Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №932/6128/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/6128/25

Провадження № 2/932/2231/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання-Карапиш А.М.,

представника позивача – Бровкіної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у кімнаті АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 з 08.04.2004. Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 27.03.2025, на ім`я ОСОБА_1 у зазначеному гуртожитку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , який обліковується у КП «Жилсервіс-5» ДМР з 01.11.2013 та є чинним на момент видачі довідки. Надання послуг за вказаним особовим рахунком призупинено з 01.03.2025. Станом на 27.03.2025 за особовим рахунком обліковується заборгованість у розмірі 33 707,52 грн. Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач понад два роки фактично не проживає у зазначеній кімнаті, житловим приміщенням не користується, при цьому кімната № 88 опломбована. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судові засідання.

17.03.2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. У поданих запереченнях представник відповідача зазначила, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження може призвести до обмеження процесуальних прав сторони та не забезпечити можливості повноцінного захисту її інтересів. Крім того, з огляду на характер спірних правовідносин, під час розгляду справи підлягає дослідженню значна кількість обставин та фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що, на думку представника відповідача, обумовлює необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 17.09.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача Бровкіної М.І. про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження відмовлено.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких заяв, клопотань не подав, правом подання відзиву не скористався.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань, пояснень не надали.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 22.09.2026.

Судом встановлено, що власником кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 425787597 від 07.05.2025 (а.с. 19).

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради № 252 відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

За інформацією КП «Жилсервіс-5», яка вказана у довідці від 27.03.2025, на ім`я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 з 01.11.2013 та дійсний на теперішній час. Послуги призупинено з 01.03.2025, борг складає 33 707, 52 грн (а.с. 18).

Згідно з актами комісії КП «Жилсервіс-5» ДМР за участю майстрів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 07.08.2024, 04.12.2024 та 27.03.2025, складеними за результатами обстеження гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , комісією встановлено, що за зазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас за результатами обстеження встановлено, що у кімнаті АДРЕСА_3 понад два роки ніхто не проживає (а.с. 11–13).

Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 23.06.2025 № 02.3-24/1491 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 08.04.2004 по 24.07.2024 (а.с. 28).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з ч.5 ст. 177 ЦК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких гуртуються позовні вимоги.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як визначено ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст. 29 ЦК України).

Повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно (ч.1 ст. 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні).

Порядок зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) врегульовано ст. 187 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні)

Повноваження з реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання, перебування фізичних осіб з 04.04.2016 здійснює відділ формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Так, відповідно до статті 20 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації для потреб реєстрації місця проживання/перебування формує та веде реєстр територіальної громади.

За відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 23.06.2025 у № 02.3-24/1491 встановлено, що відповідач знятий реєстрації за спірною адресою 24.07.2024 як на дату звернення до суду з позовом, так і на дату ухвалення рішення не зареєстрований у спірному житловому приміщенні, тобто той стан, про припинення якого просить забезпечити позивач шляхом судового захисту, фактично припинив існування. .

Суд зазначає, що всі Акти про непроживання відповідача у спірному приміщенні складені після зняття його з реєстрації. На переконання суду, вказаний факт свідчить про те, що відповідач припинив користуватися житловим приміщенням після зняття його з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За таких обставин, зважаючи на те, що не встановлений факт реєстрації відповідача за адресою житловим приміщенням АДРЕСА_1 , позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні об`єктивні підстави вважати порушеними права або інтерес позивача.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 141, 259, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, адреса: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.75;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», код ЄДРПОУ 38199987, адреса: м. Дніпро, проспект Б. Хмельницького, 14;

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40392181, адреса: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.75

Суддя С.С. Потоцька