Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/31570/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31570/25

Головуючий І інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 21.11.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

16.09.2025р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до її стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004р. по 14.12.2018р. на посаді сестри медичної туберкульозного відділення Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області, та з 17.12.2018р. по 01.08.2025р. на посаді старшої сестри медичної Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях.

- зобов`язати відповідача зарахувати до її стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004р. по 14.12.2018р. на посаді сестри медичної туберкульозного відділення Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області, а також з 17.12.2018р. по 01.08.2025р. на посаді старшої сестри медичної Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2025р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не обчислено у подвійному розмірі страховий стаж ОСОБА_1 за період її роботи з 01.01.2004р. по 14.12.2018р. на посаді сестри медичної туберкульозного відділення Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області, та з 17.12.2018р. по 01.08.2025р. на посаді старшої сестри медичної Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях, як це передбачено у ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та, відповідно, порушено її конституційне право на належне соціальне (пенсійне) забезпечення, що й слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідач, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004р. по 14.12.2018р. на посаді сестри медичної туберкульозного відділення Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області, а також з 17.12.2018р. по 01.08.2025р. на посаді старшої сестри медичної Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004р. по 14.12.2018р. на посаді сестри медичної туберкульозного відділення Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області, а також з 17.12.2018р. по 01.08.2025р. на посаді старшої сестри медичної Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях, та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.08.2025р. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 19.12.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Херсонській області та призначено дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.

21.01.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Херсонської області і з 09.03.2015р. отримує пенсію за віком відповідно до пп.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів у трудовій книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1984р., ОСОБА_1 з 15.05.1995р. прийнято на посаду медсестри туберкульозного відділення туберкульозної лікарні медичного закладу ІОЗ-17/61 (наказом УМВС №290 від 24.06.1997р. було перейменовано на установу виконання покарань ІОЗ-17/61 УМВС України в Херсонській області на правах лікувальної).

З 01.08.1997р. позивача призначено на посаду медичної сестри туберкульозного відділення №3 міжобласної туберкульозної лікарні в складі установи виконання покарань.

29.11.1999р. наказом ДДУПВП №165 вказану установу виконання покарань ІОЗ-17/61 УМВС України в Херсонській області на правах лікувальної було перейменовано в Херсонську виправну колонію (№61) УДДУПВП в Херсонській області.

05.03.2004р. Херсонська виправна колонія (№61) УДДУПВП в Херсонській області, на правах лікувальної, було перейменовано в Херсонську виправну колонію (№61) - лікувальний заклад максимального рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз).

З 16.05.2005р. позивача було призначено на посаду медичної сестри туберкульознолегенево-хірургічного відділення лікувального закладу установи (Херсонської виправної колонії (№61) - лікувального закладу максимального рівня безпеки.

15.04.2009р. Херсонську виправну колонію (№61) - лікувальний заклад максимального рівня безпеки (для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз) перейменовано у Херсонську виправну колонію УДДУПВП у Херсонській області (№61) - спеціалізована туберкульозна лікарня.

14.07.2009р. Херсонська виправна колонія УДДУПВП у Херсонській області (№61) - спеціалізована туберкульозна лікарня перейменована у Херсонську виправну колонію УДДУПВП у Херсонській області (№61) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня.

З 03.12.2009р. позивача було переведено на посаду старшої медичної сестри туберкульозного відділення міжобласної спеціалізованої туберкульозної лікарні при установі, а з 01.03.2012р. - на посаду сестри медичної туберкульозного відділення міжобласної спеціалізованої лікарні при установі.

24.04.2012р. Херсонська виправна колонія УДДУПВП у Херсонській області (№61) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня перейменована у Херсонську виправну колонію УДПтСУ в Херсонській області (№61) - міжобласну спеціалізовану туберкульозну лікарню.

16.11.2015р. Херсонська виправна колонія УДПтСУ в Херсонській області (№61) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня перейменована у Херсонську виправну колонію УДПтСУ в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополя (№61) - міжобласну спеціалізовану туберкульозну лікарню.

15.12.2016р. Херсонська виправна колонія УДПтСУ в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополя (№61) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарна перейменована у ДУ «Херсонська виправна колонія (№61) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня.

02.08.2018р. позивача було звільнено у зв`язку з переведенням до Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні (№61) філії Центру охорони здоров`я ДКВС України в Херсонській області (прийнято на посаду 03.08.2018р.).

28.09.2018р. назву філія Центру охорони здоров`я ДКВС України в Херсонській області змінено на «Філія ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області.

14.12.2018р. позивача звільнено з Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні (№61) філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області у зв`язку з переведенням до Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській області.

При цьому, дані про набутий страховий стаж підтверджено витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та довідкою філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях від 13.08.2025р. №13к/МИ/25.

13.08.2025р. позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до її стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004р. по 14.12.2018р. на посаді сестри медичної туберкульозного відділення Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області, та з 17.12.2018р. по 01.08.2025р. на посаді старшої сестри медичної Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 15.03.2025р.

Однак, листом за вих.№7989-7216/З-02/8-2100/25 від 12.09.2025р. відповідач відмовив у задоволенні її заяви, посилаючись на відсутність законодавчо визначених підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004р. в туберкульозних закладах охорони здоров`я.

Не погодившись із відмовою у зарахуванні стажу у подвійному розмірі, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх часткового задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

У відповідності до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 цього Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, окрім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон №1788-ХІІ.

Як уже встановлено судом, у даному випадку спірним між сторонами стало питання стосовно зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи позивача з 01.01.2004р. по 14.12.2018р. на посаді сестри медичної туберкульозного відділення Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Херсонській області, а також з 17.12.2018р. по 01.08.2025р. на посаді старшої сестри медичної Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях.

За ст.60 Закону №1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або ж хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних та реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.

У цьому контексті, суд 1-ї інстанції цілком вірно звернув увагу на те, що за п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-III, інфекційними хворобами є розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

У відповідності до вимог ст.7 Закон №1645-III, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених ст.ст.22, 27 та 31 Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Із роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010р. №05.03-18-54/973 слідує те, що інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або ж відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

Відповідно до ДСП 9.9.5-080-02 «Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю» (затв. постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002р. №1), лабораторія організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.

У свою чергу, «Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень)» (затв. наказом МОЗ СРСР №916 від 04.08.1983 року, що діє на території України, згідно з вказівкою Міністерства охорони здоров`я України від 28.05.1996р. №165 та застосовувалася станом на день призначення позивачу пенсії), містить ідентичні вимоги та норми відносно режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

За таких обставин, стаж роботи в інших інфекційних закладах (відділеннях) має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це чітко передбачено ст.60 Закону №1788-XII.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.12.2021р. у справі №688/2916/17.

У той же час, з сукупного аналізу матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідач, у даному випадку, не заперечує того, що робота позивача у туберкульозних відділеннях відноситься до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, яка зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону №1788-ХІІ. Втім, відповідач вважає, що такий стаж може бути зарахований у подвійному розмірі тільки до 01.01.2004р.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає, згідно з абз.1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, як загальновідомо, редакція ст.60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону №1788-XII та жодним чином не зупиняє дію її приписів.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що передбачене ст.60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004р.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.12.2018р. у справі №310/385/17, від 23.01.2019р. у справі №485/103/17, від 04.12.2019р. у справі №689/872/17 та від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або ж множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали даної справи, судова колегія дійшла висновку, що пенсійний орган безпідставно не зарахував позивачу в подвійному розмірі стаж роботи за спірні періоди роботи.

Доводи апелянта, щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди з 01.01.2004р. суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі пенсійного органу.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 22.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко