Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/2406/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2406/25

Головуючий І інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 27.11.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24.01.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2024р. №1723978-2407-1553-UA51100270000073549 на суму - 13894,73 грн. за 2024р., №1723999-2407-1553-UA51100270000073549 на суму - 13184,36 грн. за 2023р. та №1724000-2407-1553- НОМЕР_1 на суму - 11464,66 грн. за 2022р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 0,12285 га, кадастровий номер 5110137300:07:002:0028, за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 28-Ж. На думку позивача, ГУ ДПС в Одеській області неправомірно застосувало за 2022-2024р.р. нормативну грошову оцінку 11 310 320 грн. за 1 га, внаслідок чого нарахувало земельний податок у розмірі 11 464,66 грн, 13 184,36 грн. та 13 894,73 грн. відповідно. У той же час, позивач посилається на витяг із технічної документації від 11.04.2018р. №841, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 1 104 818,77 грн, і на відповідні коефіцієнти індексації. За його розрахунком, нормативна грошова оцінка за 1 га мала становити 4 946 278,58 грн. у 2022р., 5 688 220,37 грн. у 2023р. та 5 978 319,61 грн. у 2024р., а земельний податок - 6 076,50 грн, 6 987,98 грн. і 7 344,37 грн. відповідно.

При цьому, 20.12.2024р. позивач через електронний кабінет звернувся до ГУ ДПС в Одеській області із заявою про перерахунок земельного податку та надав зазначений витяг, однак жодної відповіді не отримав. Вважаючи розрахунок відповідача помилковим, позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник ГУ ДПС в Одеській області надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 24.07.2024р. №1723978-2407-1553-UA51100270000073549 за 2024р. в розмірі 6550,36 грн., від 24.07.2024р. №1723999-2407-1553-UA51100270000073549 за 2023р., в розмірі 6196,38 грн., та від 24.07.2024р. №1724000-2407-1553-UA51100270000073549 за 2022р. в розмірі 5388,16 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 25.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2025р. і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні даного позову.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

05.02.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 є власником 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,12285 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:07:002:0028, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Промислова,28-Ж, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу: 141656733.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 11.04.2018р. №841 стосовно земельної ділянки №5110137300:07:002:0028, яка склала - 1 104 818,77 грн.

24.07.2024р. ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№1723978-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 13 894,73 грн. за 2024р.;

№1723999-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 13 184,36 грн. за 2023р.;

№1724000-2407-1553-UA51100270000073549 на суму 11 464,66 грн. за 2022р.

Позивач подав до ГУ ДПС в Одеській області заяву про перерахунок земельного податку, посилаючись на необхідність розрахунку земельного податку, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м.Одеси від 11.04.2018р. №841 щодо згаданої вище земельної ділянки №5110137300:07:002:0028, яка склала 1 104 818,77 грн.

Згідно з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, вказана технічна документація нормативної грошової оцінки земель м.Одеса була затверджена рішенням Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Одеси», середня (базова) вартість земель населеного пункту, та грн./м.кв. становить 402,72 грн.

Відповідно до даних Довіднику показників нормативної грошової оцінки населених пунктів на 09.10.2024р., опублікованого на офіційному сайті Держгеокадастру, рішення Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016р. є чинним.

Контролюючий орган керувався наданою інформацією ГУ Держгеокадастру в Одеській області листом від 26.06.2024р. №11-15-0.10-3868/2-24, зі змісту якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:07:002:0028, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Промислова,28- Ж, загальною площею 0,2457 га становить - 2 644 098,48 грн.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог і, відповідно, з часткової неправомірності оскаржуваних рішень ГУ ДПС в Одеській області.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14, пп.265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України, плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України та п.п.288.1, 288.2 ст.288 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, що орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а підставою для її нарахування - договір оренди такої земельної ділянки.

За п.269.1 ст.269 ПК України, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 цього Кодексу, платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У розумінні положень пп.14.1.72 та 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України, земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Отже, використання землі є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. При цьому. платниками орендної плати є лише орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.

Базою ж оподаткування, за правилами п.271.1 ст.271 ПК України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного у відповідності до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не було проведено.

У силу п.271.2 ст.271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до положень п.274.1 ст.274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3% та не більше 1% від нормативної грошової оцінки одиниці, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п.277.1 ст. 277 ПК України).

Згідно з п.284.1 ст.284 ПК України, ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 ПК України).

За приписами п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру: б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено те, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст.42 Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (абз.3 п.286.5 ст.286 ПК України).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).

За приписами п.289.2 ст.289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115%, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

При цьому, відповідно до п.289.3 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п.289.3 ст.289 ПК України).

Таким Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

29.06.2016р. рішенням Одеської міської ради №756-VII було затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м.Одеси, розроблена ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», згідно п.2 якої встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в п.1 цього Рішення, застосовується з 01.01.2017р.

Відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Одеса станом на 01.01.2017р. базова вартість одного квадратного метра земель м.Одеса становить 402,72 грн. і підлягає в подальшому індексації в порядку визначеному ПК України.

Водночас, у відповідності до п.9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» ПК України індекс споживчих цін за 2017-2020р.р., що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Отже, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017-2020р.р. становить 1 та, відповідно до приписів ст.289 ПК України, підлягає застосуванню для визначення розміру земельного податку за 2021р. - податковому періоді за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За приписами положень ст.1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003р. №1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, серед іншого, у разі визначення розміру земельного податку (ст.13 Закону).

За змістом ст.18 цього ж Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно- правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч.2 ст.20 Закону).

За п.6 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051), до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, серед іншого, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у пп.1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011р. №1386 був затверджений «Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів», п.4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення та справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників чи землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або ж землекористувача.

У розумінні ч.1 ст.193 та ст.194 ЗК України, державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Так, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ та організацій, а також громадян із метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адміністрування земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Як передбачено ч.1 ст.38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011р. №3613-VІ, відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території);

- викопіювань із картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з «Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021р. №1147 (з наступними змінами та доповненнями), нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку земель».

При цьому, інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Отже, документами, які відповідно до Законів №3613-VІ та №1378-IV є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та дату її проведення, на яку визначається розмір коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, є саме витяг з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку або ж Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Саме розмір коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, встановлений законодавством на дату проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок повинен був бути використаний відповідачем для визначення розміру земельного податку, що підлягає сплаті позивачем.

Так, як вже зазначалося вище, згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м.Одеси від 11.04.2018р. №841 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:07:002:0028, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки станом на 01.01.2018р. становила - 1 104 818,77 грн.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021р. становить 1,1, за 2022р. - 1,15, а за 2023р. - 1,051.

При цьому, як встановлено судом 1-ї інстанції і підтверджується матеріалами справи, загальна площа зазначеної земельної ділянки становить 0,2457 га, тоді як позивачу належить лише 1/2 її частини, що відповідає площі 0,12285 га.

Таким чином, враховуючи вище вказані обставини, вихідна нормативна грошова оцінка земельної ділянки, визначена у Витягу від 11.04.2018р. №841, у розрахунку на один гектар становить - 4 496 616,89 грн. (1 104 818,77 грн. / 0,2457 га).

З урахуванням установлених законодавством коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель зазначений показник становить: за 2022р. - 4 946 278,58 грн. за 1 га (4 496 616,89 х 1,1); за 2023р. - 5 688 220,37 грн. за 1 га (4 946 278,58 х 1,15); за 2024р. - 5 978 319,61 грн. за 1 га (5 688 220,37 х 1,051).

Отже, з урахуванням площі земельної ділянки, що перебуває у власності позивача, та ставки земельного податку у розмірі 1 %, розмір земельного податку, що підлягав сплаті позивачем, становить: за 2022р. - 6 076,50 грн. (0,12285 х 4 946 278,58 х 1%); за 2023р. - 6 987,98 грн. (0,12285 х 5 688 220,37 х 1%); за 2024р. - 7 344,37 грн. (0,12285 х 5 978 319,61 х 1%).

Водночас, відповідач, визначаючи податкові зобов`язання позивача, виходив із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у листі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26.06.2024р. за №11-15-0.10-3868/2-24, відповідно до якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2457 га становила 2 644 098,48 грн.

Саме з такого показника відповідачем визначено суму земельного податку за 2024р. у розмірі 13 894,73 грн.

А відтак, колегія суддів в цілому погоджується з тим, що механізм арифметичного визначення відповідачем сум земельного податку сам по собі відповідає наведеним ним вихідним показникам. Разом із тим, спірним у даній справі є не лише арифметичний розрахунок податку, а передусім правомірність використання відповідачем саме такого вихідного показника нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У даному випадку, рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016р. №756-VII затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Одеси та встановлено, що така нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2017р. Доказів затвердження у спірному періоді іншої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Одеси, яка б змінила базовий показник нормативної грошової оцінки вказаної вище земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:07:002:0028, відповідачем до суду не надано.

Саме по собі посилання контролюючого органу на лист ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 26.06.2024р. №11-15-0.10-3868/2-24 не дає можливості встановити, на підставі якої саме технічної документації та внаслідок яких нормативно визначених змін сформовано новий показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2 644 098,48 грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що зазначений показник є результатом проведення нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої у встановленому законом порядку, або що рішення Одеської міської ради від 29.06.2016р. за №756-VII у відповідній частині втратило чинність чи було замінено іншим рішенням.

За таких обставин, наявність у розпорядженні контролюючого органу інформації про інший показник нормативної грошової оцінки не може сама по собі бути достатньою правовою підставою для збільшення податкового зобов`язання фізичної особи, якщо відповідач не довів юридичну підставу зміни такого показника та його відповідність затвердженій у встановленому порядку технічній документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні податкових зобов`язань позивача відповідачем без належного правового та документального обґрунтування було застосовано інший базовий показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ніж той, що підтверджується Витягом із технічної документації від 11.04.2018р. №841 та ґрунтується на чинній технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м.Одеси.

Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо протиправності визначення позивачу земельного податку в частині, що перевищує суми, розраховані виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженої Витягом із технічної документації від 11.04.2018р. №841 і про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідній частині.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 22.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко