Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №340/7616/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7616/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року (суддя Черниш О.А.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0000/8634/11-28-24-08 від 11.06.2024 року в частині застосування штрафу у розмірі 4603, 88 грн. та нарахування пені у розмірі 9827,40 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 21.10.2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та з того ж дня взята на облік як страхувальник та платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У період 2017 – 2018 років, І - ІІІ кварталів 2019 року вона перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. З 01.10.2019 року зареєстрована як платник єдиного податку третьої групи.

У червні 2024 року ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло рішення №0000/8634/11-28-24-08 від 11.06.2024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 5241,26 грн. за період 10.02.2018 року по 14.01.2020 року та нараховано пеню у розмірі 12070,96 грн., усього – 17312,22 грн.

Вказане рішення разом із розрахунком штрафу та пені було надіслано позивачці поштою та отримано нею 19.06.2024 року.

Позивач оскаржувала це рішення в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України №26048/6/99-00-06-02-01-06 від 27.08.2024 року скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що штрафні санкції в сумі 4603, 88 грн. (5241,26 грн. – 637, 38 грн.) та пеня в сумі 9827,40 грн. (12070,96 грн. – 2243, 56 грн.) нараховані позивачці безпідставно.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI:

2) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

3) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

5) мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

6) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;

10) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 2, 3 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 року) передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, чинній з 01.01.2018 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, яка діяла до 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з цією ж нормою (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, чинній з 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до частини 11, 12, 13 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як встановив суд першої інстанції, позивачка у 2017 – 2019 роках належала до кола платників єдиного внеску, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, як фізична особа-підприємець, що перебувала на загальній системі оподаткування (до 30.09.2019 року).

Як свідчать надані позивачкою індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, за 2017 рік (в окремі місяці), за 2018 рік (щомісяця), за 2019 рік (щомісяця) страхувальники – роботодавці сплатили за неї страхові внески у розмірі не менше мінімального.

Згідно із податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 роки, які ФОП ОСОБА_1 подавала до податкового органу, у ці періоди вона не мала доходу від провадження господарської діяльності.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення враховував, що станом на 2017 – 2019 роки у Законі №2464-VI були відсутні норми, які передбачали звільнення фізичних осіб-підприємців, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Законі №2464-VI, від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Такі норми запроваджені згідно із Законом України від 13.05.2020 року №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», який набрав чинності 01.01.2021 року, крім пункту 5 розділу І цього Закону, що набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 03.06.2020 року.

Внесеними цим Законом змінами, які набрали чинності 01.01.2021 року, скасовано обов`язок платників єдиного внеску – фізичних осіб-підприємців, які також працюють за трудовим договором, сплачувати за себе єдиний внесок за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

З 03.06.2020 року розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено пунктом 15-9, яким запроваджено механізм списання несплаченої недоїмки, штрафів і пені за період з 01.01.2017 року, зокрема фізичним особам – підприємцям (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності), які не отримувати доходу/прибутку, за умови подання ними заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або про відмову у списанні таких сум приймає податковий орган за результатами камеральної перевірки.

Суд першої інстанції вірно врахував, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують) та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом було встановлено, що у період з січня 2017 року по вересень 2019 року позивачка як фізична особа-підприємець не отримувала доходу від підприємницької діяльності.

Воднораз, вона була застрахованою особою у розумінні Закону №2464-VI і як фізична особа працювала за трудовими (цивільно-правовими) договорами на різних підприємствах, які є платниками єдиного внеску відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ і сплачували єдиний внесок, нарахований на суми нарахованих та виплачених їй доходів.

Суд вірно встановив, що успірних правовідносинах позивачка як платник єдиного внеску, визначений пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ, мала обов`язок по сплаті єдиного внеску, незалежно від фактичного отримання доходу від підприємницької діяльності, лише за місяці звітних періодів, коли роботодавці не нараховували та не сплачували за неї єдиний внесок. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 це такі місяці: лютий, березень, липень, серпень, вересень 2017 року. Тож несвоєчасна сплата позивачкою єдиного внеску за ці місяці тягне фінансову відповідальність згідно з частинами 10, 11 статті 25 Закону №2464-VI.

За інші місяці у спірний період з січня 2017 року по вересень 2019 року, за які роботодавці - страхувальники сплатили страховий внесок за позивачку, а вона не отримувала дохід від підприємницької діяльності, у неї був відсутній обов`язок по нарахуванню і сплаті єдиного внеску за себе у розмірі мінімального страхового внеску. Тому за ці періоди до неї не можуть бути застосовані заходи впливу та стягнення, передбачені статтею 25 Закону №2464-VI, зокрема у вигляді фінансових санкцій та пені, оскільки згідно з частиною 1 статті 25 Закону №2464-VI положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як було встановлено судом, позивачка прострочила сплату єдиного внеску за себе за 2017 рік, а саме за лютий, березень, липень, серпень, вересень 2017 року, коли мінімальний страховий внесок для неї складав 704 грн. у місяць. Розмір недоїмки (несплаченого станом на 10.02.2018 року єдиного внеску) складає 3186,88 грн. (704 грн. х 5 міс. – 333,12 грн. переплати по інтегрованій картці, яка обліковувалася станом на 09.02.2018 року).

Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції №449 штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску повинен складати 20 % своєчасно не сплачених сум, що становить 637, 38 грн. (3186, 88 грн. х 20%).

Відповідно до частин 10, 13 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Недоїмка в сумі 3186,88 грн. фактично сплачена 14.01.2020 року, а період прострочення з 10.02.2018 року по 14.01.2020 року тривав 704 дні. За формулою, наведеною у пункті 5 розділу VІІ Інструкції №449, розмір пені повинен становити 2243, 56 грн. (3186,88 грн. х 704 дні х 0,1%).

Суд вірно встановив правомірність застосування до позивачки фінансових санкцій та нарахуванням їй пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску і вважає спірне рішення законним.

В решті штрафні санкції в сумі 4603, 88 грн. (5241,26 грн. – 637, 38 грн.) та пеня в сумі 9827,40 грн. (12070,96 грн. – 2243, 56 грн.) нараховані позивачці безпідставно.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 23 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш