Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №948/109/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/109/26 Номер провадження 22-ц/814/3006/26Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2026 року, ухвалене суддею Косик С. М., повний текст рішення складено – дата не вказана

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №95984169000 №рах26201966380242 від 17.12.2019 у загальному розмірі 42 458,11 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 29 825,22 грн; заборгованість за відсотками – 12 592,89 грн; заборгованість за комісією – 40 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8 000 грн.

Позов мотивований тим, що 17.12.2019 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95984169000 №рах26201966380242, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на придбання товару та відкрито кредитну картку, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов договору та Правил. АТ «УкрСиббанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач, користуючись коштами, наданими банком, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором. 17.09.2020 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №188, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «УкрСиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №95984169000 №рах26201966380242. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 42 458,11 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 29 825,22 грн, заборгованість за відсотками – 12 592,89 грн; заборгованість за комісією – 40 грн.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір факторингу №188, за яким АТ «УкрСиббанк» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникла на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, у тому числі відносно ОСОБА_1 на суму 42 458,11 грн, укладено між клієнтом та фактором з оплатою суми фінансування під відступлення прав вимоги 17.09.2020, тоді як згідно виписки з рахунку відповідача ОСОБА_1 16.09.2020 відбулося списання банком заборгованості на таку ж суму – 42 458,11 грн та у подальшому заборгованість не обліковувалась ні первісним, ні новим кредитором. Вказане свідчить про те, що право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95984169000 від 17.12.2019 на суму заборгованості 42 458,11 грн до позивача не перейшло, оскільки на момент переходу таких прав зобов`язання позичальника було припинено, а тому підстав для стягнення такої заборгованості судом немає. Отже, оскільки наявність заборгованості відповідача в установленому порядку позивачем не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між АТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95984169000 №рах26201966380242 від 17.12.2019, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на придбання товару та відкрито кредитну картку. Згідно п.1.1 кредитного договору, банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «Картка з лімітом «Шопінг картка 55 grace» поточний рахунок, який обслуговується згідно договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк»з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, а саме поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України. Згідно п. 1.2 кредитного договору, банк встановлює ліміт овердрафту (ліміт кредитування) на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором- анкетою та правилами. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договорів. Позивач до позовної заяви додавав копію виписки (руху коштів) по рахунку за кредитним договором №95984169000, в яких відображено всі нарахування, погашення та списання відповідно до умов кредитування. Дана виписка відображає інформацію за кожний місяць користування кредитом. Банківська виписка завершується операцією зі списання заборгованості у зв`язку з укладенням АТ «УкрСиббанк» договору факторингу №188 від 17.09.2020, за яким право вимоги за кредитним договором №95984169000 від 17.12.2019 було передано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відтак, АТ «УкрСиббанк» завершило відображення відповідних нарахувань у своїй обліковій системі. У свою чергу, банківська операція по зарахуванню коштів у сумі 42 458,11 грн, яка відбулася 16.09.2020, це відображення банківської операції з факторингу і не є погашенням клієнтом заборгованості по картковому рахунку. За специфікою обліку карткового рахунку № НОМЕР_1 , дані у поточному операційному дні відповідають даним аналітичного обліку карткового рахунку № НОМЕР_1 за попередній операційний день відповідно до регламенту закриття операційного дня у системі, в якій обліковувався картковий рахунок № НОМЕР_1 . На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №95984169000 №рах26201966380242 від 17.12.2019 суду було надано копію договору факторингу №188 від 17.09.2020, копію витягу з реєстру боржників, акт приймання передачі та копію платіжного доручення про оплату купівельної ціни до договору факторингу №188 від 17.09.2020, які є належними доказами відступлення права вимоги до відповідача. Зокрема, витяг з реєстру боржників є підтвердженням факту відступлення права вимоги за кредитним договором. Відтак, відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання перед первісним кредитором АТ «УкрСиббанк», у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене було звернутися із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача, долучені до матеріалів справи виписки з руху коштів по рахунку є належними доказами, що підтверджують суму заборгованості відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 17.12.2019 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95984169000 (а.с. 9 зворот-10).

Згідно з п.1.1 договору, банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах тарифного плану картку з лімітом «Шоппінг Картка 55% grase», окремий поточний рахунок № НОМЕР_2 , до якого випускається платіжна картка у національній валюті України, який використовується та обслуговується згідно цього договору та Правил. Сторони домовились, що цей договір містить заяву клієнта на відкриття карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається.

Згідно з п.1.2 договору, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта (ліміт кредитування), а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором-анкетою та Правилами.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору, ліміт кредитування встановлюється у розмірі 30 000 грн, строк дії ліміту кредитування становить з дати укладення договору по 05.01.2022, пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів.

Згідно з п.2.1.5 договору, загальна вартість ліміту кредитування 77 520,00 грн, реальна річна процентна ставка ліміту кредитування 55%.

Клієнт зобов`язується повернути кошти, отримані в межах ліміту кредитування, та плату за користування не пізніше дати спливу строку дії ліміту кредитування (п.2.3.6 договору).

Також 17.12.2019 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому викладена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та аналогічна тій, яка викладена у договорі-анкеті про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95984169000 (а.с. 11).

На а.с.14-19 є виписки руху коштів по рахунку картки з лімітом ОСОБА_1 за період з 16.12.2019 по 15.10.2020 із зазначенням дати та суми поповнення карткового рахунку, з якої також убачається використання кредитних коштів.

17.09.2020 між АТ «УкрСиббанк»та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №188, у відповідності до умов якого АТ «УкрСиббанк»передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників (а.с. 20 зворот-22).

Відповідно до реєстру боржників від 17.09.2020 до договору факторингу №188 ТОВ, «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №95984169000 №рах26201966380242 від 17.12.2019 в сумі 42 458,11 грн (а.с. 23).

Також 17.09.2020 АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт взаємозаліку та акт приймання-передачі права вимоги, що підтверджує факт переходу до позивача прав вимоги заборгованості (а.с. 23 зворот-24).

Згідно з платіжною інструкцією №19694 від 17.09.2020, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено АТ «УкрСиббанк»грошові кошти за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №188 від 17.09.2020 у розмірі 1 178 853,23 грн (а.с. 24 зворот).

За розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 складає 42 458,11 грн, в тому числі: 29 825,22 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12 592,89 грн – заборгованість за відсотками, 40,00 грн – заборгованість за комісією (а.с. 20).

13.02.2026 відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором №95984169000 №рах26201966380242 від 17.12.2019 та надіслано досудову вимогу про сплату боргу (а.с. 25).

За розрахунком заборгованості, наданим позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитом станом на дату подання позову складає 42 458,11 грн, в тому числі: 29 825,22 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12 592,89 грн – заборгованість за відсотками, 40,00 грн – заборгованість за комісією (а.с. 20).

Також позивачем надано виписки про рух коштів по рахунку відповідача картки револьверна кредитна картка «Шоппінг картка» за період з 16.12.2019 по 15.10.2020 (а.с. 14-19).

З вказаних виписок про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 убачається, що 16.09.2020 на вказану картку було здійснено зарахування коштів в сумі 42 458,11 грн та у період з 16.09.2020 по 15.10.2020 заборгованість за вказаним кредитом на рахунку відповідача становила 0.00 грн, при цьому банк повідомив клієнта про необхідність до 10.11.2020 поповнити картковий рахунок на 0,00 грн (а.с. 19).

Договір факторингу №188, за яким АТ «УкрСиббанк» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникла на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, у тому числі відносно ОСОБА_1 на суму 42 458,11 грн, укладено між клієнтом та фактором з оплатою суми фінансування під відступлення прав вимоги 17.09.2020, тоді як згідно виписки з рахунку відповідача ОСОБА_1 16.09.2020 відбулося списання банком заборгованості на таку ж суму – 42 458,11 грн та у подальшому заборгованість не обліковувалась ні первісним, ні новим кредитором.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 620 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц сформувала правову позицією, за якою принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Тобто сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц (провадження №61-7242 св 24).

Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів, їх суми та розміру заборгованості.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №95984169000 №рах26201966380242 від 17.12.2019 у загальному розмірі 42 458,11 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 29 825,22 рн, заборгованість за відсотками – 12 592,89 грн; заборгованість за комісією – 40 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Разом з тим відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 17.12.2019 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95984169000 (а.с. 9 зворот-10).

Згідно з п.1.1 договору, банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах тарифного плану картку з лімітом «Шоппінг Картка 55% grase», окремий поточний рахунок № НОМЕР_2 , до якого випускається платіжна картка у національній валюті України, який використовується та обслуговується згідно цього договору та Правил. Сторони домовились, що цей договір містить заяву клієнта на відкриття карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається.

Згідно з п.1.2 договору, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта (ліміт кредитування), а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором-анкетою та Правилами.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору, ліміт кредитування встановлюється у розмірі 30 000 грн, строк дії ліміту кредитування становить з дати укладення договору по 05.01.2022, пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів.

Згідно з п.2.1.5 договору, загальна вартість ліміту кредитування 77 520,00 грн, реальна річна процентна ставка ліміту кредитування 55%.

Клієнт зобов`язується повернути кошти, отримані в межах ліміту кредитування, та плату за користування не пізніше дати спливу строку дії ліміту кредитування (п.2.3.6 договору).

Також 17.12.2019 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому викладена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та аналогічна тій, яка викладена у договорі-анкеті про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95984169000 (а.с. 11).

17.09.2020 між АТ «УкрСиббанк» як клієнтом та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором було укладено договір факторингу №188, відповідно до умов якого АТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зобов`язалося прийняти права вимоги (а.с. 20 зворот-22).

Пунктами 4.1, 3.1 договору факторингу передбачено, що право власності на права вимоги вважалося таким, що перейшло від клієнта до фактора, в день підписання акту приймання-передачі права вимоги за умови сплати фактором суми фінансування.

Сума фінансування, що надавалася фактором клієнту під відступлення прав вимоги, складала 8,2% від суми прав вимог, визначеної в реєстрі боржників.

Позивач надав копію акту приймання-передачі права вимоги на виконання договору факторингу №188 від 17.09.2020, з якої встановлено, що цей акт підписали представники сторін та засвідчили відповідними печатками (а.с. 24).

Також на підтвердження переходу прав вимоги за договором факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано платіжну інструкцію АТ «Райффайзен Банк» від 17.09.2020 №19694, в якій наявна інформація про сплату ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь АТ «УкрСиббанк» грошових коштів у розмірі 1 170 853,23 грн, призначення платежу: «Оплата суми фінансування під відступлення прав вимоги зг. п. 3.1 договору факторингу №188 від 17.09.2020. Без ПДВ» (а.с. 24 зворот).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №188 від 17.09.2020 встановлено, що позивачу було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором №95984169000 від 17.12.2019; у витягу з реєстру боржників зазначено, що сума заборгованості за таким договором складала 42 458,11 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 29 825,22 рн, заборгованість за відсотками – 12 592,89 грн; заборгованість за комісією – 40 грн (а.с. 23).

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що додані до позовної заяви докази не підтверджують обставин, які були викладені в обґрунтування позовних вимог, та не вказують на наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Так, згідно із реєстром боржників до договору факторингу №187 від 17.09.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до позичальника за кредитним договором №95984169000 від 17.12.2019 на суму 42 458,11 гривень.

Проте, із доданих до позовної заяви виписок про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що 16.09.2020 відбулося зарахування коштів на його рахунок № НОМЕР_2 (номер картки НОМЕР_3 ) у розмірі 42 458,11 грн, після чого баланс заборгованості склав 0,00 грн (а.с. 19). Тобто, зарахування коштів у розмірі 42 458,11 грн відбулося за день до укладення 17.09.2020 між АТ «УкрСиббанк» як клієнтом та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором договору факторингу №188 та складання реєстру боржників до договору факторингу №188 від 17.09.2020.

Отже, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування того факту, що на час відступлення права вимоги спірної заборгованості вже не існувало.

Доводи апеляцяйної скарги про те, що відображене погашення заборгованості є технічним наслідком закриття рахунку банком у зв`язку з відступленням права вимоги, колегія суддів виходить із такого.

Аби вважати зазначені посилання позивача більш вірогідними, об`єктивно необхідною є наявність логічної та хронологічної послідовності дій сторін. Зокрема, відображення операції з погашення боргу (або закриття рахунку первісним кредитором, як це трактує позивач) мало б відбутися принаймні в день відступлення права вимоги або після такого відступлення.

Між тим, у спірних правовідносинах зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 та фактичне погашення заборгованості відбулося 16.09.2020, тобто на день раніше, ніж укладено договір факторингу та здійснено оплату суми фінансування фактору – 17.09.2020.

Тобто на момент оформлення переходу прав вимоги зобов`язання відповідача перед первісним кредитором були припинені належним виконанням, що виключає наявність матеріально-правових підстав для стягнення неіснуючого боргу.

Крім того, посилання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на обов`язок саме ОСОБА_1 спростовувати чи доводити будь-які обставини з цього приводу, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Частиною першою статті 2 ЦПК України, ч.ч. 1, 2 ст. 13 визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За правилами статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

На переконання колегії суддів, за правилами змагальності цивільного судочинства саме позивач повинен довести суду факти, зокрема, виникнення спірних правовідносин, узгодження істотних умов кредитування та безпосередньо існування заборгованості, в т.ч. і на момент укладення договору факторингу. Лише після надання ним належних і допустимих доказів наявності боргу на відповідача покладається обов`язок спростувати такі обставини.

Як зазначалося, у спірних правовідносинах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не доведено факту існування самого боргу, тоді як наданими виписками за рахунку підтверджується, що заборгованість позичальника була повністю погашена 16.09.2020, тобто за день до укладення договору факторингу та здійснення оплати фактору.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та задволенню не підлягають.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов