Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №159/8955/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/8955/25 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.

Провадження № 22-ц/802/1167/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

з участю секретаря судового засідання Черняк О.В.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про оголошення особи померлою за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з заявою, в якій просить оголосити померлим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16 години 50 хвилин при виконанні бойового завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Андріївка Сумської області зник безвісти. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування вимог зазначила, що її брат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був мобілізований до ЗСУ України та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 . З 06.06.2025 ОСОБА_7 вважається безвісти зниклим за особливих обставин, а саме: під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка Сумської області. Зниклий безвісти ОСОБА_7 підтримував зв`язок лише з заявницею, його батько помер, а мати позбавлена батьківських прав, одружений він не був, дітей не мав.

На думку заявниці встановлені факти активних бойових дій у день зникнення її брата об`єктивно створювали загрозу його життю, відсутність будь яких відомостей про зниклу особу, відсутність його тіла можуть свідчити про загибель ОСОБА_7 , а тому, на її думку, суд може застосувати скорочений строк щодо оголошення особи померлою, та оголосити ОСОБА_7 померлим після спливу шести місяців з дня закінчення активних бойових дій на місцевості, де він зник.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якого діє її представник, подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2025 №464, «Про результати розслідування стосовно зникнення безвісти 06.06.2025 солдата ОСОБА_7 », останнього слід вважати безвісти зниклим з 06.06.2025.

З даного витягу, витягу з акта службового розслідування щодо встановлення причин та умов, що сприяли зникненню безвісти солдата ОСОБА_7 , стрільця-помічника гранатометника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_7 зник безвісти під час виконання бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 дск від 06.06.2025 близько 16 години 50 хвилин в районі населеного пункту Андріївка Сумської області. Провести пошукові заходи не було можливим у зв`язку з тим, що у вказаному районі ведуться активні бойові дії та постійні артилерійські обстріли зі сторони противника.

Згідно наданої на запит суду інформації Ковельського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.12.2025 №459/22.7-04-10 вбачається, що в архіві відділу та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян фактів державної реєстрації шлюбу, зміни імені та смерті відсутня інформація відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12025030550000774 від 11.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. На даний час в даному кримінальному провадженні не встановлено місце перебування військовослужбовця, відомості про перебування в полоні відсутні, збіги ДНК відсутні (лист Ковельського РУП ГУНП у Волинській області №188764-2025 від 26.12.2025).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошений в державний розшук, як особа яка зникла безвісти за особливих обставин (оперативно-розшукова справа №51/2/625-25 від 19.06.2025).

З матеріалів справи також вбачається, що інформація щодо перебування військовослужбовця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання , в полоні держави-агресора відсутня.

Об`єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України листом від 12.02.2026 повідомлено, що під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти з особливих обставин, міжнародними організаціями відомості про місцезнаходження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебування його у полоні держави-агресора на даний час відсутні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Оголошення громадянина померлим має нам меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого – потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа – з надзвичайно великою вірогідністю – є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко - і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 зник безвісті в районі населеного пункту Андріївка Сумської області. Провести пошукові заходи не було можливим у зв`язку з тим, що у вказаному районі ведуться активні бойові дії та постійні артилерійські обстріли зі сторони противника.

Село Андріївка відноситься до складу Хотінської селищної ради територіальної громади Сумського району Сумської області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, в редакції станом на час розгляду справи судом, територія села Андріївка Хотінської селищної ради територіальної громади Сумського району Сумської області відносилась до: території на якій ведуться активні бойові дії з 06 серпня 2024 року по даний час.

ОСОБА_7 зник безвісти в результаті воєнних дій на території с. Андріївка Хотінської селищної ради територіальної громади Сумського району Сумської області, де ведуться активні бойові дії, як на час звернення заявника з даною заявою так і під час розгляду справи судом першої інстанції так і під час апеляційного перегляду даної цивільної справи.

Матеріали справи не містять переконливих та беззаперечних доказів на підставі яких суд міг би прийти до висновку про можливість оголошення померлим ОСОБА_7 ..

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: