Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №285/4967/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 285/4967/25 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.

Категорія 41 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

за участю секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в інтересах якого діє представник Пилипенко Сергій Валентинович,

на заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Коцюби О. М. у місті Звягелі,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.04 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі – позивач, ТОВ «Кей-Колект», Товариство) звернулося до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у розмірі 74 371,17 грн та інфляційні втрати у розмірі 245 267,04 грн, а всього 319 638,21 грн, а також судові витрати.

2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2011 року у справі № 2-200/11, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитними зобов`язаннями на загальну суму 505748,95 грн.

3.12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за кредитними зобов`язаннями, у тому числі за зобов`язаннями відповідача за кредитним договором № 11307941000 та договором поруки.

4.Позивач посилався на те, що рішення суду від 20 січня 2011 року відповідачем не виконане, у зв`язку із чим на суму непогашеного грошового зобов`язання за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року підлягають нарахуванню передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) 3 % річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

5.11 червня 2026 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив заочне рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

6.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що можливість примусового виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2011 року втрачена у зв`язку зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

7.Рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять відомостей про перебування вказаного судового рішення на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби.

8.За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога за основним грошовим зобов`язанням втратила можливість примусового захисту, а тому правові підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9.Представник ТОВ «Кей-Колект» Пилипенко С. В. не погодився з рішенням суду першої інстанції та 13 липня 2026 року через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

10.В апеляційній скарзі просив скасувати заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Кей-Колект» задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 74 371,17 грн 3 % річних, 245 267,04 грн інфляційних втрат, а всього 319 638,21 грн, а також понесені судові витрати.

11.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

12.Позивач вказує, що заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2011 року у справі № 2-200/11 встановлено наявність та розмір грошового зобов`язання відповідача, яке не припинилося внаслідок ухвалення судового рішення та зазначає, що факт повного погашення заборгованості відповідачем не доведений, а розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не спростований.

13.Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів остаточної втрати кредитором можливості примусового виконання рішення суду.

14.На думку позивача, суд першої інстанції не встановив факту та дати пред`явлення виконавчого документа до виконання, факту та дати його можливого повернення стягувачу, підстав такого повернення, обставин переривання строку пред`явлення до виконання та дати, з якої після такого переривання мав обчислюватися новий строк.

15.ТОВ «Кей-Колект» також зазначає, що відсутність у матеріалах справи відомостей про пред`явлення виконавчого документа до виконання не є доказом того, що строк його пред`явлення сплив, а відсутність заяви про поновлення цього строку не доводить самого факту його пропуску.

16.Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про втрату можливості примусового виконання рішення суду на підставі припущень.

17.Крім того, позивач вказує на неправильне застосування судом першої інстанції правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, оскільки у зазначеній справі було встановлено факт пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, звернення стягувача із заявою про поновлення цього строку та відмову суду у його поновленні, тоді як у справі, що переглядається, таких обставин не встановлено.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

18.Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України(далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

19.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №285/4967/26: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Павицька Т. М., Шевчук А. М.

20.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 липня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 753,48 грн.

21.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

22.Після проведення підготовчих дій ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 22 вересня 2026 року о 12 год 00 хв.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

23.Представник позивача 22 вересня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ « «Кей-Колект».

24.Відповідач у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилась, причини неявки суду не повідомила. Судова повістка була надіслана на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, однак згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення R 068133055030 від 17.08.2026 не була вручена у зв`язку з відсутністю адресата. За таких обставин, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25.29 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11307941000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 505 000,00 грн зі строком повернення до 28 лютого 2019 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 15 % річних.

26.На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 29 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 11307941000, відповідно до якого ОСОБА_1 взяла на себе обов`язок відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором (а.с.8-13).

27.Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2011 року у справі № 2-200/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитними зобов`язаннями у загальному розмірі 505 784,95 грн, з яких: 443 784,99 грн заборгованість за кредитом, 61 531,87 грн заборгованість за процентами, 161,83 грн пеня за несвоєчасну сплату кредиту та 306,26 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів (а.с.14-15).

28.12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» як клієнт та ТОВ «Кей-Колект» як фактор уклали договір факторингу № 1, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору належні йому права вимоги, а фактор прийняти такі права вимоги та здійснити фінансування клієнта (а.с.16-20).

29.15 грудня 2011 року АТ «УкрСиббанк» повідомило ОСОБА_1 про відступлення ТОВ «Кей-Колект» прав вимоги, зокрема, за кредитним договором № 11307941000 від 29 лютого 2008 року, за яким вона є фінансовим поручителем, що підтверджується повідомленням АТ «УкрСиббанк» про відступлення прав вимог за кредитним договором або договором про відкриття та використання картрахунку № 12-22/26984 від 15 грудня 2011 року, адресованим ОСОБА_1 (а.с.23)

30.Відповідно до довідки ТОВ «Кей-Колект» вих. № 20/08/2025/733521/1 від 20 серпня 2025 року, складеної та підписаної директором ТОВ «Кей-Колект» Вишневською О. І., заборгованість за рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2011 року у справі № 2-200/11 станом на 20 серпня 2025 року не погашена, а її залишок становить 505 784,95 грн (а.с.25).

31.Відповідно до складеного позивачем розрахунку сум 3 % річних та інфляційних втрат, кількість днів прострочення за зазначений період становить 1 789 днів, у зв`язку з чим розмір 3 % річних визначено у сумі 74 371,17 грн, а розмір інфляційних втрат 245 267,04 грн, загальна сума заявлених до стягнення коштів становить 319 638,21 грн.

32.З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що вони нараховані на суму 505 784,95 грн із застосуванням щомісячних індексів інфляції за період з квітня 2017 року до лютого 2022 року. Сукупний індекс інфляції за визначений позивачем період становить 1,484924, а розмір інфляційного збільшення визначений позивачем за формулою: 505 784,95 грн ? 1,484924 – 505 784,95 грн = 245 267,04 грн.

33.Розмір 3 % річних визначений позивачем за формулою: 505 784,95 грн ? 3 % ? 1 789 днів : 365 днів = 74 371,17 грн.

Позиція апеляційного суду

34.Відповідно до частин 1,2 та 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

35.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

36.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. (частини 1-5 статті 263 ЦПК України).

37.Апеляційний суд уважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правильним.

38.Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

39.Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

40.Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

41.Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

42.Наявність судового рішення про стягнення заборгованості сама по собі не припиняє грошового зобов`язання боржника. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою для заміни зобов`язання за договором новим зобов`язанням за рішенням суду, а лише підтверджує наявність прав та обов`язків сторін і надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження.

43.Такий правовий висновок викладений у пунктах 98, 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20, провадження № 14-52цс25.

44.Разом із тим право на примусове виконання судового рішення не є необмеженим у часі. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та здійснюється у межах строків, установлених законом.

45.Після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо такий строк не був перерваний або поновлений у встановленому законом порядку, можливість примусового виконання рішення суду втрачається.

46.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25) сформульовано висновок про те, що зобов`язання зі сплати боргу, засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення до виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі та може бути виконане боржником добровільно. Водночас вимоги за таким зобов`язанням позбавлені примусового захисту.

47.З матеріалів справи встановлено, що рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 2-200/11 набрало законної сили 30 січня 2011 року.

48.Водночас ТОВ «Кей-Колект» не надало суду доказів, які б свідчили про пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах установленого законом строку, його подальше повернення стягувачу, дату та підстави такого повернення, переривання строку пред`явлення виконавчого документа, початок нового перебігу цього строку або його поновлення судом.

49.Сам по собі факт того, що грошове зобов`язання у матеріально-правовому розумінні не припинилося, не є достатньою підставою для застосування частини другої статті 625 ЦК України без установлення того, що основна вимога у відповідний період зберігала можливість примусового захисту.

50.За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

51.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

52.Звертаючись до суду з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року, саме позивач повинен був довести юридичні факти, з якими закон пов`язує збереження у цей період можливості примусового виконання основного грошового зобов`язання.

53.Однак відповідних доказів ТОВ «Кей-Колект» суду не надало.

54.Довідка ТОВ «Кей-Колект» від 20 серпня 2025 року про наявність непогашеної заборгованості не є доказом пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання строку його пред`явлення, повернення виконавчого документа стягувачу чи поновлення пропущеного строку.

55.Такий документ підтверджує позицію самого кредитора щодо обліку заборгованості, проте не підтверджує збереження можливості її примусового стягнення у період, за який позивач здійснив нарахування відповідно до статті 625 ЦК України.

56.При цьому можливе пред`явлення виконавчого документа у минулому, його можливе повернення стягувачу чи можливе переривання строку пред`явлення не можуть презюмуватися судом за відсутності відповідних доказів, оскільки такий висновок ґрунтувався б на припущеннях.

57.Натомість відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 01.01.2011 встановлено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання - протягом трьох років. Відповідно до частини 2 вказаної статті строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

58.За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» 3 % річних та інфляційних втрат.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

59.Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення відсутність у матеріалах справи відомостей про виконавче провадження, апеляційний суд відхиляє.

60.Посилаючись на можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, апелянт не надав жодного доказу фактичного пред`явлення виконавчого документа, дати такого пред`явлення, його повернення, підстав повернення чи інших обставин, які могли вплинути на перебіг відповідного строку.

61.Саме лише припущення про можливість існування таких обставин не доводить їх фактичного існування.

62.Апеляційний суд також відхиляє доводи про неправильний розподіл судом першої інстанції тягаря доказування.

63.Той факт, що відповідач не подала відзиву на позов та не надала доказів спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, не звільняє позивача від обов`язку довести наявність обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, за обставин коли строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлений законом і не потребує доказування.

64.Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23.

65.Дійсно, фактичні обставини зазначеної справи та справи, що переглядається, не є тотожними, оскільки у справі № 754/511/23 було встановлено звернення стягувача із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа та відмова суду у його поновленні.

66.Разом із тим відмінність фактичних обставин справи № 754/511/23 від обставин цієї справи не спростовує правового висновку Верховного Суду про відсутність підстав для задоволення вимог про нарахування 3 % річних і інфляційних втрат у випадку коли можливість примусового виконання основної вимоги втрачена. Судове рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування своїх вимог ухвалене 20 січня 2011 року та набрало законної сили 30 січня 2011 року. Строк пред`явлення його до примусового виконання згідно наведеної статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» - три роки. Відповідно можливість його примусового виконання після 30 січня 2014 року, тобто більш ніж через 12 років входить до предмету доказування у цій справі і має бути доведена позивачем.

67.Відповідно до частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

68.Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 вказала, що з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

69.Посилання позивача на те, що ухвалення судового рішення не припинило основного грошового зобов`язання, не спростовують висновків суду першої інстанції.

70.Апеляційний суд погоджується з тим, що основне зобов`язання у матеріально-правовому сенсі може продовжувати існувати та бути добровільно виконане боржником.

71.Проте сама наявність такого зобов`язання не означає необмеженої у часі можливості застосування до нього наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, після втрати можливості його примусового захисту.

72.Не змінюють зазначених висновків і посилання позивача на продовження строків позовної давності у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану.

73.Строк позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат і строк пред`явлення виконавчого документа до виконання мають різну правову природу та регулюють різні правовідносини.

74.Продовження або зупинення перебігу позовної давності не поновлює строк пред`явлення до виконання виконавчого документа, який сплив раніше.

75.Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

76.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суд за результатами розгляду апеляційної скарги.

77.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78.Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильного по суті висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» потрібно залишити без задоволення, а заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

79.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

80.Оскільки оскаржене судове рішення суд апеляційної інстанції вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

81.Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в інтересах якого діє представник Пилипенко Сергій Валентинович, залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року у справі № 285/4967/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текс постанови складений 22 вересня 2026 року