Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №761/34304/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34304/26

Провадження № 3/761/6279/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кваша А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Шевченківського УП ГУНП в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.154 КУпАП

ВСТАНОВИЛА

09.07.2026 о близько 17.00 год. по б-ру П. Вірського, 55 в місті Києві, ОСОБА_1 вигулюючи свою собаку породи «доберман» без намордника, допустила що її собака покусала громадянку ОСОБА_2 , чим порушила Правила утримання тварин, що заподіяло шкоду здоров`ю людини.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 будучі повідомленою належним чином не прибула, у поясненнях долучених до протоколу просила в разі неприбуття до суду розгляд справи провести за її відсутності, визнала вину щодо обставин, викладених у протоколі.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

У відповідності до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 885214 від 28.07.2026, складено правомочною на те посадовою особою, у відповідності до вимог положень ч. 1 ст. 256 КУпАП про адміністративне правопорушення, містить обов`язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника.

Зокрема, на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, суду надано:

- протокол про адміністративне правопорушення;

-копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ;

-пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності;

- рапорт оперативного чергового;

- заяву ОСОБА_2 про те, що 09.07.26, вона йшла по вул. Вірського, навпроти йшла жінка з собакою без намордника, собака кинулась на ОСОБА_2 та прокусила пальці рук і ногу;

- довідка № 4726 на ім`я ОСОБА_2 , про те що остання зверталась у травмпункт з приводу укусу тварини та іншими матеріали.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IVвід 21.02.2006, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Відповідно до статті 22 вказаного закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.

Статтею 12 Закону України № 3447-IV передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Пунктом 3.1. «Правил утримання собак та котів в м. Києві» (далі - Правила) передбачено, що власникам собак і котів дозволяється утримувати тварин: у квартирах, де проживає одна сім`я, за кількістю, обмеженою можливістю забезпечення їм умов; утримання відповідно до вимог цих Правил; у квартирах, де проживає кілька сімей, лише за письмовою згодою всіх повнолітніх мешканців квартири; на території присадибної земельної ділянки за умови, якщо огорожа цієї ділянки забезпечує ізоляцію тварини на цій території та наявна попереджувальна табличка про існування тварини; на території і/або приміщенні, що не належить власнику тварини на правах власності за умови письмової згоди власника території і/або приміщення; у куточках живої природи у встановленому порядку за погодженням з державними органами санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини; на територіях об`єктів будівництва, підприємств, установ, організацій за умов наявності обладнаних приміщень та попереджувальної таблички про існування тварини.

Відповідно пункту 3.2. Правил, власнику забороняється утримувати собаку незареєстрованою належним чином.

У пункті 3.4 Правил зазначено, що при утриманні собак і котів їх власникам необхідно: запобігати прояву небезпечних дій з боку тварин, які утримуються, по відношенню до людей, інших тварин або майна; забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм та громадського порядку; упереджувати можливість безконтрольного виходу тварини поза межі місця її утримання. Якщо власником собаки чи кота є юридична особа, в обов`язковому порядку, повинна бути визначена особа, яка безпосередньо несе відповідальність за тварину.

Таким чином, з огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо застосування конфіскації тварини, як передбачено санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Статтею 265-5 КУпАП встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.

До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

При цьому у відповідності до Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого Постановою КМУ від 08.09.2023 року № 1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуальні ознаки вилученої тварини.

Проте органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення, ані в самому протоколі про адміністративне правопорушення, ані в окремому протоколі про тимчасове вилучення тварини (який не складався), не вказано біологічний вид, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуальні ознаки тварини, що в свою чергу позбавляє можливості вірно ідентифікувати таку тварину з-поміж інших тварин даної породи, та відповідно застосувати такий вид покарання, як конфіскація, а також в подальшому унеможливлює виконання такого рішення суду. Відсутність цих відомостей позбавляє суд можливості вирішити питання щодо конфіскації тварини.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити порушнику адміністративне стягнення без конфіскації тварини.

Відповідно до статті 34 КупАП орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Відтак, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд враховує вищенаведені міркування, а також характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, щире каяття, відсутність ознак повторності, з огляду на положення статті 34 КУпАП, застосовує до правопорушника адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 154 КУпАП, у виді штрафу без конфіскації тварини.

Таке адміністративне стягнення на переконання суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання правопорушника, і є необхідним для попередження допущення ним нових правопорушень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 34, 154, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 665 /шістсот шістдесят п`ять/ грн. 60 коп. на користь держави.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинен ня адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київсько го апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя Антоніна КВАША