Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №278/2160/19 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 278/2160/19 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Галацевич О.М.,

Миколайчука П.В.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/2160/19 за заявою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Анатолія Савелійовича про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року,

встановив:

У травні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Дідківський А.С. звернувся до Житомирського районного суду із заявою, в якій просив:

- замінити сторону (відповідача/боржника) у справі № 278/2160/19 - ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_4 .

Заяву обґрунтовано тим, що 07 травня 2026 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із клопотанням про звернення до суду з питання заміни сторони у виконавчих провадженнях № 80953742 та № 80953599.

Зазначені виконавчі провадження відкриті 07 травня 2026 року на підставі виконавчих листів № 278/2160/19, виданих 09 листопада 2020 року Житомирським районним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 29 грудня 2017 року в розмірі 648 022,15 грн, з яких: 491 750 грн - сума позики, 102 315,72 грн - проценти за користування коштами, 40 618,55 грн -інфляційні втрати, 13 337,88 грн - три проценти річних, а також 6 782,15 грн судового збору та 2 753,45 грн витрат на правничу допомогу.

Під час здійснення виконавчих дій встановлено, що боржник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 06 жовтня 2021 року складено актовий запис про смерть № 210.

Згідно з інформацією приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожі В.В., після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 38/2022, а його спадкоємцем є син - ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що у зв`язку зі смертю боржника відбулося вибуття сторони виконавчого провадження, а його правонаступником є ОСОБА_4 , приватний виконавець вважав наявними передбачені частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 442 ЦПК України підстави для заміни боржника у виконавчих провадженнях його правонаступником.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Рудика В.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, який ототожнив процедуру відновлення (продовження) закінченого виконавчого провадження з відкриттям нового виконавчого провадження за повторно пред`явленим виконавчим документом, оскільки чинне законодавство, на його думку, не містить заборони щодо відкриття нового виконавчого провадження за таким документом. Матеріали справи не містять процесуальних документів первинного виконавчого провадження, а на звороті виконавчого листа міститься лише відмітка про його закінчення 21 грудня 2021 року, тобто через півтора місяця після смерті боржника ОСОБА_2 . Водночас спадкову справу заведено лише 05 квітня 2022 року, у зв`язку з чим на момент закінчення первинного виконавчого провадження виконавець не міг встановити коло спадкоємців померлого боржника, а стягувач, за твердженням апелянта, був позбавлений об`єктивної можливості оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав наявності правонаступників боржника.

Посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, апелянт вважає безпідставним, оскільки зазначена постанова прийнята після закінчення первинного виконавчого провадження.

Крім того, апелянт посилається на недобросовісну поведінку спадкоємця боржника - його сина ОСОБА_4 , який достовірно знаючи про наявність невиконаного судового рішення та арешту спадкового майна, не повідомив кредитора про відкриття спадщини, тривалий час не отримує свідоцтва про право на спадщину та вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення. Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для процесуального правонаступництва без дослідження матеріалів первинного виконавчого провадження та безпідставно унеможливив заміну померлого боржника його правонаступником у порядку статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", чим порушив право стягувача на виконання судового рішення.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 12:30 год 17 вересня 2026 року.

24 серпня 2026 року до апеляційного суду від приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримав її доводи та просив задовольнити.

Зазначив, що Законом України "Про виконавче провадження" визначено вичерпні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, серед яких смерть боржника відсутня. На стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа та заяви про примусове виконання вимогам закону, а питання щодо фактичного виконання судового рішення з`ясовується після відкриття виконавчого провадження.

Також приватний виконавець зазначив, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони щодо повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, а встановлений законом строк для його пред`явлення стягувачем не пропущено.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апелянт в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Предстаник апелянта та заявник апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

Представник ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Вислухавши учасників та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С., із заявою в якій просив здійснити примусове виконання виконавчого листа, виданого 09.11.2020 у справі №278/2160/19 Житомирським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 29.12.2017 у сумі 648 022,15 грн, яка складається із: 491 750,00 грн - сума позика; 102 315,72 грн - процентів за користування коштами; 40 618,55 грн - інфляційних витрат та 13 337,88 грн - трьох процентів річних (а.с.18).

07.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №80953742 з примусового виконання виконавчого листа № 278/2160/19, виданого 09.11.2020 Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 29 грудня 2017 року в сумі 648022,15 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2026 № 80953742 направлено рекомендованими поштовими відправленнями за адресами, зазначеними у виконавчому документі, відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.20-21).

07.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С., із заявою в якій просив здійснити примусове виконання виконавчого листа, виданого 09.11.2020 у справі №278/2160/19 Житомирським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_2 6782,15 грн судового збору та 2753,45 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.5).

07.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №80953599 з примусового виконання виконавчого листа № 278/2160/19, виданого 09.11.2020 Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 6782,15 грн судового збору та 2753,45 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2026 № 80953599 направлено рекомендованими поштовими відправленнями за адресами, зазначеними у виконавчому документі, відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.7-8).

Вжитими виконавцем заходами у межах виконавчих проваджень № 80953599 та №80953742 встановлено, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00058218416 від 07.05.2026 (а.с.13-14).

07.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. із заявою, в якій просив у межах виконавчого провадження звернутися до суду із поданням про заміну сторони її правонаступником (а.с.31).

07.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. направлено запит №5589 до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожі В.В. щодо спадкоємців боржника (а.с.33).

11.05.2026 приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа В.В. листом № 195/01-16 повідомив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було заведено спадкову справу № 38/2022. Згідно з матеріалами справи, єдиним спадкоємцем померлого є його син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34).

Відмовляючи у задоволенні заяви приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив із того, що на момент смерті боржника ОСОБА_2 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 278/2160/19 було відкритим та перебувало на виконанні.

Посилаючись на положення статей 39-41 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, суд зазначив, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником можлива за наявності відкритого виконавчого провадження, а після його закінчення - лише за умови його відновлення у встановленому законом порядку.

Водночас місцевий суд установив, що матеріали справи не містять доказів вирішення питання про процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні, відкритому за життя боржника, або його відновлення після встановлення кола спадкоємців ОСОБА_2 .

З огляду на те, що процесуальне правонаступництво має здійснюватися з метою забезпечення виконання судового рішення у межах відповідного виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що питання про заміну боржника його правонаступниками підлягало вирішенню саме у виконавчому провадженні, відкритому за життя ОСОБА_2 , а у разі його закінчення - після відновлення такого провадження у встановленому законом порядку. Тому підстав для заміни боржника у нововідкритих виконавчих провадженнях суд не встановив.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду з огляду на таке.

Пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У частині першій статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, п.1 ст.6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У пункті 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону № 1404-VIII).

У разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення (частина перша статті 41 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закон № 1404-VIII; пункт 3 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20).

У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20).

Статтею 1218 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц).

Отже, спірні правовідносини, що виникли з договору позики, допускають правонаступництво, а смерть ОСОБА_2 не припинила його майнового обов`язку, підтвердженого судовим рішенням, який у межах, визначених спадковим законодавством, переходить до його спадкоємця

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повторне пред`явлення виконавчих документів до виконання не може підміняти передбачену статтею 41 Закону № 1404-VIII процедуру відновлення закінченого виконавчого провадження.

Як встановлено судом, виконавчі листи, видані 09 листопада 2020 року Житомирським районним судом Житомирської області у справі № 278/2160/19 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 29 грудня 2017 року в сумі 648 022,15 грн, 6 782,15 грн судового збору та 2 753,45 грн витрат на професійну правничу допомогу, перебували на виконанні у Житомирському районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у межах виконавчих проваджень, які постановами державного виконавця Михайленко Л.В. від 21 грудня 2021 року закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними відмітками державного виконавця на звороті виконавчих листів (а.с.6 зв., 19 зв.). Закінчення виконавчого провадження тягне передбачені законом правові наслідки, зокрема неможливість повторного розпинання такого виконавчого провадження, крім випадків, установлених законом.

Водночас у разі, якщо виконавче провадження було закінчене у зв`язку зі смертю боржника без урахування можливості правонаступництва, належним процесуальним механізмом є оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження та, у разі її скасування, відновлення такого провадження в порядку статті 41 Закону № 1404-VIII з подальшим вирішенням питання про заміну боржника його правонаступником.

Стягувач ОСОБА_1 зазначені постанови державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень від 21.12.2021 у судовому порядку не оскаржував, вони є чинними та не скасовані. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а також не містять доказів відновлення таких виконавчих проваджень після встановлення кола спадкоємців померлого боржника.

Відтак, пред`явлення стягувачем ОСОБА_1 07.05.2026 приватному виконавцю виконавчих листів, щодо яких раніше вже було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, та відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень №80953742 та № 80953599 не узгоджується з установленими Законом України "Про виконавче провадження" правовими наслідками закінчення виконавчого провадження.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви приватного виконавця про заміну сторони у нововідкритих виконавчих провадженнях.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом реалізації прав стягувача є вирішення питання про правонаступництво у виконавчих провадженнях, відкритих за життя боржника, а тому підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягувач був позбавлений можливості оскаржити постанови про закінчення первинного виконавчого провадження через відсутність відомостей про спадкоємців на той момент, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини можуть бути наведені стягувачем на обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження відповідних постанов виконавця та підлягають оцінці судом у разі звернення з відповідною скаргою.

Посилання скаржника на недобросовісну поведінку спадкоємця боржника - сина ОСОБА_4 та не направлення ним повідомлень кредитору не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недотримання стягувачем та приватним виконавцем встановленого законом порядку здійснення процесуального правонаступництва при наявності закінченого виконавчого провадження.

Також доводи апеляційної скарги щодо неприйнятності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 є безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, незалежно від дати ухвалення судового рішення судом першої інстанції, якщо вони роз`яснюють зміст аналогічних норм матеріального чи процесуального права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді О.М. Галацевич

П.В. Миколайчук

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.