Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №554/6315/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6315/24 Номер провадження 22-ц/814/2512/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Буцьківського М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Харченка Олександра Васильовича, представника ТОВ «Білагро», на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення з 10:25:06 до 10:31:59; дата виготовлення повного тексту судового рішення – 08 березня 2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

третя особа - державний нотаріус Другої Полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Наталія Володимирівна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ТОВ «Білагро» звернулося до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким визначити товариству з обмеженою відповідальністю «Білагро» додатковий строк терміном в три місяці для прийняття спадщини за заповітом, а саме земельної ділянки площею 4,8 га, що знаходиться на території Білоцерківської сільської ради Миргородського (колишнього Великобагачанського) району Полтавської області, кадастровий номер 5320281200:00:005:0237, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилалося на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за життя у 2017 році заповіла належну їй земельну ділянку площею 4,8 га, що знаходиться на території Білоцерківської сільської ради Миргородського (колишнього – «Великобагачанського») району Полтавської області, кадастровий номер 5320281200:00:005:0237, на користь ТОВ «Білагро», що підтверджується заповітом від 16.11.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Сахаровою Л.І., зареєстровано в реєстрі за № 3110.

Про смерть ОСОБА_2 товариство дізналося лише 29.04.2024 року після подання до ДПІ звіту за формою 4 ДФ по виплатам за 4 квартал, оскільки ДПІ згенерувало відповідь про помилку, де за кодом ОСОБА_2 звітність не була прийнята, бо власниця земельної ділянки померла, внаслідок чого звітність не прийнята. 29.04.2024 року на адресу товариства був надісланий лист з повідомленням щодо допущених помилок у відомостях про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за формою 4 ДФ, де під п. 4 Повідомлення вбачається помилка по коду померлої.

Під час з`ясування детальних причин неприйняття звіту у ДПІ виявилось, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи наявність заповіту ТОВ «Білагро», 16.05.2024 року звернулось до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

16.05.2024 року нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої зазначила, що ТОВ «Білагро» пропустило строк на прийняття спадщини, крім того, у постанові нотаріуса також зазначалось, що після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу за заявою спадкоємця за законом № 17/2023 і що інших спадкоємців немає, з чого слідує що вже є особа, яка прийняла спадщину – ОСОБА_1 ..

27 травня 2024 року ТОВ «Білагро» звернулась до спадкоємця померлої – ОСОБА_1 , з листом, в якому просило надати згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини та на прийняття спадщини за померлою ОСОБА_2 .

Відповідач проігнорував звернення ТОВ «Білагро», що обумовлює для їхнього підприємства необхідність звернення до суду для захисту свого права.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі адвокат Харченко О.В., представник ТОВ «Білагро», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що висновок суду про відсутність у позивача об?єктивних перешкод для своєчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини є помилковим, оскільки суд проігнорував істотні доводи позову про те, що позивач є юридичною, особою, між позивачем і померлою ОСОБА_2 не існувало і не могло існувати родинних відносин, що виключає стандартні для родичів критерії в оцінці можливості і обов?язку дізнатися про смерть спадкодавця.

Суд не дав належної оцінки наданим доказам, які підтверджують, що товариство дізналося про смерть спадкодавця лише після отримання відомостей з податкового органу за результатами перевірки останнім податкової звітності по виплатам орендодавцям орендної плати на четвертий квартал 2024 року.

Суд не врахував, що з огляду на характер відносин між ОСОБА_2 і товариством – оренда землі, спілкування із нею могло відбуватися один раз на рік, тобто у момент проведення позивачем платежів за договором оренди.

Ототожнення судом географічної відстані з можливістю дізнатися про смерть спадкодавця є юридично некоректним.

У відзиві адвокатка Гудзь Л.Г., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Наголошується, що згідно усталеної судової практики значна відстань між місцезнаходженням спадкоємця і спадкодавця, а також необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця не є поважними причинами для пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Підкреслюється, що позивач як юридична особа не був і не міг бути позбавлений можливості своєчасно здійснювати перевірку інформації щодо контрагента – орендодавця і спадкодавця в одній особі, тобто позивач фактично не цікавився долею спадкодавця.

18 вересня 2026 року адвокат Харченко О.В., представник ТОВ «Білагро», подав суду клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на свою зайнятість в іншій судовій справі.

Заслухавши думку, адвокатки Гудзь Л.Г., представниці ОСОБА_1 , яка поклалася на розсуд суду, апеляційний суд дійшов висновку, що зайнятість адвоката, представника сторони, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції, зокрема з огляду на те, що адвокат Харченко О.В., представник ТОВ «Білагро», приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції (а.с.48-50,55-56,99-101), матеріали справи не містять відомостей про те, що представник позивача був обмежений або ж позбавлений можливості довести суду свої аргументи і доводи, подати відповідні докази на підтвердження заявлених вимог; апеляційна скарга не містить обгрунтованих доводів про необхідність дослідження нових істотних обставин та відповідних доказів, які з об?єктивних обставин не були досліджені судом першої інстанції. Отже, надання переваги представником позивача іншій судовій справі не може підставою для відкладення розгляду справи.

Такий висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка площею 4,8 га, що розташована на території Білоцерківської сільської ради Миргородського (колишнього – «Великобагачанського») району Полтавської області, кадастровий номер 5320281200:00:005:0237, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2017 № 101669123.

Заповітом серії НМТ № 398625, складеним 16 листопада 2017 року у сел. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_2 заповіла на користь ТОВ «Білагро» код ЄДРПОУ 32353457, після своєї смерті, земельну ділянку, площею 4,8 га, що знаходиться на території Білоцерківської сільської ради Миргородського (колишнього Великобагачанського) району Полтавської області, кадастровий номер 5320281200:00:005:0237.

Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі від 16.11.2017 № 49892266 підтверджується реєстрація вищевказаного заповіту під № 61567838, приватним нотаріусом Сахаровою Л.І.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 21 травня 2024 року № 00045112384).

Постановою державного нотаріуса Другої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В. від 16 травня 2024 року відмовлено ТОВ «Білагро» у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Підстава відмови - пропуск ТОВ «Білагро» строку на прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 17/2023 за заявою спадкоємця за законом – ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зазначив підставами пропуску строку для прийняття спадщини: велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця та їхнім місцезнаходженням, а також незнання про смерть спадкодавця.

Вказана позивачем відстань в межах Полтавської області не може бути визнана великою відстанню, щоб визнаватися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Необізнаність про смерть спадкодавця, також не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом, позивач всупереч ст. 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів того, що існували причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій у встановлений законом строк, у зв`язку із чим позивач не виконав свій процесуальний обов`язок із доведення тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог.

Доказів відсутності у позивача об`єктивної можливості звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня її відкриття, суду також не надано.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням наведених вимог закону.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, згідно з цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року (справа № 131/1549/23) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем визначеного статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, тимчасові несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22)».

Ключовим доводом апеляційної скарги є твердження про те, що суд не врахував характер відносин, які склалися між ТОВ «Білагро» і ОСОБА_2 - орендар і орендодавець.

Оцінюючи зазначені доводи, апеляційний суд зауважує таке.

Позивач у справі не надав суду копії договору оренди землі, укладеного між ним як орендарем і ОСОБА_2 як орендодавцем, що унеможивлює з?ясувати те, як часто, коли саме і яким чином орендар і орендодавець мали б контактувати у зв?язку із виконанням договору оренди землі, зокрема спосіб, порядок і строки виплати орендної плати; позивачем суду не надані фінансові документи про те, коли та у який спосіб була здійснена виплата орендної плати за 2022 рік і за 2023 рік.

Окрім того, у позові стверджується, що ОСОБА_2 за житття особисто була знайома із генеральним директором ТОВ «Білагро», що саме за логікою позову стало приводом для складання заповіту на користь ТОВ «Білагро», тому слід вважати, що відносини між ТОВ «Білагро» (його керівництвом) і ОСОБА_2 не були виключно договірними.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, врахувавши, що позивач не навів та не обґрунтував існування об`єктивних, непереборних, істотних перешкод для нього на своєчасно подання заяви про прийняття спадщини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Харченка Олександра Васильовича, представника ТОВ «Білагро», залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов