Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №551/956/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/956/25 Номер провадження 22-ц/814/3127/26Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Пікуль В.П., Триголова В.М., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1595920 від 26 червня 2024 року в сумі 129 167,97 грн, а також вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 26 червня 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту «NewShort» № 1595920 (далі Договір № 1595920 від 26 червня 2024 року), відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачу грошові кошти у сумі 29 900,00 грн, а відповідач зобов`язувався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту становить 360 днів. Стандартна процентна ставка 1,5% в день.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. В свою чергу відповідач не виконав у повній мірі свої зобов`язання, грошові кошти повністю не повернув, проценти за користування коштами не сплатив.

31 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 1595920 від 26 червня 2024 року. Враховуючи викладене, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за Договором № 1595920 від 26 червня 2024 року.

Оскільки, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» жодних додаткових нарахувань не здійснювало, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 1595920 від 26 червня 2024 року становить 129167,97 грн, з яких: заборгованість по тілу 29 899,97 грн; заборгованість по відсотках 84 318,00 грн, пеня 14 950,00 грн.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС » до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договір про надання споживчого кредиту «NewShort» № 1595920 від 26 червня 2024 року в сумі 114 217 грн. 97 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС » 2 142 грн. 03 коп. судового збору.

З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову..

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору, а також отримання відповідачем кредитних коштів. Також вказував, що відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» проценти за користування кредитним договором не повинні перевищувати 1 % на день.

Зазначає, що позивачем не надано доказів відступлення права вимоги, а також повідомлення боржника про заміну кредитора. Вказує, що станом на 31.03.2025 року відповідачем було сплачено 36328,53 грн., що перевищує тіло кредиту. Нарахування процентів, які значно перевищують тіло кредиту є порушенням ч .3 ст. 21 ЗУ « Про споживче кредитування»

Відзив до суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що 26 червня 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту « NewShort » № 1595920, шляхом підписання електронним підписом відповідача ( вчиненим одноразовим ідентифікатором Х920 ).

Відповідно до умов договору ТОВ « СЕЛФІ КРЕДИТ » надало відповідачу грошові кошти у сумі 29 900,00 грн, а відповідач зобов`язувався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту становить 360 днів. Стандартна процентна ставка 1,5% в день (а.с. 9-13).

Окрім цього, відповідач підписав одноразовим ідентифікатором (Х920): Додаток №1; Додаток №2; Паспорт споживчого кредиту (а.с. 13, зворот – 16 ). Перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджено Довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250404-2956 від 04 квітня 2025 року (а.с.31).

31 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-06/25, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 1595920 від 26 червня 2024 року (а.с. 32-46).

Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами районний суд виходив з того, що у зв`язку зі невиконанням зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього. Відмовляючи в частині стягнення пені районний суд виходив з того, що в період дії воєнного стану пеня не нараховується.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи договір № 1595920 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 26 червня 2024 року, додаток № 1 та додаток №2 до договору підписані ОСОБА_1 електронним підписом Х920.

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, а також реквізити належного клієнту платіжного засобу № НОМЕР_1 , на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим відповідачем під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, повернення кредитних коштів, строк дії. Також із розрахунку заборгованості вбачається, що позивач частково вносив кошти на погашення кредиту у розмірі 36328,50 грн.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору № 1595920 від 26 червня 2024 року.

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1595920 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «Свеа Фінанс» позивачем підтверджено належними та допустимими доказами.

Слід також зазначити, що, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. (КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.).

Колегія суддів також погоджується із висновком районного суду щодо відсутності підcтав для стягнення пені, оскільки під час дії воєнного стану пеня підлягає списанню кредитором.

Разом з тим, стягуючи відсотки за користування кредитним договором у розмірі 84318 грн. районний суд не звернув уваги на наступне.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ТОВ «Свеа Фінанс», звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом у сумі 84318 грн

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що переглядається, кредитний договір № 1595920 укладений 26 червня 2024 року, тобто, після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на правовідносини сторін.

За змістом пункту 1.7. договору № 1595920 від 26 червня 2024 року денна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,5% в день (розрахована за формулою відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Отже, процентна ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства, оскільки за змістом положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Розрахунок заборгованості за процентами за період з 26 червня 2024 року по 31 березня 2025 року (дата, на яку визначено борг позивачем) потрібно проводити, виходячи з встановленої частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Визначені таким чином проценти за договором складають 83109,52 грн.

З урахуванням здійсненої відповідачем оплати в сумі 36328,50 грн сума заборгованості за процентами складає 46781,02 грн. Відповідно загальна сума заборгованості за договором складає 76680,99 грн (29899,97 кредит + 46781,02 грн проценти). У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції щодо загальної суми, яка стягнута з відповідача на користь позивача, підлягає зміні та зменшенню до 76680,99 грн.

На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України зміні підлягає розподіл судових витрат.

Стягнуту з ОСОБА_1 на користь товариства суму судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, необхідно зменшити до 1438,18 грн (59,37%).

Документально підтверджені витрати ОСОБА_1 по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог потрібно стягнути з ТОВ «Свеа Фінанс» у сумі 1476, 33 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд-,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1595920 від 26 червня 2024 року з 114217,97 грн. до 76680,99 грн.

Змінити порядок розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1438,18 грн.

В іншій частині рішення районного суду, - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1476,33 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2026 року

Головуючий суддя : _______________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ____________________ В.П. Пікуль ________________В.М. Триголов