Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №199/4568/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/4568/26

(2/199/4794/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що позивач та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.03.1996 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник 1/3 частки вказаної квартири – ОСОБА_3 (брат позивача) помер, після чого відкрилася спадщина на належну йому частку. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є позивач та відповідач: брат та мати (відповідно). Заповіт за життя померлим не складався.

У зв`язку з введенням воєнного стану та перебуванням м. Добропілля у зоні бойових дій, своєчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини позивач не мав змоги. Крім того, 01.09.2025 р. внаслідок ворожого обстрілу (ракетних та авіаційних ударів, а також застосування БПЛА) квартира АДРЕСА_1 була пошкоджена, що підтверджується витягом з ЄРДР №12026100020000569 від 22.02.2026 р., а оригінали правовстановлюючих документів на майно знищені.

Звернувшись усно до нотаріуса з питання оформлення спадщини позивач отримав відмову у зв`язку з відсутністю оригіналів документів та відсутністю записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; отримати дублікати правовстановлюючих документів у позасудовому порядку або через органи державної влади наразі неможливо, оскільки органи влади та архіви нотаріальних контор знаходяться на території, де ведуться активні бойові дії.

При зверненні до суду позивач посилається на те, що оскільки отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку неможливо, а відсутність реєстрації позбавляє позивача змоги реалізувати свої права співвласника та спадкоємця, він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених цивільних прав шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20.04.2025 р. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01.09.2026 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25 березня 1996 р., виданого виконавчим комітетом Добропільської міської ради народних депутатів Донецької області, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське бюро технічної Інвентаризації» №950 від 02 серпня 2023 р., за результатами обстеження вказаної квартири 11 липня 2023 р. виявлено зменшення її загальної площі за рахунок оздоблення стін із 55,6 кв. м (зазначених у свідоцтві про право власності) до фактичної площі 53,5 кв. м.

Співвласник 1/3 частки зазначеної квартири – ОСОБА_3 (брат позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 15 липня 2022 року. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026100020000569 від 22 лютого 2026 року, 01 вересня 2025 р. за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок ракетних та авіаційних ударів, а також застосування безпілотних літальних апаратів військовими формуваннями країни-агресора було пошкоджено зазначену квартиру.

Внаслідок вказаного пошкодження майна були втрачені (знищені) оригінали правовстановлюючих документів на квартиру.

Позивач з 05 вересня 2024 р. по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді солдата, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 4027 від 09 вересня 2024 року.

Відповідач ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.11.2022 року № 1092-5002346907., яка зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 .

Суду не було надано постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Клопотань від учасників справи про витребування доказів, зокрема, про витребування спадкової справи, суду не надходило.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту права власності позивача на спадкове майно.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Разом з тим, частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач, пред`являючи даний позов до ОСОБА_2 , не вказав та не надав докази на підтвердження які права позивача на спадкове майно порушені з боку відповідача, що зумовило подання позову саме до ОСОБА_2 , матері спадкодавця; суду також не надано доказів та не подано клопотання про витребування доказів судом, зокрема, спадкової справи, для визначення із прийняттям/неприйняттям спадщини після померлого, колом спадкоємців та підставою (за наявності постанови нотаріуса) відмови у вчиненні нотаріальної дії, тому вочевидь пред`явлення позову до неналежного відповідача, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ч.ч. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 9, 10, 12, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 – 80, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ч.ч. 1, 6 та 8 ст. 259, ст.ст. 264 - 265, ч. 4 ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї