Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №554/11591/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/11591/25 Номер провадження 22-ц/814/2214/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар:Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про розірвання Договору № 2362Р від 30.12.2020 року розподілу природного газу, який укладено між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позову вказала, що є споживачем послуг із розподілу природного газу, з якою укладено Договір розподілу природного газу № 2362Р від 30.12.2020 року, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за № 2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1384/27829. В подальшому відповідач на виконання повідомлення про припинення газопостачання від 02.02.2021 року, 08.02.2021 року фактично припинив розподіл природного газу шляхом встановлення заглушки на вводі газопроводу. Вона двічі зверталася із заявою про розірвання Договору розподілу природного газу № 2362Р від 30.12.2020 року, а саме 14.06.2021 року та 01.09.2022 року, яку позивач залишив без реагування, натомість звернувся до неї з повідомленням щодо сплати неіснуючої заборгованості. Таким чином, вказаний договір втратив для неї інтерес та вона звертається із вимогою про розірвання договору через систематичне невиконання відповідачем зобов`язань по вказаному договору. Зазначила, що окрім сплати судового збору очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про розірвання договору – відмовлено.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що до матеріалів справи Позивачем додано докази того, що 14.06.2021 та 01.09.2022 Позивач направляла до АТ "Полтавагаз" заяви про розірвання договору. Дані обставини підтверджуюся накладною № 3600400772175 від 14.06.2021 та накладною № 3600315149531 від 01.09.2022.

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язок Позивача направляти Відповідачу заяви про розірвання договору цінними листами з описами вкладення. Посилаючись на начебто такий обов`язок Позивача, суд першої інстанції в своєму рішенні не вказав чим передбачений такий обов`язок.

Також суд першої інстанції використовує в якості доказів того, що Позивач не надсилала заяви про розірвання договору № 2362P від 30.12.2020 р., дані з інформаційної бази АТ "Полтавагаз" (документообіг). В якій зазначено, що зареєстровано за вх. № 24240 від 22.06.2021 письмове звернення Позивача щодо виконання зобов`язання згідно листа 57.20/6082/17 та зареєстровано за вх. № Ч-19810 від 05.09.2022 письмове звернення Позивача щодо відповіді на претензію. Але в даному випадку суд першої інстанції використав недопустимі, недостовірні та неналежні докази. Так як інформаційна база Відповідача є його внутрішньою електронною базою, яка повністю ним контролюється та інформація, яка в ній знаходиться може бути змінена самим Відповідачем за його бажанням і даний процес ніяк не може контролюватись Позивачем або судом.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 січня 2026 року та постановити нове , про задоволення позову.

Від АТ «ОГС «Полтавагаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач посилаючись на законність рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У справі встановлено, що 30.12.2020 року між АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2362 розподілу природного газу, за умовами якого оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Даний договір між АТ “Полтавагаз” від імені ОСОБА_1 підписав ОСОБА_2 , відповідно до довіреності від 23.11.2020 року .

Відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 Оператор газорозподільної системи в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285 та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у випадку: отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача.

02.02.2021 АТ “Полтавагаз” направило ОСОБА_1 повідомлення про припинення газопостачання у зв`язку з відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді .

08.02.2021 згідно акту про припинення (обмеження) природного газу № 8.02/ Яг припинено розподіл природного газу на об`єкті непобутового споживача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом встановлення глушки на вводі газопроводу (а.с.10).

Разом з тим, об`єкт споживача залишився приєднаним до системи газопостачання, із можливістю доступу до газорозподільної системи.

14.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до АТ “Полтавагаз” з листом, в якому просила надати їй роз`яснення щодо припинення розподілу природного газу та відмови на запит про поновлення розподілу природного газу (а.с.37).

01.09.2022 ОСОБА_1 надіслала до АТ “Полтавагаз” відповідь на претензію № 06/9741 від 03.08.2022 року (а.с. 38, 39).

У позові позивач вказує, що 14.06.2021 та 01.09.2022 вона направляла до АТ “Полтавагаз” заяви про розірвання договору (а.с.11, 13), що підтверджує накладною № 3600400772175 від 14.06.2021 та накладною № 3600315149531 від 01.09.2022.

Крім того, згідно інформаційної бази АТ “Полтавагаз” (документообіг) за вх. № 24240 від 22.06.2021 зареєстроване письмове звернення непобутового споживача ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання згідно листа 57.20/6082/17, листів-1, екземплярів -1 (а.с.37 зворот).

За вх. № Ч-19810 від 05.09.2022 зареєстровано письмове звернення ОСОБА_2 (представник ОСОБА_1 за довіреністю) щодо відповіді на претензію, листів-1, екземплярів -1 (а.с.38 зворот).

Загальні підстави для зміни чи розірвання усіх видів договорів регулюються положеннями статтями 651, 652 ЦК України.

Так, в силу ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Інші підстави для розірвання договору передбачені також спеціальними нормами закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що між позивачем та відповідачем склалися зобов`язальні правовідносини щодо надання послуг.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої виходив з того, що до матеріалів справи ОСОБА_1 не надано доказів відмови від отримання комунальної послуги з постачання та розподілу природного газу, яка надається їй відповідачем АТ «Оператор ГРС «Полтавагаз».

За приписами абзацу 2 ч. 4 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо споживач, зокрема вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтованого виходив з факту приєднання ОСОБА_1 до Типового договору розподілу природного газу.

Судом встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що письмову заяву ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про припинення розподілу природного газу до будинковолодіння АДРЕСА_1 не подавала та від використання природного газу не відмовлявся, а відтак оператор газорозподільної системи забезпечував та забезпечує відповідача цілодобовим доступом до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу, тобто надає відповідні послуги із розподілу природного газу.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Як зазначалося вище, забезпечення наведених прав споживачів кореспондується із положеннями абз.4,5 п.5 гл. 3 розділу VІ Кодексу ГРС, яким визначено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має право подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений.

Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові необхідно відмовити.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц.

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявленняпро її порушене право та/або охоронюваний інтереста спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

З урахуванням викладених обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довела факту звернення до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» з письмовою заявою про розірвання договору розподілу природного газу , відповідач на розірвання такого договору згоди не надавав. Тож наразі дії оператора газорозподільчої системи АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» відповідають нормам чинного законодавства України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 січня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.367, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов