Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №530/1582/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1582/25 Номер провадження 22-ц/814/2840/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Дряниця Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Максиміва Володимира Мироновича, представника ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата складання повного текста судового рішення не зазначена) у справі за позовом Т овариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 4497423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.03.2024 у розмірі 91 347,74 грн, з яких: 9 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 597,78 грн – проценти, нараховані первісним кредитором і 25 749,97 грн процентів, нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» , а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Також, в порядку ч.10, 11 ст. 265 ЦПК України просило орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

В обгрунтування заявлених вимог посилався на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору № 4497423 від 24.03.2024.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 березня 2026 року позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», заборгованість за кредитним договором № 4497423 від 24.03.2024 загальною сумою 91 347 гривень 74 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, а всього 12 422 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі адвокат Максимів В.М., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, враховуючи заперечення відповідачки щодо факту укладення кредитного договору та висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах, повинен був в порядку ст. 100 ЦПК України витребувати оригінал електронного договору № 4497423 та докази його підписання відповідачкою. Однак, суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального закону і ґрунтував свої висновки тільки на підставі копій електронних доказів за відсутності належних доказів підписання такого договору зі сторони відповідачки.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог про стягнення процентів за договором № 4497423, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що максимальний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати 1 % в день відповідно до приписів ЗУ «Про споживче кредитування».

Судом першої інстанції не вирішувалось питання про зменшення розмірну процентів співмірно до розміру тіла кредиту, чим порушено положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Українські фінансові операції», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги повторно викладені наведені у позові обставини і доводи, звертається увага, що посилання відповідача на ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», є безпідставним, оскільки відповідачка була ознайомлена з умовами кредитного договору.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ОСОБА_1 укладено договір № 4497423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти в гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. (а.с.26-36)

Відповідно до п. 1.2. договору сума кредиту складає 10 000 грн.

Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту - 350 днів: з 24.03.2024 по 09.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.( а.с.26 зворот)

Стандартна процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом (п.1.4.1.)

Відповідно до ч.2 п.1.4.2. договору якщо клієнт до 17.04.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що передують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, зазначеного у графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

25.11.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу № 25/11/2024, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.75-79).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 4497423 від 24.03.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі: 9 999,99 грн тіла кредиту, відсотків 55 597,78 грн, штрафи 5 000 грн, а всього 70 593,77 грн (а.с.43-44)

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4497423 від 24.03.2024 у період з 26.11.2024 по 08.03.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» нарахувало проценти за користування кредитом у розмірі 25 750 грн (а.с.41-42)

З листа АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 , емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 24.03.2024 зараховано 10 000 грн.( а.с.146)

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач у підтвердження заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису 66014. При цьому, відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подавала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надсилав позичальниці за допомогою засобів зв`язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у виді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 4497423 від 24.03.2024 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «66014».

Вказаний ідентифікатор був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідачка ознайомилася та погодилася з усіма умовами договорів, які відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитні договори.

Окрім того слід звернути увагу, що договір містить особисті дані відповідачки (число, місяць, рік народження; електронна адреса; номер телефону, місце проживання) які збігаються з даними, зазначеними її представником в апеляційній скарзі та інших наданих суду документах.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим.

Отже доводи апеляційної скарги щодо неукладеності сторонами кредитного договору № 4497423 від 24.03.2024 не заслуговують на увагу суду.

Також не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 10 000 грн, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано:

копію договору про споживчий кредит № 4497423 від 24.03.2024 (а.с.26-36);

копію листа про успішне перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 ( а.с.19);

лист АТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 коштів у розмірі 10 000 грн.(а.с.146).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачкою коштів згідно договорів спростовуються листом АТ КБ «ПриватБанк», з якого вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_1 було імітовано на ім?я « ОСОБА_1 » та 24.03.2024 на цей рахунок зараховано 10 000 грн (а.с.146)

На підставі викладеного, суд відхиляє доводи відповідачки, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що нею підписувались (укладалися) кредитні договори та отримувались кошти.

Перевіряючи правильність нарахування процентів, колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 1.3. договору визначено, що кредит надається строком на 350 днів, тобто до 09.02.2025

Пунктом 1.4.1 договору визначено, що стандартна денна процентна ставка становить 2,5% .

Згідно з п.1.4.2. договору знижена процентна ставка становить 0,50% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:

Якщо клієнт до 17.04.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку патежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою 15.04.2024 внесено оплату у розмірі 1 150 грн в рахунок погашення кредитного договору, тобто кошти внесені у строки, визначені первісним кредитором у п.1.4.2 договору.

Тому первісним кредитором при нарахуванні відсотків в період з 24.03.2024 до 17.04.2024 слід було застосовувати знижену процентну ставку, яка становить 0,50% відповідно п.1.4.2. договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Укладений 24.03.2024 кредитний договір № 4497423 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не мало права визначати проценту ставку у розмірі 2,5 % в день, оскільки за станом на час укладення договору законом був чітко визначений максимальний денної ставки (1%).

Передбачений пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5 %, 120 днів 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у частині 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладено 24.03.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», отже колегія суддів приходить висновку, що по зазначеному кредитному договору розмір заборгованості по процентах необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день за період з 17.04.2024 по 09.02.2025.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23

Враховуючи п.1.4.2 договору та вимоги діючого законодавства відсотки за користування кредитними коштами за період з 24.03.2024 по 09.02.2025 становлять:

10 000 х 23 дні х 0,50% = 1 150 грн

15.04.2024 відповідачкою було сплачено 1 150 грн, які було зараховано на рахунок погашення процентів і 0,01 грн на погашення тіла кредиту.

9 999,99 х1% х 299 днів = 29 899,97 грн

Таким чином, заборгованість за тілом кредиту за станом на 09.02.2025 становила 9 999,99 грн, а заборгованість за процентами станом на час закінчення дії договору становить 29 899,97 грн.

З наведених мотивів рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, а саме про часткове задоволення позову.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Українські фінансові операції», подаючи позовну заяву до суду, сплатило 2 422,40 грн судового збору (т.1 а.с.1)

Позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково, на 32,73%.

Таким чином, ТОВ «Українські фінансові операції» має право на стягнення з відповідачки 2 422,40 х 32,73% = 792,85 грн судових витрат (сплата судового збору).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 сплатила 3 633,60 грн судового збору.

Апеляційна скарга задоволена на 67,27%.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з позивача 3 633,60 х 67,27% = 2 444,32 грн судових витрат (сплата судового збору).

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 792,85 грн, а з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 444,32 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 2 444,32- 792,85= 1 651,47 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ТОВ «Українські фінансові операції» частину судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц).

Отже, сторона по справі у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу має надати суду в обов`язковому порядку документ, що посвідчує сплату коштів за надані послуги.

слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з наданих позивачем документів (у тому числі тих, що містяться в системі «Електронний суд»), правнича допомога ТОВ «Українські фінансові операції» надавалась адвокатом Дідух Є.О. та складалась з :

зустрічі Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, оцінена у 440 грн;

Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи оцінена у 840.00 грн;

Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства оцінена у 440 грн;

Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом оцінена у 840.00 грн;

Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів оцінена у 840.00 грн;

Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів оцінена у 840.00 грн;

Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4497423 від 24.03.2024, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду Київський районний суд м. Полтави оцінена у 1640.00 грн;

Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) оцінена у 840.00 грн;

Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, що оцінена у 1 640.00 грн;

Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4497423 від 24.03.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях визначено 2 год та оцінено у 1 640.00 грн.

Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що зустрічі Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом, письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів, проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів, складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4497423 від 24.03.2024, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду Київський районний суд м. Полтави, складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), за своє суттю є складовою підготовки та подання позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Отже, визначена сума виконаних адвокатом робіт, яку просить стягнути позивач з відповідачки у розмірі 6 720 грн, є завищеною та підлягає зменшенню до 2 500 грн.

Складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, для професійних досвідчених адвокатів не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення вищевказаних документів та збору додатків до них. Таким чином, визначена вартість робіт 1 640 грн є завищеною і підлягає зменшенню до 1 000 грн.

Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4497423 від 24.03.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях визначено 2 год, однак як вбачається з матеріалів справи представник позивача взагалі не приймав участі у справі в судових засіданнях, а отже вказана вимога не знайшла свого підтвердження і не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи відсоток задоволення позовних вимог 32,73%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» необхідно стягнути 3 500 х 32,73%= 1 145,55 грн витрат на правничу допомогу.

Однак, враховуючи ч.10 ст.141 ЦПК України та той факт, що з ТОВ «Українські фінансові операції» слід стягнути 1 651,47 грн судового збору а з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Українські фінансові операції» слід стягнути 1 145,55 грн судових витрат, то з ТОВ «Українські фінансові операції» необхідно остаточно стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 651,47 - 1 145,55 = 505,92 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ТОВ «Українські фінансові операції» частину судових витрат.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Максиміва Володимира Мироновича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 4497423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.03.2024 у розмірі 39 899,96 грн, з яких: 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 29 899,97 грн нарахованих процентів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 505,92 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

Ю.В.Дряниця