Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №935/2948/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 935/2948/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Галацевич О.М.,

Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/2948/25 за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод Коростишівський", ОСОБА_2 про скасування рішення та визнання недійсним протоколу засідання комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" від 20.10.2015 року,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козир Валентин Костянтинович,

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2026 року,

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що є власницею 280/100 часток колективного майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод Коростишівський" (колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Коростишівське") на підставі договору дарування від 01 червня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Мошковською З.І., а також 0,2488 % частки майнового паю вказаного підприємства на підставі договору купівлі-продажу права власності на майновий пай від 03 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В.

Рішенням комісії з врегулювання майнових відносин членів колишнього КСП "Коростишівське", оформленим протоколом № 1 від 02 липня 2008 року, вирішено виділити їй в натурі та передати майно з майнового комплексу відповідно до структури її майнового паю, зокрема частину приміщення свинарника бригади АДРЕСА_1 . Зазначене майно фактично передано позивачці за актом приймання-передачі від 12 квітня 2010 року.

Водночас решта належної їй частки колективного майна, набутої на підставі зазначених правочинів, у натурі їй не передавалася, оскільки питання про її виділення комісією не розглядалося.

Натомість рішенням комісії з врегулювання майнових відносин членів колишнього КСП "Коростишівське", оформленим протоколом № 1 від 20 жовтня 2015 року, вирішено виділити в натурі та передати ОСОБА_2 майно з майнового комплексу - дворядний короварник, загальною площею 1 324,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 15 грудня 2017 року право власності на зазначене майно було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Позивачка вважає рішення комісії, оформлене протоколом № 1 від 20 жовтня 2015 року, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті, на її думку, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 28 лютого 2001 року та наказу Міністерства аграрної політики України № 62 від 14 березня 2001 року не було враховано належних їй майнових прав, чим порушено її права та законні інтереси.

Зазначила, що вжиті нею заходи позасудового врегулювання спору, зокрема звернення до Коростишівської міської ради, керівництва СТОВ "Племзавод Коростишівський", органів поліції та прокуратури, позитивного результату не дали, що й стало підставою для звернення до суду.

Ураховуючи наведене, позивач просила суд:

-скасувати рішення комісії від 20.10.2015, по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське";

-визнати недійсним Протокол серія №1 засідання комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" серія номер 1, від 20.10.2015, про виділення в натурі та передачі ОСОБА_2 майна із майнового комплексу бувшого КСП "Коростишівське" згідно структури майнового паю, яке складається з нерухомого майна (дворядний короварник), загальною площею 1324,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , виданого СТОВ "Племзавод Коростишівський".

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Козира В.К. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалене за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про відсутність доказів порушення прав позивачки не відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначає, що рішенням комісії з врегулювання майнових відносин членів колишнього КСП "Коростишівське", оформленим протоколом № 1 від 02 липня 2008 року, ОСОБА_1 пропорційно до належних їй майнових паїв було виділено в натурі частину приміщення свинарника бригади № НОМЕР_1 площею 319,63 кв м по АДРЕСА_3 , яку в подальшому передано їй за актом приймання-передачі від 12 квітня 2010 року. Рішенням Коростишівської міської ради від 19 травня 2010 року № 145 цьому об`єкту присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_4 . На приміщення площею 698,5 кв. м КП "Коростишівське архітектурно-планувальне бюро" виготовлено технічний паспорт № 1648. Під час звернення до державного реєстратора їй стало відомо, що на підставі рішення комісії, оформленого протоколом № 1 від 20 жовтня 2015 року, та акта приймання-передачі від 20 жовтня 2016 року все приміщення свинарника загальною площею 1 324,6 кв. м було виділено та зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , що, на переконання апелянтки, порушує її майнові права. Зазначення у позовній заяві "приміщення дворядного короварника по АДРЕСА_2 " пояснює технічною помилкою представника. Водночас посилається на те, що суд першої інстанції, розглянувши справу в одному судовому засіданні, яке тривало близько 20 хвилин, не скористався повноваженнями, передбаченими частиною сьомою статті 81 ЦПК України, не роз`яснив позивачці право на правову допомогу та не вжив заходів для витребування доказів, необхідних для з`ясування обставин справи.

Після виділення у 2008 році ОСОБА_1 частини приміщення свинарника комісія вичерпала свої повноваження щодо розпорядження цим майном, а тому його подальше повторне виділення цього ж майна іншій особі порушує майнові права позивачки та створює перешкоди у державній реєстрації її права власності.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:30 год 17 вересня 2026 року.

24 серпня 2026 року до Житомирського апеляційного суду від представника СТОВ "Племзавод Коростишівський" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки надана позивачкою технічна документація на виділену їй частину приміщення свинарника по АДРЕСА_5 стосується об`єкта нерухомості, який не є тотожним приміщенню, переданому ОСОБА_2 . На підтвердження цього посилається на технічні паспорти зазначених об`єктів, у яких зафіксовані різні геометричні розміри будівель: 79,20 ? 10,0 м та 76,40 ? 18,70 м відповідно.

Вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що йдеться про один і той самий об`єкт нерухомості, ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних твердженнях позивачки і спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

Також зазначає, що позивачкою не надано доказів того, що державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_2 створює перешкоди у здійсненні належних їй майнових прав. Крім того, посилаючись на положення статті 331 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідач вказує, що ОСОБА_1 не підтвердила виникнення у неї права власності на спірний об`єкт нерухомості шляхом його державної реєстрації.

Від ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частини майнових паїв від 01.06.2004, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 передали у власність ОСОБА_1 безоплатно по 35/100 частин майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства "Коростишівське" (а.с.10).

На підставі договору купівлі-продажу права власності на майновий пай від 03.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В., ОСОБА_1 купила право власності на частку майнового паю, а саме: 35%, що розпайовано по структурі на будівлю, що належать продавцям відповідно за свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), а саме: серія ЖИ-6, №109623, виданий 28.03.2003 Коростишівською міськрадою, серія ЖИ-6, №109280, виданий 14.02.2003 Коростишівською міськрадою, серія ЖИ-6, №313044, виданий 26.05.2008 Коростишівською міськрадою, серія ЖИ-6, №110771, виданий 31.03.2004 Коростишівською міськрадою, серія ЖИ-6, №109286, виданий 14.02.2003 Коростишівською міськрадою, серія ЖИ-6 №109380, виданий 28.02.2003 Коростишівською міськрадою, у наступних номінальній вартості та відсотках:

-ОСОБА_11 - 1498,19 грн, що становить 0,0539%;

-ОСОБА_12 - 1121,37 грн, що становить 0,0403%;

-ОСОБА_13 - 1141,37 грн, що становить 0,0435%;

-ОСОБА_14 - 969,50 грн, що становить 0,0369%;

-ОСОБА_15 - 1225,35 грн, що становить 0,0441%;

-ОСОБА_16 - 837,78 грн, що становить 0,0301%.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 28.05.2008, остання звернулась до комісії по реформуванню КСП "Коростишівське" та просила видати їй в рахунок майнових паїв приміщення "однорядовий свинарник" за оцінкою 16400,00 грн (а.с.15).

Згідно протоколу №1 засідання комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" від 02.07.2008, розглянувши заяву ОСОБА_1 про виділення майна на майновий пай згідно майнового сертифікату, члени комісії вирішили виділити в натурі та передати ОСОБА_1 майно із майнового комплексу бувшого КСП "Коростишівське", згідно структури майнового паю, в тому числі частину (319,63 кв.м.) приміщення свинарника бригади № НОМЕР_1 (а.с.14).

Актом приймання-передачі від 12.04.2010 передано частину (319,63 кв.м.) приміщення свинарника бр.№1, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 років ВЛКСМ ОСОБА_1 згідно рішення комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" пр.№2 від 02.07.2008 (а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міськради від 19.05.2010 року № 145 "Про присвоєння поштових адрес", за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , протоколу №1 засідання комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське", акту приймання-передачі від 12.04.2010, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЖИ-6 № 108790, договору купівлі-продажу права власності на майновий пай; висновку відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури райдержадміністрації від 22.04.2010 №52 - присвоєно поштову адресу № 61-А/1 частині приміщення свинарника бригади АДРЕСА_6 (а.с.12).

06.07.2020 на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами " АДРЕСА_7 (а.с.17-20).

Згідно протоколу №1 засідання комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" від 20.10.2015, розглянувши заяву ОСОБА_2 про виділення майна в натурі згідно майнових сертифікатів, члени комісії вирішили виділити в натурі та передати ОСОБА_2 :

-будівлю автогаража яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , була збудована господарським способом у 1964 році;

-піднавіс для автомобілів який знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , був збудований господарським способом у 1988 році;

-будівлю контрольно-пропускного пункту, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , була збудована господарським способом у 1978 році;

-будівлю конюшні бригади №1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , була збудована господарським способом у 1970 році;

-будівлю комори яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

-будівлю свинарника, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 років ВЛКСМ;

-будівлю корівника 2-х рядного, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (а.с.62).

02.03.2017 на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок "Будівля свинарника", по АДРЕСА_2 (розмірами 76,40 м х 18,70 м) (а.с.63-65).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 27.06.2026 №337167201, ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлове приміщення, будівля свинарника (загальною площею 1324,6 кв.м) за адресою: АДРЕСА_8 . Відомості про речове право зареєстровані 15.12.2017 державним реєстратором Козіївської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області. Документи подані для державної реєстрації:

"довідка про наявність (відсутність) зареєстрованого майна, серія та номер: 5/207, виданий 04.04.2017, видавник: Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради; довідка, серія та номер: 162, виданий 13.11.2017, видавник: СТОВ Племзавод Коростишівський; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 322476, виданий 11.10.2010, видавник: Коростишівська міська рада; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 110916, виданий 11.10.2010, видавник: Коростишівська міська рада; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 110912, виданий 11.10.2010, видавник: Коростишівська міська рада; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 110914, виданий 11.10.2010, видавник: Коростишівська міська рада; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 343670, виданий 29.09.2015, видавник: Коростишівська міська рада; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного міська сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 343690, виданий 06.10.2015, видавник: Коростишівська міська рада; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: 110918, виданий 11.10.2010, видавник: Коростишівська міська рада; документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, серія та номер: 206, виданий 21.10.2015, видавник: Коростишівська міська рада; акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 20.10.2015, видавник: Комісія по врегулюванню майнових відносин та ОСОБА_2 ; рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, витяг з протоколу, серія та номер: 1, виданий 20.10.2015, видавник: Комісія по врегулюванню майнових відносин" (а.с.66).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено порушення її майнових прав оскаржуваним рішенням комісії з врегулювання майнових відносин членів колишнього КСП "Коростишівське". Суд установив, що у 2008 році ОСОБА_1 у рахунок належних їй майнових паїв було виділено в натурі частину приміщення свинарника бригади № НОМЕР_1 , площею 319,63 кв. м, якій рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради присвоєно адресу: АДРЕСА_5 . Водночас у 2015 році ОСОБА_2 було виділено, зокрема, будівлю свинарника за адресою: АДРЕСА_2 , на яку у 2017 році виготовлено окремий технічний паспорт та зареєстровано право власності.

Урахувавши відмінності у технічних характеристиках зазначених приміщень, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що виділена їй у 2008 році частина приміщення та майно, передане ОСОБА_2 у 2015 році, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Крім того, суд звернув увагу на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 посилалася на передачу ОСОБА_2 дворядного корівника за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як згідно з протоколом комісії дворядний корівник було виділено ОСОБА_2 у АДРЕСА_9 .

Суд також зазначив, що позивачкою не надано майнового сертифіката, який би підтверджував структуру належного їй майнового паю та давав можливість установити, чи охоплюються належними їй майновими правами спірні приміщення. Вимогу про визнання недійсним протоколу № 1 від 20 жовтня 2015 року суд також визнав необґрунтованою, виходячи з того, що протокол є засобом фіксації ходу засідання комісії та прийнятого нею рішення, а не самостійним правовстановлюючим документом, який може бути предметом оскарження в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).

Частиною 1 статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно положень статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На час виникнення правовідносин щодо виділення ОСОБА_1 майнового паю у 2008 році порядок розподілу та використання майна реорганізованих КСП регулювався, зокрема, Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року № 2114-XII (далі - № 2114-XII), Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки", постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" та Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок).

За приписами статті 7 Закону № 2114-XII майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством - правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

З метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласникам. Підставою для визначення користувача є: акти приймання-передавання майна при реорганізації КСП, роздільні (передавальні) баланси, інвентаризаційні описи або встановлений факт використання майна пайового фонду; приймає від власників майна заяви на ім`я керівника підприємства-правонаступника (користувача майна) про способи використання належних їм майнових паїв у відповідності до пункту 8 цього Положення; на основі заяв формує групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які прийняли рішення отримати майно в індивідуальну власність; складає список осіб, які з різних причин не прийняли жодного із рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями (далі - невитребувані паї); для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого підприємства та належного оформлення реалізації їх прав, за кожною із таких груп обчислює: 1) загальну вартість майнових паїв, що належать співвласникам, та загальний відсоток цих паїв у пайовому фонді реорганізованого підприємства, який записується у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); 2) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток паїв осіб у пайовому фонді реорганізованого підприємства, які виявили бажання отримати паї в індивідуальну власність; 3) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток невитребуваних паїв; визначає, виходячи із уточненої величини пайового фонду реорганізованого підприємства та відповідно до структури пайового фонду, вартість майна за групами, відображеними в структурі пайового фонду; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями (п.10. Порядку).

Згідно п.12. Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі співвласникам.

Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді. У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (п.13. Порядку).

Судом встановлено, що позивач є власницею частки колективного майна СТОВ "Племзавод Коростишівський" (бувшого КСП "Коростишівське") на підставі договору дарування від 01.06.2004 та договору купівлі-продажу права власності на майновий пай від 03.06.2008.

З наявного в матеріалах справи протоколу №1 засідання комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" від 02.07.2008, слідує, що розглянувши заяву ОСОБА_1 від 28.05.2008 про виділення майна на майновий пай згідно майнового сертифікату, члени комісії вирішили виділити в натурі та передати ОСОБА_1 майно із майнового комплексу бувшого КСП "Коростишівське", згідно структури майнового паю, в тому числі частину (319,63 кв.м.) приміщення свинарника бригади № НОМЕР_1 (а.с.14).

Факт передачі вказаного майна ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі від 12.04.2010, в якому зазначено, що приміщення свинарника бригади № НОМЕР_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 років ВЛКСМ (а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міськради від 19.05.2010 № 145 "Про присвоєння поштових адрес" частині приміщення свинарника бригади АДРЕСА_6 присвоєно поштову адресу № 61-А/1 (а.с.12).

06.07.2020 на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами " АДРЕСА_5 , загальним розміром 79,20 х 10,00 м (а.с.17-20).

Разом з тим, з оскаржуваного рішення комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" (протокол № 1 від 20.10.2015) вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 було виділено в натурі, зокрема, будівлю свинарника по АДРЕСА_3 (а.с.62).

02.03.2017 на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок "Будівля свинарника" по АДРЕСА_2 , загальним розміром 76,40 х 18,70 м (а.с.63-65), а 15.12.2017 за нею було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення (будівлю свинарника) загальною площею 1324,6 кв.м за цією ж адресою (а.с.66).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням комісії по врегулюванню майнових відносин членів бувшого КСП "Коростишівське" від 20.10.2015, відповідачу ОСОБА_2 було незаконно повторно виділено те саме майно, яке у 2008 році вже було виділено ОСОБА_1 , колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять достатніх доказів для висновку про те, що майно, виділене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є одним і тим самим об`єктом нерухомості або частково накладається.

Зокрема, виділена позивачу частина приміщення свинарника, площею 319,63 кв.м має поштову адресу: АДРЕСА_5 , а технічний паспорт виготовлено на будівлю розмірами 79,20 х 10,00 м. Натомість майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , є окремим об`єктом - будівлею свинарника, площею 1324,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , із геометричними розмірами 76,40 х 18,70 м.

Позивачкою не доведено, що частина приміщення свинарника, виділена їй у 2008 році, входить до складу будівлі свинарника, виділеної ОСОБА_2 у 2015 році, або що зазначені об`єкти повністю чи частково накладаються один на одного.

Будь-яких належних та допустимих доказів (зокрема, висновків будівельно-технічної експертизи чи землевпорядної документації), які б беззаперечно підтверджували факт накладення, тотожності вказаних об`єктів нерухомості або позбавлення ОСОБА_1 права користування належною їй частиною приміщення внаслідок прийняття рішення комісією від 20.10.2015, позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю порушення майнових прав позивачки оскаржуваним рішенням комісії.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав самостійно витребувати докази на підтвердження зазначених обставин, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Посилання апелянта на те, що зазначення у позовній заяві "дворядного короварника за адресою: АДРЕСА_2 "замість "свинарника", є технічною помилкою адвоката, який підготував позовну заяву, також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

У даному випадку апелянтом не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини щодо невстановлення тотожності спірних об`єктів нерухомості.

Крім того, до апеляційної скарги представник позивача долучив копію свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серії ЖИ-6 №361189 від 09.12.2024, договір дарування частин майнових паїв від 01.06.2004, договір купівлі-продажу права власності на майновий пай від 03.06.2008 (а.с.135-139).

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках за умови доведення учасником справи неможливості їх подання раніше з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, будучи належним чином обізнаною про характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, під час розгляду справи судом першої інстанції не подавала зазначені докази, не заявляла клопотання про витребування відповідних доказів та не навела об`єктивних причин неможливості вчинення таких процесуальних дій, а також не навела жодних обставин, які б перешкоджали реалізації такого процесуального права.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі №9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції виходить із того, що реалізація стороною процесуальних прав не може зводитись до поетапного подання доказів залежно від результату розгляду справи судом першої інстанції, оскільки такий підхід суперечить принципам правової визначеності, процесуальної економії та змагальності сторін.

Неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку щодо подання повної та належної доказової бази під час розгляду справи судом першої інстанції не може бути усунуте шляхом подання нових доказів виключно на стадії апеляційного перегляду без доведення об`єктивної неможливості їх подання раніше.

Подання нових доказів лише на стадії апеляційного перегляду фактично спрямоване на усунення недоліків доказової бази сторони після ухвалення рішення судом першої інстанції, що суперечить положенням частини третьої статті 367 ЦПК України та принципу процесуальної економії.

За таких обставин зазначений доказ - копія свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серії ЖИ-6 №361189 від 09.12.2024 не може бути прийнята судом апеляційної інстанції.

Водночас колегія суддів враховує, що перша та остання сторінки договору дарування частин майнових паїв від 01.06.2004 та договір купівлі-продажу права власності на майновий пай від 03.06.2008 були долучені позивачем до позовної заяви та враховані судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним протоколу № 1 засідання комісії від 20 жовтня 2015 року.

Протокол засідання комісії є формою документального оформлення перебігу засідання та прийнятих комісією рішень. Відтак правова оцінка законності волевиявлення комісії, зафіксованого у відповідному протоколі, здійснюється при вирішенні вимоги про скасування такого рішення, тоді як визнання недійсним самого протоколу як документа не є самостійним способом захисту порушеного цивільного права.

Оскільки за результатами розгляду справи не встановлено підстав для скасування рішення комісії від 20 жовтня 2015 року, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про визнання недійсним протоколу, яким це рішення оформлено.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козир Валентин Костянтинович, залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.