Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №532/283/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/283/25 Номер провадження 22-ц/814/1868/26Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Державної екологічної інспекції центрального округу до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства

за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції центрального округу

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року, позивач Державна екологічна інспекція центрального округу, звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Позов мотивований тим, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу 08 листопада 2023 року, під час здійснення своїх повноважень в частині використання і відтворення водних біоресурсів, близько 07:00, на річці Ворскла, в межах території природно-заповідного фонду РЛП «Нижньоворсклянський», поблизу села Лівобережна Сокілка, Полтавського району, Полтавської області, було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який з надувного ПВХ човна «Авалон» АТ 310 сірого кольору здійснював за допомогою заборонених знарядь вилову, а саме сіток з ліски, вилучення з водного об`єкту, а саме Кам`янського водосховища, живих водних біоресурсів в кількості: - Лин – 1 шт., Окунь – 5 шт., краснопірка – 3 шт., рак річковий – 9 шт., що є порушенням ст.ст. 9, 9-1 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Інспекцією складено опис вилучених знарядь лову та накладну щодо вилучення живих водних біоресурсів.

Відносно громадянина ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інспекцією в рамках ст. 214 КПК України направлено розрахунок розміру шкоди, опис вилучених знарядь, протокол, накладна та матеріали стосовно ОСОБА_1 для внесення до ЄРДР та початку досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, яке передбачено ст. 249 ККУ.

В подальшому, на адресу Інспекції надійшла постанова про закриття кримінального провадження від 05.08.2024 разом з висновком експерта № 267/24-27 від 31.07.2024 та листом Інституту рибного господарства НААНУ від 23.11.2023 № 926-11/23.

Кримінальне провадження закрито у зв`язку з малозначністю справи, а тому Інспекцією, з метою прийняття рішення щодо питання про притягнення до адміністративної відповідальності та на виконання п. 2 постанови про закриття кримінального провадження направлено адміністративні матеріали до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.11.2024 у справі № 532/2082/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП.

Так як дії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням природоохоронного законодавства (ловля забороненими засобами лову водних біоресурсів) призвели до збитків в розмірі 60970,56 грн., Інспекцією було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача лист щодо добровільної сплати заподіяних збитків.

Згідно трекінгу про отримання листа, відповідачем вищевказаний лист отримано 27.12.2024.

Оскільки на момент подання позову шкода не була відшкодована, позивач прохав стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на суму 60 970 грн. 56 коп. (шістдесят тисяч дев`ятсот сімдесят грн. 56 коп.) і перерахувати їх на: р/р UA808999980333199331000016682, ГУК у Полт.обл./тг м.Кобиляки/24062100, код ЄДРПОУ 37959255, – для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області; стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ). судовий збір у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код 42149108) р/р UA 688201720343160003000080293, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 42149108.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2025 року у задоволенні позову Державної екологічної інспекції центрального округу до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства – відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила Державна екологічна інспекція Центрального округу оскаржила, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд визнав підтвердженим здійснення ОСОБА_1 навігації 08 листопада 2023 року в межах природно-заповідного фонду, проте одночасно зазначив, що належність заборонених знарядь лову та виловлених водних біоресурсів саме ОСОБА_1 не підтверджена, при цьому спростування такої належності в рішенні не наведено.

Зазначає, що суд не вказав яким саме способом посадова особа Інспекції та представники правоохоронних органів мали довести належність риби та знарядь лову саме відповідачу, а такий підхід фактично зводить до нікчемності повноваження інспектора як уповноваженої особи.

Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення № 003813 від 08 листопада 2023 року складено за фактом незаконного вилову водних біоресурсів у межах природно-заповідного фонду, а не за порушення заборони навігації маломірних суден, і що протокол відповідно до статей 254, 255 КУпАП є офіційним документом, складеним уповноваженою особою, а тому висновок суду про необхідність додаткового допиту інспекторів у судовому засіданні є недоречним.

Також зазначає, що постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року у справі № 532/2082/24 факт вилову риби саме ОСОБА_1 вже встановлено, а тому цей факт на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України є беззаперечним.

Скаржник вважає, що у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а судові витрати за результатами апеляційного перегляду покласти на скаржника.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив предмет доказування та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем визначального для деліктної відповідальності факту - здійснення вилову водних біоресурсів саме відповідачем - і причинного зв`язку між його діями та заявленими збитками. Апеляційна скарга не спростовує мотивів суду, а повторює первісну позицію позивача та не містить нового доказового матеріалу.

Звертає увагу суду на те, що позивач штучно розширює преюдиційне значення постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки цією постановою не встановлено ані належність заборонених знарядь лову відповідачу, ані факт вилучення їх у нього, ані факт вилову ним водних біоресурсів, а питання стягнення збитків нею взагалі не вирішувалося. Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним актом фіксації позиції уповноваженої особи і не замінює судового встановлення факту, а постанова про закриття кримінального провадження обґрунтована невстановленням істотної шкоди. Розрахунок шкоди є похідним документом і не має самостійної доказової сили без доведення первинного факту вилову саме відповідачем.

Зазначає, що позивач не забезпечив явку та допит свідків, не надав носія з технічною фіксацією події та не усунув розрив між виявленням особи, сіток і риби та самим фактом вилову, а наслідки такої процесуальної пасивності не можуть бути покладені на відповідача.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.11.2023 до ЄРДР внесено відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 249 КК України. Відповідно до витягу з ЄРДР, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначено як: 08.11.2023 працівниками Державної екологічної інспекції Центрального округу під час патрулювання акваторії річки Ворскла, неподалік с. Лівобережна Сокілка, в межах природно-заповідного фонду РЛП "Нижньоворсклянський" було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за допомогою гумового човна з двома веслами та риболовних жиляних сіток займався незаконним рибним добувним промислом.

Постановою про закриття кримінального провадження від 05.08.2024, винесеною начальником сектору дізнання ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12024175470000229 від 08.11.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження направлено запит до Інституту рибного господарства НАН України з метою надання біологічного обґрунтування визначення істотної шкоди внаслідок незаконного рибноговидобувного промислу в акваторії річки Ворскла в межах РЛП "Нижньоворсклянський", що мало місце 08.11.2023 та чи завдана в даному випадку істотна шкода довкіллю. Згідно з відповіддю Інституту рибного господарства встановлено, що шкода, завдана водному об`єкту, не може бути визначена як істотна. Також винесено постанову про призначення судової інженерно-екологічної експертизи, згідно з висновком № 267/24-27 від 31.07.2024 якої, внаслідок вилову 08.11.2023 водних біоресурсів не вбачається істотної шкоди.

Також 08.11.2023 складений протокол про адміністративне правопорушення № 003813, відповідно до якого 08 листопада 2023 року о 07 годині 00 хвилин в межах природно-заповідного фонду в акваторії регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», поблизу с. Сокілка Полтавського району Полтавської області на річці Ворскла, ОСОБА_1 здійснював заборонену діяльність, а саме: з надувного ПВХ човна «AVALON» модель «АТ-310» сірого кольору з двома веслами за допомогою заборонених знарядь вилову, а саме трьох сіток з ліски: 1) довжина 20 м., висота 1,5 м., вічко 3,3 мм; 2) довжина 25 м., висота 1,2 м., вічко 40 мм; 3) довжина 25 м., висота 1,2 м., вічко 30 мм, здійснював вилов водних живих біоресурсів в результаті чого виловив риби: окунь - 5 шт., краснопірка - 3 шт., лин - 1 шт., раків - 9 шт., чим порушив вимоги ст. ст. 9, 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 91 КУпАП.

Постановою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.11.2024 у справі № 532/2082/24 (провадженян № 3/532/716/2024) ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, та у зв`язку з малозначністю вчиненого звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що протоколом про адміністративне правопорушення № 003813 від 08.11.2023, описом вилучених знарядь та постановою від 05.08.2024 про закриття кримінального провадження № 12024175470000229 від 08.11.2023 за ч.1 ст. 249 КК України підтверджено здійснення ОСОБА_1 навігації 08.11.2023 у межах природно-заповідного фонду, а також вилучення гумового човна і риболовних жиляних сіток зі свіжовиловленою рибою окунь - 5 шт., краснопірка - 3 шт., лин - 1 шт., раки - 9 шт., а тому, хоча матеріалами справи і не було доведено ані належність заборонених знарядь лову саме ОСОБА_1 , ані факт вилучення цих знарядь саме у нього, в інших діях ОСОБА_1 було об`єктивно встановлене вчинення правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, яке виразилося у порушенні ОСОБА_1 «Розпорядження Про введення в дію рішення Ради оборони Полтавської області від 26 травня 2023 року № 43 на період воєнного стану встановлено заборону навігації для маломірних (малих) суден на водоймищах Полтавської області на період воєнного стану, за винятком суден підприємств, установ, організацій, що займаються промисловим рибальством на Кам`янському та Кременчуцькому водосховищах, та спеціальне уповноважених органів державної влади, які здійснюють охорону водних біоресурсів», Національної поліції України, Збройних Сил України та інших органів державної влади.

Питання стягнення збитків, завданих державі, при винесенні судом постанови не вирішувалося у зв`язку з тим, що відомостей про розмір завданих збитків протокол про адміністративне правопорушення не містить, відповідний розрахунок до нього не доданий, а матеріалами справи не було підтверджено здійснення ОСОБА_1 вилову цих водних біоресурсів.

Також районним судом зауважено, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення не було підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 вилову водних біоресурсів, розміру завданих збитків, а також факт вилучення водних біоресурсів і заборонених знарядь лову саме у ОСОБА_1 .

Крім того, суд зазначив, що протокол огляду місця події від 08.11.2023, який наявний у матеріалах кримінального провадження, фіксує здійснення огляду на суходолі, не фіксує факт виявлення вилову та місця його здійснення, човен, сітки та виловлена риба на відеозаписі є окремими об`єктами і їхній зв`язок не підтверджений, вчинення будь-яких дій ОСОБА_1 , які були б спрямовані на здійснення вилову водних біоресурсів, не зафіксовано.

Фіксація місця здійснення вилову будь-якими засобами фіксування, в тому числі електронними, в матеріалах кримінального провадження та справи про адміністративне правопорушення - відсутня. Позивачем не зазначено та суду не надано носій з записами технічної фіксації події.

Також суд вказав, що не може бути безумовним та беззаперечним доказом на доведення обставин вчинення діяння постанова про закриття кримінального провадження, яка обґрунтована невстановленням окремої частини складу кримінального правопорушення - факту завдання істотної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт здійснення ОСОБА_1 вилову водних біоресурсів, а доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях, позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються, зокрема, ЗУ «Про тваринний світ», ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» та ЗУ «Про природно-заповідний фонд».

Відповідно до положень ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 2 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд» визначено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про природно-заповідний фонд» збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд» заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

За приписами ст. 3 ЗУ «Про тваринний світ», об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону України, є у тому числі, риби в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про тваринний світ», громадяни відповідно до закону зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

У ст. 1 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» зазначено, що добування (вилов) це є вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.

Відповідно до вимог ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір шкоди, заподіяної незаконним виловом риби обчислюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2023 року № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів».

Згідно з пп. 5 п. 2 роз. III Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19 вересня 2022 року № 700 (далі Правила) одним із обов`язків рибалок є відшкодовувати шкоду, заподіяну водним біоресурсам внаслідок порушення цих Правил, у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодування за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності (ст. 20 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).

Згідно з ч. 4 ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що для відшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об`єктів тваринного світу не має значення чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні (див. постанову Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 541/307/17).

У відповідності до приписів ст.40 КУпАП відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У частинах другій, четвертій, п`ятій статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вказано, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів (пункт «ж»). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища»).

Питання стягнення збитків, завданих державі, при винесенні судом постанови не вирішувалося у зв`язку з тим, що відомостей про розмір завданих збитків протокол про адміністративне правопорушення не містить, відповідний розрахунок до нього не доданий, а матеріалами справи не було підтверджено здійснення ОСОБА_1 вилову цих водних біоресурсів.

Також, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не було підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 вилову водних біоресурсів, розміру завданих збитків, а також факт вилучення водних біоресурсів і заборонених знарядь лову саме у ОСОБА_1 .

Окрім того, протокол огляду місця події від 08.11.2023, який наявний у матеріалах кримінального провадження, фіксує здійснення огляду на суходолі, не фіксує факт виявлення вилову та місця його здійснення, човен, сітки та виловлена риба на відеозаписі є окремими об`єктами і їхній зв`язок не підтверджений, вчинення будь-яких дій ОСОБА_1 , які були б спрямовані на здійснення вилову водних біоресурсів, не зафіксовано.

Фіксація місця здійснення вилову будь-якими засобами фіксування, в тому числі електронними, в матеріалах кримінального провадження та справи про адміністративне правопорушення - відсутня. Позивачем не зазначено та суду не надано носій з записами технічної фіксації події.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першрої інстанції, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення обставин вчинення діяння, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, як і не може бути безумовним та беззаперечним доказом на доведення обставин вчинення діяння постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутнісю складу злочину - факту завдання істотної шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у позові не з підстав недоведеності вини відповідача, а з підстав недоведеності самого діяння - факту здійснення відповідачем вилову водних біоресурсів - і, як наслідок, причинного зв`язку між його поведінкою та заявленою шкодою.

Отже, матеріали справи містять відомості про виявлення відповідача на водному об`єкті в межах природно-заповідного фонду, а також про вилучення човна, заборонених знарядь лову та водних біоресурсів.

Водночас у справі відсутні докази, які пов`язували б ці обставини в єдину сукупність: протокол огляду місця події фіксує огляд на суходолі та не фіксує ані факту вилову, ані місця його здійснення; відеозапис фіксує човен, сітки та рибу як окремі об`єкти; носій із записами технічної фіксації події суду не надано; дії відповідача, спрямовані на здійснення вилову, жодним засобом фіксації не зафіксовані. Установлення факту вилову за таких обставин було б заснованим на припущенні, що прямо заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України

Саме по собі посилання позивача на оцінку доказів не може бути підставою для скасування судового рішення, якщо суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України та навів мотиви, з яких дійшов відповідних висновків.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі та норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок не свідчить про відсутність у держави права на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, і не виключає можливості стягнення такої шкоди за наявності належної доказової бази. Відмова у позові зумовлена виключно недоведеністю обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Інші доводи апеляційної скарги істотного значення для правильного вирішення спору не мають, висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Державної екологічної інспекції центрального округу - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль