Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №553/1316/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1316/26 Номер провадження 22-ц/814/3921/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 102899727 від 19.01.2024 в сумі 34391,79 грн. на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позову вказувало, що 19.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 102899727, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 13000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Зазначало, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, про останній не виконав умови договору.

Вказувало, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 102899727 від 19.01.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Зазначало, що сума заборгованості відповідача становить 34391,79 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 10140 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 23341,79 грн., прострочена заборгованість за комісією становить – 910 грн.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 травня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102899727 від 19.01.2024 в розмірі 25837,79 грн, понесені судові витрати в розмірі 8010,39 грн, всього стягнути 33848 грн 18 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовлено.

З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення районного суду в частині стягнення відсотків скасувати та здійснити перерахунок відсотків в межах допустимої ставки 1%, а також здійснити перерозподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» проценти за користування кредитним договором не повинні перевищувати 1 % на день.

Рішення оскаржується лише в частині стягнення відсотків, а тому в іншій частині не переглядається.

Відзив до суду не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що 19.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 102899727, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 13000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Пунктом 1.3. договору його сторони передбачили, що кредит надається строком на 105 днів. Проценти за користування кредитом визначені сторонами протягом пільгового періоду (15 днів) 1,19 %, поточний період 2,3 % (пункт 1.5.). За умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання відповідно до графіку (додаток № 1 до договору) сплати кредитних коштів.

Також встановлено, що договір про споживчий кредит укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано відповідачу на зазначений ним номер телефону.

Встановлено, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням та не заперечується відповідачем.

В подальшому між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25.06.2024, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 102899727 від 25.06.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, що підтверджено даними реєстру боржників, Тесля О.В. зазначений під порядковим номером 2418.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача становить 34391,79 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 10140 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 23341,79 грн., прострочена заборгованість за комісією становить – 910 грн.

Задовольняючи частково вимоги щодо стягнення відсотків на суму 15797,39 грн. , які нараховані за ставкою 2,3% , районний суд виходи з того, що оскільки відповідач не виконав зобов`язання наявні підстави для стягнення відсотків за користування кредитними коштами, що відповідає умовам договору. Разом з тим відмовив у стягненні відсотків на суму 4664,40 грн, оскільки вони нараховані поза межами строку дії договору.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ТОВ «Свеа Фінанс», звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом у сумі 23341,79 грн

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що переглядається, кредитний договір № 1595920 укладений 26 червня 2024 року, тобто, після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на правовідносини сторін.

За змістом пункту 1.5.2. договору № 102899727 від 19 січня 2024 року денна процентна ставка у пільговому періоді нараховується 1,19% в день. Згідно пункту 1.5.3. договору № 102899727 від 19 січня 2024 року денна процентна ставка протягом поточного періоду складає 2,30% в день.

Отже, процентна ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства, оскільки за змістом положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Розрахунок заборгованості за процентами за період з19 січня 2024 року по 03 травня 2024 року (дата, закінчення дії договору) потрібно проводити, виходячи з встановленої частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Визначені таким чином проценти за договором складають 11360,70 грн. З урахуванням здійсненої відповідачем оплати в сумі 4940 грн сума заборгованості за процентами складає 6420,70 грн.Відповідно загальна сума заборгованості за договором складає 16560,70 грн (10140 тіло т + 6420,70 грн проценти).

У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції щодо загальної суми, яка стягнута з відповідача на користь позивача, підлягає зміні та зменшенню до 16560,70 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги. При цьому визначений сторонами договору розмір гонорару не є безумовною підставою для його стягнення з іншої сторони у повному обсязі, оскільки суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат має оцінити їх необхідність, обґрунтованість та співмірність.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги, додатки до нього, акт надних послуг, детальний опис наданих послуг, документи щодо повноважень адвоката та розрахунок вартості наданих послуг.

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат, які підлягають компенсації, апеляційний суд враховує, дана справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного законодавства та не потребували складного правового аналізу чи застосування значного обсягу спеціального законодавства. Матеріали справи не містять великого обсягу доказів, а сама справа не вимагала проведення значної підготовчої роботи, участі адвоката у численних судових засіданнях, підготовки складних процесуальних документів чи формування нової або несталої правової позиції.

Апеляційний суд також враховує , часткове задоволенні позову, складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, характер спірних правовідносин та ціну позову, тому визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, за розгляд справи у суді першої інстанції 3000 грн., що буде відповідати фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи та забезпечить баланс інтересів сторін.

Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України зміні підлягає розподіл судових витрат.

Стягнуту з ОСОБА_1 на користь товариства суму судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, необхідно зменшити до 1166,39 грн (48,15%). Документально підтверджені витрати ОСОБА_1 по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги потрібно стягнути з ТОВ «Кредит- Капітал» у сумі 3633,60 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд-,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 травня 2026 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал»» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102899727 від 29 січня 2024 року з 25837,79 грн. до 16560,70 грн.

Змінити порядок розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал»» судовий збір у розмірі 1166,39 грн. та 3000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 4166,49 грн.

В іншій частині рішення не оскаржується.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал»» н користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2026 року

Головуючий суддя : _______________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ________________О.І. Обідіна