ділянка у даній справі, є «майном» для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями співвідносності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, відповідно до змісту зазначеної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Тобто лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Так, критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника (див. рішення від 16.02.2017 у справі «Кривенький проти України»(Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 45; від 09.12.1994 у справі «Святі монастирі проти Греції» та інш.).

Враховуючи, що земельна ділянка вибула із власності позивача з порушенням процедури проведення електронних торгів, а її повернення має суспільний інтерес, тому втручання у право мирного володіння відповідною земельною ділянкою, є правомірним.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що під час розгляду даної справи не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Крім того, з урахування змін до Цивільного кодексу у 2025 році, спрямованих на захист прав добросовісних набувачів, відповідачу було компенсовано вартість придбаної спірної земельної ділянки.

Щодо доводів скаржника про невмотивованість рішення, колегія суддів вважає такі доводи скаржника безпідставними, оскільки рішення суду першої інстанції є обгрунтованим та вмотивованим, містить посилання на обставини справи, норми матеріального і процесуального права, якими керувався суд, та висновки, що з них випливають.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а фактично зводяться до незгоди сторони із висновками суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді апеляційної інстанції

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Буряк О.Г. просив стягнути з відповідача 4 500,00 грн на надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених судових витрат суду надано:

- договір про надання правової допомоги №УМР/06/26 від 26.06.2026, укладений між АО «Юридична компанія «Капітал» та ВК Уманської міської ради в особі секретаря міської ради Терещенко К.В.;

- Додаток № 1 до договору , розрахунок витрат, що складають ціну позову, в якому сторони визначили, що за підготовку і подання відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів та представництво інтересів у суді апеляційної інстанції становить 4 500,00 грн ;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

Відповідач заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу наданих позивачу у суді апеляційної інстанції не надано.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 рок у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Правнича допомога позивачу, надана адвокатом Буряк О.Г. в суді апеляційної інстанції, полягала в ознайомленні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 та формуванні правової позиції; підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 і участь у судовому засіданні, яка становить 4 500,00 грн.

Отже, дослідивши заяву сторони позивача про розподіл судових витрат, додані до неї документи, відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням відхилення апеляційної скарги Карташової Л.В., а також враховуючи принципи співмірності та критерії розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення таких витрат та стягнення з ОСОБА_1 на користь Уманської міської ради витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 500,00 грн.

Таким чином, заява сторони позивача про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 374,375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року у справі за позовом Уманської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Уманської міської ради (ЄДРПОУ 26535796) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 500,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко

/повний текст постанови суду виготовлено 21 вересня 2026 року/