Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №278/4345/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 278/4345/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.

Категорія 43 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

при секретарі судового засідання Лупіновій Д.П.,

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» Захарця Олександра Володимировича

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником.

Представник позивача просив стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 207 696,75 грн та витрати зі сплати судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді начальника терміналу Термінал Київ Схід (вантажний) та маючи укладений з ТОВ «Нова Пошта» договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.12.2023, прийняв на зберігання ввірені йому матеріальні цінності за актами закріплення матеріальної відповідальності DAT-511299 від 06.12.2023, DAT-552433 від 14.02.2024 та ZMO-00000360054 від 31.08.2024, проте не забезпечив їх збереження, внаслідок чого за результатами двох інвентаризацій - від 30.08.2024 (протокол № RAI-088463) та від 08.10.2024 (протокол № RAI-091128) - виявлено нестачу необоротних активів на суму 1 045 052,19 грн, залишковою вартістю 284 976,23 грн та необоротних активів на суму 87 512,68 грн, залишковою вартістю 54 985,12 грн відповідно.

02.09.2024 прийнято наказ №02092024/5- в/зп «Про відрахування із заробітної плати», за яким вирішено відрахувати із заробітної плати ОСОБА_1 308 298,63 грн. Після повернення частини основних засобів на загальну суму 87 108,75 грн, Наказом №19 від 10.10.2024 «Про внесення змін до наказу на відрахування із заробітної плати №02092024/5- в/зп від 01.09.2024» змінено суму шкоди – відшкодуванню підлягає 221 189, 88 грн.

02.09.2024 прийнято наказ №02092024/20-в/зп «Про відрахування із заробітної плати», у зв`язку з відшкодуванням шкоди, завданої ТОВ «Нова Пошта» постановлено відрахувати із заробітної плати ОСОБА_1 308 298,63 грн. До періоду звільнення останнього були проведені утримання на загальну суму 42 485, 37 грн. та згідно наказу №08102024/20-В/зп від 08.10.2024 були проведені утримання на загальну суму 28 392, 65 грн.

ОСОБА_1 своїх зобов`язань з відшкодування заданої шкоди внаслідок недостач в повному обсязі не виконав та звільнився з роботи 13.02.2025, тому ТОВ «Нова Пошта» вважає, що розмір шкоди внаслідок недостач необоротних активів – матеріальних цінностей ввірених ОСОБА_1 становить 207 697,40 грн та підлягає стягненню у повному обсязі.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03.07.2026 у задоволенні позову ТОВ «Нова Пошта» відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Переліку посад і робіт, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, ОСОБА_1 як начальник терміналу не належить до категорії працівників, з якими може укладатися договір про повну матеріальну відповідальність, у зв`язку з чим договір від 01.12.2023 юридичної сили не має. Також суд вважав, що вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди позивачем не доведена.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Нова Пошта» подав до Житомирського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, а рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нова Пошта» майнову шкоду у розмірі 207 696,75 грн.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Представник позивача вказав, що суд неправильно застосував статті 134, 135-1 КЗпП України та Перелік № 447/24, обмежившись формальним зіставленням найменування посади відповідача з найменуваннями посад, прямо перелічених у Переліку, без з`ясування фактичного змісту трудової функції відповідача. За усталеною практикою Верховного Суду у постановах від 16.08.2018 у справі № 755/14976/16-ц, від 25.10.2018 у справі № 491/961/16-ц, від 02.06.2021 у справі № 592/8437/20 - визначальним є не найменування посади, а фактичний зміст трудових обов`язків - приймання, облік, зберігання і видача цінностей. Посада відповідача за фактичним змістом функцій тотожна посадам завідувача складу, начальника товарного двору, прямо перелiченим у Переліку № 447/24.

Вказав, що висновок суду про недоведеність вини зроблений без оцінки в сукупності та взаємному зв`язку доказів: інвентаризаційних описів і протоколів, підписаних відповідачем без зауважень; його письмової пояснювальної записки від 30.08.2024; усних пояснень у судовому засіданні, якими він факту недостачі не заперечував.

Зазначає, що суд, дійшовши висновку про недійсність договору про повну матеріальну відповідальність, не з`ясував питання про наявність підстав для покладення на відповідача обмеженої матеріальної відповідальності в межах середньомісячного заробітку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18.08.2026 ТОВ «Нова Пошта» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 18.08.2026 справу призначено до розгляду.

Позиції учасників у судовому засіданні

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пояснив, що матеріальні цінності було втрачено через неналежну організацію роботи ТОВ «Нова пошта».

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, 21.09.2026 до початку судового засідання надіслав заяву про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд розглядає справу без участі представника позивача.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Наказом ТОВ «Нова Пошта» № 57-К від 25.03.2021 ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника терміналу з 26.03.2021, а наказом № 240-К від 01.12.2023 його переведено на посаду начальника терміналу Термінал Київ Схід (вантажний) з 01.12.2023.

01.12.2023 між ТОВ «Нова Пошта» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким останній прийняв на себе обов`язки матеріально-відповідальної особи щодо збереження ввірених йому матеріальних цінностей.

На виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 прийняв матеріальні цінності за актами закріплення матеріальної відповідальності DAT-511299 від 06.12.2023, DAT-552433 від 14.02.2024 та ZMO-00000360054 від 31.08.2024.

За результатами інвентаризації від 30.08.2024 (інвентаризаційний опис та протокол інвентаризаційної комісії № RAI-088463) виявлено нестачу 305 одиниць необоротних активів залишковою вартістю 197 867,48 грн (з урахуванням наказу № 19 від 10.10.2024). За результатами інвентаризації від 08.10.2024 (інвентаризаційний опис та протокол № RAI-091128) виявлено нестачу 34 одиниць необоротних активів залишковою вартістю 54 985,12 грн.

ОСОБА_1 був присутній під час проведення обох інвентаризацій, підписав інвентаризаційні описи та протоколи інвентаризаційних комісій без зауважень і заперечень, а 30.08.2024 надав власноручну пояснювальну записку, в якій вказав конкретні причини недостачі (втрата частини основних засобів під час перевезення з попередньої локації, списання іншим підрозділом без попереднього оформлення, втрата 5 сканерів через неналежне поводження працівників, які ними користуються).

Відповідно до наказу № 02092024/5-В/зп від 02.09.2024 із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено відрахування на суму 308 298,63 грн (а.с. 101), а згідно наказу № 19 від 10.10.2024 про внесення змін до наказу на відрахування із заробітної плати № 02092024/5-В/зп від 02.09.2024 із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено відрахування на суму 221 189,88 грн (а.с. 103); відповідачем ці накази в установленому законом порядку не оскаржувалися.

04.10.2024 Товариством видано наказ № 1581-ІНВ «Про проведення позапланової інвентаризації основних засобів МНМА (далі ОЗ), матеріалів, (далі ТМЦ), корпоративної форми ЗІЗ (далі форми), тари та палива м. Київ, Термінал Київ Схід (вантажний) (с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2Ж, Термінал Київ Схід (вантажний)» (а.с. 109, 110).

08.10.2024 ТОВ «Нова Пошта» проведено інвентаризаційний опис необоротних активів № RAI-091128 (а.с. 111-129), та відповідно до протоколу № RAI-091128 інвентаризаційної комісії виявлено нестач загальною кількістю одиниць 34 із залишковою вартістю 54 985,12 грн (а.с. 130).

Відповідно до наказу № 08102024/20-В/зп від 08.10.2024 із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено відрахування на суму 57 384,89 грн (а.с. 132).

Як вбачається з довідки про здіснення відрахувань із заробітної плати № 5715/д-2025 від 30.05.2025 до періоду звільнення були проведені утримання на суму 42 485,37 грн та 28 392,65 грн, що в загальному становить 70 878,02 грн.

13.02.2025 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України); зобов`язання з відшкодування шкоди в повному обсязі виконано не було.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 факт недостачі не заперечував, підтвердив існування на підрозділі порядку видачі й обліку сканерів (кімната видачі, відповідальна особа, табель обліку), а причиною втрати відеокамер вважав дії осіб, які здійснювали їх демонтаж і повторний монтаж під час переоблаштування локації; заперечував лише проти розміру заявленої до стягнення суми.

Мотиви та висновки апеляційного суду

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в повному обсязі, тому суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість судового рішення в повному обсязі.

Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови що така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю працівника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей, суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими, згідно зі статтею 135-1 КЗпП України, може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Перелік вказаних посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність має бути затверджений в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Проте чинною наразі є постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24. Зазначеною постановою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва.

Договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати у письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним.

Сам по собі факт укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-16цс12 від 25 квітня 2012 року, за яким договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди, підстав відступати від яких касаційний суд не встановив.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншим разовим документом.

Підставою повної матеріальної відповідальності в даному випадку є заподіяння шкоди невиконанням чи неналежним виконанням прийнятого працівником на себе обов`язку виконати окреме трудове завдання - одержати від третьої особи чи матеріально відповідального працівника трудового колективу за разовою довіреністю або іншим разовим документом під свою відповідальність визначене майно та інші цінності і передати його (повернути) в цілості і збереженні власнику або уповноваженому ним органу.

Статтею 138 КЗпП України визначено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України належить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема з`ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були забезпечені умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, який майновий стан працівника.

У зв`язку з наведеним, обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків за наявності: порушення працівником трудових обов`язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв`язку між порушенням і шкодою та вини працівника.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо застосування статей 134, 135-1 КЗпП України та Переліку № 447/24.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність укладаються з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов`язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено Переліком № 447/24, який згідно з усталеною практикою Верховного Суду продовжує застосовуватися до прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посада «начальник терміналу», яку обіймав ОСОБА_1 , не входить до вичерпного переліку посад, наведеного в Переліку № 447/24. Договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій; договори, укладені з особами, посади яких не включені до Переліку, є недійсними, а сам по собі факт укладення такого договору не є підставою для покладення на працівника матеріальної відповідальності в повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України, що узгоджується із застосованою судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-16цс12 від 25.04.2012.

Аналогічний підхід застосований і Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 523/18122/15-ц, у якій зазначено, що укладення договору про повну матеріальну відповідальність з працівником не мало законних підстав, оскільки посада директора дитячого оздоровчого табору - попри те, що вона за своїм змістом безпосередньо пов`язана зі збереженням майна закладу, - не входить до Переліку № 447/24; договори, укладені з особами, не включеними до Переліку, є недійсними.

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутня посадова інструкція начальника терміналу чи інший документ, який визначав би обсяг посадових обов`язків ОСОБА_1 . Функціональний зміст трудової функції відповідача, на який апелянт посилається в апеляційній скарзі, ґрунтується виключно на власних поясненнях відповідача про порядок видачі сканерів на підрозділі та на непрямих обставинах (факті прийняття майна за актами закріплення матеріальної відповідальності), тоді як обов`язок довести належність посади до Переліку № 447/24 покладається на позивача як на роботодавця, що заявляє вимогу про повну матеріальну відповідальність. Таких доказів - зокрема, штатного розпису з описом функцій посади, посадової інструкції, положення про підрозділ - позивачем до матеріалів справи не подано.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для відступу від висновку суду першої інстанції про недійсність договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.12.2023.

Щодо доведеності вини відповідача

Відповідно до частин першої, другої статті 130 КЗпП України, обов`язковими умовами матеріальної відповідальності працівника є наявність прямої дійсної шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) працівника, вина працівника та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою. Відповідно до статті 138 КЗпП України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14, тягар доведення наявності цих умов покладається на роботодавця; у трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, а не на працівникові – така правова позиція закріплена і у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 523/18122/15-ц.

Відповідно до статті 131 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявності всіх необхідних умов покладення на відповідача матеріальної відповідальності, з огляду на таке.

Матеріали справи не містять доказів проведення позивачем службового розслідування обставин виявленої недостачі за участю відповідача, з`ясування конкретних причин утворення нестачі та перевірки достовірності пояснень, наданих ОСОБА_1 . Сам факт підписання інвентаризаційних описів і протоколів інвентаризаційної комісії без зауважень підтверджує лише згоду відповідача з кількісним результатом перерахунку матеріальних цінностей, однак не є доказом наявності в його діях чи бездіяльності конкретного протиправного порушення трудових обов`язків та вини у формі умислу чи необережності.

Позивачем не подано доказів проведення належної перевірки за результатами інвентаризацій, а також доказів вжиття керівництвом Товариства будь-яких заходів для встановлення дійсних причин недостачі після отримання інвентаризаційних актів. Позивачем також не доведено, що ним були створені належні умови для забезпечення повного збереження ввірених відповідачу матеріальних цінностей, як цього вимагає стаття 131 КЗпП України та як це передбачено договором про повну матеріальну відповідальність (наявність належної системи контролю за видачею й поверненням технічних засобів, фізичної охорони приміщень зберігання, обмеження доступу тощо), - обставина, врахування якої є визначальною відповідно до практики Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 363/1400/16-ц

Тобто позивачем не конкретизовано і не доведено, які саме винні, протиправні дії або бездіяльність вчинив особисто ОСОБА_1 , що спричинили виникнення недостачі. Пояснення самого відповідача, на які посилається апелянт, свідчать радше про порушення з боку інших працівників підрозділу (безпосередніх користувачів сканерів) та осіб, задіяних у переоблаштуванні локації, аніж про особисту протиправну поведінку відповідача.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди позивачем не доведена, а стандарт вірогідності доказів, визначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, застосований судом першої інстанції правильно.

Щодо доводу про незастосування статті 132 КЗпП України. то апеляційний суд відхиляє даний довід, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України, вина працівника є обов`язковою умовою матеріальної відповідальності незалежно від її виду - повної чи обмеженої. Оскільки апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача як такої, відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 будь-якого виду матеріальної відповідальності, у тому числі обмеженої в межах середньомісячного заробітку. За таких обставин необхідності досліджувати розмір середньомісячного заробітку відповідача для застосування статті 132 КЗпП України немає.

Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення залишається без змін, а апеляційна скарга — без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, немає.

Судові витрати у виді судового збору, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 130, 131, 134, 135-1, 138 КЗпП України, статтями 89, 141, 259, 268, 367, 374, 375, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» - залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року у справі № 278/4345/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Судді

П.В. Миколайчук О.М. Галацевич В.А. Панкеєва