Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №279/3497/24 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 279/3497/24 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 40 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в інтересах якого діє представник Крюкова Марина Володимирівна на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Винар Л. В. у м. Олевську,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. 28 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», правонаступним якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі також позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), звернулося до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 5799376 від 27 липня 2022 року в загальному розмірі 38 606,00 грн, яка складається з 10 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 28 606,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

3. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

4. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 липня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5799376 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 360 днів. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С952189.

5. Позивач зазначав, що кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн були перераховані на платіжну картку відповідача, проте останній свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

6. Також позивач посилався на те, що 29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 29/05/23-Ф, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5799376 від 27 липня 2022 року.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

7. 25 червня 2026 року Олевський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

8. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 5799376 від 27 липня 2022 року в розмірі 27 860,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 17 860,00 грн – заборгованість за процентами.

9. Також суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 748,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

10. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

11. Рішення мотивоване тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитного договору в електронній формі, факт перерахування відповідачу кредитних коштів, невиконання ним обов`язку щодо повернення кредиту та перехід до позивача права вимоги за договором факторингу.

12. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що проценти в сумі 10 746,00 грн, нараховані позивачем за період після укладення договору факторингу, не входили до обсягу права вимоги, переданого позивачу за реєстром боржників, а тому не підлягають стягненню.

13. Крім того, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн суд першої інстанції визнав завищеними та зменшив їх до 3 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

14. Представник позивача – адвокат Крюкова М. В. не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу.

15. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Олевського районного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

16. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань та перехід до позивача права вимоги, однак помилково відмовив у стягненні процентів у сумі 10 746,00 грн.

17. Позивач зазначає, що кредитний договір № 5799376 від 27 липня 2022 року укладений строком на 360 днів, а тому станом на дату укладення договору факторингу 29 травня 2023 року строк кредитування не закінчився.

18. На думку позивача, проценти в сумі 10 746,00 грн, нараховані за період з 29 травня 2023 року до 21 липня 2023 року є договірними процентами за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, а не штрафною санкцією чи процентами, нарахованими після закінчення строку кредитування.

19. Також апеляційна скарга мотивована тим, що за договором факторингу до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, зокрема право на отримання процентів, які підлягали нарахуванню в межах строку дії кредитного договору.

20. Окремо заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив витрати на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн до 3 000,00 грн, оскільки такі витрати підтверджені договором про надання правничої допомоги, ордером, звітом про надання правничої допомоги та платіжною інструкцією, а відповідач клопотання про їх зменшення не подавав.

21. В апеляційній скарзі позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

22. Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи №279/3497/24: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицька Т. М., Шевчук А. М.

24.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі № 279/3497/24.

25. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

26. 27 липня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладений договір № 5799376 про надання споживчого кредиту, що підтверджується копією договору про надання споживчого кредиту (а.с.13-18).

27. За умовами пункту 1.3 договору сума кредиту становить 10 000,00 грн, а відповідно до пункту 1.4 договору строк кредитування становить 360 днів, що підтверджується змістом договору № 5799376 від 27 липня 2022 року.

28. Пунктом 1.5 договору визначено, що процентна ставка є фіксованою; за пунктом 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день та застосовується в межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору.

29. Пунктом 1.5.2 договору передбачено застосування зниженої процентної ставки 0,995 % на день у разі виконання споживачем умов для її застосування, що підтверджується змістом договору про надання споживчого кредиту.

30. Договір № 5799376 від 27 липня 2022 року укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С952189 27 липня 2022 року о 09 год 23 хв 13 с.

31. 27 липня 2022 року відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено основні умови кредитування, зокрема суму кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, стандартну процентну ставку 1,99 % на день, знижену процентну ставку 0,995 % на день, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, що підтверджується паспортом споживчого кредиту (а.с.19-20).

32. Відповідно до інформації Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 22 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом АТ «Універсал Банк».

33. 27 липня 2022 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 було зараховано платіж у сумі 10 000,00 грн, що підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 22 квітня 2026 року (а.с.99).

34. 29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 29/05/23-Ф. За умовами договору факторингу ТОВ «Авентус Україна» відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, що підтверджується договором факторингу № 29/05/23-Ф від 29 травня 2023 року (а.с.48-52).

35. Передання права вимоги за договором факторингу оформлено актом прийому-передачі реєстру боржників, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 29 травня 2023 року.

36. ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, що підтверджується копією повідомлення, направленого на електронну адресу відповідача, зазначену під час укладення кредитного договору (а.с.22).

37. Станом на дату звернення до суду позивач визначив заборгованість відповідача за кредитним договором № 5799376 від 27 липня 2022 року в загальному розмірі 38 606,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 28 606,00 грн – заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості.

38. Проценти в сумі 10 746,00 грн нараховані позивачем за період з 29 травня 2023 року до 21 липня 2023 року, тобто в межах 360-денного строку кредитування, виходячи з розрахунку 10 000,00 грн ? 1,99 % ? 54 календарні дні.

Позиція апеляційного суду

39.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

40. Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

41.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1–5 статті 263 ЦПК України).

42. За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

43. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

44. Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

45. Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

46. За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

47. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформулював висновок, що укладення кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а одноразовим ідентифікатором може бути комбінація цифр і літер або лише цифр чи літер.

48. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що кредитний договір № 5799376 від 27 липня 2022 року укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у належній формі.

49. Також правильним є висновок суду першої інстанції про доведеність факту надання відповідачу кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн, оскільки такий факт підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, інформацією про перерахування коштів і листом АТ «Універсал Банк».

50. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

51. Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним кредитного договору № 5799376 від 27 липня 2022 року або спростування презумпції його правомірності.

52. Разом з тим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні 10 746,00 грн процентів, нарахованих після укладення договору факторингу.

53. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 розмежувала проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Проценти за користування кредитом, визначені договором у межах строку кредитування, є платою за правомірне користування кредитними коштами.

55. У даній справі спірні проценти в сумі 10 746,00 грн нараховані не після закінчення строку кредитування, а за період з 29 травня 2023 року до 21 липня 2023 року, тобто в межах погодженого сторонами 360-денного строку кредитування.

56. Тому такі проценти за своєю правовою природою є договірними процентами за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та умов кредитного договору, а не мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

57. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

58. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

59. Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне у майбутньому.

60. Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 зазначив, що предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога, а майбутніми мають кваліфікуватися права грошової вимоги, які виникнуть у майбутньому.

61. У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 202/13389/24 також зазначено, що майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

62. У цій справі право вимоги, яке перейшло до позивача за договором факторингу, було достатньо індивідуалізоване: у реєстрі боржників зазначено боржника, його ідентифікаційні дані, номер кредитного договору, суму основного боргу та суму процентів.

63. Сам по собі факт того, що частина процентів була нарахована після укладення договору факторингу, не свідчить про відсутність у позивача права вимоги щодо таких процентів, оскільки ці проценти випливають з того самого кредитного договору, були нараховані в межах погодженого строку кредитування та становлять плату за користування кредитними коштами.

64. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що проценти в сумі 10 746,00 грн не підлягають стягненню лише з підстав їх нарахування після укладення договору факторингу є помилковим.

65. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 5799376 від 27 липня 2022 року в загальному розмірі 38 606,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 28 606,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

66. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні процентів у сумі 10 746,00 грн, апеляційний суд визнає обґрунтованими.

67. Спірні проценти нараховані за період дії кредитного договору, погоджений сторонами, та не є процентами, нарахованими після спливу строку кредитування.

68. Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача перейшло право вимоги щодо сплати таких процентів, також є обґрунтованими, оскільки право вимоги за кредитним договором було передано позивачу за договором факторингу, а проценти випливають із умов того самого кредитного договору.

69. Посилання заявника на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими.

70.Апеляційний суд звертає увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний перевірити їх дійсність, необхідність та обґрунтованість відповідно до критеріїв, визначених статтею 141 ЦПК України. Водночас оцінка співмірності витрат на професійну правничу допомогу, передбачена частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України, здійснюється лише за наявності відповідного клопотання іншої сторони, яка повинна довести їх неспівмірність. Отже, за відсутності такого клопотання суд не вправі з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язаний перевірити їх дійсність, необхідність та обґрунтованість відповідно до критеріїв, визначених статтею 141 ЦПК України.

71. Вказане відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема правовим висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 03.10.2019 у справі № 922/445/19) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у яких розмежовано: обов`язок суду перевірити реальність, необхідність і обґрунтованість витрат під час їх розподілу (стаття 141 ЦПК України) та право суду зменшити їх розмір лише за клопотанням іншої сторони, яка доведе їх неспівмірність (стаття 137 ЦПК України).

72. Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про про те, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі підлягають стягненню у розмірі 3000 грн, що відповідає критеріям розумності та необхідності з огляду на складність справи та ціну пред`явленого позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

73. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

74. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення, що може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

75. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу до позивача права вимоги, однак помилково визначив розмір процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості за процентами.

76.Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну резолютивної частини рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

77. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

78. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

79. Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в повному розмірі — 2 422,40 грн.

80. В суді апеляційної інстанції позивач оскаржував судове рішення в частині відмови у стягненні частини нарахованих відсотків у розмірі 10 746,00, що складає 27,83 % від ціни позову.

81. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

82. Тому позивачу за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 1011,23 грн (3633,60х27,83%).

83. Разом із тим підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеного ним розміру витрат на професійну правничу допомогу немає. Вирішуючи це питання, суд першої інстанції врахував характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи, ціну позову, а також те, що спір стосується стягнення заборгованості за типовим електронним кредитним договором та розглядався у порядку спрощеного позовного провадження, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення заявлених до відшкодування витрат, що відповідає статті 141 ЦПК України.

84. Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн підлягають частковому задоволенню.

85. Апеляційний суд враховує, що представником позивача було підготовлено та подано апеляційну скаргу, у якій наведено доводи щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині визначення розміру процентної заборгованості за кредитним договором, яка ґрунтується на усталеній позиції Верховного Суду, а вимоги апеляційної скарги фактично стосуються тих вимог позову у задоволенні яких було відмовлено – 10 746 грн або 27,83 % ціни позову.

86. Між тим спір належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за електронним кредитним договором, справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, участь представника у судовому засіданні не здійснювалася, а обсяг виконаної адвокатом роботи не свідчить про необхідність відшкодування витрат у повному заявленому розмірі.

87. З огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, ціну позову, а також критерії реальності, необхідності, розумності та пропорційності судових витрат, апеляційний суд вважає обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 2 000,00 грн.

88. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 31 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 372/6826/24).

89. Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн, а в решті заяви про їх стягнення слід відмовити.

90. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Крюкової Марини Володимирівни задовольнити частково.

2. Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року у справі №279/3497/24 змінити.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 5799376 від 27 липня 2022 року в розмірі 38 606,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3433,63 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 5 000,00 грн.

7. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2026 року.