Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №296/11692/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 296/11692/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.

суддів Григорусь Н.Й.

Галацевич О.М.

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 296/11692/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - Клименко Тараса Васильовича

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 травня 2026 року,

встановив:

У жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ "Бізнес позика") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позову зазначало, що 20 червня 2024 року між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено договір № 485408-КС-002 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 19 000,00 грн.

Всупереч умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, не здійснює погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 39 434,15 грн, з яких: заборгованість по прострочених платежах по тілу кредиту 16 373,86 грн, заборгованість по прострочених платежах по процентах - 23 060,29 грн.

За таких підстав, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 39 434,15 грн та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн.

Корольовський районний суд м. Житомира рішенням від 25 травня 2026 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованість за кредитним договором №485408-КС-002 від 20 червня 2024 року у розмірі 31 731,62 грн. В решті позовних вимог - відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика"1 949,24 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Представник ТОВ "Бізнес позика" - Клименко Т.В. подав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, а саме змінити загальну стягнену суму з 31 731,62 грн на суму 39 434,15 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про споживче кредитування" та безпідставно зменшив розмір нарахованих процентів за користування кредитом.

Зазначає, що суд помилково ототожнив поняття "денна процентна ставка", визначене Законом України "Про споживче кредитування", із передбаченою кредитним договором процентною ставкою за кожен день користування кредитом. Вказує, що денна процентна ставка відповідно до частини четвертої статті 8 цього Закону визначається виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування. За розрахунком позивача денна процентна ставка за договором становить 0,95 %, а тому не перевищує встановленого законом максимального розміру.

Також апелянт зазначає, що договором передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1,15159869 % на день та стандартну процентну ставку в розмірі 1,5 % на день. У разі прострочення платежу понад сім календарних днів умова про застосування зниженої ставки втрачає чинність і з восьмого дня прострочення застосовується стандартна процентна ставка.

Оскільки відповідач належним чином не дотримувалася погодженого графіка платежів, проценти до 19 вересня 2024 року нараховувалися за зниженою ставкою, а з 20 вересня до 05 грудня 2024 року - за стандартною ставкою 1,5 % на день. Наголошує, що всі проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчився 05 грудня 2024 року, а після цієї дати проценти не нараховувалися. Вважає помилковим висновок суду про те, що застосування стандартної процентної ставки у зв`язку з порушенням графіка платежів має характер відповідальності за прострочення зобов`язання. Зазначає, що такі проценти є платою за користування кредитом, передбаченою статтями 1048, 1056-1 ЦК України та умовами договору, а не штрафною санкцією чи процентами за неправомірне користування коштами відповідно до статті 625 ЦК України.

Вважає, що наданий розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та вимогам законодавства, а тому заборгованість за процентами в розмірі 23 060,29 грн підлягає стягненню в повному обсязі.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подання відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною другою статті 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частини перша-друга статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідач отримав від позивача кредит, він зобов`язаний його повернути та сплатити визначені договором відсотки за користування кредитом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 червня 2024 року між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено договір № 485408-КС-002 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 19 000,00 грн (а.с.35-44 т.1).

Кредит був наданий на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://bizpozyka.com, згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст.3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Кредитодавець свої зобов`язання відповідно умов кредитного договору виконав у повному обсязі та надав відповідачці 20 червня 2024 року грошові кошти в розмірі 19 000,00 грн, що підтверджується інформацією про рух коштів по картці ОСОБА_1 , яку надано акціонерним товариством "Універсал Банк" (а.с.162-71).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 14.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 39 434,15 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16 373,86 грн, суми прострочених платежів по процентах - 23 060,29 грн (а.с.21-28).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 20 червня 2024 року в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 485408-КС-002, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 19 000,00 грн. Факт укладення договору, отримання та використання кредитних коштів підтверджений належними доказами, водночас відповідачка свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконала. У зв`язку із частковим погашенням тіла кредиту суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 16 373,86 грн.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів, суд виходив із того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню обмеження максимального розміру денної процентної ставки, встановлені статтею 8 та пунктом 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-ІХ. Оскільки кредитний договір укладено 20 червня 2024 року, суд дійшов висновку, що проценти за період з 20 червня до 19 серпня 2024 року підлягають нарахуванню за погодженою сторонами ставкою 1,15159869 % на день, а з 20 серпня до закінчення строку кредитування 05 грудня 2024 року - із застосуванням максимальної денної процентної ставки 1 %.

