Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №522/15441/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/15441/26

Суддя першої інстанції - Чорнуха Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2026 року у справі №522/15441/26 за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. У позовній заяві позивач просив затримати громадянку Російської Федерації та Киргизької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 06 лютого 2027 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Відповідно до п.3 ч.2 ст.371 КАС України позивач просив суд допустити негайне виконання рішення суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2026 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовлено.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2026 року у справі №522/15441/26.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, серед іншого, зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 є іноземним громадянином, який проживає в Україні нелегально, порушує міграційне законодавство, а також не має діючого паспортного документа для виїзду з України, що є достатньою підставою для прийняття рішення про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

За таких підстав, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2026 року у справі №522/15441/26.

11 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2026 року - без змін.

11 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

15 вересня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №7 на 23 вересня 2026 року о 10:00.

23 вересня 2026 року П`ятий апеляційний адміністративний суд за клопотанням сторін перейшов до розгляду справи №522/2328/26 в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Киргизької Республіки та Російської Федерації.

ОСОБА_1 вперше звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - ГУ ДМС у Львівській області) із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 01 листопада 2022 року, у якій зазначила про побоювання зазнати переслідувань в Киргизстані та Російській Федерації (РФ) через її належність до ісламської політичної партії "Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі".

Згідно наданої відповідачем копії розписки, оригінал якої був оглянутий судом першої інстанції у судовому засіданні, виданої ГУ ДМС у Львівській області, останнє 01 грудня 2022 року отримало від громадянки Республіки Киргизстан ОСОБА_1 такі документи: паспорт серії НОМЕР_1 - оригінал, паспорт серії НОМЕР_2 - оригінал. Відмітка про повернення документів у розписці відсутня.

В матеріалах справи міститься копія паспорта громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , строк дії до 08 листопада 2027 року.

За наслідками розгляду зазначеної заяви, наказом ГУ ДМС у Львівській області від 21 листопада 2022 року №163 прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Не погодившись із зазначеним рішенням позивач оскаржила його в адміністративному порядку до ДМС.

26 січня 2023 року ДМС України прийнято рішення №04-23 про відхилення скарги позивача на рішення ГУ ДМС у Львівській області від 21 листопада 2022 року №163 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржила їх в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №380/4794/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування рішень. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі №380/4794/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказані судові рішення, що свідчить про правомірність прийнятих органами ДМС рішень.

01 березня 2024 року ОСОБА_1 та її діти отримали довідку про звернення за захистом в Україні №013196. Довідка видана ГУ ДМС у Львівській області, дійсна до 01 червня 2024 року.

21 липня 2025 року ОСОБА_1 особисто звернулась до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

03 лютого 2026 року Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області зазначило, що правові підстави вважати ОСОБА_1 членом сім`ї особи, якій надано додатковий захист в України, відсутні. Подані документи повернуті.

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 21.07.2025 року. Просила зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державну міграційну службу України прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 у порядку, визначеному Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року №649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за №1146/19884.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №420/1235/26 позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 21 липня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо прийняття заяви від 21 липня 2025 року ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року №649. В решті вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року залишене без змін.

06 серпня 2026 року ОСОБА_1 прибула до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області з метою виконання вказаного рішення суду.

Документи, які мала намір подати ОСОБА_1 не були прийняті, натомість, її запрошено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33, де складено протокол про адміністративне правопорушення, постанову про адміністративне правопорушення та затримано.

Так, 06 серпня 2026 року головний спеціаліст Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Висчан Тетяна Олегівна склала щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серія та номер ПР МОД 013233 за ч.2 ст.203 КУпАП, про те, що 06 серпня 2026 року о 10 год 40 хв за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 64, співробітниками ГУ ДМС в Одеській області спільно зі співробітниками 3 відділу ГВКР УСБУ в Одеській області виявлено та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33, громадянку Росії Киргизстану, ОСОБА_1 , яка порушила законодавство про правовий статус іноземців та ОБГ, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 64.

В цей же день, 06 серпня 2026 року, начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Погребняк Оленою Геннадіївною складено постанову про накладення адміністративного стягнення серія та номер ПН МОД 013324, якою відповідно до ч.2 ст.203 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.

Також, 06 серпня 2026 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийняте рішення №5101100100000968 про примусове видворення з України іноземця/особи без громадянства Киргизстан, Російська Федерація, ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вирішено примусово видворити з України ОСОБА_1 / ОСОБА_2

06 серпня 2026 року об 11 год 15 хв ОСОБА_1 затримана у зв`язку зі вчиненням правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП для з`ясування обставин правопорушення, про що складено протокол №МОД 000414 про адміністративне затримання за частиною 2 статті 263 КУпАП від 06 серпня 2026 року.

06 серпня 2026 року на підставі рішення ГУ ДМС у Одеській області ОСОБА_1 поміщена до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, що підтверджується актом приймання-передачі іноземця.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України (далі Закон №3773-VI).

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частина 1 статті 26 Закону №3773-VI встановлює, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону №3773-VІ).

Відповідно до ч.8 ст.26 Закону №3773-VI примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовані до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №3773-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону №3773- VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до ч.4 ст.30 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі, прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відповідно ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Згідно ч.2 ст.289 КАС України заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіального органу чи підрозділу, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України про державний кордон або про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, до завершення процедури розгляду такої заяви.

Колегія суддів проаналізувала матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 289 КАС України суд за позовом відповідного органу державної влади може прийняти рішення про затримання іноземця або особи без громадянства та поміщення її до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, якщо така особа незаконно перебуває на території України та наявні, передбачені законом, підстави для застосування такого заходу.

При цьому, встановлення факту незаконного перебування іноземця на території України не є достатньою та безумовною підставою для його затримання на тривалий строк. Орган, який звертається з відповідним позовом, має довести необхідність застосування такого заходу, зокрема, наявність об`єктивних обставин, які свідчать про необхідність ідентифікації особи та/або забезпечення виконання рішення про примусове видворення.

Більш того, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області не прийняло рішення щодо заяви від 21 липня 2025 року ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як його зобов`язував суд, тож стверджувати про те, що відповідач протиправно ухилилась від оформлення свого статусу та здійснення інших дій в цьому напрямку, передбачених законом, а тому підлягає поміщенню в пункт тримання, підстави відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДМС не надало достатніх та належних доказів існування реальної необхідності в ідентифікації відповідача.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у матеріалах справи наявна копія паспортного документа відповідача, а також докази, відповідно до яких оригінали документів, що посвідчують особу, подані до органу ДМС у Львівській області. Водночас, доказів повернення зазначених документів ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на сумнів у достовірності розписки про передачу паспортних документів, за наявності доказів їх існування (копій), суд оцінює критично, оскільки припущення без надання належних доказів такої підробки не може бути покладене в основу висновку про необхідність позбавлення особи свободи.

Матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_1 вчиняла дії, спрямовані на переховування від органів влади, зміну місця проживання з метою уникнення виконання рішення, використовувала підроблені документи або іншим способом намагалась перешкодити її ідентифікації чи виконанню міграційних процедур.

Навпаки, як встановив суд першої інстанції, 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 особисто прибула до органу ДМС для виконання судового рішення у справі №420/1235/26 щодо розгляду її заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така поведінка, за відсутності інших доказів, об`єктивно спростовує твердження апелянта про наявність реального ризику ухилення від вчинення передбачених законом дій.

Зазначені обставини мають істотне значення для оцінки поведінки відповідача, оскільки її добровільна явка до органу міграційної служби не узгоджується з твердженням про очевидний намір ухилятись від виконання міграційних процедур.

Колегія суддів також бере до уваги, що відповідач є матір`ю трьох неповнолітніх дітей. Зазначена обставина хоч і не виключає можливості застосування передбачених законом заходів міграційного контролю, однак підлягає врахуванню під час перевірки необхідності та пропорційності саме затримання особи.

Крім того, на момент розгляду цієї справи рішення ГУ ДМС від 06 серпня 2026 року про примусове видворення було оскаржене відповідачем у судовому порядку. Отже, питання щодо законності цього рішення є предметом окремого судового розгляду та не може бути остаточно вирішене шляхом автоматичного висновку про необхідність затримання особи.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв