Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №932/8379/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/8379/26

Провадження № 2/932/3035/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Юрченко Я.М.

за участі

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.07.2026 року, просила суд стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки у розмірі частини заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає разом із нею, відповідач не виконує свої обов`язки щодо утримання дитини та в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Позивача та представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.08.2016 року між сторонами укладено шлюб та складено актовий запис №383.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.08.2019 року у справі № 200/10605/19, яке набрало законної сили 24.09.2019 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 21.01.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 батьками якої записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що сторони проживають окремо, дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні, відповідач не виконує свої обов`язки щодо утримання доньки, в добровільному порядку не допомагає.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У розумінні положень ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вказав, що частиною 1 ст.189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу. Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір`ю) свого обов`язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у випадку відсутності письмової домовленості між сторонами про сплату аліментів на дитину, їх розмір, позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, крім того, в Сімейному кодексі України відсутня вказівка про те, що таке право обумовлене виключно ухиленням відповідача від свого обов`язку щодо матеріального утримання дитини.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов до висновку про наявності достатніх правових підстав для покладення на батька обов`язку утримувати дитину, оскільки останній в добровільному порядку такої допомоги не надає, будучи працездатною особою має можливість надавати допомогу, яка є співвмірною з потребами дитини, його матеріальними доходами й визначений розмір аліментів забезпечить право дитини на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

Слід звернути увагу на те, що відповідач позов визнав та оскільки право позивача на отримання аліментів, як тим з батьків, з ким проживає дитина, встановлено законом, оскільки в добровільному порядку матеріальна допомога відповідачем не надається, воно підлягає судовому захисту, шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач при поданні позову до суду була звільнена від його сплати за законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути щомісячно з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову 02.07.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол