Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №199/7793/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/7793/24

(2/199/333/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі головуючого судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

04.04.2019 року відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 04.04.2019 року.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 70000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 52044.51 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Представник відповідача надав суду пояснення щодо позову, у яких зазначив, що позивачем не надано доказів видачі кредиту та первинних бухгалтерських документів, долучені Умови та Витяг з тарифів не містять підпису та реквізитів відповідача, в анкеті-заяві від 04.04.2019 не визначено процентну ставку, самі Умови банк затвердив лише у 2021 році, не підписані Умови й Тарифи згідно з практикою Верховного Суду не є складовою частиною договору і не можуть бути підставою для стягнення відсотків чи штрафів, а наданий розрахунок заборгованості не є первинним документом і не підтверджує отримання коштів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст.ст. 76–80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, 04.04.2019 року відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 04.04.2019 року.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 70000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

За розрахунком позивача заборгованість становить 52044.51 грн.

Відповідач позов не визнав; представник відповідача надав суду пояснення щодо позову, у яких зазначив, що позивачем не надано доказів видачі кредиту та первинних бухгалтерських документів, долучені Умови та Витяг з тарифів не містять підпису та реквізитів відповідача, в анкеті-заяві від 04.04.2019 не визначено процентну ставку, самі Умови банк затвердив лише у 2021 році, не підписані Умови й Тарифи згідно з практикою Верховного Суду не є складовою частиною договору і не можуть бути підставою для стягнення відсотків чи штрафів, а наданий розрахунок заборгованості не є первинним документом і не підтверджує отримання коштів.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з кредитних правовідносин та регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема статтями 11, 14, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 11, 525, 629 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір відповідно до статті 1055 ЦК України укладається у письмовій формі, а договір, укладений з недодержанням такої форми, є нікчемним.

Частинами першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин є таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його сторонами.

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона – підприємець – взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого визначені однією зі сторін у стандартних формах або формулярах і можуть бути прийняті другою стороною лише шляхом приєднання до них у цілому.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, строку користування кредитом, попиту і пропозиції на кредитному ринку, розміру облікової ставки Національного банку України та інших факторів.

Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а стаття 1049 ЦК України покладає на позичальника обов`язок повернути отримані кошти у строк та в порядку, визначених договором.

Разом з тим, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, саме на позивача як на кредитодавця покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факт надання відповідачу кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.

Як встановлено судом, позивачем не надано доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів у межах заявленого кредитного ліміту в розмірі 70 000 грн.

Матеріали справи не містять виписки з рахунку відповідача, яка б підтверджувала рух коштів за відповідним рахунком, зарахування кредитних коштів або їх використання відповідачем. Також позивачем не надано інших первинних документів чи належних доказів, які б підтверджували фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 70 000 грн.

Саме по собі зазначення в анкеті-заяві про можливість встановлення кредитного ліміту в розмірі 70 000 грн. не свідчить про фактичне надання відповідачу зазначеної суми кредитних коштів.

Отже, за відсутності доказів фактичного надання та отримання відповідачем кредитних коштів суд позбавлений можливості встановити обставину виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у заявленому розмірі.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує факту фактичного надання відповідачу кредитних коштів, їх отримання та використання відповідачем, а також не є достатнім доказом існування заборгованості у заявленому розмірі.

При цьому позивачем не надано первинних документів, на підставі яких можливо було б перевірити факт надання кредиту, рух коштів за рахунком відповідача, обсяг фактично використаних кредитних коштів та порядок формування заявленої до стягнення заборгованості.

Належними доказами, які можуть підтверджувати факт надання та використання кредитних коштів, зокрема, можуть бути первинні документи щодо відповідних банківських операцій, виписки з рахунку позичальника та інші документи, що дають можливість встановити рух коштів за рахунком та їх фактичне отримання позичальником.

Відповідно до пункту 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій та призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку позичальника може бути належним доказом руху коштів за відповідним рахунком та фактичного здійснення банківських операцій. Водночас такої виписки у цій справі позивачем суду не надано.

За відсутності відповідної виписки з рахунку та інших належних і допустимих доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів суд не має можливості встановити факт їх отримання відповідачем та перевірити розмір фактично використаних кредитних коштів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів визначені статтями 77-80 ЦПК України.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування позивачем не виконаний, оскільки надані ним докази не підтверджують факту фактичного надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 70 000 грн., їх отримання та використання відповідачем, а також не дають можливості перевірити обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у заявленому розмірі, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.13, ч. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264,265,273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата виготовлення повного судового рішення 22.09.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя В.В.Спаї