Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №568/482/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Рівне

Справа № 568/482/26

Провадження № 33/4815/1025/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Москалик Т.В.,

захисника – Стрижака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 09 червня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 3 ст. 126 КУпАП і до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 08 березня 2026 року о 02 год. 12 хв. в с. Опарипси Дубенського району Рівненської області на автодорозі М-06 Київ – Чоп 432 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, результат огляду - 1.19‰ проміле, чим порушив п. 2.9 А ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 08 березня 2026 року о 03 год. 52 хв. в с. Бугаївка Дубенського району Рівненської області на автодорозі М-06 Київ – Чоп 426 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, результат огляду - 0.77‰ проміле, чим порушив п. 2.9 А ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 08 березня 2026 року о 02 год. 22 хв. в с. Опарипси Дубенського району Рівненської області на автодорозі М-06 Київ – Чоп 432 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою державного виконавця Ворох В.П. Галицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МУМЮ від 04.03.2024, чим порушив п.2.1. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Також, 08 березня 2026 року о 03 год. 52 хв. в с. Бугаївка Дубенського району Рівненської області на автодорозі М-06 Київ – Чоп 426 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою державного виконавця Ворох В.П. Галицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МУМЮ від 04.03.2024, чим порушив п.2.1. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду відносно нього та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що постанова місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції, на його думку, неповно та поверхово з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, а висновки про наявність у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 126 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на належних доказах.

Доводить, що розгляд справи за його відсутності призвів до порушення його процесуальних прав та права на справедливий суд, гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що перебування на військовій службі, у тому числі в районі бойових дій, обмежувало його можливість оперативно реагувати на судові рішення та реалізовувати право на захист.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 09 червня 2026 року без його участі (а.с. 45).

В матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії постанови від 09 червня 2026 року.

Апеляційна скарга подана до місцевого суду 17 серпня 2026 року (а.с. 60).

Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.

Заслухавши доводи захисника Стрижака С.В.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як убачається з матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на сукупності належних та допустимих доказів.

Зокрема, факт керування ОСОБА_1 08 березня 2026 року о 02 год. 12 хв. транспортним засобом Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 609143, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу, результатом огляду із показником 1,19‰ проміле, а також відеозаписом з місця події.

Аналогічними доказами підтверджується і факт керування ОСОБА_1 того ж дня о 03 год. 52 хв. зазначеним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Так, відповідно до протоколу серії ЕПР 1 № 609171 та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alkotest 7510 результат огляду становив 0,77‰ проміле.

З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено безпосередньо на місцях зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, а ОСОБА_1 із результатами оглядів погодився, що підтверджується його підписами в актах огляду.

Відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на місцях зупинки транспортного засобу, його згоду з результатами огляду та відмову від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольні напої (файл 51zf8, час: 00:18:40).

При цьому матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами огляду або вимагав проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Відтак положення ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду в закладі охорони здоров`я у разі незгоди водія з результатами огляду на місці зупинки в даному випадку застосуванню не підлягають.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння спростовуються безпосередньо дослідженими місцевим судом доказами, які узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Позиція, яка була викладена у клопотанні про індивідуалізацію покарання про те, що оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ, у зв`язку з чим до нього можливо застосувати аналогію закону та призначити йому більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України в межах санкції ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, суперечить положенням діючого КУпАП, яким на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачено механізму призначення більш м`якого стягнення.

При цьому варто відзначити, що стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним, тобто законодавець не передбачив можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим такі доводи сторони захисту не беруться апеляційним судом до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з цим, з протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609132 та серії ЕПР1 № 609167 від 08 березня 2026 року, які було складено відносно ОСОБА_1 вбачається, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП відбулося 08 березня 2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП винесена 09 червня 2026 року, тобто поза межами трьохмісячного строку з дня вчинення правопорушення.

Відтак оскільки постановою суду першої інстанції притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, то провадження у справі за ч. 3 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

В решті постанову Радививлівського районного суду Рівненської області від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович