Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №760/22951/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22951/25

2/760/2587/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення коштів.

Свої вимоги мотивував тим, що 22 квітня 2024 року між ним та відповідачем був укладений договір позики.

Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець передав в позику, а позичальник прийняв у позику кошти у розмірі 500000 доларів США терміном на 12 місяців, під 18 % річних, з правом дострокового повернення суми коштів.

Сторони домовились, що позичальник зобов`язаний повернути суму грошових коштів в строк до 22 квітня 2025 року включно, який може бути подовжено на 1 рік за взаємною згодою.

Грошові кошти, зазначені в пункті 1 договору, передаються позикодавцем та приймаються позичальником декількома траншами. Факт передання грошових коштів за траншами підтверджуються наданням позичальником власноручної розписки про отримання грошових коштів від позикодавця.

Позивач надав в позику за договором, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 443665 доларів США, у наступні дати (підтверджується наданою відповідачем розпискою):

- 30 квітня 2024 року – 100000 доларів США;

- 03 травня 2024 року – 100000 доларів США;

- 07 травня 2024 року – 125000 доларів США;

- 22 травня 2024 року – 40000 доларів США;

- 05 червня 2024 року – 50000 євро (станом на день отримання еквівалентно 53553 долари США);

- 10 червня 2024 року – 20000 євро (станом на день отримання еквівалентно 21372 долари США);

- 10 червня 2024 року – 3500 євро (станом на день отримання еквівалентно 3740 доларів США).

03 червня 2025 року відповідач повернув позивачу 200000 доларів США, що підтверджується розпискою останнього.

Таким чином, на день подачі позовної заяви відповідачем не повернути грошові кошти в розмірі 243665 доларів США.

Незважаючи на взяті на себе зобов`язання, відповідач борг не повертає, тому він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Пунктом 1 договору позики визначено розмір процентів – 18 % річних.

Таким чином, сума процентів за договором позики становить 79859 доларів 70 центів США (443665 х 18 %).

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача:

-243665 доларів США – борг за договором позики;

-79859 доларів 70 центів США – 18 % річних;

-1562 долари 13 центів США – три проценти річних;

-2485 доларів 60 центів США – індекс інфляції.

Крім того, просить зобов`язати відповідача повернути йому грошові кошти в розмірі 327572 долари 43 центів США за адресою: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Іншатчилар, будинок 33, приміщення 125 (AZ1065 Baku, Inshaatcilar 33, app 125).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2025 року зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У лютому 2026 року сторона позивача подала до суду заяву про збільшення позовних вимог (т. 2, а.с. 76-81), відповідно до якої відповідач продовжує ухилятися від виконання грошового зобов`язання за договором позики, грошові кошти не повертає, у зв`язку із чим прострочення виконання зобов`язання триває вже понад три місяці з моменту звернення до суду. Кошти за договором позики були надані позивачем відповідачу в іноземній валюті – доларах США та євро, при цьому зобов`язання щодо їх повернення залишаються невиконаними. З огляду на викладене, а також на те, що відповідно до положень договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму простроченого грошового зобов`язання підлягають нарахуванню 18 % річних за користування позикою, 3 % річних, тому розмір заявлених позовних вимог підлягає збільшенню з урахуванням тривалості прострочення на день розгляду справи судом.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача:

1. заборгованість за договором позики у загальній суми 279691 долар 16 центів США, що складається з:

-271544 долари 82 центи США – борг за договором позики з урахуванням нарахованих процентів;

-8146 доларів 34 центи США – три проценти річних, нараховані за 1 рік прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України;

2. заборгованість за договором позики у загальній суми 91142 євро 87 євроцентів, що складається з:

-88488 євро 22 євроценти – борг за договором позики з урахуванням нарахованих процентів станом на 24 листопада 2025 року;

-2654 євро 65 євроцентів – три проценти річних, нараховані за 1 рік прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, просить зобов`язати відповідача повернути йому грошові кошти в розмірі 279691 долар 16 центів США та 91142 євро 87 євроцентів за адресою: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Іншатчилар, будинок 33, приміщення 125 (AZ1065 Baku, Inshaatcilar 33, app 125).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, підтримали викладене у відзиві на позовну заяву та запереченнях на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1, а.с. 39-51, т. 2, а.с. 91-97). Зазначили, що 03 червня 2025 року відповідачем було повернуто позивача позику в розмірі 200000 доларів США, що підтверджується розпискою від 03 червня 2025 року. Відповідно до договору позики з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань щодо повернення грошових коштів за договором позики, відповідач передає позивачу: 1. корпоративні права ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» ідентифікаційний код 43888926, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (11 штук), згідно яких 11 об`єктів нерухомого майна є складовою статутного капіталу; 2. корпоративні права ТОВ «РЕСА-РЕНТ» ідентифікаційний код 43888952, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (5 штук), згідно яких 5 об`єктів нерухомого майна є складовою статутного капіталу. Частина 3 п. 5 договору позики передбачає, що передача корпоративних прав відбувається шляхом укладення між позивачем та відповідачем Актів приймання-передачі частки у статутному капіталі, які після виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, втрачають свою чинність та повертаються у власність відповідачу, шляхом укладення нових Актів приймання-передачі частки у Статутному капіталі, згідно яких корпоративні права від позивача повертаються у власність відповідача. На момент укладення договору позики єдиним власником 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «РЕСА-РЕНТ» було ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», власником 100 % частки якого був відповідач. У день укладення договору позики 22 квітня 2024 року ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», 100 % власником якої був відповідач, на підставі Акту приймання – передачі частки у статутному капіталі передало у власність позивачу частку у статутному капіталі ТОВ «РЕСА-РЕНТ», що становить 100 %. У день укладення договору позики 22 квітня 2024 року відповідач, як 100 % власник ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», на підставі Акту приймання – передачі частки у статутному капіталі передав у власність позивачу частку у статутному капіталі ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», що становить 100 %. Оскільки перехід корпоративних прав здійснюється на підставах встановлених законодавством, й договір позики не міг бути такою підставою, то сторонами за спільною згодою в Актах, як підставу їх укладення, вказано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 22 квітня 2024 року, за яким розрахунки не здійснювались. Таким чином, відповідач в день укладення договору позики, виконав своє зобов`язання та передав корпоративні права позивачу, згідно звітів про оцінку станом на 05 вересня 2025 року, загальна вартість яких склала 1195120 доларів США. 30 травня 2025 року позивач здійснив зміну директорів: в ТОВ «РЕСА-РЕНТ» з ОСОБА_3 на себе – ОСОБА_1 ; в ТОВ «ВАГРА – РЕНТ» з ОСОБА_4 на себе – ОСОБА_1 . У зв`язку з цим відповідач втратив можливість здійснювати господарську діяльність зазначених товариств та забезпечувати їх життєдіяльність, що по суті є доказом задоволення своїх вимог за договором позики. Наразі повне керівництво діяльністю ТОВ «РЕСА-РЕНТ» та ТОВ «ВАГРА – РЕНТ» здійснює позивач, який є 100 % власником часток у статутному капіталі цих товариств, вартість яких складає 1195120 доларів США, що значно перевищує розмір заборгованості за договором позики. Враховуючи задоволення позивачем своїх вимог за договором позики за рахунок корпоративних прав товариств, вартість яких склала 1195120 доларів США, що в три з половиною разі перевищує заявлені вимоги до відповідача, підстави для задоволення позову відсутні. У зв`язку з тим, що передача позивачем відповідачу частини позики відбулась в євро, сторони визначили таку суму в доларовому еквіваленті, оскільки умовами договору передбачено надання позики в доларах США і повернення в тій самій валюті. З урахуванням переданих коштів та визначення доларового еквівалента частині позики переданої в євро, а також обов`язок повернути відповідачем кошти в доларах США, нарахування здійснені позивачем щодо різних валют (долар та євро) є безпідставними, а тому розрахунки не можуть прийматись судом до уваги. Кошти в розмірі 200000 доларів США повернуті відповідачем позивачу 03 червня 2025 року, проте позивач їх не враховує в розрахунку, і нараховує на них до 24 листопада 2025 року проценти за користування ними, чим штучно збільшує зобов`язання позивача. Після нарахування на всю суму позики, позивач зменшує розмір нарахування процентів на повернуту позику, навмисно вводячи суд в оману. Відповідно до п. 1 Договору позики, термін на який надається позика – 12 місяців, тобто до 22 квітня 2025 року. Позивачем розраховано проценти за користування позикою в розмірі 18 % річних за період з моменту передачі позики до 24 листопада 2025 року, що не відповідає вимогам законодавства. Розрахунок 3 % річних позивачем здійснено з 24 листопада 2024 року по 24 листопада 2025 року, але враховуючи, що строк повернення позики настав лише 22 квітня 2025 року, то нарахування за період коли грошове зобов`язання не було простроченим, є безпідставним.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22 квітня 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики (т. 1, а.с. 15-19).

Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець передав в позику, а позичальник прийняв у позику кошти у розмірі 500000 доларів США терміном на 12 місяців, під 18 % річних, з правом дострокового повернення суми коштів.

Сторони домовились, що позичальник зобов`язаний повернути суму грошових коштів в строк до 22 квітня 2025 року включно, який може бути подовжено на 1 рік за взаємною згодою сторін. Усі зміни та доповнення до цього договору мають бути викладені за обопільною згодою в письмовій формі та підписані сторонами. Усі додаткові договори про внесення змін і доповнень до цього договору складають його невід`ємну частину.

Пунктом 2 договору позики визначено, що грошові кошти, зазначені в пункті 1 договору, передаються позикодавцем та приймаються позичальником декількома траншами. Факт передання грошових коштів за траншами підтверджуються наданням позичальником власноручної розписки про отримання грошових коштів від позикодавця.

Позивач надав в позику за договором, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 443665 доларів США, у наступні дати (підтверджується наданою відповідачем розпискою (т. 1, а.с. 24)):

- 30 квітня 2024 року – 100000 доларів США;

- 03 травня 2024 року – 100000 доларів США;

- 07 травня 2024 року – 125000 доларів США;

- 22 травня 2024 року – 40000 доларів США;

- 05 червня 2024 року – 50000 євро (станом на день отримання еквівалентно 53553 долари США);

- 10 червня 2024 року – 20000 євро (станом на день отримання еквівалентно 21372 долари США);

- 10 червня 2024 року – 3500 доларів США.

03 червня 2025 року відповідач повернув позивачу 200000 доларів США, що підтверджується розпискою останнього (т. 1, а.с. 25).

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Сторона позивача вказує на те, що станом на день подачі позову до суду відповідач залишок боргу не повернув.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторона відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що відповідно до договору позики з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань щодо повернення грошових коштів за договором позики, відповідач передає позивачу: корпоративні права ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» та корпоративні права ТОВ «РЕСА-РЕНТ». Частина 3 п. 5 договору позики передбачає, що передача корпоративних прав відбувається шляхом укладення між позивачем та відповідачем Актів приймання-передачі частки у статутному капіталі, які після виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, втрачають свою чинність та повертаються у власність відповідачу, шляхом укладення нових Актів приймання-передачі частки у Статутному капіталі, згідно яких корпоративні права від позивача повертаються у власність відповідача. На момент укладення договору позики єдиним власником 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «РЕСА-РЕНТ» було ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», власником 100 % частки якого був відповідач. У день укладення договору позики 22 квітня 2024 року ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», 100 % власником якої був відповідач, на підставі Акту приймання – передачі частки у статутному капіталі передало у власність позивачу частку у статутному капіталі ТОВ «РЕСА-РЕНТ», що становить 100 %. У день укладення договору позики 22 квітня 2024 року відповідач, як 100 % власник ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», на підставі Акту приймання – передачі частки у статутному капіталі передав у власність позивачу частку у статутному капіталі ТОВ «ВАГРА – РЕНТ», що становить 100 %.

Сторона відповідача вказує на те, що оскільки перехід корпоративних прав здійснюється на підставах встановлених законодавством, й договір позики не міг бути такою підставою, то сторонами за спільною згодою в Актах, як підставу їх укладення, вказано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 22 квітня 2024 року, за яким розрахунки не здійснювались. Таким чином, відповідач в день укладення договору позики, виконав своє зобов`язання та передав корпоративні права позивачу, згідно звітів про оцінку станом на 05 вересня 2025 року, загальна вартість яких склала 1195120 доларів США. 30 травня 2025 року позивач здійснив зміну директорів: в ТОВ «РЕСА-РЕНТ» з ОСОБА_3 на себе – ОСОБА_1 ; в ТОВ «ВАГРА – РЕНТ» з ОСОБА_4 на себе – ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, відповідач втратив можливість здійснювати господарську діяльність зазначених товариств та забезпечувати їх життєдіяльність, що по суті є доказом задоволення своїх вимог за договором позики. Наразі повне керівництво діяльністю ТОВ «РЕСА-РЕНТ» та ТОВ «ВАГРА – РЕНТ» здійснює позивач, який є 100 % власником часток у статутному капіталі цих товариств, вартість яких складає 1195120 доларів США, що значно перевищує розмір заборгованості за договором позики. Враховуючи задоволення позивачем своїх вимог за договором позики за рахунок корпоративних прав товариств, вартість яких склала 1195120 доларів США, що в три з половиною разі перевищує заявлені вимоги до відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідачем надані суду Акти приймання-передачі частки у Статутному капіталі ТОВ «РЕСА-РЕНТ» та ТОВ «ВАГРА –РЕНТ» від 22 квітня 2024 року (т. 1, а.с. 57, 81).

Зазначені Акти приймання-передачі частки у Статутному капіталі складені на виконання договорів купівлі-продажу частки у Статутному капіталі зазначених товариств від 22 квітня 2024 року.

Договори купівлі-продажу часток у Статутному капіталі товариств є окремими документами, що містять визначені законодавством положення, які регулюють правовідносини між сторонами цих договорів.

Разом з тим, предметом спору між сторонами є договір позики від 22 квітня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є окремим документом, що регулює права та обов`язки сторін щодо передачі в позику грошових коштів та умови їх повернення.

Абзацом 3 п. 5 договору позики визначено, що передача належних позичальнику корпоративних прав на вищезазначені товариства з обмеженою відповідальністю відбувається шляхом укладення з позикодавцем Актів приймання-передачі частки у Статутному капіталі вищезазначених товариств з обмеженою відповідальністю, які після виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, втрачають свою чинність та повертаються у власність позичальника шляхом укладення та підписання нових Актів приймання-передачі частки у Статутному капіталі вищезазначених товариств з обмеженою відповідальністю, згідно з якими корпоративні права від позикодавця повертаються у власність позичальника.

Вбачається, що договір позики не містить умов щодо укладення договорів купівлі-продажу частки у Статутному капіталі товариств.

Проте, договір позики містить застереження про те, що у разі виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, укладені за договором позики Акти приймання-передачі частки у Статутному капіталі втрачають свою чинність та повертаються у власність позичальника шляхом укладення та підписання нових Актів приймання-передачі частки у Статутному капіталі.

Судом встановлено, що надана позивачем сума позики відповідачем у повному обсязі не повернута, тобто зобов`язання за договором позики останнім не виконані.

Вбачається, що відповідно до договору позики від 15 листопада 2022 року відповідач має повернути позивачу 500000 доларів США.

У договорі зобов`язання визначено у доларах США.

З позову вбачається, що позивач надав в позику за договором, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 443665 доларів США різними траншами.

Відповідачем на виконання умов договору сплачено 200000 долари США, що підтверджується розпискою (т. 1, а.с. 25).

За таких обставин, загальна сума заборгованості за договором позики (без врахування 18 процентів річних) складає 243665 доларів США.

У лютому 2026 року сторона позивача подала до суду заяву про збільшення позовних вимог (т. 2, а.с. 76-81), відповідно до якої відповідач продовжує ухилятися від виконання грошового зобов`язання за договором позики, грошові кошти не повертає, у зв`язку із чим прострочення виконання зобов`язання триває вже понад три місяці з моменту звернення до суду. Кошти за договором позики були надані позивачем відповідачу в іноземній валюті – доларах США та євро, при цьому зобов`язання щодо їх повернення залишаються невиконаними. З огляду на викладене, а також на те, що відповідно до положень договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму простроченого грошового зобов`язання підлягають нарахуванню 18 % річних за користування позикою, 3 % річних, тому розмір заявлених позовних вимог підлягає збільшенню з урахуванням тривалості прострочення на день розгляду справи судом.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача:

1. заборгованість за договором позики у загальній суми 279691 долар 16 центів США, що складається з:

-271544 долари 82 центи США – борг за договором позики з урахуванням нарахованих 18 процентів річних;

-8146 доларів 34 центи США – три проценти річних, нараховані за 1 рік прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України;

2. заборгованість за договором позики у загальній суми 91142 євро 87 євроцентів, що складається з:

-88488 євро 22 євроценти – борг за договором позики з урахуванням нарахованих 18 процентів річних станом на 24 листопада 2025 року;

-2654 євро 65 євроцентів – три проценти річних, нараховані за 1 рік прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Сторона відповідача вказує на те, що у зв`язку з тим, що передача позивачем відповідачу частини позики відбулась в євро, сторони визначили таку суму в доларовому еквіваленті, оскільки умовами договору передбачено надання позики в доларах США і повернення в тій самій валюті. З урахуванням переданих коштів та визначення доларового еквівалента частині позики переданої в євро, а також обов`язок повернути відповідачем кошти в доларах США, нарахування здійснені позивачем щодо різних валют (долар та євро) є безпідставними, а тому розрахунки не можуть прийматись судом до уваги.

З розписки відповідача про отримання позики вбачається, що грошові кошти ним були отримані різними траншами в доларах США та євро. Суми в євро не містять доларовий еквівалент в розписці.

Вбачається, що розписка містить підпис відповідача без будь-яких застережень чи заперечень щодо валюти отриманих коштів.

Умовами договору позики визначено, що грошові кошти надаються у позику під 18 процентів річних (п. 1 договору).

Сторона відповідача зазначає, що кошти в розмірі 200000 доларів США повернуті відповідачем позивачу 03 червня 2025 року, проте позивач їх не враховує в розрахунку, і нараховує на них до 24 листопада 2025 року проценти за користування ними, чим штучно збільшує зобов`язання позивача. Після нарахування на всю суму позики, позивач зменшує розмір нарахування процентів на повернуту позику.

Позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог нараховано 18 процентів річних до 24 листопада 2025 року включно.

З договору позики встановлено, що сторони домовились, що позичальник зобов`язаний повернути суму грошових коштів в строк до 22 квітня 2025 року включно.

Таким чином, визначені договором позики проценти нараховуються до 22 квітня 2025 року.

Крім того, сума, що була повернута відповідачем за договором позики у розмірі 200000 доларів, сплачена останнім вже після закінчення строку договору, а саме 03 червня 2025 року.

З огляду на наведене, проценти за договором позики нараховуються на суму отриманої позики з 30 квітня 2024 року (дата отримання першого траншу позики) по 22 квітня 2025 року (визначений договором строк повернення грошових коштів).

Відповідач отримав від позивача грошові кошти за договором у доларах США в загальній сумі 368500 доларів США.

Термін прострочення за договором позики за період з 30 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року складає 246 днів. Отже, сума 18 процентів річних становить 44582 долари 46 центів США (368500 х 18 % х 246 : 366 = 44582,46).

Термін прострочення за договором позики за період з 01 січня 2025 року по 22 квітня 2025 року складає 112 днів. Отже, сума 18 процентів річних становить 20353 долари 32 центи США (368500 х 18 % х 112 : 365 = 20353,32).

Таким чином, загальний розмір процентів за договором позики на суму боргу 368500 доларів США складає 64935 доларів 77 центів США.

Відповідач отримав від позивача грошові кошти за договором у євро в загальній сумі 70000 євро.

Термін прострочення за договором позики за період з 30 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року складає 246 днів. Отже, сума 18 процентів річних становить 8468 євро 85 євроцентів (70000 х 18 % х 246 : 366 = 8468,85).

Термін прострочення за договором позики за період з 01 січня 2025 року по 22 квітня 2025 року складає 112 днів. Отже, сума 18 процентів річних становить 3866 євро 30 євроцентів (70000 х 18 % х 112 : 365 = 3866,30).

Таким чином, загальний розмір процентів за договором позики на суму боргу 70000 євро складає 12335 євро 15 євроцентів.

З огляду на наведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає:

-168500 доларів США - борг за договором позики у доларах США (з вирахуванням повернутих відповідачем 200000 доларів США);

-64935 доларів 77 центів США – 18 процентів річних, нарахованих на суму боргу у доларах США;

-70000 євро - борг за договором позики у євро;

-12335 євро 15 євроцентів – 18 процентів річних, нарахованих на суму боргу у євро.

Позивач також просить стягнути з відповідача три проценти річних з простроченої суми за період з 24 листопада 2024 року по 24 листопада 2025 року у сумах 8146 доларів 34 центи США та 2654 євро 65 євроцентів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторона відповідача, заперечуючи проти цієї вимоги, зазначає, що розрахунок 3 % річних позивачем здійснено з 24 листопада 2024 року по 24 листопада 2025 року, але враховуючи, що строк повернення позики настав лише 22 квітня 2025 року, то нарахування за період коли грошове зобов`язання не було простроченим, є безпідставним.

Враховуючи, що строк повернення позики – 22 квітня 2025 року та станом на вказану дату відповідач борг не повернув, то період прострочення виконання грошового зобов`язання почався з 23 квітня 2025 року.

Станом на 23 квітня 2025 року відповідач мав борг за договором у розмірі 368500 доларів США та 70000 євро.

03 червня 2025 року відповідачем повернута сума боргу у розмірі 200000 доларів США.

Термін прострочення за договором позики за період з 23 квітня 2025 року по 03 червня 2025 року складає 42 дні. Отже, сума трьох процентів річних складає 1272 долари 08 центів США (368500 х 0,03 = 11055 : 365 = 30,29 х 42 = 1272,08).

Позивач просить стягнути три проценти річних до 24 листопада 2025 року.

Вбачається, що з 04 червня 2025 року заборгованість відповідача у доларах США становила 168500 доларів США.

Термін прострочення за договором позики за період з 04 червня 2025 року по 24 листопада 2025 року складає 174 дні. Отже, сума трьох процентів річних складає 2409 доларів 78 центів США (168500 х 0,03 = 5055 : 365 = 13,85 х 174 = 2409,78).

Таким чином, загальний розмір трьох процентів річних за період з 23 квітня 2025 року по 24 листопада 2025 року за договором позики на суму боргу у доларах США складає 3681 долар 86 центів США.

Крім того, у відповідача наявна заборгованість за договором позики у розмірі 70000 євро.

Термін прострочення за договором позики за період з 23 квітня 2025 року по 24 листопада 2025 року складає 216 днів. Отже, сума трьох процентів річних складає 1242 євро 74 євроценти (70000 х 0,03 = 2100 : 365 = 05,75 х 216 = 1242,74).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають нараховані три проценти річних у сумі 3681 долар 86 центів США та 1242 євро 74 євроцентів.

Позивач також просить суд зобов`язати відповідача повернути йому грошові кошти в розмірі 327572 долари 43 центів США за адресою: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Іншатчилар, будинок 33, приміщення 125 (AZ1065 Baku, Inshaatcilar 33, app 125).

Разом з тим, зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки виконання судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Суд при вирішенні спору про повернення коштів за договором позики не визначає безпосереднє місце виконання судового рішення.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 15140 гривень.

Керуючись статтями 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) борг за договором позики у розмірі 168500 доларів США та 70000 євро, проценти за договором позики в сумі 64935 доларів 77 центів США та 12335 євро 15 євроцентів, три проценти річних у сумі 3681 долар 86 центів США та 1242 євро 74 євроценти, судовий збір у розмірі 15140 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Суддя: