Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №295/9635/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9635/25 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 52 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря Трикиши Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9635/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2026 року та на додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року, ухвалені під головуванням судді Зосименка О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому просив:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди, пов`язану з лікуванням потерпілого у розмірі 67 443,97 грн за факт дорожньо-транспортної пригоди;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 недоотриману суму страхового відшкодування в розмірі 50 800,00 грн;

- стягнути в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 1 211,20 грн та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10.07.2022 на перехресті вулиць М. Грушевського та Князів Острозьких, що у м. Житомирі, сталася ДТП за участю автомобіля марки Volkswagen Passat, р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Daewoo Nexia, р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Позивач зазначав, що внаслідок вказаної ДТП водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, а також був пошкоджений транспортний засіб марки Daewoo Nexia, р.н.з. НОМЕР_2 . По факту даного правопорушення було внесено дані до ЄРДР, відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування. Потерпілий по даній справі визнаний ОСОБА_1 . В результаті судового розгляду Богунським районним судом м. Житомира від 17 березня 2023 року оголошено вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та, в рахунок відшкодування моральної шкоди, має бути стягнуто на користь позивача 60 000,00 грн. Оскільки відповідальність власника автомобіля марки Volkswagen Passat, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС» позивачу було виплачено страхову виплату у сумі 109 200,00 грн., з яких: 26 000,00 грн відшкодування пов`язане з лікуванням потерпілого, 78 000,00 грн відшкодування пов`язане із стійкою втратою працездатності, 5 200,00 грн моральної шкоди. Зокрема, витрати на лікування, обстеження, медичні препарати, реабілітація, тощо за період лікування по день подання позову становлять 48 717,11 грн. Оскільки сума, що підлягає відшкодуванню згідно страхового полісу становить 160 000,00 грн., тоді як страхова виплатила суму 109 200,00 грн, а тому сума яка може бути стягнута за рахунок відшкодування по страховому полісу буде становити 50 800,00 грн., тобто з відповідача ТОВ «СГ «ТАС» має бути стягнуто суму страхового відшкодування в розмірі – 50 800,00 грн., решта суми має бути стягнуто з винуватця ДТП – ОСОБА_2 , розмір якої становить 67 443,97 грн.

В подальшому 04.03.2026 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 37 896,19 грн на підставі ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим за період з 15.11.2022 по 11.10.2024, усього за 174 дні непрацездатності. Також позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» недоотриману суму страхового відшкодування у розмірі 51 152,96 грн та судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу. ОСОБА_1 в частині вимог до ПАТ «СГ «ТАС» вказував, що 01.08.2023 АТ СГ «ТАС» здійснило йому виплату згідно п. 24.2 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за №1961-IV в розмірі 26 000,00 грн виходячи з розрахунку за 120 днів лікування. У зв`язку з тим, що страхове відшкодування здійснено не в повному об`ємі позивач просить стягнути з АТ «СГ «ТАС» 48 717,11 грн на підставі п.24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за №1961-IV та 2 435,85 грн на підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за №1961-IV (моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, 48 717,11 грн*5%), а всього 51 152,96 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

11 червня 2026 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до суду першої інстанції була подана заява про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтовувалася тим, що по справі був поданий відзив на позовну заяву, в якому повідомлялось, що відповідно до п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат які поніс відповідач складає 10 000 грн витрат за надання правничої допомоги. Однак, ухвалюючи рішення по справі про відмову у задоволенні позову. Судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення місцевого суду від 04.06.2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 37 896,19 грн відшкодування згідно абз. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України 1961-IV та стягнути з ПАТ «СГ «ТАС» на користь позивача недоотриману суму страхового відшкодування в розмірі 51 152,96 грн. Крім того, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити представнику ОСОБА_2 в ухваленні додаткового рішення про відшкодування судових витрат та здійснити розподіл судових витрат.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права та норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції мав у своєму розпорядженні усі оригінали підтверджуючих медичних та розрахункових документів потерпілого ОСОБА_1 за період 2022-2023 років, інформацію за формою ОК-7, які були долучені позивачем разом із клопотанням про приєднання для огляду оригіналів письмових доказів до матеріалів цивільної справи від 05.02.2026. Таким чином, формулювання «або на підставі рішення суду» означає, що у разі незгоди заявника з рішенням страховика (або в разі його бездіяльності), остаточний розмір та підстави відшкодування встановлюються судом. Суд не обмежений висновками чи внутрішніми документами страхової компанії та оцінює надані сторонами докази (медичні документи, розрахунки, тощо) на загальних підставах за правилами процесуального закону. Крім того вважає, що надані позивачем докази, які були засвідченими належним чином і подані разом із позовною заявою та в подальшому оригінали цих документів також подані суду разом із клопотанням про приєднання для огляду оригіналів письмових доказів до матеріалів цивільної справи для їх дослідження та огляду, належними і допустимими, а посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що позивачем не надано належних в розумінні ст. 77 ЦПК України доказів про надання страховику разом із заявою від 03.03.2025 документів, безпідставним, необґрунтованим та таким, що спростовується наявними в матеріалах справи долученням оригіналів письмових доказів, які суд першої інстанції взагалі не дослідив і не відобразив у мотивувальній частині рішення.

Стверджує, що усі подані ОСОБА_1 до суду докази обґрунтовують його позовні вимоги та підтверджують правові підстави для їх задоволення. Сума, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 складає 48 717,11+5% моральної шкоди = 51 152,96 грн. Водночас, обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що заявлена сума не перевищила ліміт відповідальності страховика 26 000 грн (згідно полісу). Крім того, заявлена до стягнення позивачем із відповідача ОСОБА_2 сума 37 896,19 грн обґрунтована на підставі ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим за період з 15.11.2022 по 11.10.2024. Цей період перевищує 120 днів, які передували 15.11.2022 і відраховувались після дати ДТП - 10.07.2022.

Також зазначає, що страховик виконав свій обов`язок щодо виплати потерпілому відшкодування за період перебування на лікарняному за період з 10.07.2022 по 14.11.2022. Заявлена до відшкодування сума за період з 15.11.2022 по 11.10.2024 перевищує 120 днів, які визначені у вищевказаній статті Закону. Розмір відшкодування за період перебування потерпілого на лікарняному з 15.11.2022 по 11.10.2024 становить 37 896,19 грн., тобто у 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів (п.24.2 ст. 24 Закону України № 1961-IV)) Представник позивача стверджує, що сума відшкодування, який належить оплатити ОСОБА_2 на користь позивача становить 37 896,19 грн – відшкодування неотриманих доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України №1961-IV, понад 120 днів.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення представник позивача зазначає, що суд першої інстанції посилався на те, що в задоволенні позовної вимоги позивача до ОСОБА_2 відмовлено. Адвокат Сидорчук М.В. до заяви про ухвалення додаткового рішення жодних доказів не надав. У додатках до відзиву подав копію договору про надання правничої допомоги від 07.08.2025 та копію квитанції №0.0.4496977256.1 до платіжної інструкції про переказ готівки від 13.08.2025. Також, надавав ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Вважає долучені представником відповідача ОСОБА_2 документи не можуть бути підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що витрати Малиновського В.М. на правову допомогу в рамках даної справи взагалі відсутні, з огляду на відсутність в договорі про надання правничої допомоги від 07.08.2025 пунктів, згідно яких можливо ідентифікувати сторін договору, надання правової допомоги у цивільній справі №295/9635/25, відсутність реквізитів сторін, банківських реквізитів адвоката та відсутності пунктів щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг адвоката. Квитанція про переказ готівки, яку представник відповідача пов`язує як підставу для сплати витрат та їх розмір, не містить даних про оплату рахунку адвоката пов`язаного із наданням послуг по даній цивільній справі. Акт наданих послуг та рахунок, відсутні. Надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, ОСОБА_3 наголошує, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач очікує понести витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6 500,00 грн. Зазначає, що докази щодо розміру витрат на послуги адвоката будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.07.2022 на перехресті вулиць М. Грушевського та Князів Острозьких, що у місті Житомирі, сталася ДТП за участю автомобіля марки Volkswagen Passat, р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Daewoo Nexia, р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , що встановлено вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17.03.2023 року у справі №295/8501/22 стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 КК України.

Як вбачається з вироку районного суду від 17.03.2023, судом встановлено, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/1182375 цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталась за участі транспортного засобу «Vokswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС». Страхова сума відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю становить 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що позивач отримав страхову виплату в розмірі 109 200 грн. з яких: 26 000,00 грн - відшкодування пов`язане з лікуванням потерпілого (п.24.2 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); 78 000,00 грн - відшкодування пов`язане із стійкою втратою працездатності (ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); 5 200,00 грн - моральної шкоди (ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Також встановлено, що 03.03.2025 позивач письмово звернувся до ПАТ «Страхова група «ТАС» про здійснення йому страхової виплати на підставі п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки його витрати на лікування становлять 50 603,11 грн за період 2022-2023 роки.

Крім того, як вбачається з листа ПАТ «Страхова група «ТАС» №2712 від 28.04.2023 року позивача повідомлено про необхідність надання документів та повідомлено, що документи подаються в оригіналі або належним чином оформлені копії.

Із листа ПАТ «Страхова група «ТАС» №ДРДВ 65 від 19.06.2023 року слідує, що позивача повідомлено про необхідність надати оригінали розрахункових документів, що підтверджують понесені витрати.

Водночас, як вбачається з листа ПАТ «Страхова група «ТАС» №492 від 04.03.2025 року позивача повідомлено, що ним 03.03.2025 заявлено страхове відшкодування згідно п. 24.1 ст. 24, ст. 25 та ст. 26.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та для розрахунку страхового відшкодування необхідно надати довідку з доходами за попередній календарний рік до моменту настання ДТП, довідку з доходами за календарний рік, коли особа була тимчасово непрацездатною, оригінали розрахункових документів, що підтверджують понесені витрати на лікування наслідків ДТП, тощо.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних в розумінні ст. 77 ЦПК України доказів про надання страховику разом із заявою від 03.03.2025 про виплату страхового відшкодування згідно п. 24.1 ст. 24 (відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого), ст. 25 (шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим) та ст. 26.1 (шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим) Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», належним чином засвідчених документів про понесені ним витрати та довідку з доходами за попередній календарний рік до моменту настання ДТП, довідку з доходами за календарний рік, коли особа була тимчасово непрацездатною, та оригіналів розрахункових документів на вимогу страховика від 04.03.2025, а тому місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до ПАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі у розмірі 51 152,96 грн.

Крім того, суд першої інстанції відмовив в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 37 896,19 гри на підставі ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим за період з 15.11.2022 по 11.10.2024, оскільки вважав, що заявлена сума не перевищила ліміт відповідальності страховика, оскільки згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/1182375 страхова сума відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю становить 260 000 грн., а страхову виплату здійснено у сумі 109 200 грн.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо суті спору.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до статті 6 Закону України №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну, зокрема, життю та здоров`ю потерпілого.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону №1961-IV, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, застосовуються норми цього Закону.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10.07.2022, винуватість ОСОБА_2 у її вчиненні, а також факт настання страхового випадку та здійснення ПАТ «СГ «ТАС» страхових виплат на користь ОСОБА_1 .

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь позивача 37 896,19 грн відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 унаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні і тимчасовій непрацездатності. Страховиком йому було виплачено 26 000,00 грн відповідно до пункту 24.2 статті 24 Закону України № 1961-IV, виходячи з розрахунку за 120 днів лікування.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 25 Закону України №1961-IV у разі тимчасової втрати працездатності потерпілим відшкодовується неотриманий дохід за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи – допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Враховуючи ту обставину, що на момент ДТП потерпілий (позивач) не працював, при розрахунку відшкодування слід виходити з розміру не меншому мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 24.2 ст. 24 Закону України №1961-IV, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Матеріалами справи підтверджується, що період тимчасової непрацездатності позивача продовжувався після спливу 120 днів, за які страховиком була здійснена виплата у розмірі 26 000,00 грн.

Зокрема, позивачем заявлено до відшкодування суму за період з 15.11.2022 по 11.10.2024, що становить 174 дні тимчасової непрацездатності. При цьому зазначений період не був охоплений виплатою, здійсненою страховиком за пунктом 24.2 статті 24 Закону № 1961-IV.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що заявлена до стягнення з ОСОБА_2 сума 37 896,19 грн не може бути стягнута з нього лише з огляду на те, що вона не перевищує встановлений договором страхування ліміт відповідальності страховика, є помилковим.

У спірних правовідносинах необхідно розмежовувати обов`язок страховика щодо здійснення страхового відшкодування в межах установленого законом та договором страхового ліміту та обов`язок особи, яка завдала шкоди, відшкодувати потерпілому шкоду в частині, яка відповідно до закону не покривається страховою виплатою.

Сам факт наявності невикористаної частини страхового ліміту сам по собі не є безумовною підставою для покладення на страховика обов`язку з відшкодування будь-якої заявленої потерпілим суми, якщо така вимога за своїм правовим характером належить до шкоди, яка підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, яка її заподіяла.

Колегія суддів виходить із того, що виплата у розмірі 26 000,00 грн., здійснена страховиком за пунктом 24.2 статті 24 Закону №1961-IV, охоплювала визначений законом період - не більше 120 днів лікування. Натомість заявлена позивачем сума 37 896,19 грн стосується подальшого періоду тимчасової втрати працездатності, який виник унаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень.

Таким чином, зазначена сума є не додатковою страховою виплатою за перші 120 днів лікування, а відшкодуванням неотриманого доходу потерпілого за наступний підтверджений період тимчасової втрати працездатності.

З урахуванням положень статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати її в повному обсязі в частині, яка не була відшкодована страховиком.

Оскільки ОСОБА_2 є особою, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода, що встановлено вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17.03.2023 у справі №295/8501/22, а матеріалами справи підтверджується причинний зв`язок між ДТП та тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 , наявні правові підстави для покладення на ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування позивачу 37 896,19 грн.

За статтею 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, встановлена вироком вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП має преюдиційне значення для вирішення питання про цивільно-правові наслідки заподіяної позивачу шкоди.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог до ПАТ «СГ «ТАС» про стягнення 51 152,96 грн.

Як правильно встановив місцевий суд, позивач не довів належними та допустимими доказами виконання вимог щодо подання страховику необхідних документів для здійснення виплати за витратами на лікування. Страховик неодноразово повідомляв позивача про необхідність надання оригіналів розрахункових документів та інших документів, необхідних для визначення розміру страхового відшкодування.

Надання відповідних документів безпосередньо суду під час розгляду справи саме по собі не свідчить про те, що вони були подані страховикові разом із заявою про страхове відшкодування, та не спростовує встановленої судом обставини щодо ненадання страховій компанії необхідних документів.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог до ПАТ «СГ «ТАС» колегія суддів не вбачає.

Разом з тим рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 37 896,19 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 слід скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 37 896,19 грн у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а в решті залишити без змін.

Щодо додаткового рішення суду.

Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції вважав заявлену суму компенсації витрат надмірною і виходячи із розумного розміру гонорару дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача в розмір 3 200 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначав, що розмір орієнтованих судових витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000,00 грн.

Професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_2 на стадії розгляду справи в суді першої інстанції надано адвокатом Сидорчуком М.В., що підтверджено договором про надання правничої допомоги від 07.08.2025, ордером на надання правничої допомоги серії АМ №1135137 від 07.08.2025, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, копією квитанції про сплату 10 000,00 грн за договором про надання правничої допомоги від 07.08.2025.

Колегія судді вважає, що передбачені частиною 8 статті 141 ЦПК України порядок та строк подання заяви про стягнення судових витрат та доказів на підтвердження розміру витрат дотримано.

Доводи апеляційної скарги про те, що заява про ухвалення додаткового рішення подана з порушенням процесуального порядку її подання не приймаються з огляду на таке.

Рішення суду першої інстанції ухвалено 04 червня 2026 року. Як вбачається із ЄДРС рішення місцевого суду надіслано судом 04.06.2026, зареєстровано 05.06.2026, забезпечено надання загального доступу 08.06.2026.

Заява про ухвалення додаткового рішення подано до суду 11.06.2026.

Із матеріалів справи слідує, що учасники процесу не були присутні в судовому засіданні 04.06.2026, що підтверджується протоколом судового засідання.

Зокрема, в матеріалах справи міститься розписка про отримання рішення суду від 04.06.2026 представником ОСОБА_2 – Сидорчуком М.В. - 10.06.2026.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що про витрати на правничу допомогу відповідачем заявлено з поданням відзиву на позов.

Відтак, заява представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення подана у визначений законом строк і не порушено порядок визначений ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, підстави для скасування додаткового рішення відсутні.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову ОСОБА_1 сплачено 1 211,20 грн та за подання апеляційної скарги 1816,80 грн., оскільки позов і апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено на 42,56%, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 288,71 грн (42,56% від 3028 грн).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2026 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію тимчасової втрати працездатності у розмірі 37 896,19 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 515,48 грн судового збору за подання позовної заяви та 773,23 грн понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги, що разом становить 1 288,71 грн.

Додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.