Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №278/3377/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 278/3377/26 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/3377/26 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головний сервісний центр МВС України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за апеляційною скаргою дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна", в інтересах якого діє представник Давиденко Сергій Вікторович,

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2026 року,

встановив:

У липні 2026 року акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду із позовом, у якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки RENAULT, модель: DUSTER, Рік випуску: 2020, VIN: НОМЕР_1 , укладений 29 жовтня 2024 року в Територіальному сервісному центрі МВС № 8046 між дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" (далі - ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна") та ОСОБА_1 ;

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" від ОСОБА_2 майна - транспортного засобу марки RENAULT, модель: DUSTER, Рік випуску: 2020, VIN: НОМЕР_1 .

Разом з позовом АТ КБ "Приватбанк" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , а саме транспортний засіб марки RENAULT, модель: DUSTER, рік випуску: 2020, VIN: НОМЕР_1 .

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2026 року заяву АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб марки "RENAULT", модель: "DUSTER", рік випуску: 2020, VIN: НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалу допущено до негайного виконання з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направлено для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також Житомирському відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" подало апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апелянт посилається на її незаконність та необґрунтованість, вказуючи на порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів, а також недотримання вимог щодо обґрунтованості, співмірності та адекватності заходів забезпечення позову.

Вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку з невиконанням ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" зобов`язань за трьома кредитними договорами, укладеними з АТ КБ "ПриватБанк". Саме наявністю невиконаних кредитних зобов`язань АТ КБ "Приватбанк" обґрунтовує своє право оспорювати подальше відчуження належного підприємству транспортного засобу. На думку апелянта, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля RENAULT DUSTER є похідною від господарських кредитних правовідносин між двома юридичними особами та спрямована на повернення майна до майнової сфери боржника з метою забезпечення можливості задоволення вимог кредитора. За таких обставин саме характер основного зобов`язання, а не участь у подальших правочинах фізичних осіб, має визначати судову юрисдикцію. У зв`язку з цим апелянт наполягає, що спір повинен розглядатися господарським судом, а постановлення ухвали судом загальної юрисдикції є істотним порушенням норм процесуального права.

Щодо суті вжитих заходів забезпечення позову апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично погодився з доводами АТ КБ "Приватбанк" про існування ризику подальшого відчуження спірного транспортного засобу, однак не навів належного обґрунтування того, у чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Посилання лише на те, що автомобіль раніше неодноразово перереєстровувався та теоретично може бути відчужений у майбутньому, має характер припущення і не підтверджує необхідності накладення арешту. А для застосування такого заходу мають бути встановлені конкретні фактичні обставини, підтверджені доказами, які свідчать про реальний ризик утруднення виконання рішення.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував наявність у АТ КБ "Приватбанк" інших способів забезпечення виконання кредитних зобов`язань. Зазначає, що за кредитними договорами були укладені договори поруки, іпотеки та застави різного майна підприємства, а тому АТ КБ "Приватбанк" уже має комплекс правових механізмів для захисту своїх майнових інтересів, у тому числі можливість звернення стягнення на предмети застави та іпотеки і пред`явлення вимог до поручителів. F накладення додаткового арешту на автомобіль, який є предметом спору, не створює самостійного додаткового забезпечувального ефекту, натомість призводить до надмірного обмеження прав його теперішнього власника та порушує принцип співмірності заходів забезпечення позову.

Також звертає увагу на конкретні обставини вибуття автомобіля з власності підприємства. Зазначає, що основні виробничі потужності ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" розташовані на тимчасово окупованій території Херсонської області, у зв`язку з чим із березня 2022 року підприємство припинило господарську діяльність. Спірний автомобіль використовувався для евакуації працівників підприємства та членів їхніх сімей із зони бойових дій, а надалі був переданий ОСОБА_1 як соціальна допомога у зв`язку з припиненням діяльності підприємства та виплати заробітної плати. На підтвердження цих обставин апелянт посилається на рішення загальних зборів учасників товариства про продаж службових транспортних засобів працівникам на пільгових умовах. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, хоча вони мають значення для вирішення питання про пропорційність втручання у право власності.

Окремо апелянт вказує на порушення судом процесуального порядку встановлення обставин справи та зазначає, що, мотивуючи ухвалу про забезпечення позову, суд послався на те, що оспорюваний правочин був фіктивним та вчинений з метою убезпечення майна від майбутнього звернення стягнення. На переконання скаржника, таким формулюванням суд фактично наперед визнав обґрунтованими доводи позову щодо недійсності правочину, хоча питання про його дійсність, добросовісність поведінки сторін та спрямованість їхніх дій має досліджуватися лише під час розгляду справи по суті. На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не повинен встановлювати обставини, які становлять предмет доказування у справі, або давати їм остаточну правову оцінку. Також вважає, що суд першої інстанції не забезпечив належного балансу між інтересами АТ КБ "Приватбанк" та правами власника транспортного засобу. На його думку, обраний захід забезпечення є непропорційним, оскільки обмежує право власності ОСОБА_2 за відсутності належно доведеного ризику відчуження майна та за наявності інших засобів забезпечення виконання кредитних зобов`язань. При цьому сам факт існування спору та оспорювання правочину не може автоматично виправдовувати накладення арешту.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11:30 год. 17 вересня 2026 року.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо порушення правил предметної юрисдикції, зазначає, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладено між юридичною особою - ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" та фізичною особою ОСОБА_1 , щодо якої відсутні відомості про здійснення нею підприємницької діяльності або придбання автомобіля з такою метою. Вважає, що характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін правочину виключають віднесення цього спору до господарської юрисдикції.

Щодо правомірності забезпечення позову зазначає, що предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля RENAULT DUSTER як фраудаторного правочину, вчиненого на шкоду кредитору. Після відчуження підприємством автомобіль уже був перереєстрований з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , що на переконання АТ КБ "ПриватБанк" підтверджує реальність ризику його подальшого відчуження. Невжиття заходів забезпечення може призвести до переходу права власності до інших осіб, ускладнити ефективний захист прав позивача та зумовити необхідність його повторного звернення до суду.

Накладення арешту на спірний транспортний засіб є співмірним із заявленими вимогами, оскільки автомобіль є безпосереднім предметом оспорюваних правочинів, а арешт спрямований на його збереження до вирішення спору. При цьому автомобіль залишається у володінні та користуванні ОСОБА_2 , а обмежується лише можливість тимчасового розпорядження ним, тому такий захід не створює для власника надмірного тягаря.

Посилання апелянта на те, що виконання кредитних зобов`язань уже забезпечено порукою, заставою та іпотекою, АТ КБ "ПриватБанк" вважає безпідставними. Так, значна частина заставного майна знаходилася на території підприємства у Херсонській області, яке після початку повномасштабного вторгнення було захоплено окупаційними військами, а обладнання, транспортні засоби та інше майно викрадено, про що зареєстровано кримінальне провадження. За таких обставин можливість фактичного задоволення вимог кредитора за рахунок цього майна є сумнівною.

Крім того, позивач наголошує, що умовами договорів застави на заставодавця покладено ризик втрати чи знищення предмета застави та обов`язок у разі його втрати відновити або замінити рівноцінним майном чи достроково виконати кредитні зобов`язання. Натомість підприємство, не виконавши цих обов`язків, відчужило спірний автомобіль, який перебував на підконтрольній Україні території. Отже, на думку АТ КБ "ПриватБанк", існує реальний ризик подальшого відчуження спірного транспортного засобу, а накладений судом арешт безпосередньо пов`язаний із предметом спору, має тимчасовий характер, є співмірним та необхідним для забезпечення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно.

Від Головного сервісного центру МВС надійшла заява з проханням розгляд справи проводити без участі представника.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що між сторонами існує спір щодо дійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу марки "RENAULT", модель "DUSTER", 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , який є безпосереднім предметом оспорюваного правочину. Вказаний транспортний засіб після його відчуження підприємством уже був перереєстрований на інших осіб, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність реальної загрози його подальшого відчуження під час розгляду справи. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку суду, могло істотно ускладнити ефективний захист прав позивача та виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, а також зумовити необхідність повторного звернення АТ КБ "ПриватБанк" до суду.

З огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на транспортний засіб, який належить ОСОБА_2 та є предметом спірного договору, безпосередньо пов`язане із заявленими позовними вимогами, є співмірним обраним способом забезпечення позову та забезпечує належний баланс інтересів сторін.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" укладено три кредитні договори, зобов`язання за якими боржник належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася значна заборгованість перед банком. Зокрема, рішенням Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2025 року у справі № 916/2886/24, яке набрало законної сили, солідарно стягнуто з ДП "ДАФ ім. Солодухіна" та поручителя ОСОБА_3 заборгованість за одним із кредитних договорів. Крім того, за іншими кредитними договорами обліковується прострочена заборгованість, загальний розмір кредитних зобов`язань боржника перевищує 14,8 млн грн. Позивач зазначав, що за наявності невиконаних кредитних зобов`язань та після пред`явлення банком вимог про погашення заборгованості ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" здійснило відчуження належних йому ліквідних активів. Так, 29 жовтня 2024 року за договором купівлі-продажу № 8046/2024/4965978 автомобіль RENAULT DUSTER, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 , було відчужено ОСОБА_1 , а в подальшому перереєстровано на ОСОБА_2 .

На переконання банку, оспорюваний правочин має ознаки фраудаторного, оскільки його вчинено після направлення боржнику у квітні-травні 2024 року вимог про дострокове повернення кредиту та вже під час розгляду судом справи про стягнення заборгованості. При цьому первісним набувачем автомобіля стала ОСОБА_1 , яка перебувала у трудових відносинах із підприємством-боржником на посаді бухгалтера та, на думку позивача, була обізнана про його фінансовий стан і кредитні зобов`язання. У зв`язку із цим банк просив визнати недійсним первісний договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення автомобіля від кінцевого набувача ОСОБА_2 у власність ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" з метою забезпечення можливості звернення на нього стягнення для погашення заборгованості перед банком.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" укладено три кредитні договори, зобов`язання за якими позичальник належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася значна заборгованість. Частина заборгованості вже стягнута судовим рішенням, яке набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні, тоді як за іншими кредитними договорами сукупний розмір простроченої заборгованості становить понад 14,8 млн грн.

АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що за наявності невиконаних кредитних зобов`язань боржник здійснив відчуження належного йому транспортного засобу RENAULT DUSTER, 2020 року випуску, на користь ОСОБА_1 , а в подальшому автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_2 . При цьому кошти від відчуження транспортного засобу на погашення кредитної заборгованості не спрямовувалися. Такі дії позивач розцінює як послідовне відчуження активів боржника з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредитором та обґрунтовує цим вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Необхідність забезпечення позову АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовує тим, що спірний автомобіль є безпосереднім предметом оспорюваного правочину та вже неодноразово перереєстровувався на інших осіб, а тому існує ризик його подальшого відчуження під час розгляду справи. У разі переходу права власності на транспортний засіб до іншої особи ефективний захист порушених прав АТ КБ "ПриватБанк" буде ускладнений та може виникнути необхідність повторного звернення до суду.

АТ КБ "ПриватБанк" вважав, що накладення арешту на спірний транспортний засіб співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки такий захід має тимчасовий характер, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та обмежує власника лише у можливості розпорядження автомобілем, не позбавляючи його права володіння та користування ним. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист його прав, тоді як застосування арешту забезпечить збереження спірного майна до вирішення справи по суті та належний баланс інтересів сторін.

Як убачається з матеріалів справи в підсистемі Електронний суд, 15 вересня 2020 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" укладено кредитний договір № HEVKLON100763, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у виді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 832 300,00 грн на поповнення основних засобів, а саме придбання телескопічного навантажувача Massey Ferguson TH.7038 згідно з договором №16807/017145 від 22 червня 2020 року. Термін повернення кредиту 01.12.2024.

Того ж дня підписано Договір про внесення змін до вказаного кредитного договору.

Згідно Розрахунку заборгованостi за договором № HEVKLON100763 вiд 15.09.2020, станом на 12.05.2026, всього заборгованість за кредитом 1 594 532,05 грн, яка складається із заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту) 1 177 822,40 грн, в т.ч. залишок простроченоi заборгованостi за наданим кредитом 1 177 822,40 грн, загальний залишок заборгованостi за процентами 416 709,65 грн, в т.ч. залишок заборгованостi за простроченими процентами 254 254,46 грн.

28 грудня 2020 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" укладено кредитний договір № HEVKLON108408, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 314 700,00 грн на поповнення основних засобів, а саме придбання зернової сівалки з внесенням добрив SSM41R згідно з договором купівлі-продажу № НУ-1253 тех від 07 жовтня 2020 року. Кінцевий термін повернення кредиту визначено 01 грудня 2025 року. Того ж дня укладено договір про внесення змін до даного договору.

Згідно Розрахунку заборгованостi за договором № HEVKLON108408 вiд 28.12.2020 , станом на 29.06.2026, всього заборгованість за кредитом складає 4 099 515,13 грн, яка складається з загального залишку заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту) 2 641 678,94 грн, в т.ч. залишок простроченоi заборгованостi за наданим кредитом 2 641 678,94 грн, загального залишку заборгованостi за процентами 1 457 836,19 грн, в т.ч. залишок заборгованостi за простроченими процентами 1 030 621,61 грн.

02 червня 2021 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" укладено кредитний договір №HEVKLON117091, відповідно до умов якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 7 567 703,88 грн. Із зазначеної суми 7 262 000,00 грн передбачалося на фінансування будівництва сільськогосподарських будівель та споруд, у тому числі зернофуражного сховища, а 305 703,88 грн - на сплату страхових платежів. Поточний ліміт кредитування визначався відповідно до погодженого сторонами графіка його зменшення. Термін повернення кредиту 01.12.2025.

Того ж дня підписано Договір про внесення змін до вказаного кредитного договору.

Згідно Розрахунку заборгованості за договором № HEVKLON117091 вiд 02.06.2021, станом на 29.06.2026, всього заборгованість становить 9 196941,93 грн, загальний залишок заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту) 5 807 000,00 грн, в т.ч. залишок простроченоi заборгованостi за наданим кредитом 5 807 000,00 грн, загальний залишок заборгованостi за процентами 3 389 941,93 грн, в т.ч. залишок заборгованостi за простроченими процентами 2 309 719,64 грн

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС (далі - ГСЦ МВС) № 31/4548АЗ-32409-2025 від 29.12.2025, зокрема, 05 листопада 2020 року ТСЦ № 6541 здійснено первинну реєстрацію придбаного в торгівельній організації ввезеного з-за кордону нового транспортного засобу RENAULT DUSTER, VIN НОМЕР_2 , 2020 року випуску, на ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" на підставі укладеного 05 листопада 2020 року в суб`єкта господарювання договору № 1179. 29 жовтня 2024 року ТСЦ № 8046 даний транспортний перереєстрований на нового власника ОСОБА_1 на підставі укладеного 29 жовтня 2024 року в ТСЦ № 8046 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2024/4965978. Станом на 26 грудня 2025 року власником транспортного засобу зазначена ОСОБА_2 .

Згідно повідомлення-вимоги АТ КБ "ПриватБанк" вих. № 00818HEVKS0D3 від 09.04.2024 ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором № HEVKLON100763 від 15.09.2020 заборгованість станом на 09.04.2024 складає: прострочений кредит 785191,40 грн, прострочені проценти 225792,36 грн. Загальний розмір простроченої заборгованості за кредитом 1010983,76 грн. У випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 09.05.2024 банк має право вимагати достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконання інших зобов`язань у повному обсязі.

Згідно повідомлення-вимоги АТ КБ "ПриватБанк" вих. № 00818HEVKS0D3 від 09.05.2024 у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором № HEVKLON100763 від 15.09.2020 заборгованість станом на 09.05.2024 складає: кредит 1 177 822,40 грн, прострочений кредит 785 191,40 грн, проценти 403 250,73 грн, прострочені проценти 239 637,72 грн. Загальний розмір заборгованості за кредитом 1 581 073,13 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2025 року у справі № 916/2886/24, яке набрало законної сили 11 серпня 2025 року, позов АТ КБ "Приватбанк" до ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна", ОСОБА_3 про стягнення 1 594 532,05 грн та визнання недійсним пов`язаного з предметом спору правочину - задоволено. Визнано недійсним з моменту вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ОСОБА_3 у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.07.2024. Стягнуто солідарно з ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" та ОСОБА_3 на користь АТ КБ "Приватбанк" 1 177 822,40 грн заборгованості за кредитом, 416 709,65 грн заборгованості за процентами.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2026 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/2886/24, виданого 26.02.2025 Господарським судом Одеської області.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. про арешт майна боржника від 23.06.2026 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1 575 741,84 гривня.

З наведених обставин справи убачається, що спірний транспортний засіб є безпосереднім предметом заявлених позовних вимог. Після його відчуження підприємством на користь ОСОБА_1 автомобіль у подальшому був перереєстрований на ОСОБА_2 , тобто до звернення позивача до суду право власності на спірне майно вже переходило від однієї особи до іншої.

За таких обставин висновок про існування ризику подальшого відчуження транспортного засобу не ґрунтується виключно на припущеннях, а випливає з фактичної поведінки щодо розпорядження спірним майном, яка мала місце до звернення до суду.

Подальша зміна власника автомобіля під час розгляду справи могла б істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову, зокрема зумовити необхідність залучення нового набувача до спірних правовідносин та звернення з новими вимогами.

Отже, між обраним заходом забезпечення позову та предметом заявлених вимог існує безпосередній зв`язок, а накладення арешту спрямоване саме на збереження спірного майна у незмінному правовому стані до вирішення спору по суті.

Виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, оцінки відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб.

Колегія суддів наголошує, що застосований захід забезпечення позову не становить непропорційного обмеження прав ОСОБА_2 , оскільки має тимчасовий характер і спрямований на охорону матеріально-правових інтересів позивача до вирішення спору по суті. У разі відмови у задоволенні позову застосовані заходи забезпечення підлягатимуть скасуванню у встановленому законом порядку, після чого відповідачка матиме можливість безперешкодно реалізовувати свої права щодо транспортного засобу.

Таке тимчасове обмеження права ОСОБА_2 на розпорядження спірним транспортним засобом має запобіжний характер, є співмірним із заявленими позовними вимогами та спрямоване на збереження спірного майна до вирішення справи по суті й забезпечення можливості ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позову

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є вимоги АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ДП ТОВ "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна" та фізичною особою ОСОБА_1 , а також про повернення спірного транспортного засобу від його теперішнього власника - фізичної особи ОСОБА_2 .

Та обставина, що звернення АТ КБ "ПриватБанк" із цим позовом зумовлене наявністю невиконаних кредитних зобов`язань підприємства перед банком, не свідчить про господарський характер цього спору. Кредитні договори не є предметом спору в цій справі, а заявлені вимоги не спрямовані на вирішення спору щодо їх укладення, виконання чи припинення. Оскільки однією зі сторін оспорюваного правочину є фізична особа, а вимога про повернення спірного майна заявлена до іншої фізичної особи - його теперішнього власника, при цьому матеріали справи не містять відомостей про набуття ними транспортного засобу у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, відсутні підстави вважати, що цей спір належить до юрисдикції господарських судів.

Отже, доводи апелянта про те, що визначальним для встановлення юрисдикції є господарський характер кредитних правовідносин між банком та підприємством, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконання кредитних зобов`язань забезпечене порукою, заставою та іпотекою іншого майна, не спростовують необхідності забезпечення позову у цій справі. Накладення арешту на спірний автомобіль має на меті не забезпечення виконання кредитних договорів як таких, а збереження майна, яке є безпосереднім предметом цього спору, до вирішення заявлених позовних вимог. Тому наявність інших способів забезпечення кредитних зобов`язань боржника не виключає можливості застосування заходів забезпечення позову щодо майна, правомірність відчуження якого безпосередньо оспорюється у цій справі.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову фактично встановив обставини, які становлять предмет доказування у справі, та надав їм правову оцінку до вирішення спору по суті, також є безпідставними.

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не встановлював факту фіктивності оспорюваного правочину, мети його вчинення, добросовісності його учасників та інших обставин, які підлягають з`ясуванню під час розгляду позову по суті, а також не висловлював висновку щодо обґрунтованості заявленої вимоги про визнання договору недійсним.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд лише пересвідчився у наявності між сторонами спору, встановив зв`язок обраного заходу забезпечення з предметом позову та оцінив ризик утруднення ефективного захисту прав позивача у разі подальшого відчуження транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом першої інстанції додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому ухвалу суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна", в інтересах якого діє представник Давиденко Сергій Вікторович залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.