За здійсненим судом розрахунком загальний розмір нарахованих процентів становить 30 276,24 грн, з яких відповідачкою сплачено 14 918,48 грн, у зв`язку з чим заборгованість за процентами визначена у розмірі 15 357,76 грн. Тому суд стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість у загальному розмірі 31 731,62 грн, з яких 16 373,86 грн - заборгованість за тілом кредиту та 15 357,76 грн - заборгованість за процентами, відмовивши у стягненні решти заявлених процентів.

Як встановлено судом першої інстанції, за вказаним договором відповідачкою було сплачено 2 626,14 грн заборгованості з тіла кредиту (а.с.22-28).

Отже, отримані кошти за наданим тілом кредитом в розмірі 16 373,86 грн (19 000,00 грн - 2 626,14 грн) підлягають стягненню з відповідачки.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, слід зазначити наступне.

Згідно п.2.3. договору № 485408-КС-002 від 20 червня 2024 року встановлено строк кредитування - 24 тижні, що складає 168 днів.

Пункт 2.4 договору містить умови про стандартну процентну ставку за кредитом в день 1,50000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15159869, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

При цьому, відповідно до вимог ст.1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 № 444/9519/12 та Верховного Суду від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України №1734-VIII.

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, п.17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1734-VIII визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Із проведеного судом розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 15 830,38 грн (30 748,86 грн -14 918,48 грн) :

- 20.06.2024 по 02.07.2024 - 19000,00 грн х 1,15159869 % х 13 днів = 2844,45 грн;

- 03.07.2024 по 15.08.2024 - 18 562,40 грн (19000,00 грн – 437,6 грн) х 1,15159869 % х 44 дні = 9405,63 грн;

- 16.08.2024 по 20.08.2024 - 17 825,22 грн (18 562,40 грн – 737,18 грн) х 1,15159869 % х 5 днів = 1 026,38 грн;

- 21.08.2024 по 28.08.2024 - 17 825,22 грн х 1 % х 8 днів = 1 426,02 грн;

- 29.08.2024 по 04.12.2024 - 16 373,86 грн (17 825,22 грн – 1 451,36 грн) х 1 % х 98 днів = 16 046,38 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором № 485408-КС-002 від 20 червня 2024 року складає 32 204,24 грн (16 373,86 грн + 15 830,38 грн).

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 485408-КС-002 від 20 червня 2024 року в розмірі 31 731,62 грн підлягає зміні із збільшенням суми стягнутої заборгованості із 31 731,62 грн до 32 204,24 грн, з яких: 16 373,86 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 830,38 грн - сума заборгованості за процентами.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

У відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

За звернення до суду із позовом ТОВ "Бізнес позика" сплатило 2422,40 грн судового збору.

Позов ТОВ "Бізнес позика" задоволено на 81,67 % (32 204,24 грн : 39 434,15 грн х 100%), відтак, із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 978,36 грн (2422,40 грн х 81,67 %).

Апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес позика" задоволено частково на 1,1985% (32 204,24 грн - 31 731,62 грн) ? 39 434,15 ?100%), тому із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 47,86 грн (3993,60 грн х 1,1985%).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - Клименка Тараса Васильовича задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 травня 2026 року змінити.

Викласти абзаци 2, 4 резолютивної частини рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 травня 2026 року в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №485408-КС-002 від 20 червня 2024 року у розмірі 32 204,24 грн (тридцять дві тисячі двісті чотири гривні 24 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 1 978,36 грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім гривень 36 копійок).".

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 47,86 грн (сорок сім гривень 86 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич