Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №295/5379/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5379/26 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 37 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №295/5379/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з АТ «СГ «ТАС на свою користь 66 666,66 грн страхового відшкодування пов`язаного із моральною шкодою; 44 700,00 грн страхового відшкодування витрат на поховання; 26 624,00 грн судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

В обгрунтування позову зазначала, що 08.11.2025 близько 23.34 год по вул. Дніпровській, м. Павлоград Дніпропетровській області, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавила себе можливості об`єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи автомобілем марки «Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 , допустила зіткнення передньою частиною легкового автомобіля із задньою частиною вантажного автомобіля марки «Камаз 65117», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок даної ДТП, пасажир автомобіля марки «Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у реанімаційному відділенні КН «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР. 09.11.2025 за фактом настання даної дорожньо-транспортної пригоди відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості про таку подію до ЄРДР за №12025041370001971 з кваліфікацією за ч. 3 статті 286-1 КК України та розпочато досудове розслідування. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 , проведеної в рамках кримінального провадження №12025041370001971 причиною смерті ОСОБА_4 стала отримана ним відкрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася відкритим переломом кісток склепіння та основи черепу з крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, яка у своєму клінічному перебігу призвела до різкого порушення діяльності центральної нервової системи, різкому порушенню діяльності функцій систем дихання та кровообігу, набряку головного мозку. Між отриманою травмою та настанням смерті ОСОБА_4 є прямий причинний зв`язок. Станом на час направлення позову до суду, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, 17.01.2026 повідомлено про підозру водію ОСОБА_2 та обвинувальний акт направлено на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано моральної та матеріальної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема їй, як дружині. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, вона зазнала шкоду, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок АТ «СГ «ТАС». Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування пов`язаного із моральною шкодою в розмірі 66 666,66 грн та 44 700,00 грн страхового відшкодування витрат на поховання. Стягнуто з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 13 000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ПАТ «Страхова Група «ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскільки дорожньо-транспортна пригода наразі розглядається в кримінальному провадженні, то відповідно до положення п. 6 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перебіг строків для прийняття рішення по даній страховій справі зупиняється до надання копії вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження. Судом не взято до уваги доводи та докази подані про те, що АТ «СГ «ТАС» відповідно до норм чинного законодавства України не має підстав для здійснення страхової виплати, оскільки позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхової виплати який встановлений спеціальним вищевказаним Законом та не надано копії вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження №12025041370001971 та встановлює цивільно-правову відповідальність страхувальника та документів, необхідних для обрахунку суми страхового відшкодування, які є обов`язковими для прийняття рішення щодо страхової виплати. Суд не взяв до уваги, що відповідач не є завдавачем шкоди, а здійснює страхові виплати на підставі спеціального Закону. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив моральну шкоду у розмірі 66666,66 грн. Страхова виплата дружині потерпілого становить 4000,00 грн (5 осіб: 2 дітей, батько, мати та дружина).

12 червня 2026 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що посилання апелянта на те, що судова практика, наведена у рішенні, є застарілою, оскільки прийнята на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який втратив чинність, не є підставою для її неврахування, оскільки правові висновки судів сформовані з урахуванням правової природи спірних відносин та підходів до застосування обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які залишилися незмінними. Крім того, чинне правове регулювання не містить істотних відмінностей у частині визначення обов`язку страховика щодо здійснення страхового відшкодування, а отже, наведена практика зберігає свою правову релевантність до даних спірних правовідносин. Додатково, апелянт помилково зазначає, що станом на момент винесення рішення у кримінальному провадженні №12025041370001971, тривало досудове розслідування. Проте, станом на момент подачі позовної заяви та винесення рішення вже було завершено досудове розслідування, та кримінальну справу з обвинувальним актом передано на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення 66 666,66 грн моральної шкоди. Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що особами, які мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, є троє осіб: вона, як дружина загиблого, та двоє дітей загиблого. Батьки загиблого проживають на тимчасово окупованій території України, та протягом останніх років не підтримували жодних сімейних чи особистих стосунків із загиблим саме через свої погляди та підтримку збройної агресії проти України.

Чинним законодавством встановлено чіткий порядок того, як має діяти страховик у випадку, виникнення обставин, коли після здійснення страхового відшкодування, звертаються інші потерпілі особи, які не отримали таку виплату. Станом на сьогодні апелянт посилається виключно на припущення про те, що можливо колись в майбутньому звернуться батьки загиблого. Також, варто звернути увагу на позицію Верховного Суду, щодо подібних правовідносин. Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №521/9280/18 від 26.11.2024 року, зазначено, що якщо батьки померлої особи з вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика не звернулися і в матеріалах справи відсутні докази перебування батьків на утриманні в загиблого, тоді такі доводи відповідача про визнання розміру відшкодування моральної шкоди, втрати годувальника з урахуванням частки батьків померлої є безпідставними. Станом на дату складення позовної заяви, до страховика звернулась лише: дружина. Також, наскільки відомо позивачу, з вимогами до страховика мають намір звернутись ще доньки загиблого. Загальна сума страхового відшкодування з якою звернулась позивач становить 111 366,66 грн., тобто заявлений розмір відшкодування знаходиться в межах страхових сум встановлених чинним законодавством (500 000 грн).

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 08 листопада 2025 року близько 23.34 год по вул. Дніпровській, в м. Павлоград Дніпропетровській області, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавила себе можливості об`єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи автомобілем марки «Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 , допустила зіткнення передньою частиною легкового автомобіля із задньою частиною вантажного автомобіля марки «Камаз 65117», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП, пасажир автомобіля марки «Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у реанімаційному відділенні КН «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР.

09 листопада 2025 року за фактом настання даної дорожньо-транспортної пригоди відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості про таку подію до ЄРДР за №12025041370001971 з кваліфікацією за ч. 3 статті 286-1 КК України та розпочато досудове розслідування.

Вказані факти підтверджуються обвинувальним актом щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12025041370001971, повідомленням про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12025041370001971, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті №3418.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СГ`ТАС» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №229400008.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 застрахована, тому обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, відповідно до Закону України №3720-ІХ від 21.05.2024, покладається на відповідача, як на гаранта відшкодування шкоди заподіяної потерпілим особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України №3720-IV) (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 5 Закону України №3720-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п.1 ст.18 Закону України №3720-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до ст. 20 Закону України №3720-IV у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з:

1) лікуванням потерпілої фізичної особи;

2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;

3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;

4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

5) смертю потерпілої фізичної особи.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Позивач ОСОБА_1 у позові просила стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» на її користь страхове відшкодування у розмірі 111 366, 66 грн., з яких: моральна шкода у розмірі 66 666,66 грн та витрати на поховання у розмірі 44 700,00 грн.

Частиною 3 ст. 25 Закону України №3720-IX передбачено, що страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Отже, з огляду на вищевикладене, моральна шкода, завдана смертю потерпілого, підлягає відшкодуванню страховиком на підставі ч.3 ст.25 Закону України №3720-IX .

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «Страхова група`ТАС», має місце страховий випадок та незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, обов`язок відшкодувати заподіяну позивачці шкоду, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладається на відповідача як на страховика в межах суми страхового відшкодування.

Що стосується визначення розміру моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В направленій до АТ «Страхова група» ТАС» заяві ОСОБА_1 повідомила, що зв`язок з батьками загиблого не підтримується, зокрема у зв`язку з їх перебуванням на тимчасово окупованій території України та підтримкою ними збройної агресії російської федерації проти України. Вказана інформація є повністю достовірною та надається з метою визначення регламентної виплати страхового відшкодування.

Згідно відповіді Залізничного ВДРАЦС у м. Львові №158/23.11-16 від 25.032026 в загиблого є двоє доньок - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів вважає, що сам факт проживання батьків загиблого ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України не усуває їх від права на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що особами які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 , є лише дружина ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на день настання страхового випадку становив 8 000 грн.

Таким чином ОСОБА_1 , має право на отримання страхового відшкодування, в порядку статті 25 Закону України №3720-IV в розмірі 40 000,00 грн (2000 000 : 5 = 40 000 грн).

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити, зменшивши розмір моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_1 з 66 666,66 грн до 40 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на поховання

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України №3720-IV страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

Враховуючи доведеність понесених ОСОБА_1 витрат на поховання ОСОБА_4 у сумі 44 700,00 грн., які передбачені ч.4 ст.25 Закону України №3720-IV, колегія суддів дійшла до висновку про залишення оскаржуваного рішення у цій частині без змін.

Не приймаються до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги про те, що АТ «СГ`ТАС» не має підстав для здійснення страхової виплати у зв`язку з ненаданням позивачем копії вироку суду чи іншого рішення, яке підтверджує завершення кримінального провадження та встановлює цивільно-правову відповідальність страхувальника та документів, необхідних для обрахунку страхового відшкодування, які є обов`язковими для прийняття рішення щодо страхової виплати.

Так, за матеріалами справи встановлено, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 08.11.2025, відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочато кримінальне провадження №12025041370001971.

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_1 .

Станом на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення у даній цивільній справі, яка є предметом перегляду суду апеляційної інстанції, досудове розслідування триває.

Водночас, 19 січня 2025 року прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025041370001971, за яким ОСОБА_2 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, за ознаками кримінального порушення, передбаченого ст.286-1 ч.3 КК України.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_4 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, отже цивільно-правова відповідальність страховика є встановленою.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу Rеnаult Меgаnе Sсеnіс», д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СГ`ТАС», має місце страховий випадок та незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, обов`язок відшкодувати заподіяну позивачці шкоду, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладається на відповідача як на страховика в межах суми страхового відшкодування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

При зверненні до суду з позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Позов ОСОБА_1 задоволено на 76,05%, тому з АТ «Страхова група «ТАС» на користь держави необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1012,38 грн.

Апеляційну скаргу АТ «Страхова група «ТАС» задоволено на 23,95%, тому АТ «Страхова група «ТАС» за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України необхідно компенсувати 435,12 грн.

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з АТ «Страхова група «ТАС» на користь держави необхідно стягнути 577,26 грн судового збору.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 травня 2026 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 66 666,66 грн до 40 000,00 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь держави 577,26 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22 вересня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.