Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №761/4386/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4386/24

Провадження № 2/761/932/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Саадулаєва А.І.

за участі секретаря - Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 80136,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач з лютого 2022 року по грудень 2023 року надавав житлово-комунальні послуги, послуги з управління будинком, за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати внесків співвласників на управління будинком (утримання будинку, споруд та прибудинкової території) та внесків до фондів ТОВ «Грінвіль Сервіс», що призвело до утворення заборгованості відповідача перед ТОВ «Грінвіль Сервіс». Станом на день подання даного позову (з частковою сплатою у розмірі 28824,27 грн) заборгованість відповідача перед ТОВ «Грінвіль Сервіс» по оплаті внесків співвласників становить в загальному розмірі 80136,01 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Юзькової О.Л.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

30.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

• недоведення до споживача інформації про зміст послуг, надавача послуг, їх вартість, їх якість, що є самостійною підставою для відмови у позові;

• неналежне надання позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком, що визнається позивачем та підтверджується: звітом позивача за 2022 рік; звітом позивача за 2023 рік; визнанням ТОВ «Грінвіль Сервіс» акта- претензії одного зі співвласників, що тягне за собою перерахунок плати для всіх співвласників будинку; повідомленнями позивача, адресованим співвласникам у додатку «Телеграм» про ненадання послуг; заявою ТОВ «Грінвіль Сервіс» як свідка у справі 308/17234/22.

• включення ТОВ «Грінвіль Сервіс» до плати за послугу з управління витрат, що не передбачені кошторисом та щодо яких ОСББ «Грінвіль Парк Київ» не приймало жодних рішень;

• відсутність обґрунтованого розрахунку сум до стягнення; сплата відповідачем комунальних послуг у повному обсязі;

• відсутність доказів про зняття показників та повірку квартирних лічильників;

• неприєднання будинку до мереж водопостання та водовідведення; відсутність у позивача будь-яких договірних відносин з постачальниками послуг водопостання та водовідведення; відсутність у позивача будь-яких договірних відносин з постачальниками послуг водопостачання та водовідведення;

• з 04.12.2023 року відповідач не є власником квартири АДРЕСА_2 , та відповідно споживачем житлово-комунальних послуг у будинку, що повторно вказує на невірність розрахунків, наведених позивачем.

11.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що всі так звані обґрунтування сторони відповідача, які за своєю суттю є звичайною маніпуляцією, відірвані від підстав подання позову, не заперечують жодної з наведених в ньому обставин та надані стороною відповідача виключно з одною метою - ускладнення примусового стягнення накопиченого боргу, утруднення розгляду справи та введення суду в оману. При цьому, за весь час від відповідача відмов, заперечень, претензій щодо обсягів надання таких спеціальних послуг, їх вартостей, якості не надходило. Перелічені стороною відповідача в наданому відзиві законодавчі норми, не спростовують та не заперечують факту надання та споживання відповідачем послуг з водопостачання, водовідведення та електропостачання без зауважень. Додатково позивач зазначив, що Постанова КГС ВС у справі № 910/17027/23 від 27.11.2024, на яку посилається заявник, стосується зовсім іншого спору відмінного від даного спору (інший предмет, інші підстави, інші сторони, інша підвідомчість (підсудність). Таким чином, відповідач по даній справі - ОСОБА_1 , ні стороною Договору № ГС-7, ні стороною по справі № 910/17027/23 не був, та відповідно висновки зроблені Верховним Судом у справі № 910/17027/23 стосуються ОСОБА_1 опосередковано. А отже, враховуючи дійсні обставини даної справи та численні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, незаперечно можливо встановити, що факт визнання недійсним Договору № ГС-7 на обов`язок відповідача в оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги не впливає та в жодному разі не свідчить про ненадання таких послуг чи відсутність боргу в їх оплаті.

14.11.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі № 910/17027/23.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2024 клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Батрина М.В. про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

04.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли пояснення, в яких він просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив.

08.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача, в яких він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

09.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про наявність преюдиційних обставин, а саме про наявність ідентичного рішення по справі № 761/5017/24.

На підставі розпорядження № 01-08-1513 від 01.05.2026 щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/4386/24 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2026 призначено судове засідання.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

04.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких він просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2026, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2026, проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених в поданих ним заявах по суті справи.

За наслідком розгляду даного процесуального питання, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав судове засідання до 21.09.2026 на 15 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, учасники справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що сертифікатом № ІУ123210422541, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.05.2021 р. та розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 08.09.2021 р. № 523 про присвоєння поштової адреси, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі проведених установчих зборів Об`єднання співвласників будинку, що викладено в Протоколі № 1 від 06.12.2021, та створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-ІІІ (далі по тексту - Закон України № 2866-ІІІ ) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі ст. 4 Закон України № 2866-ІІІ об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

Відповідно до приписів ст. 16 Закону України № 2866-ІІІ, об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Статтею 22 Закону України № 2866-ІІІ, врегульовані питання щодо господарчого забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, зокрема, передбачено, що для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 2866-ІІІ за рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Відповідно до Протоколу Загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ» № 2 від 24.12.2021, прийнято рішення обрати управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 - ТОВ «Грінвіль Сервіс», затверджено тариф на послуги з управління у розмірі 33,83 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, затверджено умови Договору про надання послуги з управління багатоквартирним Будинком.

На підставі прийнятих на загальних зборах ОСББ «Грінвіль Парк Київ» рішень, між ТОВ «Грінвіль Сервіс» та ОСББ «Грінвіль Парк Київ», як колективним споживачем, укладено Договір № ГС-7 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2021 (Договір № ГС-7).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1 отримав ключі на квартиру АДРЕСА_3 , ще 07 липня 2021 року, згідно укладених між ним та продавцем Актами прийому-передачі квартири та ключів.

02 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України № 2866-ІІІ співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації, одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання. Об`єднання на вимогу співвласника зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.

За приписами ст. 10 Закону України № 2866-ІІІ, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі по тексту - Закон України № 417-VIII), співвласники зобов`язані: виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ст. 15 Закону України № 2866-ІІІ співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 2866-ІІІ, якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 2.1 Договору № ГС-7 встановлено, що управитель - ТОВ «Грінвіль Сервіс», зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами договору.

Згідно з п.5.1 Договору № ГС-7 ціна послуги з управління (без витрат з освітлення місць загального користування, енергопостачання для ліфтів і підвальних приміщень та підкачування води), становить 33,83 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Будинку.

Також, судом встановлено, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, запровадженням 24.02.2022 воєнного стану в Україні - ТОВ «Грінвіль Сервіс» за період з березня по червень 2022 року нараховувало співвласникам плату за послугу з управління Будинком у меншому розмірі: березень, квітень 2022 року - 17,88 грн, травень, червень 2022 року - 21,84 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку.

Відповідно до п. 5.2 Договору № ГС-7 плата за надані послуги нараховується щомісячно Управителем та вноситься кожним Співвласником не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Після того, як ОСОБА_1 02.02.2022 набув права власності на квартиру АДРЕСА_2 , та став співвласником і споживачем послуг з утримання будинку, він у спірний період на постійній основі отримав від позивача житлово-комунальні послуги з управління Будинком на загальну суму 108960,28 грн, з яких сплатив частково лише 28824,27 грн, при цьому відповідач до позивача з претензіями, зверненнями, скаргами з приводу ненадання або надання послуги неналежної якості не звертався, що свідчить про спожиття відповідачем зазначених послуг без зауважень, а також про те, що відповідач безпідставно ухилявся від оплати за надані йому послуги.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості становить 80136,01 грн та складається з:

-послуги з управління багатоквартирним будинком: надано на суму 68388,16 грн, сплачено - 11971,63 грн;

-послуга з поводження з побутовими відходами: надано на суму 2914,40 грн, сплачено - 512,24 грн;

-компенсації вартості електроенергії: надано на суму 33244,05 грн, сплачено - 14209,00 грн;

-компенсації вартості води та водовідведення: надано на суму 3058,02 грн, сплачено - 1894,35 грн;

-ремонт фасаду будинку: надано на суму 110,46 грн, сплачено - 110,46 грн;

-компенсація вартості електроенергії на загальнобудинкові потреби: надано на суму - 1245,19грн, сплачено - 126,59 грн.

Тобто, відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг за спірний період у неповному обсязі.

Щодо твердження відповідача, що з 04.12.2023 він не є власником квартири АДРЕСА_2 , та відповідно споживачем житлово-комунальних послуг у будинку, що повторно вказує на невірність розрахунків, наведених позивачем, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості становить 80136,01 грн та охоплює період нарахування з лютого 2022 по грудень 2023 року включно. Тобто, останнє нарахування було здійснено за грудень 2023 року, коли відповідач ще був власником даної квартири.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є вірним, відповідає фактичним обставинам справи, оскільки будь-яких інших розрахунків заборгованості матеріали справи не містять. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є письмовим доказом, який відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст. 12, 13 ЦПК України, а також не надано альтернативного розрахунку. Відповідач заперечень стосовно часткової оплати надаваних послуг не надав.

Відповідно до положень ст. 13, 41 Конституції України, ст. 11, 319 ЦК України обов`язок власника (житлового чи нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку щодо утримання належного йому майна виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Конституція України передбачає, що «власність зобов`язує» і, тим самим, не повинна використовуватися на шкоду суспільству та його інтересам, а право власності може бути обмежене і навіть позбавлене з мотивів суспільної необхідності.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі по тексту - Закон № 2189-VIII), споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 2189-VIII передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність укладеного договору між сторонами не є підставою для звільнення відповідача від сплати за житлово-комунальні послуги, що неодноразово було наголошено у висновках Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем здійснювалось управління багатоквартирним будинком, в якому знаходиться квартира відповідача, в період за який нараховано борг.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом положень наведених в п. 9 ч. 1 ст. 7, ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено порядок вирішення питань у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг та послуг з управління і право споживача викликати виконавця комунальних послуг (його представника), управителя для перевірки кількості та/або якості наданих послуг, за результатами яких складається акти-претензії.

Матеріали справи не містять даних, що між відповідачем та позивачем у встановленому законом порядку складалися акти-претензії у спірний період, як і відсутні докази виклику відповідачем представника ТОВ «Грінвіль Сервіс» для підписання акта-претензії чи необґрунтованої відмови у його підписанні, які б були відповідними доказами неналежного надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком, або докази відмови від надання позивачем послуг у період з лютого 2022 року по грудень 2023 року.

Отже, обставини неналежного виконання чи невиконання позивачем обов`язків по утриманню будинку та прибудинкової території у спірний період, які за законом мають бути підтверджені відповідними актами-претензіями, відповідачем не доведені.

Судом не встановлено задокументованого, у передбаченому законом порядку, факту ненадання відповідачу послуг ТОВ «Грінвіль Сервіс» по утриманню будинку за спірний період.

При цьому суд критично оцінює наданий представником відповідача акт-претензію від 18.06.2022, адже відповідач ОСОБА_1 наданий акт не складав, не підписував, представника управляючої компанії не викликав, наведені в акті зауваження не стосуються обставин споживання відповідачем наданих йому послуг, а саме: наданий акт-претензія від 18.06.2022, складений Батриним М.В. , не відповідає законодавчим нормам, які регулюють порядок фіксації не надання та/або надання не належної якості відповідних житлово-комунальних послуг, а саме ст. 27, 28 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»; Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості, затвердженого Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 482 (надалі - Порядок), Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145 та п. 8.2.-8.4. Договору. До того ж, сам Батрин М.В. з приводу складеного даного акту-претензії від 18.06.2022, вже звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про перерахування тарифу, та за наслідками розгляду справи за № 308/17234/22 суддею Пономаренко Н.В. винесено рішення, яким у позові відмовлено в повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами те, що позивачем не здійснювалось належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території, у відповідних обсягах та якості.

Жодних доказів того, що позивач неналежним чином надає житлово-комунальні послуги, відповідач не надає до суду, при цьому згідно ст. 89 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем, на підтвердження обставин фактичного надання послуг у будинку, було надано копії відповідних договорів, актів звірки з контрагентами, наказ про затвердження штатного розкладу, матеріали справи містять звіти позивача по наданим за 2022 та 2023 роки послуги у будинку, що в сукупності підтверджує виконання позивачем зобов`язань по наданню у будинку житлово-комунальних послуг.

Долучені позивачем до матеріалів справи документи не свідчать про ненадання або неналежне надання позивачем послуг, згідно укладеного договору, з урахуванням сплачених відповідачем компенсацій вартості електроенергії та води та водовідведення, а також за ремонт фасаду будинку і ненадання актів-претензій, складених у спірний період, або виклику представника ТОВ «Грінвіль Сервіс» для підписання акта-претензії чи необґрунтованої відмови у його підписанні.

Щодо доводів представника відповідача про безпідставність нарахування плати відповідачу за електропостачання, водопостачання та ремонт фасаду будинку, то в цій частині суд робить висновок про необґрунтованість таких доводів, адже відповідач здійснив оплату нарахованої вартості таких послуг, чим самостійно підтвердив належність здійсненого нарахування. Заперечень щодо сплачених відповідачем сум, останній суду не заявляв.

Відповідачем не були надані суду такі докази, а доводи про часткове ненадання послуг та самостійні підрахунки витрат позивача, не підтверджуються висновком експерта і не спростовують твердження позивача, що ним надані послуги належної якості, а тому його вимога про стягнення нарахованих сум оплати за надані послуги є обґрунтованою.

Відповідно до приписів цивільного процесуального закону докази у процесі мають відповідати певним критеріям. Зокрема докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК), допустимими, тобто такими, що підтверджують певні обставини справи, які за законом не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 79 ЦПК), достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК) та достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК).

Порядок оформлення претензій споживачів передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до ч. 6 ст. 27 вказаного Закону, у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем), як передбачено ч.7 ст. 27 вказаного Закону.

Отже, за змістом цих норм належними та допустимими, тобто такими, що підтверджують певні обставини справи, які за законом не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, доказами щодо ненадання (неналежного надання) послуг має бути відповідна претензія та відповідний акт-претензія, які відповідачем надані до суду не були.

При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо оскарження та підтвердження скасування в судовому порядку рішення загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформленого протоколом № 2 від 24.12.2021 р., яким було визначено позивача управителем у будинку та затверджено тариф на послуги з управління будинком.

Крім цього, відповідачем не надано жодних доказів й того, що позивачем не було доведено до споживача інформації про зміст послуг, надавача послуг, їх вартість та якість.

Також, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з відповідними заявами до позивача чи створеному у будинку ОСББ.

Стосовно обставин недійсності Договору ГС-7 суд дійшов наступних висновків.

Постановою Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 910/17027/23 за позовом ОСББ «Грінвіль Парк Київ» до ТОВ «Грінвіль Сервіс», Договір ГС-7 був визнаний недійсним, з підстав невідповідності положення договору про строк його дії, яке є істотною умовою договору, що і зумовило недійсність Договору № ГС-7 в цілому. Обставини надання ТОВ «Грінвіль Сервіс» послуг з управління Будинком не були предметом розгляду справи № 910/17027/23, відповідач стороною у справі № 910/17027/23 не був, стороною Договору № ГС-7 відповідач не був.

ТОВ «Грінвіль Сервіс» у лютому 2024 року звернувся з позовом до відповідача у даній справі про стягнення заборгованості за фактично надані послуги за період з лютого 2022 року по грудень 2023 року, тобто до набранням рішенням у справі № 910/17027/23 законної сили, яким Договір № ГС-7 визнано недійсним.

Після ухвалення остаточного рішення у справі № 910/17027/23, представник відповідача наполягає на тому, що визнання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсним позбавляє позивача можливості заявляти вимоги про стягнення плати за отримані послуги, оскільки визнання правочину недійсним у судовому порядку виключає будь-які грошові зобов`язання відповідача перед позивачем.

Але такі доводи суперечать ч. 1 ст. 216 ЦК України, яка прямо встановлює, що у разі недійсності правочину кожна із його сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане на виконання такого правочину, а у разі неможливості повернення в натурі - відшкодувати вартість одержаного.

Як вбачається із тексту Договору № ГС-7, його укладено між ОСББ «Грінвіль Парк Київ» з ТОВ «Грінвіль Сервіс», а оскільки відповідач не був стороною Договору ГС-7, відповідно застосувати, визначені ст. 216 ЦК України, наслідки визнаного недійсним договору, до відповідача не виявляється за можливе.

При цьому, ч. 3 ст. 216 ЦК України встановлює, що встановлені в ч. 1 та ч. 2 ст. 216 ЦК України правові наслідки, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Виниклі спірні правовідносини між позивачем і відповідачем регулюються нормами спеціального законодавства, зокрема нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», які чітко встановлюють прямий обов`язок споживача оплачувати надані та спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги з управління багатоквартирним будинком за своєю правовою природою є такими, що не можуть бути повернуті в натурі, оскільки їх результат полягає у безперервному забезпеченні експлуатації будинку, утриманні спільного майна, організації комунальних процесів та забезпеченні належного стану об`єкта.

Тобто, навіть у разі визнання у судовому порядку договору недійсним, закон прямо зобов`язує споживача відшкодувати вартість фактично отриманих послуг, якщо він ними користувався та повинен був за них сплачувати щомісячно.

Суд, при розгляді даної справи, враховує сформовану правову позицію Верховного Суду, що недійсність правочину не може бути підставою для безоплатного користування результатами робіт або послуг, а сторона, яка їх отримала, зобов`язана відшкодувати їх вартість. Верховний Суд наголошує, що застосування ст. 216 ЦК України спрямоване на відновлення майнового балансу сторін, а не на звільнення однієї з них від виконання справедливого грошового обов`язку, у випадках, коли послуги фактично надані та спожиті, суди зобов`язані виходити з принципу недопущення безпідставного збагачення (висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 18.09.2024 р. у справі № 918/1043/21, від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21).

Таким чином, застосування наслідків недійсності Договору ГС-7, згідно зі ст. 216 ЦК України, у даному випадку є неможливим, натомість стягнення з відповідача вартості фактично отриманих та спожитих ним послуг з управління багатоквартирним будинком - є належним та обґрунтованим.

Незважаючи не те, що ч.1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому, такому праву прямо відповідає, визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та обов`язок споживача виконувати прийняті загальними зборами об`єднання співвласників рішення, що визначено у ст. 10 Закону України «Про об`єднання багатоквартирного будинку».

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 14.11.2018 р. у справі № 461/12597/15-ц, від 09.08.2019 р. у справі № 459/3958/15-ц).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що факт недійсності Договору № ГС-7, позбавляє позивача можливості стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість по оплаті за спожиті послуги, є помилковими та суперечать вищевикладеному, так як недійсність Договору № ГС-7 спричинена невідповідністю його типовій формі, щодо строку його дії, та жодним чином не спростовує зобов`язання відповідача, як власника квартири, що виникли на підставі прийнятих ОСББ «Грінвіль Парк Київ» рішень про встановлення тарифу на послуги з управління будинком та про передачу будинку в управління позивачу, як і споживання відповідачем наданих позивачем послуг з управління, виходячи з того, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг які надавались та споживались без зауважень.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, з якою неодноразово погоджувався Верховний Суд (зокрема у постановах від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц; від 08.03.2023 р. у справі № 753/20733/19; від 07.11.2023 р. у справі № 643/17352/20) і яка є незмінною.

Також, у Постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 від 07.07.2020 р. висловлена правова позиція, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наведене також узгоджується із постановою Київського апеляційного суду від 31.03.2025 у справі №761/11075/24 (провадження №22-ц/824/8232/2025), в якій зазначено:

«Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення судового рішення від 11 вересня 2024 року, з урахування встановлених обставин про те, що зобов`язання відповідача ОСОБА_1 , як власника квартири, виникли на підставі прийнятих ОСББ «Грінвіль Парк Київ» рішень про встановлення тарифу на послуги з управління будинком та про передачу будинку в управління позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс», споживання та часткову оплату відповідачкою наданих позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» послуг з управління, виходив із того, що споживач (і) зобов`язаний (і) оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він (вони) фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У цій частині судом першої інстанції було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, з якою неодноразово погоджувався й Верховний Суд (зокрема, справа № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19), і яка є незмінною.

Зміна обставин щодо укладеного 24 грудня 2021 року між ОСББ «Грінвіль Парк Київ» та ТОВ «Грінвіль Сервіс» договору № ГС-7 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком після ухвалення судового рішення Шевченківським районним судом міста Києва від 11 вересня 2024 року та прийняття Верховним Судом постанови від 27 листопада 2024 року в іншій справі № 910/17027/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» про визнання недійсним договору № ГС-7 не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі №761/11075/24.

Визнання судом недійсним договору №ГС-7 від 24 грудня 2021 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс»(справа № 910/17027/23), не спростовує фактів, що покладені в основу судового рішення у справі №761/11075/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, і не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом першої інстанції у судовому рішенні від 11 вересня 2024 року по суті розглянутих вимог, а саме: встановлення обставин надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» комунальних та інших послуг в будинку АДРЕСА_2 та їх споживання (отримання) ОСОБА_1 , яка як споживач (власник квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку) зобов`язана їх оплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс».»

Інші доводи сторін не впливають на вирішення даного спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 р.).

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і у ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов, суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами за допомогою належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів. Сторони самостійно визначають обсяг, зміст та достатність доказів, що надають до суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 р.).

Отже, оскільки судом встановлено, що позивач здійснював надання житлово-комунальних послуги по належній відповідачу квартирі, а останній отримував і користувався даними послугами та відповідно зобов`язаний був здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.

Будь-який доказів на підтвердження ненадання або неналежного надання позивачем житлово-комунальних послуг до помешкання відповідача, під час розгляду справи не надавалось.

Доказів сплати даної заборгованості відповідачем суду надано також не було.

Разом з тим, договір № ГС-7 з відповідачем не укладався, а зобов`язання відповідача, як власника квартири, виникли на підставі (1) прийнятих ОСББ рішень про передачу будинку в управління позивача; (2) прийнятих ОСББ рішень про встановлення тарифу на послуги позивача з управління Будинком; (3) безпосереднього споживання та оплати відповідачкою наданих позивачем послуг з управління; (4) імперативних норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», які визначають прямий обов`язок відповідача нести майновий тягар з утримання належної йому майна - квартири.

Отже, саме по собі визнання недійсним договору № ГС-7 не спростовує та не заперечує наявність інших, наведених вище, численних істотних для справи обставин, які були встановлені судом, а тому перевіривши надані розрахунки позивачем, та виходячи із принципу диспозитивної цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, а також, враховуючи норми ст. 81 ЦПК України, якою встановлено обов`язок кожної сторони довести ті, обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 280-289, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» (код ЄДРПОУ: 43854923) заборгованість у загальному розмірі 80136 (вісімдесят тисяч сто тридцять шість) грн 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» (код ЄДРПОУ: 43854923) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 21.09.2026.

Суддя: