Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №563/1130/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Рівне

Справа № 563/1130/26

Провадження № 33/4815/984/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кравцова І.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корецького районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2026 року в 00 год. 53 хв. на автодорозі Київ-Чоп 267 км. в м. Корець Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 повторно керував транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , (24.08.2025 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА 5563035 за ч. 4 ст. 126 КУпАП) не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме, не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Кравцов І.В. просить скасувати постанову місцевого суду та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у направленні справи за зареєстрованим місцем проживання апелянта в м. Полтаві, чим, на його думку, створив надмірний процесуальний тягар та обмежив можливість особистої участі у розгляді справи і реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Вказує, що суд безпідставно розглянув справу за його відсутності, незважаючи на завчасно подані захисником клопотання про відкладення розгляду справи та медичні документи, які підтверджували поважність причин неявки. Вважає, що таким чином було порушено його право на захист та справедливий судовий розгляд.

Доводить, що суд не надав належної оцінки законності зупинки транспортного засобу та дотриманню працівниками поліції вимог ст. 18, 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначає, що поліцейський не представився, не пред`явив службове посвідчення та не повідомив конкретної законної причини зупинки транспортного засобу.

Стверджує, що порушення процедури зупинки ставить під сумнів законність подальших дій працівників поліції та допустимість отриманих доказів, а суд першої інстанції належним чином ці обставини не перевірив.

Апеляційна скарга захисника Кравцова І.В.призначалася до розгляду на 03 вересня та 11 вересня 2026 року, проте її розгляд було відкладено за його клопотаннями у зв`язку з неможливістю ОСОБА_1 та його захисника прибути на вказані дати у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 18 вересня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник Кравцов І.В.будучи належним чином повідомленими про день і час розгляду апеляційної скарги також не з`явилися.

Захисник Кравцов І.В. 17 вересня 2026 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 бажає особисто брати участь у судовому засіданні, однак у зв`язку із погіршенням самопочуття він перебуває на амбулаторному лікуванні.

Разом з тим суд зазначає, що у разі неможливості особистої участі у розгляді справи в суді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право надати письмові пояснення, письмово висловити свої заперечення у разі незгоди з постановою суду. Також, має право забезпечити присутність захисника для захисту його інтересів або взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Однак ні письмових пояснень, ні клопотань про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку від ОСОБА_1 та його захисника Кравцова І.В.не надходило.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що захисником не долучено до клопотання про відкладення розгляду справи будь-яких належних доказів для підтвердження перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

За наведених обставин, а також з метою розгляду справи в розумні строки, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Кравцова І.В.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Приписами статей 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові суду, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687822 від 09 червня 2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с. 2); постановою серії ЕНА № 5563035 від 24 серпня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 гривень (а.с. 4); довідкою інспектора ВАП УПП в Рівненській області ДПП капітана поліції В. Романюка, зі змісту якої вбачається, що 24.08.2025 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесено адміністративну постанову серії ЕНА № 5563035 за ч. 4 ст.126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 гривень, а посвідчення водія ОСОБА_1 (документ НОМЕР_2 ) підлягає вилученню (а.с. 3); відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , з`ясування обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії після його позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік на підставі судового рішення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у серпні 2025 року (файл Clip0, час: 04:04 – 06:30). Тобто, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі, ОСОБА_1 було достеменно відомо, що він не має права керувати транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 .

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про передачу справи для розгляду за місцем проживання ОСОБА_1 є необґрунтованими. Відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП розгляд справи за місцем проживання особи є правом, а не обов`язком суду. Вирішуючи зазначене клопотання, суд діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень, а сама по собі відмова у його задоволенні не свідчить про порушення права на захист. При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, надати пояснення, докази чи скористатися правовою допомогою.

Покликання захисника на те, що суд не надав належної оцінки законності зупинки транспортного засобу та дотриманню працівниками поліції вимог ст. 18, 35 Закону України «Про Національну поліцію» апеляційний суд вважає непереконливими з огляду на наступне.

Згідно відеозапису працівників поліції, після зупинки автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , патрульним було роз`яснено причину зупинки транспортного засобу, а саме порушення вимог п. 11.5 ПДР. При цьому сам ОСОБА_1 не заперечував, що їхав по вільній лівій смузі для руху при наявній вільній правій смузі в попутному напрямку, мотивуючи це дорожніми роботами на авторозі (файл Clip0, час:00:55 – 01:58). Відтак дії працівників поліції щодо зупинки автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 є законними та відповідають вимогам п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу, що стороною захисту не було надано до апеляційного суду доказів на підтвердження оскарження ОСОБА_1 або його захисником постанови серії ЕНА № 5563035 за ч. 4 ст.126 КУпАП від 24 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та її скасування судом, відсутні такі докази й в матеріалах справи.

Крім того, захисником не надано до суду доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія, не містяться такі відомості і в матеріалах справи.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Корецького районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Кравцова І.В. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович