Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №280/11245/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11245/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року (суддя Конишева О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві, в якому просить:

1. визнати незаконним та скасувати наказ директора ТУ ДБР у м. Києві від 24.11.2025 №169-ос-ДСК про звільнення ОСОБА_1 з 26.11.2025 в частині підстав звільнення та дати звільнення.

2. змінити підставу звільнення та дату звільнення в наказі від 24.11.2025 №169-ос- ДСК, виклавши їх наступним чином – звільнити 17 листопада 2025 року зі служби в Державному бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 , слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 2 статті 14 Контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 22.03.2021 «за сімейними обставинами або з інших поважних причин – відповідно до заяви ОСОБА_1 » у зв`язку з поновленням на посаді прокурора Генеральної прокуратури України, з достроковим припиненням (розірванням) контракту.

3. зобов`язати відповідача зробити зміни до трудової книжки Позивача, а саме: в розділ «Відомості про роботу» запис про звільнення, який внесено ТУ ДБР у м. Києві 26.11.2025, зазначивши про його недійсність внести новий запис наступного змісту: звільнений 17.11.2025 17 листопада 2025 року зі служби в Державному бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань Павленка Павла Олександровича, слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 2 статті 14 Контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 22.03.2021 «за сімейними обставинами або з інших поважних причин – відповідно до заяви ОСОБА_1 » у зв`язку з поновленням на посаді прокурора Генеральної прокуратури України, з достроковим припиненням (розірванням) контракту.

4. зобов`язати ТУ ДБР у м. Києві провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, а саме:

- виплатити компенсацію за 47 календарних днів додаткової соціальної відпустки за ст. 19 Закону України «Про відпустки» у сумі 182 707,8 грн.;

- виплатити компенсацію за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у сумі 23 324,4 грн.;

- виплатити середній заробіток за 16 та 17 жовтня 2025 року як за дні здавання донорської крові та після донорського відпочинку у сумі 7 774,8 грн.;

- здійснити нарахування та виплату належної доплати за всі фактично відпрацьовані години цілодобових чергувань, у тому числі у вихідні, святкові та нічний час, відповідно до ст.ст. 72, 106, 107, 108 КЗпП України у сумі 1 497 830,04 грн.;

- виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку за аналогією закону (ст. 44 КЗпП України) у сумі 118 241,82 грн.

5. стягнути з ТУ ДБР у м. Києві на користь позивача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України (у разі задоволення позовної вимоги про зміну дати звільнення з 26.11.2025 на 17.11.2025 з 18.11.2025) до дня фактичного повного розрахунку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з жовтня 2022 року по вересень 2025 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з жовтня 2022 року по вересень 2025 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині; прийняти нове рішення, яким: визнати протиправними дії відповідача щодо визначення підстави та дати звільнення позивача; змінити дату звільнення позивача з 26.11.2025 на 17.11.2025; зобов`язати відповідача провести повний та остаточний розрахунок при звільненні з урахуванням усіх належних виплат; стягнути з відповідача на користь позивача: компенсацію за 47 невикористаних днів додаткової соціальної відпустки; компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки у повному обсязі; доплати за виконання службових обов`язків у нічний час, у вихідні та святкові дні; середній заробіток за 16 та 17 жовтня 2025 року як за донорські дні; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України - по день фактичного проведення повного розрахунку, із визначенням судом конкретної суми до стягнення. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість визначення розміру окремих виплат на підставі наявних матеріалів справи - скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та направити справу на новий розгляд, з обов`язковим витребуванням первинних документів (рапортів, наказів, табелів, облікових даних).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначено, що суд не врахував одночасного існування двох публічно-правових статусів позивача - прокурора та слідчого ДБР, що саме по собі створює юридичну ситуацію, яка потребує належної правової оцінки та реагування з боку керівництва. Заяви позивача не були звичайними заявами про звільнення за власним бажанням. Вони містили повідомлення про поновлення на посаді прокурора, що об`єктивно створювало ситуацію несумісності публічної служби. Саме ця обставина, а не формальна відсутність дати, мала визначальне значення для прийняття рішення відповідачем.

Також зазначено, що відповідач направляв кореспонденцію за невірною адресою, що виключало можливість її отримання позивачем у встановлені строки.

Також зазначено, що суд мав врахувати, що позивач має двох дітей відповідного віку, право на додаткову відпустку існувало об`єктивно і не потребувало додаткового подання заяви.

Суд не врахував, що одночасне визнання дня донорським і днем проходження служби є юридично неможливим, оскільки ці правові режими взаємовиключні.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачу було компенсовано всі невикористані дні щорічної відпустки, є передчасним, необґрунтованим та таким, що зроблений без повного дослідження обставин справи і належних доказів.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачу надавався час відпочинку як компенсація за роботу у вихідні та святкові дні.

Висновки суду першої інстанції про передчасність вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають нормам матеріального права, суперечать встановленим самим судом обставинам справи та правовим висновкам Верховного Суду.

Відповідачем також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій справі ґрунтується лише на гіпотетичних припущеннях щодо фактичного несення служби ОСОБА_1 у нічний час.

Довідка ТУ ДБР у м. Києві про дати чергування ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по вересень 2025 року не відображала дні та години фактичного чергування ОСОБА_1 , а лише узагальнювала інформацію про заплановані дні чергувань ОСОБА_1 , відповідно до затверджених графіків чергувань за спірний період.

Матеріалами справи (зокрема, табелями обліку робочого часу) не підтверджувалося фактичне залучення ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків у період з 22:00 до 06:00.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 1 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як було встановлено судом першої інстанції, 23.03.2021 за результатами відкритого конкурсу, наказом ТУ ДБР у м. Києві від 22.03.2021 № 64-ос/ДСК ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого в Другому слідчому відділі (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР у м. Києві.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2024 у справі №640/397/20 частково задоволено касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 640/397/20, якими задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

Зокрема, змінено мотивувальну та резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виклавши його в такій редакції:

«Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території АР Крим і м. Севастополя та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території АР Крим і м. Севастополя та в умовах збройного конфлікту Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Генеральної прокуратури України з 26.12.2019».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 640/397/20 - залишено без змін.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 16.09.2024 № 1283ц визначено, пункт 2: «Поновити ОСОБА_2 на посадi прокурора відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованiй територiї Автономної( Республiки Крим i мiста Севастополя та в умовах збройного конфлiкту, управлiння нагляду та iнформацiйно-аналiтичної роботи у кримiнальних провадженнях щодо злочинiв, вчинених на тимчасово окупованiй територiї Автономної Республiки Крим i мiста Севастополя та в умовах збройного конфлiкту Департаменту нагляду у кримiнальних провадженнях щодо злочинiв, вчинених в умовах збройного конфлікту Генеральної прокуратури України з 26.12.2019».

З Наказом від 16.09.2024 № 1283ц позивач ознайомлений 17.11.2025, про що свідчить особистий підпис позивача на Наказі.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 16.09.2024 № 1284ц визначено робоче місце позивача.

29.10.2025 ОСОБА_1 , під час тимчасової непрацездатності (позивач з 20.10.2025 перебував на лікарняному по 21.11.2025), подано заяву про дострокове припинення (розірвання) контракту на проходження служби в ТУ ДБР у м. Києві, у зв`язку з його поновленням на посаді прокурора та виникненням конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований іншим способом. До заяви були додані Накази Офісу Генерального прокурора від 16.09.2024 № 1283ц та № 1284ц. Отримана заява відповідачем згідно штемпеля 06.11.2025.

Листом від 07.11.2025 направлено лист позивачу для з`ясування підстав припинення (розірвання) контракту, просили підтвердити або спростувати факт наявності конфлікту інтересів. Докази направлення листа: поштове відправлення ФЭМ Экспресс від 07.11.2025 на адресу: АДРЕСА_1 , який отримано позивачем, про що зазначено у потовому відправленні.

З метою дострокового припинення (розірвання) контракту про проходження служби, ТУ ДБР у м. Києві листом від 12.11.2025 № 50461-25/к/11-13-23640/25 запропонувало ОСОБА_1 подати до ТУ ДБР у м. Києві, рапорт про звільнення із зазначенням конкретної підстави згідно з пунктом 113 Положення № 743 та пунктом 14 Контракту та бажаної дати звільнення. Докази направлення листа поштове відправлення ФЭМ Экспресс від 12.11.2025 на адресу: АДРЕСА_1 , який отримано позивачем, про що зазначено у потовому відправленні.

ОСОБА_1 повторно звернувся до директора ТУ ДБР у м. Києві із заявою від 17.11.2025 про припинення (розірвання) контракту у зв`язку із поновленням на посаді прокурора, зазначивши, що він ознайомився з наказами Офісу Генерального прокурора від 16.09.2024 № 1283ц та № 1284ц - 17.11.2025. Отримана заява відповідачем згідно штемпеля 18.11.2025.

Бажану дату звільнення ОСОБА_1 не вказав, підставу для припинення контракту з ініціативи особи рядового і начальницького складу ДБР, відповідно до спеціального законодавства, не зазначив.

У відповідь на повідомлення ОСОБА_1 від 17.11.2025, листом від 20.11.2025 № 52156-25/к/11-13-24315/25 ТУ ДБР у м. Києві повторно звернуло увагу позивача на те, що дострокове розірвання контракту за ініціативою особи можливо лише з підстав, прямо передбачених пунктом 113 Положення № 743, які відповідають підпунктам 1, 3, 5, 7, 10, 12 пункту 107 Положення та пунктом 14 Контракту про проходження служби в ДБР. ОСОБА_1 повторно наголошено на тому, що для розгляду питання про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження служби йому необхідно подати рапорт про звільнення із зазначенням конкретної підстави згідно з пунктом 113 Положення № 743 або пунктом 14 Контракту та бажаної дати звільнення. Докази направлення листа: поштове відправлення ФЭМ Экспресс від 20.11.2025 на адресу: АДРЕСА_1 , який отримано позивачем (Т.1 а.с. 122 звор. -123 звор.).

Починаючи з 20.10.2025 до 21.11.2025 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатнсті (Т.1 а.с. 118-120).

Згідно наказу ТУ ДБР у м. Києві від 24.11.2025 № 169-ос-ДСК слідчого ОСОБА_1 звільнено зі служби в ДБР - 26.11.2025, на підставі підпункту 5 пункту 107 Положення № 743 з інших поважних причин, а саме у зв`язку з поновленням на посаді прокурора Генеральної прокуратури, з достроковим припиненням (розірванням) контракту.

Не погодившись із підставою і датою звільнення визначених у наказі ТУ ДБР у м. Києві від 24.11.2025 № 169-ос-ДСК, а також не погоджуючись з розрахунком при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на підтвердження факту залучення позивача до служби в нічний час (чергування в нічний час), відсутності доказів оплати за чергування в нічний час, позовні вимоги щодо виплатити позивачу компенсацію за роботу у нічний час під час чергувань підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» №794-VIII державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Відповідно до ч.1,2 до ч.1 ст. 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Частинами 5 та 6 ст.14 Закону №794-VIII встановлено, що трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців Державного бюро розслідувань здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.20 Закону №794-VIII умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно п.107 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року, №743 контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби:

1) у зв`язку із закінченням строку дії контракту;

2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці;

3) за станом здоров`я - на підставі висновку медичної комісії про непридатність до служби;

4) у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці;

5) за сімейними обставинами або з інших поважних причин, відповідно до заяви та документів особи, яка звільняється;

6) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу;

7) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу системи Державного бюро розслідувань;

8) за службовою невідповідністю;

9) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого особу притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

10) за угодою сторін;

11) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

12) у зв`язку з набуттям громадянства іноземної держави;

13) у разі наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;

14) у зв`язку з виконанням (реалізацією) дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

15) у зв`язку із закінченням строку перебування у розпорядженні та/або на тимчасово вакантній посаді, в разі неможливості переведення на іншу посаду;

16) за підсумками стажування (у випадках, передбачених Законом України «Про Державне бюро розслідувань»).

Відповідно до п.112 Положення №743 контракт може бути розірвано достроково з ініціативи Державного бюро розслідувань і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби у випадках, передбачених підпунктами 1 - 4, 6 і 8 - 16 пункту 107 цього Положення.

Звільнення осіб рядового та начальницького складу згідно з підпунктом 15 пункту 107 цього Положення здійснюється не пізніше останнього дня строку, зазначеного в наказі про зарахування у розпорядження, та/або в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього працівника, в разі неможливості переведення на іншу посаду (відсутність вакантних рівнозначних (нижчих) посад, невідповідність кваліфікаційним вимогам, встановленим до вакантних посад), або ненадання згоди особою рядового та начальницького складу на таке переведення.

Пунктом 113 Положення №743 встановлено, що з ініціативи особи рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань контракт може бути розірвано достроково у випадках, передбачених підпунктами 1, 3, 5, 7, 10, 12 пункту 107 цього Положення.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.94 Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом Міністерством юстиції України від 06.04.2016 року №260.

Пунктом 8 Розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Як встановив суд першої інстанції, відповідно до Наказу ТУ ДБР у м. Києві від 24.11.2025 № 169-ос-ДСК слідчого ОСОБА_1 звільнено зі служби в ДБР - 26.11.2025 на підставі підпункту 5 пункту 107 Положення № 743 з інших поважних причин, а саме у зв`язку з поновленням на посаді прокурора Генеральної прокуратури, з достроковим припиненням (розірванням) контракту.

29.10.2025 ОСОБА_1 ініціював перед директором ТУ ДБР у м. Києві дострокове припинення контракту, стверджуючи про наявність у нього конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, оскільки він поновлений на посаді прокурора.

Суд вірно врахував, що позивачем до заяви від 29.10.2025 були додані накази Офісу Генерального прокурора від 16.09.2024 № 1283ц та № 1283ц про поновлення його на посаді прокурора, однак не зазначено в чому саме полягає конфлікт інтересів та не зазначено чітко дату звільнення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» наведені наступні визначення термінів:

приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Для конфлікту інтересів характерна наявність трьох об`єктивних ознак: приватний інтерес, службові повноваження, суперечність між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання службових повноважень. Отже, конфлікт інтересів завжди прив`язаний до конкретних дій, рішень або повноважень, не виникає автоматично з факту іншої оплачуваної діяльності, не забороняє діяльність автоматично, але породжує обов`язок її врегулювання.

Суд вірно встановив відсутність доказів про наявність у позивача потенційного чи реального конфлікту інтересів, що не зумовлювало виникнення у директора ТУ ДБР у м. Києві обов`язку приймати рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів у ОСОБА_1 , на виконання вимог частини 3 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Суд вірно зазначив, що відповідно до п.112 Положення №743 контракт може бути розірвано достроково з підстав наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, лише з ініціативи Державного бюро розслідувань, в даному випадку ініціатива була зі сторони позивача, що виключає можливість відповідача звільнити його за цим пунктом.

Відповідно до п. 113 Положення №743, з ініціативи позивача контракт може бути розірвано достроково у випадках, передбачених підпунктами 1, 3, 5, 7, 10, 12 пункту 107 цього Положення.

Суд вірно встановив, що п.5 ( за сімейними обставинами або з інших поважних причин, відповідно до заяви та документів особи, яка звільняється) визначає право на звільнення за заявою особи з інших причин, в даному випадку у зв`язку з поновленням на посаді прокурора Генеральної прокуратури України.

Суд вірно встановив відсутність протиправних дій зі сторони відповідача, щодо визначення підстави звільнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що підстави припинення (розірвання) контракту для позивача чітко визначені пунктом 107 Положення №743, так як це є спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює підстави для звільнення. Суд вірно встановив, що застосовувати слід саме спеціальний закон, а Кодекс законів про працю України, та пункти контракту не можуть бути підставою для звільнення.

Щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності позивачем, суд вірно встановив, що це не є окремою підставою для звільнення та регулюється Законом України «Про запобігання корупції», це питання не розглядалося на момент звільнення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що доводи позивача, що він отримав значно пізніше надіслані відповідачем документи, не змінює, тієї обставини, що після надіслання листа позивачу відповідачем, інформація/лист/документи вважаються доведеними до відома позивача, на п`ятий календарний день з дня їх надсилання, а ні з дня вручення.

Як встановив суд першої інстанції, листи надсилалися через службу доставки ФЭМ Экспресс на адресу: АДРЕСА_1 , дана адреса зазначена в особовій справі позивача, про що не заперечувалося і позивачем.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про зміну адреси проживання позивача, або про зміну адреси для листування.

Законодавство не визначає які конкретно засоби поштового зв`язку повинен використовувати відповідач, тому суд не вбачає порушень направлення відповідачем через службу доставки ФЭМ Экспресс.

Щодо дати звільнення.

Відповідно до частини 5 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро Розслідувань» трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.1 Закону України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Частиною 1 ст.4 Закону № 2136-IX врегульовані особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме: у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Суд вірно зазначив, що розірвати трудовий договір, датою зазначений у заяві працівника, можливо лише у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація та існування загрози для життя і здоров`я працівника, а докази зазначених обставин матеріали справи не містять.

Суд вірно взяв до уваги, що звільнення відбулося не з ініціативи роботодавця, а з ініціативи працівника, а так як на державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу», суд аналізує ст.86 Закону відповідно до якої державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Стаття 39 КЗпП України встановлює, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Суд вірно взяв до уваги подані позивачем заяви від 26.10.2025 та 17.11.2025 та врахував, що дату звільнення позивач у своїх заявах не зазначив. Факт, що позивач повідомив відповідача про дату ознайомлення з наказом про поновлення на посаді прокурора, не свідчить про визначення дати звільнення позивачем.

Суд дійшов вірного висновку, що відсутність чіткої дати звільнення у заяві позивача, свідчить про відсутність зобов`язання відповідача звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві та слід застосовувати ст.86 Закон України «Про державну службу» відповідно до якої державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що наказ № 169-ос-ДСК від 24.11.2025 про звільнення ОСОБА_1 з 26.11.2025 тобто, після завершення періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , та інших організаційних питань, прийнятий з дотриманням норм закону, відповідно підстав для зміни дати звільнення на 17.11 2025 не має.

Щодо компенсації 47 невикористаних днів додаткової відпустки, як батьку двох дітей.

Позивач має двох дітей віком до 15 років.

Пунктом 89 Положення №743 встановлено, що додаткові відпустки, у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються особам рядового та начальницького складу на підставах та в порядку, що встановлені законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відпустки» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд першої інстанції вірно врахував лист від 20.11.2025 № 52156-25/к/11-13-24315/25 ТУ ДБР у м. Києві в якому зазначено, що з метою коректного розрахунку при звільненні, просило ОСОБА_1 надати документи, які підтверджують, що матері його дітей не надавалась або не компенсувалась додаткова соціальна відпустка, як одному із батьків, що має двох або більше дітей віком до 15 років за 2021-2025 роки (Т.1 а.а.122-123)

Відповідно до листа Запорізької обласної прокуратури від 15.12.2025 № 07-21-25 зазначено, що ОСОБА_3 не отримувала додаткових соціальних відпусток, передбачених ст. 19 Законом України «Про відпустки», як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, компенсації за невикористані відпустки цієї категорії не виплачувались.

Суд вірно зазначив, що на момент звільнення позивач такої заяви не подавав, вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за 47 невикористаних днів додаткової відпустки, як батьку двох дітей за статтею 19 Закону України «Про відпустки» лише 06.12.2025, а довідка від Запорізької обласної прокуратури отримана 15.12.2025, тобто вже після звільнення.

Суд вірно встановив, що у відповідача не було підстав нараховувати та виплачувати таку компенсацію.

Стосовно оплати позивачу середнього заробітку за 16 та 17 жовтня 2025 року (дні відпочинку, у зв`язку із донацією крові).

Згідно статті 124 КЗпП України та Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» працівникам-донорам крові надаються такі пільги/гарантії, якщо вони вчинять відповідні для того дії: 1) звільнення від роботи безпосередньо в день донації із збереженням середнього заробітку (адже донацію крові також можливо здійснити у вихідний день чи позаробочий час)

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» день донації особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Здобувачі вищої, професійної та фахової передвищої освіти у зазначені дні звільняються від занять, а військовослужбовці строкової служби та курсанти закладів військової освіти - від несення нарядів, вахт та інших форм служби.

Як встановив суд першої інстанції, позивач 16.10.2025 повідомив ТУ ДБР у м.Києві шляхом подання рапорту та надав копію довідки №059083 щодо надання донорам крові та/або компонентів кропі пільг.

Згідно відомості про облік проходження служби особами рядового і начальницького складу ТУ ДБР у м. Києві за жовтень 2025 року від 29.10.2025 № 153/1/11-03-ДСК-2025-вн за ОСОБА_1 16 жовтня 2025 та 17 жовтня 2025 року обліковано, як день проходження служби і за ці дні йому нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується також виданою довідкою про облік робочого часу (Т.1, а.с.124) та довідкою від 16.03.2026 №12/11-14/40/дск.

Суд вірно встановив відсутність підстави для додаткової виплати ОСОБА_1 середнього заробітку.

Стосовно компенсації за 6 днів невикористаних щорічної відпустки.

Пунктом 82 Положення №743 визначено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб рядового та начальницького складу становить 30 календарних днів, якщо законом не визначено більший строк відпустки. За кожний повний календарний рік служби в Державному бюро розслідувань після досягнення п`ятирічного стажу служби особі рядового та начальницького складу надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Згідно п.83 Положення №743 тривалість відпусток обчислюється у календарних днях. Під час визначення тривалості щорічної відпустки, що надається особам рядового та начальницького складу, святкові та неробочі дні не враховуються.

Відповідно до п.84. Положення №743 щорічна відпустка надається, як правило, до кінця календарного року. Невикористана щорічна відпустка або її частина може бути приєднана до щорічної відпустки на наступний календарний рік.

Як встановив суд згідно даних відповідача (інформація ДСК, перелічені всі Накази на відпустки) у 2021 році ОСОБА_1 за фактично відпрацьований час набув право на 27 днів щорічної відпустки, з яких використано:- 19 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 27 вересня до 13 жовтня 2021 року, з 15 жовтня до 16 жовтня 2021 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві ; 1 день щорічної основної відпустки, який був використаний 14.12.2021 на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 3 дні щорічної основної відпустки, які були використані з 23 вересня до 25 вересня 2025 року, на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві.

У 2022 році ОСОБА_1 набув право на 37 днів щорічної відпустки, з яких використано:- 5 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 26 вересня до 30 вересня 2022 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 5 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 23 січня до 27 січня 2023 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 15 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 26 вересня до 10 жовтня 2025 року, на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві.

У 2023 році ОСОБА_1 набув право на 38 днів щорічної відпустки, з яких використано:- 10 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 17 липня до 26 липня 2023 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 6 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 25 вересня до 30 вересня 2023 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 10 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 15 грудня до 24 грудня 2023 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 2 дні щорічної основної відпустки, які були використані з 11 жовтня до 12 жовтня 2025 року, на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві.

У 2024 році ОСОБА_1 набув право на 39 днів щорічної відпустки, з яких використано:- 17 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 17 травня до 02 червня 2024 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 1 день щорічної основної відпустки, який був використаний 14.05.2024 на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві;- 12 днів щорічної основної відпустки які були використані з 10 липня до 21 липня 2024 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві ;- 2 дні додаткової відпустки які були використані з 22 липня до 23 липня 2024 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві ;- 7 днів додаткової відпустки які були використані з 22 вересня до 28 вересня 2024 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві.

У 2025 році ОСОБА_1 набув право на 33 дні щорічної відпустки, з яких використано:- 14 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 12 травня до 25 травня 2025 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві ;- 16 днів щорічної основної відпустки, які були використані з 16 липня до 31 липня 2025 року на підставі наказу ТУ ДБР у м. Києві (Т.2, а.с.4).

Відповідно до наказу № 169-ос-ДСК від 24.11.2025, при звільненні ОСОБА_1 компенсовано: 4 календарні дні невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік; 12 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік; рік; 10 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2023; 3 календарні дні невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2025 рік.

Суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що позивач не спростовує окремо жодний наказ про відпустку, за всі робочі дні позивач отримував заробітну плату, заперечень з приводу розрахунку загальної кількості днів щорічної основної відпустки не заявлялося, компенсація за невикористані дні також була виплачена позивачу при звільненні.

Стосовно позовної вимоги щодо виплатити вихідної допомоги у розмірі не менше середньомісячного заробітку за аналогією закону (ст. 44 КЗпП України).

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Стаття 44 КЗпП України встановлює обов`язок виплати вихідної допомоги у випадках звільнення працівника з підстав, визначених, зокрема, ст. 40 КЗпП України.

Пункт 6 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає звільнення у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. У таких випадках працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

Суд вірно врахував, що позивач був звільнений на підставі підпункту 5 пункту 107 Положення № 743.

Статтею 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено:

1. Держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

2. Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

3. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

4. Пенсійне забезпечення працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення інших працівників Державного бюро розслідувань здійснюється на підставах та в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 83 Законі України «Про державну службу» державним службовцям виплачується вихідна допомога у розмірі однієї середньої місячної заробітної плати при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію або досягненням 65-річного віку. Ця виплата є одноразовою, здійснюється за бажанням службовця.

Відповідно до Розділу VIII Порядку № 260, який регулює виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із служби:

1. Поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

2. Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено виплату для осіб рядового і начальницького складу одноразової грошової допомоги, якщо вони:- звільнені зі служби за станом здоров`я, в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;- звільнені зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту, в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше;- звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, за умови наявності вислуги 10 років і більше, в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби

Суд вірно врахував, що позивач був звільнений зі служби в ДБР «з інших поважних причин, а саме у зв`язку з поновленням на посаді» , що виключає виплату позивачу вихідної допомоги (одноразової грошової допомоги) при звільненні.

Щодо позовної вимоги здійснити нарахування та виплату належної доплати за всі фактично відпрацьовані вихідні, святкові дні та нічний час, відповідно до ст.ст. 72, 106, 107, 108 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст.20 Закону №794-VIII на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до пункту 20 Загальних положень Порядку № 260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Згідно з пунктом 18 Положення № 743 у разі встановлення режимів підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, а також у зв`язку із службовою необхідністю особи рядового та начальницького складу несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні, святкові та неробочі дні.

Особам рядового та начальницького складу, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім осіб, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом наступного місяця.

Суд вірно зазначив, шо положення цього пункту діють протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відтак особи рядового і начальницького складу несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, а особам які виконували службові обов`язки у зазначені дні, крім осіб, які працюють у змінному режимі, надається відповідний час для відпочинку (в порядку компенсації).

Щодо виплатити позивачу компенсації за роботу у нічний час під час чергувань.

Відповідно до пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 р. № 988 встановлено, виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Згідно пункту 11 розділу II Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував не графіки чергувань липень 2024-грудень 2024, лютий 2025 - вересень 2025, а довідку про дати чергування позивача з жовтня 2022 по вересень 2025 (Т.2 а.а.53).

Відповідно до п.1 Розділу ІV Наказу ДБР Територіальне управління ДБР у м. Києві від 13.10.2021 №171, яким затверджено Інструкцію з організації діяльності добового наряду та інших працівників, залучених до чергування в Територіальному управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м.Києві та внесених змін до Інструкції Наказом від 07.09.2022 №37, працівники слідчих та оперативних відділів, залучені до чергування, забезпечують роботу цілодобово. (…) заступають на чергування о 09.00 до 09.00 наступного дня.(..) У період воєнного стану перебувають у приміщенні (…) цілодобово (Т.2, а.с.49).

Суд вірно встановив підтвердження факту залучення позивача до служби в нічний час (чергування в нічний час), відсутності доказів оплати за чергування в нічний час, та встановив, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виплатити позивачу компенсацію за роботу у нічний час під час чергувань.

Стосовно позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд вірно встановив відсутність підстави для задоволення вимог про стягнення на користь позивача з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, до проведення повного та остаточного розрахунку з ним грошового забезпечення.

Оскільки відповідачем не здійснено повного розрахунку з позивачем на час розгляду даної справи, а відтак суд позбавлений можливості обрахувати суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

Доводи апеляційних скарг вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 23 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш