Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/37263/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37263/25

Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Дата і місце ухвалення 25.06.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та до Державної прикордонної служби України про протиправність і скасування рішення – висновку від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області вилучити з бази даних ДМС України відомості про визнання недійсними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 13.12.2019 року Великомихайлівським РВ ГУМВСУ в Одеській області та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серія НОМЕР_3 , виданий 11.06.2016 року ГУ ДМС в Одеській області на ім`я громадянина України ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року та прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23.10.2025 року про відміну рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області вилучити із бази даних Державної міграційної служби України відомості про визнання недійсними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 13.12.2016 року Великомихайлівським РВ ГУМВСУ в Одеській області та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 11.01.2018 року органом 5102.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

01.05.2026 року Одеським окружним адміністративним судом було видано позивачу виконавчий лист № 420/37263/25 про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вилучити із бази даних Державної міграційної служби України відомості про визнання недійсними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 13.12.2016 року Великомихайлівським РВ ГУМВСУ в Одеській області та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 11.01.2018 року органом 5102.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.05.2026 року ВП № 80902348 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/37263/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом 01.05.2026 року.

12.05.2026 року представником позивача була подана до суду першої інстанції заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 року у справі № 420/37263/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року був встановлений судовий контроль за виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 року по справі №420/37263/25 та зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подати у місячний термін з моменту отримання ухвали суду до Одеського окружного адміністративного суду звіт про постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 року по справі №420/37263/25.

04.06.2026 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області було подано до суду першої інстанції заяву про визнання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 року № 420/37263/25 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт посилався на те, що ГУ ДМС в Одеській області 30.04.2026, тобто повністю та до відкриття виконавчого провадження добровільно виконало рішення суду у справі №420/37263/26 в частині вилучення із бази даних Державної міграційної служби України відомостей про визнання недійсним паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 13.12.2016 року Великомихайлівським РВ ГУМВСУ в Одеській області шляхом зміни у ІП «Недійсні документи» ЄІАС УМП інформації про визнання недійсним паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Великомихайлівським РВ ГУМВСУ в Одеській області 13.12.2016 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та переведення до статусу: діючий документ.

В свою чергу ГУ ДМС в Одеській області наголосило на неможливості виконання рішення суду у справі № 420/37263/26 в частині вилучення із бази даних Державної міграційної служби України відомостей про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 11.01.2018 року органом 5102, через об`єктивні причини, які унеможливлюють виконання рішення боржником, та які не залежать від його власного волевиявлення.

Апелянт зазначив, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , орган видачі 5102 (ГУ ДМС в Одеській області), виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вилучено в його власника ІНФОРМАЦІЯ_2 27.10.2025 року та 13.11.2025 року надіслано до ГУ ДМС в Одеській області. Апелянт вказав на те, що після надходження від ІНФОРМАЦІЯ_2 до ГУ ДМС в Одеській області паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , орган видачі 5102 (ГУ ДМС в Одеській області) виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем, на виконання норм Порядку № 152 здійснено анулювання та знищення недійсного зазначеного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджується Актом № 03/26 від 31.03.2026 про знищення недійсних документів.

Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що з огляду на фізичне знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , орган видачі 5102 (ГУ ДМС в Одеській області), виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ГУ ДМС в Одеській області існують об`єктивні причини, які унеможливили виконання рішення в частині вилучення із бази даних Державної міграційної служби України відомості про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 11.01.2018 року органом 5102, та які не залежать від його власного волевиявлення.

На думку апелянта, ним доведено існування підстав для визнання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 року № 420/37263/25 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з добровільним виконанням частини обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження та неможливістю виконання в іншій частині.

На підставі наведеного апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ГУ ДМС в Одеській області про визнання виконавчого листа виданого 01.05.2026 року Одеським окружним адміністративним судом № 420/37263/25 таким, що не підлягає виконанню у справі № 420/37263/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя; невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення.

Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається право кожної людини на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов`язків.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Європейський Суд з прав людини вказував на те, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", у справі «Іванов проти України»,).

Також Європейський Суд з прав людини наголошував на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення по справі «Іванов проти України»).

Таким чином право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Правові та організаційні засади здійснення виконавчого провадження визначені Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень, згідно ст. 5 Закону № 1404-VIII, покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За положеннями ч. 1 ст. 374 КАС України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові від 05 листопада 2020 року (справа №752/2391/17) Верховний Суд вказав, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, норми зазначеної статті встановлюють виключний перелік обставин, за наявності яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: видача виконавчого листа помилково; відсутність обов`язку боржника у зв`язку з його виконанням або з інших причин.

За обставин даної справи, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 року у справі №420/37263/25, на виконання якої судом першої інстанції і було видано виконавчий лист від 01.05.2026 року № 420/37263/25, було, зокрема, зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області вилучити із бази даних Державної міграційної служби України відомості про визнання недійсними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 13.12.2016 року Великомихайлівським РВ ГУМВСУ в Одеській області та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 11.01.2018 року органом 5102.

У поданій заяві необхідність визнання виконавчого листа від 01.05.2026 року у справі №420/37263/25 таким, що не підлягає виконанню, Головне управління ДМС в Одеській області обґрунтовує тим, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий ОСОБА_1 11.01.2018 року органом 5102, 27.10.2025 року був вилучений в його власника ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому знищений Головним управлінням ДМС, що підтверджується Актом № 03/26 від 31.03.2026 про знищення недійсних документів.

Заявник вважає, що з огляду на фізичне знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ГУ ДМС в Одеській області існують об`єктивні причини, які унеможливлюють виконання рішення в частині вилучення із бази даних Державної міграційної служби України відомостей про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 11.01.2018 року органом 5102, та які не залежать від його власного волевиявлення.

Щодо доводів заявника про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що обставини, на які посилається в даному випадку відповідач, жодним чином не свідчать про відсутність у боржника обов`язку виконати судове рішення у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням або з інших причин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що боржником не надано до суду доказів добровільного виконання у повному обсязі виконавчого листа № 420/37263/25, як і не надано доказів припинення обов`язку боржника виконати судове рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що обов`язок боржника, визначений виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №420/37263/25, полягає саме у вилученні з бази даних Державної міграційної служби України відомостей про визнання недійсними паспортних документів ОСОБА_1 та не передбачає обов`язку повернення фізичного документа.

При цьому факт знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , який відбувся внаслідок дій самого відповідача, не свідчить про припинення обов`язку виконати судового рішення.

В свою чергу доказів реальної неможливості виконання покладеного судовим рішенням обов`язку відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оціночні судження відповідача та суб`єктивні міркування щодо доцільності та «розумності» виконання судового рішення не можуть слугувати підставою для його невиконанняі тим більше, для визнання виконавсчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на відсутність як матеріально-правових, так і процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява відповідача про визнання виконавчого листа №420/37263/25 таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 14, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 370, 374 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенка

Суддя: О.А. Шевчук