Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №285/246/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 285/246/26 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л.Й.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 285/246/26 за позовом акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2026 року,

встановив:

У січні 2026 року акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ", банк) звернулося до суду з вказаним позовом.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26 січня 2025 року невідома особа, з метою незаконного заволодіння чужим майном, маючи необхідні дані та навички для авторизації в застосунку "ДІЯ" громадян України, з використанням електронно-обчислювальної техніки, несанкціоновано втрутилась в роботу автоматизованої системи АТ "ПУМБ", зокрема "Pumb Online", що призвело до спотворення процесу обробки інформації автоматизованою системою, використовуючи при проходженні автоматичної фото-верифікації стороннє програмне забезпечення, які дозволили "адаптувати" зображення іншої особи до зображення реальної особи з застосунку "ДІЯ".

26 січня 2025 року невідома особа, після успішного проходження автоматичної фото-верифікації, маючі наявні персональні дані особи та діючи нібито від імені громадянина ОСОБА_3 , без його згоди та відома, оформила через застосунок "Pumb Online" з використанням мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 340455795 від 26 січня 2025 та відкрили в АТ "ПУМБ" на його ім`я за договором № 200340253888 пакет послуг "ВСЕМОЖУ Online 2,99" з поточним рахунком у форматі IBAN: НОМЕР_2 у валюті гривня і з кредитним лімітом у сумі 15 000,00 гривень.

Того ж дня невідома особа, діючи без відома та згоди ОСОБА_3 , через застосунок "Pumb Online", виконала неналежну платіжну операцію, переказавши без законних підстав з відкритого на його ім`я в АТ "ПУМБ" двома транзакціями по 5 000,00 грн було перераховано на рахунок, відкритий в АТ "ПУМБ" на ім`я ОСОБА_1 .

Отримані за неналежною платіжною операцією 26 січня 2025 року без законних підстав грошові кошті у сумі 10 000,00 гривень були в той же день та в подальшому з рахунку неналежного отримувача ОСОБА_1 перераховані частинами на рахунки платіжних банківських карток різних банків.

Позивач зазначає, що відповідачка не мала правових підстав для отримання цих коштів, а тому є їх неналежним отримувачем.

За результатами проведеної банком перевірки встановлено, що ОСОБА_3 до 26 січня 2025 року клієнтом АТ "ПУМБ" не був, заборгованість за кредитним договором списана, договір закрито 31 січня 2025 року за рішенням Банку, інформація про оформлені на його ім`я кредиту, видалена з бюро кредитних історій.

За фактом незаконного заволодіння коштами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025150000000034, з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень за ч.5 ст.190, ч.5 ст.361 КК України у якому АТ "ПУМБ" набуло статусу потерпілого.

Посилаючись на положення Закону України "Про платіжні послуги" та статті 1212-1215 ЦК України, банк вказує, що кошти в сумі 10 000,00 грн зараховані на рахунок ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню як безпідставно набуте майно незалежно від того, чи було таке набуття наслідком поведінки самої відповідачки, інших осіб або події.

08 серпня 2025 року банк направив відповідачу ОСОБА_1 вимогу про повернення коштів, однак поштове відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання, а кошти в добровільному порядку повернуті не були.

У зв`язку із викладеним АТ "ПУМБ" просить стягнути з ОСОБА_1 10 000,00 грн безпідставно набутих коштів та понесені судові витрати.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10000,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та допустив істотні порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що на час розгляду справи ОСОБА_1 була неповнолітньою, однак суд належним чином не перевірив обсяг її цивільної та цивільної процесуальної дієздатності та не вирішив питання про залучення до участі у справі її законного представника. ОСОБА_2 , як мати відповідачки, не отримувала копії позовної заяви, судових повісток, ухвали про відкриття провадження чи інших процесуальних документів, а про існування справи дізналася лише після отримання копії оскаржуваного рішення. На її думку, такі обставини позбавили як її, так і неповнолітню відповідачку можливості належним чином реалізувати процесуальні права, подати відзив, заперечення та докази на спростування заявлених вимог.

Апелянт також наголошує, що суд першої інстанції не перевірив, чи могла ОСОБА_1 з огляду на її вік самостійно вчиняти правочини, пов`язані з приєднанням до договору комплексного банківського обслуговування. Посилаючись на статтю 32 ЦК України, зазначає, що неповнолітня особа вправі самостійно укладати лише визначене законом коло правочинів, зокрема договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися коштами, внесеними нею на своє ім`я, тоді як інші правочини вчиняються за згодою батьків або піклувальника. Оскільки згоди на укладення ОСОБА_1 договору комплексного банківського обслуговування вона не надавала, вважає, що суд мав перевірити дійсність такого правочину та правові наслідки його укладення неповнолітньою особою.

На переконання апелянта, незалучення її до участі у справі як законного представника позбавило можливості заявити відповідні заперечення щодо дійсності правочину та, зокрема, поставити питання про визнання договору комплексного банківського обслуговування недійсним як такого, що вчинений без згоди законного представника. Вважає, що суд фактично розглянув справу без належного забезпечення права неповнолітньої особи на судовий захист та без урахування спеціальних гарантій, установлених процесуальним законом для неповнолітніх учасників справи.

Окремо в апеляційній скарзі заперечується доведеність матеріально-правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 10 000,00 грн. Апелянт вказує, що сам факт зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я відповідачки, не доводить, що саме вона фактично отримала ці кошти, розпорядилася ними або мала умисел на їх незаконне заволодіння. Зазначає, що після надходження коштів вони були перераховані на рахунки в інших банках, однак суд не встановив власників таких рахунків, не з`ясував, ким саме здійснювалися відповідні операції та чи існує зв`язок між цими операціями і діями ОСОБА_1 . На думку апелянта, вимоги банку мали бути пред`явлені до осіб, які фактично отримали спірні кошти.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції поверхово дослідив матеріали справи та не надав належної оцінки доказам, на підставі яких зроблено висновок про безпідставне набуття відповідачкою коштів. Вказує, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між зарахуванням 10 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 та подальшим перерахуванням цих коштів на інші рахунки, а також належного мотивування щодо правових підстав покладення саме на неповнолітню відповідачку обов`язку з їх повернення.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ "ПУМБ" просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, належним чином оцінив подані докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи без участі законного представника неповнолітньої відповідачки, позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 47 ЦПК України особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки у справах, що виникають із відносин, у яких вони особисто беруть участь. При цьому залучення законного представника такої особи не є безумовно обов`язковим та залежить від вирішення цього питання судом. На переконання банку, ОСОБА_1 могла бути самостійною стороною у справі та особисто реалізовувати належні їй процесуальні права.

АТ "ПУМБ" також заперечує доводи про те, що неповнолітня ОСОБА_1 не мала права самостійно укласти договір, на підставі якого було відкрито спірний рахунок. Позивач посилається на положення нормативно-правових актів Національного банку України, відповідно до яких неповнолітній особі віком від 14 до 18 років може бути відкрито поточний рахунок. 26 січня 2025 року ОСОБА_1 , якій на той час виповнилося 16 років, дистанційно через застосунок "Pumb Online" пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, використала мобільний номер телефону, електронний підпис та фотофіксацію, після чого на її ім`я було відкрито поточний рахунок та емітовано платіжну картку.

На підтвердження належного відкриття рахунку банк посилається на заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, цифрову копію паспорта ОСОБА_1 , отриману через застосунок "Дія", протокол електронного підпису та фотознімок, зроблений під час процедури верифікації. За твердженням позивача, ці документи свідчать про те, що рахунок був відкритий саме на ім`я відповідачки після проходження передбачених банком процедур ідентифікації.

Банк вважає помилковим і посилання апелянта на необхідність отримання згоди матері на укладення відповідного договору. Зазначає, що стаття 221 ЦК України, на яку посилається законний представник, регулює правові наслідки правочинів, учинених малолітніми особами, тоді як ОСОБА_1 на момент укладення договору була неповнолітньою. На думку позивача, укладення договору банківського обслуговування та відкриття поточного рахунку в такому випадку не суперечило вимогам законодавства.

Заперечуючи доводи про недоведеність факту отримання відповідачкою спірних коштів, АТ "ПУМБ" зазначає, що матеріалами справи підтверджено перерахування 10 000,00 грн двома платежами по 5 000,00 грн з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_3 , на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 . На підтвердження цього до позовної заяви додано виписки та звіти по обох рахунках, а також довідку про розшифрування відповідних операцій.

Позивач також не погоджується з доводами апелянта про необхідність встановлення осіб, на рахунки яких у подальшому були переказані спірні кошти. Посилаючись на Закон України "Про платіжні послуги", банк зазначає, що платіжна операція вважається завершеною з моменту зарахування коштів на рахунок отримувача. Оскільки 10 000,00 грн були зараховані саме на рахунок ОСОБА_1 без законних підстав, вона, на думку банку, набула статусу неналежного отримувача незалежно від подальшого руху цих коштів.

Щодо посилань апеляційної скарги на відсутність доказів умислу або вини відповідачки банк зазначає, що такі обставини не мають визначального значення для вирішення спору за правилами статті 1212 ЦК України. Для виникнення кондикційного зобов`язання достатньо встановити факт набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої без належної правової підстави. Тому обов`язок повернути безпідставно набуте майно не залежить від того, чи діяла особа умисно, добросовісно або недобросовісно.

Крім того, АТ "ПУМБ" заперечує доводи законного представника про необізнаність відповідачки щодо розгляду справи. Зазначає, що ще до звернення до суду копія позовної заяви разом із додатками була направлена на адресу ОСОБА_1 та отримана нею особисто 11 лютого 2026 року, що підтверджується доданими до відзиву поштовими документами.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Згідно з частиною п`ятою статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Заяви №340455795 від 26.01.2025 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_3 в АТ "ПУМБ" відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 з оформленням картки миттєвого випуску № НОМЕР_3 (а.с.13 зв.-15).

Відповідно до звіту по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 26.01.2025 з рахунку було списано грошові кошти двома транзакціями по 5000,00 грн на карту * НОМЕР_4 (а.с.39).

На підставі Заяви №340455497 від 26.01.2025 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 в АТ "ПУМБ" відкрито поточний рахунок НОМЕР_5 , та, відповідно до інформації про платіжну картку, на виконання умов договору №340455497 відкрито платіжну картку № НОМЕР_6 (а.с.17-19).

З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 з 26.01.2025 по 08.10.2025, на її рахунок НОМЕР_5 було зараховано двома транзакціями по 5000,00 грн (а.с.20-23).

Згідно з витягом Єдиного реєстру досудових розслідувань з номером кримінального провадження: 12025150000000034 дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 13.01.2025 з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: за фактом заволодіння коштами АТ "ПУМБ" шляхом обману, вчинене учасниками організованої групи, які підробивши документи клієнтів банку, серед яких ОСОБА_3 , незаконно оформили кредити. Унаслідок чого було завдано матеріальний збиток, що кваліфіковано ч.5 ст.190 КК України; невстановлені особи здійснюють несанкціоноване втручання в роботу електронної інформаційної системи та використовуючи електронні документи осіб, оформлюють від імені кредитні договори, привласнюють кошти, чим завдають матеріальної шкоди останнім, під час дії воєнного стану, що кваліфіковано ч.5 ст.361 КК України; організована група на території України вчиняє неправомірні дії, шляхом шахрайських дій відповідно до організованої ними схеми із заволодіння грошовими коштами шляхом відкриття віртуальних рахунків в банківських установах від імені третіх осіб, без їх відома та використання належних останнім кредитних коштів, із використанням незаконних операцій електронно-обчислювальної техніки, що кваліфіковано ч.5. ст.190 КК України (а.с.27).

Відповідно до повідомлення про виконання неналежної платіжної операції від 08.08.2025 направленого ОСОБА_1 з метою досудового врегулювання спору, АТ "ПУМБ" повідомило відповідачку про неналежну платіжну операцію, яка була здійснена 26.01.2025 на її рахунок та просили протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення, ініціювати платіжну операцію про повернення коштів в сумі 10399,00 грн. Відповідно до копії конверту, ця вимога 28.08.2025 була повернута АТ "ПУМБ" (а.с.42-44).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 26 січня 2025 року з рахунку, відкритого в АТ "ПУМБ" на ім`я ОСОБА_3 , внаслідок неналежної платіжної операції двома транзакціями по 5 000,00 грн було перераховано 10 000,00 грн на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 . Факт зарахування цих коштів на рахунок відповідачки підтверджується банківськими виписками та іншими матеріалами справи. Застосувавши положення статей 1212, 1213 ЦК України та Закону України "Про платіжні послуги", суд дійшов висновку, що спірні кошти були зараховані ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, а тому вона є неналежним отримувачем та зобов`язана їх повернути. При цьому суд виходив із того, що для виникнення зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна визначальними є факт набуття майна за рахунок іншої особи та відсутність правової підстави для такого набуття, незалежно від того, чи було воно наслідком поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або події.

При цьому суд урахував, що АТ "ПУМБ" повідомило відповідачку про неналежну платіжну операцію та необхідність повернення коштів, однак 10 000,00 грн банку повернуті не були, а відповідачка не надала доказів на спростування заявлених вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до статті 45 ЦПК України під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: 1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; 2) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; 3) здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд роз`яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У справі, яка переглядається, позивач пред`явив позов до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-8, 24).

У частині першій статті 30 ЦК України зазначено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частинами першою, другою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Колегія суддів зазначає, що на час звернення АТ "ПУМБ" до суду та розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була неповнолітньою. Водночас суд першої інстанції, розглядаючи пред`явлений безпосередньо до неї позов про стягнення безпідставно набутих коштів, не з`ясував обсягу її цивільної та цивільної процесуальної дієздатності у спірних правовідносинах та не вирішив питання щодо необхідності залучення до участі у справі її законного представника відповідно до частини другої статті 47 ЦПК України.

Отже, обставина недосягнення відповідачкою повноліття не виключала можливості пред`явлення позову безпосередньо до неї та не свідчила про відсутність у неї цивільної процесуальної правоздатності. Водночас можливість особистого здійснення неповнолітньою особою процесуальних прав відповідно до частини другої статті 47 ЦПК України пов`язана з характером спірних матеріальних правовідносин, а саме з тим, чи є вони відносинами, в яких така особа особисто бере участь.

Подібний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2022 року у справі № 752/7435/20, у якій зазначено, що неповнолітня особа, яка досягла чотирнадцяти років, може особисто виступати в суді у справах, що виникають із правовідносин, у яких вона особисто бере участь, а суд з урахуванням конкретних обставин справи може залучити її законного представника.

Разом із тим у справі, яка переглядається, суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону належним чином не врахував.

Предметом спору є вимога банку про повернення 10 000,00 грн як безпідставно набутих коштів, які внаслідок неналежної платіжної операції були перераховані на банківський рахунок, відкритий на ім`я неповнолітньої ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, встановивши лише факт зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я відповідачки, не з`ясував характеру її особистої участі у правовідносинах, з яких виник спір, не перевірив обсяг її цивільної дієздатності щодо відповідних дій та не вирішив питання про необхідність участі її законного представника для належного захисту прав та інтересів неповнолітньої.

При цьому стаття 45 ЦПК України покладає на суд спеціальний обов`язок сприяти створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її процесуальних прав. Зокрема, неповнолітня особа має право безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку, отримувати допомогу у її висловленні та через представника чи законного представника отримувати інформацію про судовий розгляд.

Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012, тлумачачи положення процесуального закону щодо участі неповнолітніх у цивільному процесі, наголосив, що неповнолітня особа може особисто здійснювати свої процесуальні права у справах, що виникають із відносин, у яких вона особисто бере участь, або здійснювати такі права через законного представника чи представника, а залучення законного представника здійснюється судом процесуальним рішенням.

Проте матеріали цієї справи не містять процесуального рішення суду першої інстанції, яким було б вирішено питання щодо участі законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 , як не містить такого питання й оскаржуване рішення. Суд фактично розглянув спір за загальними правилами, не надавши жодної оцінки тій обставині, що відповідачкою є особа, яка не досягла повноліття, та не перевіривши, чи забезпечено їй реальну можливість ефективно здійснювати процесуальні права.

Наведене набуває особливого значення з огляду на характер заперечень законного представника відповідачки, заявлених в апеляційній скарзі, зокрема щодо обставин відкриття банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 , її участі у здійсненні відповідних банківських операцій та фактичного отримання і розпорядження спірними коштами.

Отже, суд першої інстанції не забезпечив повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки особливому процесуальному статусу неповнолітньої відповідачки та дійшов передчасного висновку про доведеність передбачених статтею 1212 ЦК України підстав для покладення саме на ОСОБА_1 обов`язку повернути АТ "ПУМБ" 10 000,00 грн.

Враховуючи те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції питання про залучення до участі у справі законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 не вирішувалося, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішення цього питання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апелянт звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судові витрати, пов`язані з її поданням, розподілу між сторонами не підлягають.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич