Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №760/11883/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11883/26

2/760/15396/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року

Солом`янський районний суд міста Києва Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Фіцай С.В.

за участі секретаря Побединської Л.А., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що судовим наказом Солом`янського районного суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 760/7400/18 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

На примусове виконання зазначеного судового наказу Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

Позивач посилається на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання обов`язку зі сплати аліментів. Останній платіж за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 було утримано із заробітної плати боржника у вересні 2023 року. Починаючи з 01.10.2023 відповідач аліментів на утримання дитини не сплачував, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 14.10.2024 № 73767, виданою Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області, станом на 01.10.2024 заборгованість становила 101 338,41 грн. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 від 19.03.2026 № 26914 станом на 01.03.2026 розмір заборгованості становить 210 876,41 грн.

За розрахунком позивача загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2023 по 01.03.2026 становить 664 780,68 грн, що перевищує 100 відсотків заборгованості, у зв`язку з чим сума пені, яка підлягає стягненню, обмежується розміром заборгованості - 210 876,41 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.10.2023 по 01.03.2026 у розмірі 210 876 (двісті десять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 41 коп.

Ухвалою судді від 15.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Грушецька,

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки у справі наявні всі умови, передбачені статтею 280 ЦПК України, суд, керуючись статтями 280-282 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що судовим наказом Солом`янського районного суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 760/7400/18 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

На примусове виконання зазначеного судового наказу Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14.10.2024 № 73767 станом на 01.10.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 101 338,41 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 від 19.03.2026 № 26914 станом на 01.03.2026 розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 210 876,41 грн.

Останній платіж за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 було утримано із заробітної плати боржника у вересні 2023 року; починаючи з 01.10.2023 і до 01.03.2026 сплата аліментів відповідачем не здійснювалася. Розрахунок заборгованості, здійснений органом державної виконавчої служби, боржником не оскаржений.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч. 2 ст. 179 СК України).

Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, а також ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України). Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з відповідача ОСОБА_2 на підставі судового наказу від 28.03.2018 у справі № 760/7400/18 ухвалено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Однак відповідач належним чином обов`язок зі сплати аліментів не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.03.2026 становить 210 876,41 грн.

Відповідач є особою працездатного віку. Будь-які дані про те, що він має незадовільний стан здоров`я, хронічні захворювання чи медичні протипоказання щодо трудової діяльності, у матеріалах справи відсутні.

Водночас суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів того, що зазначена заборгованість утворилася не з його вини.

Тому суд вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з вини відповідача і він повинен понести відповідальність, передбачену статтею 196 СК України, оскільки це відповідатиме насамперед інтересам неповнолітньої дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем, а загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, він є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Таким чином, наявна презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Відповідач доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості суду не надав.

Частиною першою статті 196 СК України встановлено розмір стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами, у зв`язку з чим сума пені у цій справі не може бути більшою за 210 876,41 грн. Ураховуючи наведене, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 210 876,41 грн, що не перевищує 100 відсотків заборгованості зі сплати аліментів, є обґрунтованою.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши докази у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що згідно з положеннями статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 2108,76 (дві тисячі сто вісім) гривень 76 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2023 року до 01.03.2026 р. у розмірі 210 876,41 грн (двісті десять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень сорок одна копійка).

3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2108,76 грн. (дві тисячі сто вісім гривень сімдесят шість копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Солом`янським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 07332, АДРЕСА_3 )

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя: О.Л. Фіцай