Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №144/988/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №144/988/23 2/760/9004/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря - Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-

В С Т А Н О В И В:

До провадження судді Солом`янського районного суду міста Києва з Теплицького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за підсудністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.12.2019 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір №1/3828737, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 500 000,00 грн строком з 13.12.2019 до 12.12.2024, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 36,00 % річних.

Відповідач порушив умови договору, не повернувши кредит у строки передбачені договором, не сплачував проценти. Відповідачу було направлено лист - вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, однак вимоги виконані не були, заборгованість не погашена.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача перед позивачем станом на 25.05.2023 існує заборгованість у загальному розмірі 420 582,11 грн., що включає: розрахунок строкової заборгованості - 223 721,32 грн; розрахунок простроченої заборгованості - 52 001,85 грн; розрахунок нарахованих відсотків - 3 297,65 грн; розрахунок прострочених відсотків - 141 561,29 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 10.08.2023 цивільну справу за матеріалами позовної заяви передано за підсудністю на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» Балашова В. В. надійшла заява про заміну первісного позивача на належного, а саме АТ «Креді Агріколь Банк» на ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», оскільки до останнього перейшло право вимоги до боржника за вимогами кредиторів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.05.2024 замінено позивача Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (м. Київ, вул. Євгена Чикаленка 42/4) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (м. Київ, вул. Жилянська, 5-Б, оф.5).

30.07.2025 через систему « Електронний суд» до суду надійшов відзив у якому відповідач вважав, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зазначив, що до позовної заяви долучено правила надання споживчого кредиту в ПАТ «Кредит Агріколь банк» в редакції від 29.09.2017. Однак, до матеріалів справи не доданий документ, який підтверджував би, що кредитний договір № 1/3828737 від 13.12.2019 був укладений між ПАТ «Кредит Агріколь банк» та ОСОБА_1 відповідно до правил надання споживчого кредиту в ПАТ «Кредит Агріколь банк» в редакції від 29.09.2017.

Таким чином, на думку відповідача, правила надання споживчого кредиту в ПАТ «Кредит Агріколь банк» в редакції від 29.09.2017 не є в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними та допустимими доказами у даній справі.

Також відповідач зазначив, що відповідно до умов кредитного договору № 1/3828737 від 13.12.2019 він є споживачем, на який розповсюджуються умови та вимоги закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 4 ст. 12 цього закону у разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому повинно бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Відповідач вказав, що якщо умови договору не відповідають закону України «Про споживче кредитування», то в цій частині такий договір є нікчемним.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 16 закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Посилаючись на ч. 4 ст. 16 закону України «Про споживче кредитування» зазначає, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

У позовній заяві зазначено, що до позову додано повідомлення-вимогу, однак до позовної заяви, наданої суду та відповідачу такої вимоги долучено не було, про що Теплицьким районним судом Вінницької області був складений відповідний акт від 25.07.2023 та повідомлено позивача листом.

Водночас, як зазначає відповідач, на даний час повідомлення-вимога не надана суду, а отже, відсутні докази виконання позивачем вимог ст. 16 закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Посилаючись на банківські виписки, відповідач зазначив, що прострочення виконання договору № 1/3828737 від 13.12.2019 відбулося під час повномасштабного вторгнення рф на територію України та початком бойових дій – 15.08.2022.

Згідно з правилами надання споживчого кредиту ПАТ «Креді Агріколь банк» така вимога має бути направленою позивачем відповідачу протягом 30 днів з дня виникнення заборгованості, тобто мала бути направлена на адресу відповідача з 15.08.2022 по 15.09.2022.

З посиланням на ч. 4 ст. 613 ЦК України після 15.09.2022 позивач не повинен був нараховувати проценти по кредитному договору у зв`язку з порушенням позивачем вимог ст. 16 закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідач вказав, що позовна заява у цій справі не може бути визнана повідомленням-вимогою у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам ст. 16 закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, у відповідача не виникли зобов`язання достроково сплатити за кредитним договором станом на дату подання позову до суду - 25.07.2023.

Тобто, як зазначає відповідач, вимога позивача про сплату «строкової заборгованості» в розмірі 223 721,32грн. та «нарахованих відсотків» за майбутні періоди в розмірі 137 413,54грн. (8271,70 + 8301,97 + 8231,93 + 8261,90 + 9524,44 + 9567,64 + 10032,10 + 10 767,64 + 10767,64 + 53868,58) за приписами ст. 613 ЦК України є безпідставною.

Також зазначив, що у заяві про заміну кредитора від 13.03.2024 зазначено, що відповідно до п. 3.1.договору, право вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимоги за зразком, наведений в додатку № 1 до договору, що становить його невід`ємну частину та складається з обов`язковим зазначенням інформації (реквізитів) за переліком, що містяться у додатку № 4 до цього договору та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам.

Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Реєстр прав вимоги підписаний сторонами 19.01.2024, в даному реєстрі ОСОБА_1 зазначений за №408.

Отже, відповідач вважає, що обов`язковим підтвердженням виконання договору відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024 та переходу права вимоги до нового кредитора є надання ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ»: договору відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024, додатки № 1 та № 4 до договору № 2-2024 від 18.01.2024, платіжного документу на підтвердження сплати ціни договору в розмірі п. 4.1 договору.

До заяви про заміну кредитора від 13.03.2024 не було додано додаток № 4 до договору № 2-2024 від 18.01.2024, а отже, позивач не надав докази переходу права вимоги від ПАТ «Креді Агріколь банк» до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».

Крім того, п. 3.2 договору відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024 зазначено, що для підтвердження наявності та дійсності права вимоги, що відступаються, первісний кредитор передає новому кредитору документацію в порядку та строки, що передбачені цим договором.

Відповідач зазначив, що до заяви про заміну кредитора від 13.03.2024 не надані позивачем докази дійсності права вимоги, що відступаються за договором № 2-2024 від 18.01.2024.

Вказав, що стала судова практика Верховного Суду щодо стягнення за договорами відступлення права вимоги, заборгованість підтверджується тільки первинними документами позивача, в т.ч. банківськими виписками, рахунками, вимогами, договорами, тощо.

Згідно п. 3.5 договору відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024. позивач протягом 10 робочих днів з моменту підписання додатку № 1 до договору має направити рекомендованим листом з позначкою «Вручити особисто» з дотриманням вимог закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

Оскільки договір відступлення права вимоги № 2-2024 був підписаний 18.01.2024, відповідач зазначає, що повідомлення позивачем відповідачу мало бути направлено до 01.02.2024.

Відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів направлення Новим кредитором споживачу повідомлення відповідно до вимог ст. ст. 18, 25 закону України «Про споживче кредитування» в строк до 01.02.2024.

23.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення позивача у яких зазначено, що представник відповідача помилково вказує, що в кредитному договорі не міститься положень щодо регулювання порядку дострокового стягнення, з яким звертається позивач.

На думку позивача, відповідач не дослідив належним чином змісту кредитного договору, а саме не врахував неодноразове посилання в тексті договору на правила кредитування, які є невід`ємною частиною договору. Так, кредитний договір є індивідуальною частиною угоди, та містить посилання на правила, які є публічною частиною угоди.

У кредитному договорі міститься посилання на загальнодоступний сайт первісного кредитодавця, де розміщені правила, які знаходяться в загальному доступі споживачів.

Пунктом 2.3.7 Правил надання споживчого кредиту «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в редакції від 29.09.2017, яка діяла на момент оформлення кредитного договору, визначено, що у випадку порушення позичальником умов договору, у тому числі несплати суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та пені, згідно умов договору, а також у випадку невиконання позичальником умов п.п. 2.2.2-2.2.9, 2.3.5, 2.3.6 цих правил, кредитор має безумовне право подати позов до суду про стягнення на кошти та/або майно позичальника в порядку, передбаченому законодавством України.

Так, п.4.3 кредитного договору визначено, що у всьому іншому, що не передбачено договором, сторони керуються правилами та чинним законодавством України.

Окрім того, п.2.3 кредитного договору визначає, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.

Тобто, підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 розумів та усвідомлював свої права та обов`язки перед кредитором.

Отже, окрім умов Кредитного договору та Правил, право Кредитора на дострокове звернення стягнення заборгованості закріплено на законодавчому рівні відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Згідно п. 3.3. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов договору та правил сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Наміри кредитора достроково стягнути заборгованість не потребують окремого прописування у тексті, адже стають зрозумілими з самого контексту вимоги, до того ж визначені на підставі ч.4 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування».

Тобто дострокове стягнення заборгованості є правом, а не обов`язком банку.

Зазначили, що твердження представника відповідача про незаконність нарахування відсотків після 15.09.2022 є необґрунтованим та безпідставним. Зазначена дата визначена самим представником відповідачем на власний розсуд, без будь-якого правового чи документального підтвердження, та не ґрунтується на умовах кредитного договору чи нормах чинного законодавства.

Щодо переходу прав вимоги до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ». 18 січня 2024 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір №2-2024 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №1/3828737 від 13.12.2019. Відповідно до п. 2.1 Договору №2-2024 від 18 січня 2024 р., Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені договором. Сторони погоджуються, що відступлення права вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Разом з правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов`язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладення більше ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр доповнює, а не замінює попередній.

Відповідно до п. 3.1 Договору, право вимоги переходить від первісного кредитора до Нового кредитора з дати підписання ним відповідного Реєстру прав вимоги за зразком, наведеним у Додатку №1 до Договору. 19 січня 2024 року право вимоги за кредитним договором 1/3828737 було передано ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» на підставі підписаного Реєстру прав вимоги. ОСОБА_1 значиться у даному переліку під №408. Відповідно до п. 4.1-4.4 Договору, вартість прав вимоги встановлюється у Реєстрі прав вимоги та сплачується Новим кредитором шляхом перерахування коштів на рахунок Первісного кредитора не пізніше наступного робочого дня після підписання Реєстру. Оплата вважається здійсненою в день зарахування вартості права вимоги на рахунок Первісного кредитора.

При подачі заяви про заміну сторони правонаступником ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» надало суду всі необхідні документи, які підтверджують правомірність переходу прав вимоги: Договір Факторингу №2-2024, Додаток №1 (Реєстр боржників), платіжну інструкцію №190 від 22.01.2024 року, Додаток №5 до Договору. Судом належним чином досліджено та оцінено надані докази, у зв`язку з чим було замінено сторону Позивача на ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ». Представник відповідача посилається на відсутність Додатку №4 до договору, однак це є голослівним твердженням, адже Додаток №4 має лише інформаційний характер і не встановлює нових прав чи обов`язків сторін. Відсутність його окремої копії не впливає на чинність договору та наявність права вимоги у позивача.

Щодо повідомлення Відповідача про відступлення прав вимоги. 19.01.2024 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ». Факт направлення підтверджується «Списком №3769 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих пріоритетних» та офіційною печаткою АТ «УКРПОШТА». Повідомлення направлено за адресою: АДРЕСА_1 , яка пізніше змінила назву на «Лисогірська», місце реєстрації відповідача залишилось незмінним.

Верховний Суд у Постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 визнав, що направлення листа на дійсну адресу є достатнім для належного повідомлення. ОСОБА_1 не повідомляв про зміну адреси, а отже, листування здійснювалось за останньою відомою адресою. Відповідно, факт направлення досудової Вимоги вважається належним виконанням обов`язку кредитора.

Зазначив, що у зв`язку з цим, позовні вимоги ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» про стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню в повному обсязі.

13.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення відповідача на пояснення позивача.

У запереченнях відповідач зазначив, що до позовної заяви долучено Правила надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» у редакції від 29.09.2017, однак у пункті 1.4 кредитного договору № 1/3828737 від 13.12.2019 не зазначено редакцію Правил, яка діяла на момент укладення договору. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивачем не доведено, що саме зазначені Правила були надані йому для ознайомлення перед укладенням кредитного договору та стали його невід`ємною частиною.

Також відповідач вказав, що долучені до позовної заяви Правила надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умови страхування життя позичальника в редакції від 29.09.2017 не містять відомостей про документ, яким їх затверджено або прийнято, орган чи посадову особу, яка їх затвердила, строк їх дії, а також належних відомостей щодо їх розміщення на офіційному веб-сайті банку. На думку відповідача, зазначені Правила мають форму проєкту або пропозиції та не є належними і допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Посилаючись на частину першу статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», відповідач зазначив, що кредитодавець зобов`язаний розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту, однак за посиланням, зазначеним позивачем, Правил надання споживчого кредиту, у тому числі в редакції від 29.09.2017, не знайдено.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що згідно з банківськими виписками заборгованість у розмірах 9 794,78 грн станом на 16.01.2023, 10 088,63 грн станом на 14.02.2023, 10 391,29 грн станом на 14.03.2023, 10 703,03 грн станом на 14.04.2023 та 11 024,12 грн станом на 15.05.2023 виникла з січня 2023 року. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивачем не доведено, чи діяли станом на 16.01.2023 Правила в редакції від 29.09.2017, чи вони були змінені.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відповідач зазначив, що Правила надання споживчого кредиту в редакції від конкретної дати не можуть бути належним доказом, оскільки протягом дії кредитного договору до них могли вноситися зміни.

Також відповідач не погодився з доводами представника позивача про те, що Правила є публічною частиною договору, посилаючись на частину другу статті 633 ЦК України та на те, що умови кредитного договору № 1/3828737 від 13.12.2019 не співпадають з умовами Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умов страхування життя позичальника в редакції від 29.09.2017.

Відповідач також зазначив, що відповідальність сторін за кредитним договором визначена пунктами 3.1–3.3 договору, при цьому пунктами 3.1 та 3.2 передбачено підстави для стягнення пені та штрафу, застосування яких у період дії воєнного стану, на його думку, заборонено. Відповідно до пункту 3.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов договору та Правил сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Окремо відповідач зазначив, що повідомлення-вимога про погашення заборгованості позивачем суду не надано, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні докази виконання позивачем вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Посилаючись на частини другу та четверту статті 613 ЦК України, відповідач зазначив, що у разі невчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, а боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно з банківськими виписками, як зазначає відповідач, прострочення виконання договору № 1/3828737 від 13.12.2019 відбулося під час повномасштабного вторгнення РФ на територію України та початку бойових дій — 15.08.2022.

Відповідач послався на Правила надання споживчого кредиту ПАТ «Креді Агріколь Банк», відповідно до яких вимога мала бути направлена відповідачу протягом 30 днів з дня виникнення заборгованості. На його думку, така вимога мала бути направлена в період з 15.08.2022 по 15.09.2022 або з 16.01.2023 по 16.02.2023.

З огляду на наведене відповідач вважає, що після 15.09.2022 позивач не мав права нараховувати проценти за кредитним договором у зв`язку з невиконанням вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Також зазначив, що позовна заява не може бути визнана повідомленням-вимогою, оскільки не відповідає вимогам статті 16 зазначеного Закону, а повідомлення-вимога має бути окремим письмовим документом.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що в нього не виникло зобов`язання достроково сплатити за кредитним договором станом на дату подання позову до суду, а вимога про стягнення «строкової заборгованості» у розмірі 223 721,32 грн та «нарахованих відсотків» за майбутні періоди у розмірі 137 413,54 грн є безпідставною.

Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідач зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У зв`язку з цим відповідач вважає безпідставною вимогу про стягнення відсотків у розмірі 141 561,29 грн.

Також відповідач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц та зазначив, що за відсутності пред`явленої позивачем вимоги щодо дострокового погашення тіла кредиту у розмірі 223 721,32 грн у відповідача відсутнє зобов`язання щодо його сплати, а у позивача не виникло право на дострокове стягнення зазначеної суми.

Водночас відповідач визнав обґрунтованим, на його думку, стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 52 001,85 грн та прострочених відсотків у розмірі 3 297,65 грн.

Крім того, відповідач послався на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Щодо переходу права вимоги відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3.1 договору відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024 право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги.

На думку відповідача, підтвердженням виконання договору відступлення права вимоги та переходу права вимоги до нового кредитора є договір відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024, додатки № 1 та № 4 до нього, а також платіжний документ на підтвердження сплати ціни договору.

Відповідач зазначив, що до заяви про заміну кредитора від 13.03.2024 не було додано додаток № 4 до договору № 2-2024 від 18.01.2024, а також доказів передачі документації для підтвердження наявності та дійсності права вимоги, передбаченої пунктом 3.2 зазначеного договору. У зв`язку з цим вважає, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги від АТ «Креді Агріколь Банк» до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».

Також відповідач послався на пункт 3.5 договору відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024 та частини першу, другу статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких споживач має бути повідомлений про відступлення права вимоги новому кредитору.

Зазначив, що договір відступлення права вимоги підписано 18.01.2024, а тому, на його думку, повідомлення відповідачу мало бути направлено до 01.02.2024.

Відповідач стверджує, що права та обов`язки кредитора щодо направлення відповідного повідомлення перейшли до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке мало направити повідомлення про заміну кредитора на адресу проживання відповідача: АДРЕСА_2 .

При цьому відповідач зазначив, що згідно зі списком згуртованих рекомендованих відправлень адреса відправлення — смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, 23800 — є неповною, що, на його думку, свідчить про неможливість доставки рекомендованого листа.

У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що повідомлення від 19.01.2024, список рекомендованих відправлень від 01.09.2024 та список згуртованих рекомендованих відправлень від 26.01.2024 не є належними доказами у цій справі в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

18.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У поданих поясненнях відповідач зазначив, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредитування, у зв`язку з чим до них підлягають застосуванню положення законодавства про захист прав споживачів. Посилався на необхідність забезпечення справедливого балансу між правами кредитодавця та споживача, як слабшої сторони кредитних правовідносин.

Відповідач звернув увагу, що пунктом 1.4 кредитного договору № 1/3828737 від 13.12.2019 передбачено застосування Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь банк», які є невід`ємною частиною договору. Водночас у договорі не зазначено, у якій саме редакції діяли такі Правила на момент його укладення. На думку відповідача, позивач не надав доказів того, що саме Правила в редакції від 29.09.2017 діяли на дату укладення договору та були доведені до його відома.

Крім того, відповідач вказав, що долучені до позову Правила в редакції від 29.09.2017 не містять відомостей про документ, яким їх затверджено, орган або особу, яка їх затвердила, строк їх дії, а також підтвердження їх розміщення на офіційному вебсайті банку. У зв`язку з цим відповідач вважає, що зазначені Правила не можуть бути належним доказом умов кредитування у спірних правовідносинах. На підтвердження своєї позиції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Відповідач також зазначив, що кредитним договором № 1/3828737 від 13.12.2019 не передбачено права кредитодавця вимагати дострокового повернення частини кредиту та процентів, строк сплати яких не настав. Вказав, що відповідальність сторін за договором визначена пунктами 3.1–3.3, при цьому пунктами 3.1 та 3.2 передбачено пеню та штраф, застосування яких у період дії воєнного стану, на думку відповідача, заборонено.

Відповідач стверджує, що кредитодавець, заявляючи вимогу про дострокове повернення кредиту, повинен був попередньо письмово повідомити його про допущене порушення, зазначити дії, необхідні для його усунення, та надати відповідний строк для цього.

За твердженням відповідача, до позовної заяви повідомлення-вимогу фактично не було долучено, що підтверджується актом Теплицького районного суду Вінницької області від 25.07.2023 та листом, направленим позивачу. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач не довів дотримання встановленого порядку дострокового повернення кредиту.

Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц та від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, відповідач зазначив про необхідність дотримання спеціального порядку дострокового повернення споживчого кредиту. Також послався на постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 755/11307/17 та від 22.10.2025 у справі № 766/2926/23, вважаючи наведені у них висновки такими, що підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи.

Відповідач також зазначив, що невідомо, яка редакція Правил діяла на дату укладення кредитного договору 13.12.2019 та на дату виникнення першого прострочення 16.01.2023.

Відповідач вважає безпідставними вимоги про стягнення строкової заборгованості у розмірі 223 721,32 грн та процентів, нарахованих за майбутні періоди, у розмірі 148 363,18 грн, оскільки, на його думку, позивач не набув права вимагати дострокового повернення зазначених сум.

Разом із цим відповідач звернув увагу на дані банківської виписки, відповідно до яких заборгованість за тілом кредиту становила: станом на 16.01.2023 – 9 794,78 грн, 14.02.2023 – 10 088,63 грн, 14.03.2023 – 10 391,29 грн, 14.04.2023 – 10 703,03 грн, 15.05.2023 – 11 024,12 грн. На думку відповідача, зазначена заборгованість виникла з січня 2023 року та загалом становить 52 001,85 грн.

У зв`язку з цим відповідач вважає обґрунтованими вимоги лише в частині стягнення 52 001,85 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 297,65 грн нарахованих процентів. Зазначив, що не заперечує проти стягнення процентів у розмірі 3 297,65 грн, а загалом визнає заборгованість у розмірі 55 299,50 грн.

26.01.2026 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення від представника позивача.

Щодо права на дострокове стягнення заборгованості представник позивача зазначив, що пунктом 3.3 кредитного договору № 1/3828737 передбачено відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання умов договору та Правил згідно з чинним законодавством України. На думку позивача, навіть за відсутності у кредитному договорі окремого положення про дострокове стягнення заборгованості кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів у разі порушення позичальником графіка платежів.

Представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо несправедливості або нечіткості умов кредитного договору. Зазначив, що договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо його істотних умов, а своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, а також із необхідними поясненнями щодо запропонованих умов та наслідків невиконання зобов`язань.

Також позивач зазначив, що паспорт споживчого кредиту був підписаний відповідачем 12.12.2019, тобто за день до укладення кредитного договору, у зв`язку з чим відповідач мав можливість ознайомитися з умовами кредитування та оцінити їх до укладення договору. Крім того, позивач послався на передбачену законодавством можливість відмови споживача від договору протягом перших 14 днів після його укладення та зазначив, що відповідач із відповідними заявами, повідомленнями чи скаргами до банку не звертався.

Позивач також вказав, що користування відповідачем отриманими кредитними коштами свідчить, на його думку, про прийняття ним умов кредитного договору. Зазначив, що відповідач добровільно звернувся за отриманням кредиту та отримав кошти на умовах поверненості, строковості та платності.

Щодо наданого відповідачем розрахунку заборгованості представник позивача зазначив, що такий розрахунок має, на його думку, побутовий характер, не містить підпису, печатки чи відомостей про особу, яка його склала, а також посилань на первинні документи та не підтверджений іншими доказами. У зв`язку з цим позивач вважає такий розрахунок неналежним та таким, що не може бути покладений в основу висновків суду.

Представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо розміру простроченої заборгованості за процентами та зазначив, що проценти, відображені у банківських виписках, нараховані відповідно до умов кредитного договору. При цьому послався на пункт 1.3 договору, відповідно до якого процентна ставка за користування кредитом становить 36 % річних, а також на пункт 2.2 договору щодо порядку сплати нарахованих процентів та платежів за кредитом.

У зв`язку з наведеним представник позивача вважає доводи відповідача необґрунтованими, а його дії такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.

За наведених обставин позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 420 582,11 грн, а також судові витрати.

05.02.2026 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на письмові пояснення від представника відповідача аналогічні поданим раніше.

Окремо представник відповідача зазначила, що АТ «Креді Агріколь банк» не направляло відповідачу вимоги про дострокове погашення кредиту та нарахованих процентів. У зв`язку з цим відповідач вважає, що після пред`явлення позову позивач не має права вимагати сплати процентів у розмірі 141 561,29 грн.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, представник відповідача зазначила про необхідність дотримання кредитодавцем досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення споживчого кредиту. На її думку, наведені правові висновки є релевантними до спірних правовідносин та свідчать про відсутність у відповідача обов`язку достроково повернути всю суму кредиту за відсутності доказів направлення та отримання відповідної вимоги.

Представник відповідача також зазначила, що позов у справі подано 05.06.2023. При цьому, відповідно до банківської виписки, заборгованість відповідача за тілом кредиту виникла з січня 2023 року та за період із січня по травень 2023 року становить 52 001,85 грн.

Відповідач не заперечує щодо стягнення нарахованих позивачем процентів у розмірі 3 297,65 грн та вважає обґрунтованим стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 55 299,50 грн, що складається з 52 001,85 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 297,65 грн процентів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі

У судовому засіданні представник відповідача частково заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що відповідач визнає заборгованість лише в частині простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 52 001,85 грн та нарахованих процентів у розмірі 3 297,65 грн, а загалом у сумі 55 299,50 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог представник відповідача заперечувала.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої ст. 268 ЦПК України, слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що між сторонами укладено кредитний договір умови якого порушені відповідачем та станом на 25.05.2023 утворилася заборгованість, що включає: строкову заборгованість, прострочену заборгованість, відсотки, прострочені відсотки. Зазначено, що позивач надіслав відповідачу вимогу про погашення заборгованості, проте заборгованість непогашена.

Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/3828737.

Відповідно до п. 1.1.Банк надає позичальнику кредит в сумі 500000 гривень 00 копійок з 13.12.2019 до 12.12.2024 (включно) позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно у число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною) як день повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту.

Згідно п 1.2.Кредит надається Позичальнику на споживчі потреби.

Відповідно до п.1.3. за користування кредитом позичальник щомісячно сплачує процентну винагороду (надалі - проценти), в розмірі 36,00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Згідно п.1.4. всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно договору, визначені в правилах надання споживчого кредиту в AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умовах страхування життя позичальника (надалі - правила), які с невід`ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua. правила застосовуються в тій частині, яка не суперечить положенням цього договору (зокрема, не застосовуються положення щодо страхування життя позичальника та щомісячної комісії).

Відповідно до п. 2.1 з метою обслуговування кредиту Банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості №29097000654724 в Банку (надалі - Рахунок погашення заборгованості).

Згідно 2.2.Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Банку, щомісяця, в День повернення кредиту одночасно а погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на Рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів в День повернення кредиту. У випадку, якщо значений День повернення кредиту є неробочим. Позичальник зобов`язаним сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий донь.

Пунктом 2.2.1 визначено, що у разі внесення Позичальником суми платежу, яка перевищує суму чергового платежу по кредиту та процентах згідно Графіка платежів по кредиту, відбувається дострокове часткове повернення кредиту та змінюється Графік платежів по кредиту шляхом зменшення останнього платежу або кількості платежів. При цьому День повернення кредиту та розмір щомісячного платежу по кредиту та процентах залишаються незмінними. Сума перевищення зараховується на погашення заборгованості за кредитом в день повернення кредиту.

За бажанням Позичальника, після здійснення дострокового часткового повернення кредиту. Графік платежів по кредиту може бути змінено в частині зменшення розміру щомісячних платежів шляхом укладення між Банком та Позичальником договору про внесення змін та доповнень до Договору. При цьому:

- в день внесення суми платежу, що перевищує суму чергового платежу по кредиту та процентах згідно Графіка платежів по кредиту, здійснюється донарахування процентів по кредиту з дня останнього нарахування процентів (з його урахуванням) до дня внесення платежу (не враховуючи цей день);

- сума платежу зараховується на Рахунок погашення заборгованості, та в цей же день перераховується на відповідні рахунки в черговості, визначеній Правилами;

- сума перевищення зараховується на погашення кредиту;

- якщо дострокове часткове повернення кредиту відбувається в день, що не є Днем повернення кредиту, в Графіку платежів по кредиту змінюється День повернення кредиту без зміни загального строку кредитування.

При достроковому повному поверненні кредиту, дострокове погашення здійснюється в день внесення платежу.

Пунктом 2.3. визначено, що підписанням договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.

Згідно п. 3.1. у разі, прострочення сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до п 3.2 у разі порушення позичальником без поважних причин, вимог п.п. 2.2.2.- 2.2.9 Правил, позичальник зобов`язаний сплатити банку, штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п.1.1. Договору, за кожний випадок порушення. Відповідно до п. 4.1 шляхом підписання договору позичальник підтверджує, що він в день укладання Договору особисто отримав свій примірник договору, умови договору йому зрозумілі; з Правилами, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згодний.

З Додатку № 1 до кредитного договору № 1/3828737 від 13.12.2019 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів, ануїтет)» вбачається, що позичальник зобов`язаний сплачувати заборгованість рівними щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 18066,48 грн, до складу яких входить сума кредиту за договором, проценти за користування кредитом. Розрахунковий період 30 днів. Дата першого платежу 13.01.2020, дата останнього платежу 12.12.2024.

З виписки з рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково погашав заборгованість по кредиту з 13.01.2020 по 15.05.2023.

Також встановлено, що 18.01.2024 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір про відступлення права вимоги № 2-2024, відповідно до п. 2.1 якого у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимоги за зразком, наведеним в додатку № 1 до договору, що становить його невід`ємну частину.

Також вбачається, що АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» підписали додаток №2, додаток №3, додаток №4, додаток №5 та додаток №6 до договору про відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024 та додаток № 1 Реєстр прав вимог № 1 та додаток № 5 -акт приймання-передачі відповідного Реєстру прав вимог.

Вбачається, що 19.01.2024 АТ «Креді Агріколь Банк» направило ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Судом встановлено, що кредит є споживчим.

Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 9 передбачена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема і щодо порядку дострокового повернення кредиту (п. 11).

Ст.12 вказаного Закону передбачено умови договору про споживчий кредит, серед яких також порядок дострокового повернення кредиту (п. 12).

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Суд зазначає, що умовами даного конкретного кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Правила надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк», пунктами 2.3.4-2.3.7 яких визначено право кредитора на дострокове стягнення кредиту, не є складовою кредитного договору від 13.12.2019 № 1/3828737, так як відсутній підпис позичальника про його ознайомлення з Правилами надання споживчого кредиту, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Також суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять повідомлення банку про вимогу дострокового повернення платежів, строк оплати яких не настав.

19.01.2024, вже під час слухання справи у суді, АТ «Креді Агріколь Банк» направило ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повідомлення про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».

Вказана вимога є повідомленням про відступлення права вимоги, при цьому, жодних вимог до ОСОБА_1 щодо дострокового повернення заборгованості вказане повідомлення не містить.

Отже, у даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за кредитним договором від 13.12.2019 № 1/3828737, строк виконання якого не настав.

У свою чергу статтями 525-526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, однак позивач просив також стягнути з позичальника на користь банку прострочену заборгованість, яка виникла на час звернення банку до суду з цим позовом.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: «колегія суддів уважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Судом встановлено, що станом на 25 травня 2023 року прострочена заборгованість за кредитним договором від 13.12.2019 становила 52001,85 грн, прострочені проценти -141561,29 грн; нараховані відсотки – 3297,65 грн.

Встановлено, що банк надав суду виписки з рахунків ОСОБА_1 , яким суду слід надати оцінку у сукупності з іншими доказами щодо розміру простроченої заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь банку.

У судовому засіданні представник відповідача визнала позов в частині простроченої заборгованості у сумі 52001,85 грн. та нарахованих відсотків у сумі 3297,65 грн.

Як наголошено у Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема, надати оцінку доказам, долученим до матеріалів справи.

Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню, і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

За встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 52001,85 грн та нарахованих відсотків 3297,65 грн.

Що стосується стягнення прострочених відсотків у сумі 141 561 грн 29 коп., суд зазначає, що матеріали справи не містять розрахунку вказаної суми, оскільки розрахунок позивача, що міститься у матеріалах справи зводиться до перерахунку сум, що просить стягнути позивач? не містить розрахунку і виписка банку.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у цій вимозі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 829,49 грн.

Керуючись статтями 6, 525, 526, 610, 611, 613, 626, 627, 628, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 9, 12, 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (код ЄДРПОУ 41904846, м. Київ, вул. Казарменна, буд. 4Г) заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 299,50 грн, з яких 52 001,85 грн — прострочена заборгованість та 3 297,65 грн — нараховані відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (код ЄДРПОУ 41904846, м. Київ, вул. Казарменна, буд. 4Г) судові витрати із сплати судового збору в розмірі 829,49 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.09.2026.

Суддя І.А. Усатова