Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №567/591/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Рівне

Справа № 567/591/26

Провадження № 33/4815/1017/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

захисника – Нікітюка П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2026 року о 02 год. 10 хв. в м.Острог Рівненського району Рівненської області по вул.Татарська, 150, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, що підтверджується тестом № 4412 від 03.04.2026, результат огляду становить 0,34‰ проміле. Від проходження повторного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що газоаналізатор Drager Alcotest 6810, яким проводився огляд, має відповідну похибку вимірювання, а фактичні погодні умови, зокрема температура та вологість повітря, могли вплинути на результат тестування. Звертає увагу на невідповідність температури, зафіксованої приладом, даним Рівненського обласного центру з гідрометеорології.

Доводить, що з урахуванням похибки приладу показник 0,34‰ проміле перебуває в межах можливої похибки вимірювання, а тому не підтверджує стан алкогольного сп`яніння поза розумним сумнівом. Посилається на положення Конвенції про дорожній рух, Конституції України, КУпАП та практику ЄСПЛ щодо стандарту доказування.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам щодо достовірності результату огляду та не забезпечив всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи. Стверджує, що сам протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини, а наявні у справі докази не підтверджують її достатньою мірою.

Заслухавши доводи захисника Нікітюка П.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами, особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При прийнятті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції зазначені вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні достатніх і достовірних доказах, яким надано належну юридичну оцінку.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння за встановлених судом обставин підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630633 (а.с. 4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, згідно з яким результат огляду є позитивним та становить 0,34‰ проміле (а.с. 6); результатом тесту № 4412 від 03 квітня 2026 року, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння - 0,34‰ проміле (а.с. 3); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, відповідно до якого медичний огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с. 7); відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл 0060, час: 03:00), згоду ОСОБА_1 з результатом огляду (файл 0060, час: 03:28), а також визнання ним факту вживання алкогольних напоїв напередодні (файл 0060, час: 01:20).

Зазначені докази узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, сумнівів щодо їх належності та допустимості не викликають, оскільки містять фактичні дані, які пов`язані з обставинами, що підлягають доказуванню у справі, та підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, оскільки фіксують перебіг подій безпосередньо під час їх вчинення та не залежать від суб`єктивного сприйняття учасників провадження.

При цьому проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу зафіксовано відеозаписом безперервно, у зв`язку з чим такий відеозапис є належним і допустимим доказом у справі.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції щодо ОСОБА_1 або порушення ними порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що могли б ставити під сумнів достовірність отриманих доказів та висновок про його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних доказів порушення працівниками поліції вимог законодавства, зокрема висновків службових розслідувань, документів щодо оскарження їхніх дій чи судових рішень з цього приводу, до апеляційної скарги не додано.

Посилання захисника на різницю між температурою, зазначеною у чек-роздруківці з результатом огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest № 6810 та температурою навколишнього середовища як на підставу для сумніву в правильності визначення рівня алкоголю у ОСОБА_1 апеляційний суд до уваги не бере, оскільки жодних даних про те, що така невідповідність суттєво вплинула або могла суттєво вплинути на результат огляду, суду не надано.

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за № 1417/29547, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить один рік.

Згідно з чек-роздруківкою з результатом огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest № 6810 від 03 квітня 2026 року, тест № 1090, дата останнього градуювання приладу – 05 листопада 2025 року (а.с. 3, 96).

ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння 03 квітня 2026 року, а останнє градуювання приладу Drager Alcotest № 6810 було проведено 05 листопада 2025 року, тобто огляд на стан алкогольного сп`яніння здійснено в межах установленого міжповірочного інтервалу в один рік. Відтак підстав для визнання результатів огляду, проведеного за допомогою зазначеного газоаналізатора, недійсними не встановлено.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладено суддею з урахуванням положень статей 33, 38 КУпАП у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Застосоване стягнення відповідає вимогам закону та спрямоване на досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи таких обставин не встановлено та під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не здобуто.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Острозького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович