Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №524/1563/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1563/26 Номер провадження 33/814/903/26Головуючий у 1-й інстанції Пальчик О. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Алексеєнко Ю.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Глушко З.В., на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 29 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що він 06 лютого 2026 року о 14 годині по вул. В. Пугачова в м. Кременчук у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі адвокат Глушко З.В. просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 29 липня 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: ОСОБА_1 не вживав алкоголь; він приймав лікарський препарат «Бронхін» для лікування, оскільки в той час прихворів, та після його прийому їхав автомобілем, однак ніяких ознак алкогольного сп`яніння в нього не було, то ж ОСОБА_1 навіть не міг подумати, що вказане могло бути причиною отриманого показника алкотестера на момент огляду – 0, 3 проміле; сумнів у показниках тестування має тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, й показник, що складає менше 0, 4 проміле, не може вважатися станом сп`яніння та відповідно порушенням вимог п.2.9 «а» ПДР України; зазначений вище показник стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , який складав менше 0, 4 проміле, не перевищує гранично допустиму норму алкоголю з урахуванням похибки приладу «Alcotest Drager 6820» та положень п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Суд апеляційної інстанції заслухав позицію ОСОБА_1 та адвоката Глушко З.В. (у попередньому судовому засіданні апеляційного суду), вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вимогами п.2.9 «а» ПДР України унормовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596776 06 лютого 2026 року о 14 годині ОСОБА_1 по вул. В. Пугачова в м. Кременчук Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом - автомобілем «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння (а.с.1).

Факт того, що 06 лютого 2026 року о 14 годині ОСОБА_1 по вул. В. Пугачова в м. Кременчук Полтавської обл. керував транспортним засобом - автомобілем «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується сукупністю доказів по справі, в тому числі це підтверджено й самим ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду.

Однак наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння є неспроможними.

Даними ж висновку лікаря КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кремечуцького району Полтавської області №67 від 06 лютого 2026 року та акту огляду до цього висновку, складеного лікарем, №67 від 06 лютого 2026 року підтверджено перебування ОСОБА_1 , в тому числі на час керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас суд апеляційної інстанції наголошує, що при проведенні огляду в медичному закладі поряд із проведенням замірів за допомогою спеціальних засобів вимірювальної техніки лікарем досліджується клініка сп`яніння обстежуваної особи шляхом проведення відповідних тестів, замірів, візуального огляду, за сукупністю чого встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду та на підставі якого в подальшому видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Так, зі змісту акту №67 від 06 лютого 2026 року вбачається, що лікарем установлено те, що в ОСОБА_1 були, серед іншого: гіперемія обличчя; ін`єкція судин скляр; легкий запах алкоголю з порожнини рота. Зі слів ОСОБА_1 напередодні ввечері (ввечері 05 лютого 2026 року) він вживав алкоголь. За результатами застосування спеціального технічного приладу «Драгер Алкотест 6820», зафіксовано 0, 33 проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 та через двадцять хвилин – 0, 30 проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 . На підставі усіх установлених під час огляду даних щодо клініки сп`яніння ОСОБА_1 і результатів, отриманих із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер», саме в їх сукупності лікарем і було надано висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Порушень порядку проведення лікарем ОСОБА_3 огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я, що ставили би під сумнів допустимість і дійсність огляду, правильність його результатів, не встановлено. Зазначений вище висновок і акт складені лікарем закладу охорони здоров`я за результатами медичного огляду ОСОБА_4 у межах повноважень лікаря за правилами, передбаченими Розділом ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає об`єктивних підстав ставити під сумнів обрані лікарем методи при здійсненні огляду та встановлені у висновку й акті результати.

Отже, висновок щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується об`єктивними медичними даними, що спростовує доводи апелянта та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про неперебування ОСОБА_1 під час керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Тобто перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування ним транспортним засобом визначено й підтверджено у відповідності до приписів закону, а тому посилання апелянта на вживання ним ліків не спростовують зазначений висновок про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 "а" ПДР України.

Зазначені вище доводи позбавлені підстав і тому, що в матеріалах справи є відсутніми, а також ОСОБА_1 і його представником не надано даних щодо приймання ОСОБА_1 , в тому числі в день керування транспортним засобом, спиртовмісних лікарських препаратів або інших, які можуть викликати стан сп`яніння, не наведено відомостей щодо їх назви, складу.

Окрім того, ОСОБА_1 як водій безперечно був обізнаний про категоричну заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відповідно й вживання попередньо алкоголю чи препаратів, що його містять, у будь-якому вигляді, та, які призводять до виникнення вказаного стану, а також про відповідальність, яка настає за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки такого діяння. Зокрема, водій у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для себе особисто, та власності третіх осіб.

Таким чином, вказані вище доводи апелянта не спростовують правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Також позбавлені підстав доводи апелянта про те, що показник стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , який складав менше 0, 4 проміле, не перевищує гранично допустиму норму алкоголю з урахуванням похибки приладу «Alcotest Drager 6820», не може вважатися станом сп`яніння та порушенням вимог п.2.9 «а» ПДР України.

Зі змісту свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки – спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», прилад №ARPK-0153, із використанням якого здійснювався огляд ОСОБА_2 , убачається, що похибка вимірювання даного приладу становить + (плюс/мінус) 0, 04 проміле при діапазоні вимірювань від 0, 00 проміле до 0, 4 проміле.

Разом з тим, результати застосування вказаного вище спеціального технічного приладу в ході огляду ОСОБА_2 – 0, 33 проміле алкоголю в крові та 0, 30 проміле алкоголю в крові (здійснене вимірювання через 20 хвилин), перевищують визначений законодавцем (у п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року) показник для встановлення стану алкогольного сп`яніння водіїв - 0, 2 проміле алкоголю в крові, навіть із урахуванням гранично допустимого розміру похибки вимірювання даного приладу.

Окрім того, аналогічні відомості щодо похибки вимірювання вказаного вище спеціального технічного засобу наведено й апелянтом у апеляційній скарзі, натомість здійснено неправильне тлумачення цих відомостей, а саме вказано, що похибка вимірювання приладу становить 0, 4 проміле алкоголю в крові. Але цей показник не є похибкою вимірювання, а є саме граничною межею діапазону вимірювання, при якому похибка вимірювання із застосуванням спеціального технічного засобу становить + 0, 04 проміле алкоголю в крові.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, стан алкогольного сп`яніння на підставі цифрового показника більше 0, 2 проміле алкоголю в крові, отриманого після проведення тесту з використанням спеціальних технічних засобів, установлюється саме у випадку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським. У той же час, стан алкогольного сп`яніння за результатами огляду водія в закладі охорони здоров`я встановлюється саме на підставі медичного висновку лікаря (п.7 розділу ІІ та п.п.14, 15, 16, 19 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року). Наявний же в матеріалах справи висновок лікаря чітко підтверджує перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено за результатами повного та всебічного медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Отже, викладені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.7 ст.294 КУпАП, вважає, що постанова місцевого суду в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення підлягає зміні.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП (а.с.8).

Із урахуванням положень ст.ст.23, 33 КУпАП, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про необхідність накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Водночас апеляційний суд зауважує, що згідно з положеннями ст.27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв (осіб, які керували транспортними засобами) у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Положення КУпАП, які регулюють порядок заміни на штраф інших видів стягнень теж розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Тобто зазначені вище положення КУпАП сформульовано однозначно, вони чітко й послідовно вказують на єдиний вимір розміру стягнення у вигляді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При ухваленні оскаржуваної постанови місцевий суд наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, проте не вказав про кратний розмір штрафу у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, як того вимагають приписи КУпАП. Тим самим при накладенні стягнення суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції у відповідній частині.

Отже, оскаржувану постанову в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення належить змінити та вважати його притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначена вище зміна не погіршує становище ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі №707/1509/24 (провадження №51-178км25), яка, з огляду на логіку та зміст правозастосування, є релевантною для врахування у справі, що є предметом апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що кожна особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною і передбачає, що за вчинення цього адміністративного правопорушення особою, яка керувала транспортним засобом, застосування щодо цієї особи стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік є обов`язковим, а тому твердження ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції про непозбавлення його посвідчення є неспроможними.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Глушко З.В., залишити без задоволення.

У порядку ч.7 ст.294 КУпАП постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 29 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 в частині накладеного на нього стягнення змінити.

Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун