Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/21899/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21899/25

Головуючий І інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ПРОФІ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 24.09.2025р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ПРОФІ» до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025р. ТОВ «БК ПРОФІ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025р. №18763/15-32-04-05-18 – в частині накладення штрафу щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної №5 від 27.12.2024р. на суму 127 329,67 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку дотримання порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, про що складено акт №11682/15-32-04-05-14/35242383 від 18.03.2025р, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення №18763/15-32-04-05-18 від 23.04.2025р. про застосування штрафу у зв`язку з встановленими порушеннями граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних, визначених ст.201 ПК України та згідно з п.120.1 ст.120 ПК України за затримку реєстрації ПН.

Представник позивача у позові наголошує на тому, що у спірних правовідносинах в діях позивача, як платника податків, відсутній склад такого податкового правопорушення, а порушення строків реєстрації ПН №5 від 27.12.2024р. фактично відбулося внаслідок дії обставин, на які позивач не мав жодного впливу і яким запобігти доступними йому способами теж не міг.

В даному випадку, на переконання позивача, відмова його контрагенту ТОВ «ТРІЕЛ ЕНЕРДЖІ» у реєстрації ПН №15 від 17.12.2024р., №14 від 17.12.2024р., №16 від 23.12.2024р. зумовила відсутність у ТОВ «БК «ПРОФІ» позитивного значення реєстраційного ліміту для своєчасної реєстрації ПН №5 від 27.12.2024р. Причини неприйняття вищевказаних ПН ТОВ «ТРІЕЛ ЕНЕРДЖІ» раніше ніж 06.02.2025р. та пропуск строків реєстрації ТОВ «ТРІЕЛ ЕНЕРДЖІ» є невідомими для ТОВ «БК «ПРОФІ» та і знову ж таки не залежали від його волі та вини.

Крім того, представник позивача також зазначив, що ТОВ «БК «ПРОФІ» намагалося здійснити реєстрацію ПН №5 від 27.12.2024р. в ЄРПН, про що приходили від ГУ ДПС відповіді щодо відмови у реєстрації та вказувалося, що: «документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування».

До того ж, представник вважає, що відсутність складу податкового правопорушення фактично зумовлює й відсутність підстав для притягнення підприємства позивача до фінансової відповідальності. Штрафні санкції до платника податків можуть застосовуватись виключно у випадках наявності складу податкового правопорушення, в той час, як за правомірну поведінку платника податків, згідно чинного законодавства України, фінансова відповідальність не настає.

Таким чином, позивач вважає спірний ППР №18763/15-32-04-05-18 від 23.04.2025р. необгрунтованим і протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, в свою чергу, надав свої письмові заперечення проти позову, в яких мотивовано просив у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржуване рішення було прийнято правомірно та у відповідності до чинного законодавства і відповідно, скасуванню не підлягає.

При цьому, представник відповідача зазначив, що згідно даних ІКС ДПС, ТОВ «БК «ПРОФІ» у період з 17 по 30 січня 2025 року здійснено поповнення електронного рахунка в системі електронного адміністрування ПДВ на загальну суму 3 506 000 грн., але платником не було вжито дієвих заходів щодо реєстрації ПН №5 від 27.12.2024р. за наявної можливості на таку реєстрацію.

Окрім того, представник відповідача звернув увагу й на те, що заява щодо неможливості виконання платником цих податкових зобов`язань, відповідно до «Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником обов`язків» (затв. наказом Міністра фінансів України від 29.07.2022р. №225) від позивача до Головного управління не надходила.

Таким чином, на переконання представника відповідача, ТОВ «БК «ПРОФІ», в даному випадку, не було вжито достатніх заходів для реєстрації податкових накладних, в терміни встановлені п.201.10 ст.201 та п. 89 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, а також не надано доказів та підтверджуючих документів, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинені правопорушення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (ухваленим в порядку письмового провадження) у задоволенні адміністративного позову ТОВ «БК ПРОФІ» – відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник позивача 23.10.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, та просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025р. та прийняти нове – про задоволення позову у повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

10.11.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому представник відповідача категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «БК ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 35242383, юридична адреса: м.Одеса, вул.Мечникова,буд.2/1, оф.11) зареєстрований 17.07.2007р. Основними видами діяльності підприємства є:43.21 Електромонтажні роботи (основний), 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

28.11.2024р. в ході здійснення своєї господарської діяльності позивачем ТОВ «БК «ПРОФІ» було укладено договір №47-24/11 з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради про закупівлю підрядних робіт за державні кошти, за яким ТОВ «БК «ПРОФІ», як підрядник зобов`язувався виконати роботи, що зазначені у проектній документації, а Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, як Замовник прийняти від Підрядника завершені роботи та оплатити їх.

Об`єктом вище вказаного договору був капітальний ремонт ТП 5512 в районі житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Сахарова, 34.

Як вбачається з вказаного договору, за надані послуги з капітального ремонту ТП 5512 в районі житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова,34, на підставі договору 47-24/П від 28.11.2024р. та акту виконаних робіт від 25.12.2024 ТОВ «БК «ПРОФІ» було сформовано ПН №5 від 27.12.2024 року, згідно якої, обсяги постачання (база оподаткування) без врахування ПДВ склала 12 656 302 грн, а сума ПДВ склала 2 531 260,40 грн.

24.01.2025 року ТОВ «БК «ПРОФІ» тричі подавало на реєстрацію ПН №5 від 27.12.2024 року, яку не було прийнято з підстави «Документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування», що підтверджується квитанціями №1 від 24.01.2025 року.

11.02.2025 року позивач також двічі намагався подати на реєстрацію ПН №5 від 27.12.2024 року, яку знову не було прийнято з цієї ж підстави, що підтверджується квитанціями №1 від 11.02.2025 року.

Лише тільки 12.02.2025 року позивачем було зареєстровано ПН №5 від 27.12.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 від 12.02.2025 року.

Далі, на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.76 ПК України, посадовими особами ГУ ДПС проведено камеральну перевірку ТОВ «БК «ПРОФІ» з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за липень 2022 року, жовтень 2023 року, грудень 2024 року.

За результатами вказаної перевірки було складно Акт від 18.03.2025р. №11682/15-32-04-05-14/35242383, в якому контролюючим органом було встановлено факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, виписаних у липні 2022 року, жовтні 2023 року, грудні 2024 року, чим, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.201.10 ст.201, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (із змінами та доповненнями).

07.04.2025р. ТОВ «БК «ПРОФІ» подано заперечення №1/7 (вх. ГУ ДПС №41803/6 від 08.04.2024) на акт перевірки від 18.03.2025 №11682/15-32-04-05-14/35242383, в яких вказано на відсутність у підприємства, як платника, вини у несвоєчасності реєстрації ПН №5 від 27.12.2024р.

Однак, за результатами розгляду вказаних письмових заперечень, ГУ ДПС своїм рішенням №5516/КПР/15-32-04-05-06 від 22.04.2025р. висновки акту перевірки залишило без змін.

В подальшому, на підставі акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДПС було прийнято ППР №18763/15-32-04-05-18 від 23.04.2025 року, яким до ТОВ «БК «ПРОФІ», за порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України, було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на загальну суму 127 329,67 грн. - за затримку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН загальна сума штрафу 127329,67 грн обчислення з розрахунку: за 5 днів порушення термінів реєстрації ПН №2 від 15.07.2022 нараховано 416,67 грн, за 109 днів порушення термінів реєстрації ПН №2 від 05.10.2023 нараховано 350 грн, за 25 днів порушення термінів реєстрації ПН №5 від 27.12.2024 нараховано 126 563 грн.

Не погодившись з цим рішенням №18763/15-32-04-05-18, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та 09.06.2025 року подав до ДПС України скаргу (вхід. №1243/С/6 від 12.06.2025), у якій просив поновити строк на подання скарги, прийняти її до розгляду та скасувати ППР в частині накладення штрафу щодо несвоєчасної реєстрації ПН №5 від 27.12.2024 року у сумі 126 563 грн.

Проте, рішенням ДПС України від 25.06.2025р. №18311/6/99-00-06-03-01-06 платнику податків було відмовлено у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Окрім того, цим же рішенням ДПС України залишило цю скаргу без розгляду та повернуло платнику, повідомивши про право оскарження ППР в судовому порядку.

Позивач, вважаючи ППР №18763/15-32-04-05-18 від 23.04.2025 року в частині накладення штрафу щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної №5 від 27.12.2024 року протиправним та таким, що підлягає в цій частині скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірного рішення контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як чітко визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

А як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності ж до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту норм п.75.1.1 ст.75 ПК України, «камеральною» вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Як загально відомо, «податкова накладна» (ПН) - це обов`язковий електронний документ платника ПДВ, який підтверджує факт постачання товарів/послуг та є підставою для формування податкового кредиту. Вона складається в електронній формі на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг або на суму авансу (попередня оплата) на дату виникнення податкових зобов`язань, яка визначається за правилом "першої події" та повинна бути в обов`язковому порядку зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в межах законодавчо встановлених строків (ст.187, п.201.1,201.7,201.10 ст.201 ПКУ).

Як вбачається зі змісту норм ст.201 ПК України, існують базові «граничні» строки реєстрації ПН в ЄРПН.

Так, п.201.1 статті 201 ПК України чітко визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як встановлено приписами п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, зі змісту вимог п.120-1.1 ст.120-1 ПК України слідує, що порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість штрафу, зокрема, в розмірі 20% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Таким чином, ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі порушення строків реєстрації ПН до платників застосовуються штрафні санкції у визначеному розмірі.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду цієї справи триває.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» від 12 січня 2023 року №2876-IX (Закон №2876-IX), який набрав чинності 08 лютого 2023 року, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Так ,відповідно до п.89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

А згідно з п.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для п.89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі, зокрема, 5 % суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Таким чином, відповідальність, встановлена п.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Як загально відомо, податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є «триваючим» порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

Як чітко визначено приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 20.05.2025 року у справі №240/29544/23 зазначив, що збільшений строк на реєстрацію податкових накладних та зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року), тобто до податкових накладних складених з 16.01.2023 року.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, спірна податкова накладна №5 фактично була складена ТОВ «БК «ПРОФІ» - 27.12.2024 року - на суму ПДВ 2 531 260 грн. Отже, на підставі п.89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України останнім днем її реєстрації в ЄРПН - є 18.01.2025 року.

Як видно з матеріалів справи, вперше позивач подав на реєстрацію ПН №5 від 27.12.2024 року - 24.01.2025 року, тобто з пропуском строку її реєстрації (який закінчився до 18.01.2025 року).

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, спірна ПН №5 від 27.12.2024 року не була прийнята податковим органом з підстави «Документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування».

Отже, вперше подана позивачем ПН №5 від 27.12.2024 року фактично не була зареєстрована в зв`язку з відсутністю у позивача необхідного ліміту коштів на рахунку в системі електронного адміністрування.

Як свідчать матеріали справи, представник позивача фактично не заперечує факт несвоєчасної реєстрації, проте наголошує на тому, що це відбулось виключно з незалежних від ТОВ «БК «ПРОФІ» обставин. На підтвердження таких обставин представник позивача зазначає, що у реєстрації складених на користь ТОВ «БК «ПРОФІ» ПН його контрагенту було відмовлено з невідомих причин. Також, представник заявив, що Товариство не мало можливості самостійно внести грошові кошти на формування реєстраційного ліміту, оскільки не мало такої суми вільних обігових коштів.

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає таку позицію позивача необгрунтованою і помилковою.

Так, як загально відомо, основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість регулюються статтею 200-1 ПК України.

Відповідно до приписів п.200-1.1 ст.200-1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу.

Пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України встановлено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (ЕНакл), обчислену за такою формулою:

ЕНакл = ЕНаклОтр + ЕМитн + ЕПопРах + ЕОвердрафт - ЕНаклВид - ЕВідшкод - ЕПеревищ; де:

ЕНаклОтр - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті.

Таким чином, з огляду на встановлений податковим законодавством механізм, наявність у платника податків «реєстраційного ліміту» є необхідною умовою для реєстрації податкової накладної. Реєстраційний ліміт є розрахунковою сумою податку на додану вартість, на яку платник податків має право у конкретний момент зареєструвати податкові накладні.

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України не містить посилання на те, що податковий орган має право не приймати податкову накладу через відсутність ліміту. За приписами цієї норми, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Дійсно, норма цього пункту включає випадки, коли податковий орган наділений повноваженнями не прийняти податкову накладну з огляду на порушення порядку коригування тощо.

Проте, оскільки від`ємне значення реєстраційного ліміту повністю унеможливлює реєстрацію податкової накладної, неприйняття в такому випадку податкової накладної не знаходиться в межах розсуду податкового органу.

Відтак, повернення відповідачем податкової накладної за таких обставин фактично узгоджується з приписами п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, за яким позивач не мав права реєструвати ПН №5 від 27.12.2024 року, а у відповідача не виник обов`язок її реєструвати.

При цьому, також слід зазначити й про те, що згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів зі свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Отже, у випадку відсутності у платника достатнього реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ платник податку зобов`язаний самостійно забезпечити наявність необхідної суми коштів на електронному рахунку для формування ліміту, оскільки саме це є передумовою належного виконання обов`язку з реєстрації податкових накладних.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає доводи представника позивача нібито про неможливість ТОВ «БК «ПРОФІ» вчасної реєстрації ПН з незалежних від нього причин, та, в свою чергу, враховує наступне.

Так, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29.09.2022 у справі №0440/5579/18, зазначив, що серед випадків звільнення від податкової відповідальності за статтею 120-1 ПК України відсутні випадки нестачі реєстраційного ліміту платника податку, відсутність у нього коштів для поповнення електронного рахунка або зупинка реєстрації податкової накладної (так зване «блокування» накладних) постачальника у ланцюгу. Тому, посилання позивача на зазначені обставини Суд відхиляє з огляду на те, що такі обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Також, Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі №640/5075/19 вказав, що здійснення підприємством перевірки ліміту на електронному рахунку податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, так само як і запит позивача до податкового органу щодо непоповнення рахунку, не є доказом реєстрації податкової накладної, не свідчить про намір здійснити реєстрацію у встановлені терміни, а отже, і не виключає вину підприємства у здійсненні податкового правопорушення.

Таким чином, судова колегія, як і окружний суд, по цій справі, на підставі ч.5 ст.242 КАС України, враховує вказані вище правові висновки Верховного Суду та вважає, що відсутність реєстраційного ліміту не є поважною причиною неможливості подання на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Крім того, одночасно також слід зауважити й про те, що у постанові від 21.03.2024р. у справі №280/7271/21 Верховним Судом було констатовано, що позивач, обґрунтовуючи свою позицію, яку підтримано судовими інстанціями, зазначав, що порушення строків реєстрації податкових накладних зумовлено тим, що йому не вистачало суми реєстраційного ліміту в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість для здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних, а поповнити рахунок у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість для збільшення ліміту платник не міг через відсутність вільних грошових коштів у зв`язку зі встановленим регулюванням НКРЕКП надходження обігових коштів на рахунок позивача. Оскільки обмеження у використанні коштів, які надходять від споживачів послуг платника на спеціальний розподільчий рахунок, встановлені державою, то вина позивача у вищевказаному правопорушенні відсутня.

Верховним Судом у цій постанові також було чітко визначено, що за невиконання встановленого державою обов`язку запроваджена нею ж відповідальність не настає лише у тому випадку, коли держава не створила умов для виконання такого обов`язку. Саме ж собою здійснення державою регулювання господарської діяльності у певних сферах не може розглядатися як об`єктивна обставина, яка перешкоджає належному виконанню платником своїх обов`язків у податкових відносинах.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд по цій справі, враховує правовий висновок Верховного Суду та вважає, що лише тільки доведені обставини несвоєчасної реєстрації ПН внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень можуть бути підставою для звільнення платника податків від відповідальності.

Таким чином, оскільки позивач у цій справі не навів беззаперечних доводів та не надав жодних належних і достатніх доказів того, що держава не створила необхідних умов для своєчасної реєстрації ПН, то відповідно, підстави для звільнення його від відповідальності за порушення строків реєстрації ПН відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про те, що за таку несвоєчасну реєстрацію позивачем вказаної вище податкової накладної, яка була виявлена спірним актом камеральної перевірки, п.120-1.1 ст.120-1 ПК України і передбачена відповідальність у вигляді визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2025р., яке в свою чергу, є правомірним та відповідно, скасуванню не підлягає.

Решта доводів та заперечень позивача висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що даний адміністративний позов дійсно задоволенню не підлягає.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж в апеляційній скарзі позивача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, в зв`язку із чим, суд 2-ї інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПРОФІ» – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 22.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко