Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №160/6750/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 рокуй м. Дніпросправа № 160/6750/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року (суддя Калугіна Н.Є., повне судове рішення складено 10 червня 2026 року) в справі № 160/6750/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДСНС) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 08 грудня 2022 року по 27 лютого 2026 року не більш як за шість місяців відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

зобов`язання виплатити їй середнє грошове забезпечення з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 08 грудня 2022 року по 27 лютого 2026 року не більш як за шість місяців відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 лютого 2026 року (день фактичної виплати індексації грошового забезпечення) включно за весь час затримки виплати;

зобов`язання нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 лютого 2026 року (день фактичної виплати індексації грошового забезпечення) включно за весь час затримки виплати.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення у частині періоду зобов`язання нарахувати та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, ухвалити нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог, а саме нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 лютого 2026 року (день фактичної виплати індексації грошового забезпечення) включно за весь час затримки виплати.

Зазначає, що обмеження судом першої інстанції періоду нарахування компенсації датою 28 лютого 2018 року суперечить змісту Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 та усталеній судовій практиці. Більше того, таке обмеження фактично позбавило позивача компенсації інфляційних втрат за майже вісім років прострочення (з березня 2018 року по лютий 2026 року), хоча саме за цей період відбулося найбільше знецінення належних йому грошових коштів.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та з 08.12.2022 року звільнена зі служби, що підтверджується витягом із наказу від 07.12.2022 року №590.

Позивач вважаючи, що при звільненні відповідач здійснив з нею розрахунок не в повному обсязі, звернулась з відповідним позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі №160/4872/25, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового, забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку а доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення: грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення набуло законної сили 14.01.2026.

На виконання цього рішення суду 27.02.2026 року відповідачем на картковий рахунок позивача виплачено належне грошове забезпечення у розмірі 77621,36 грн.

При цьому позивачу не був виплачений середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Врахувавши, що з 08.12.2022 позивача звільнено зі служби з органів цивільного захисту, тоді як остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні здійснений відповідачем лише 27.02.2026 на виконання рішення суду від 19.05.2025 у справі № 160/4872/25, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, та за який позивачу належить виплата середнього заробітку, є проміжок часу з 09.12.2022 (день, наступний за датою виключення зі списків особового складу військової частини) по 26.02.2026 (день, що передує дню виплати коштів на виконання рішення суду №160/4872/25).

Виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, враховуючи співмірність, справедливий та розумний баланс інтересів між інтересами працівника і роботодавця, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, те, що відповідач є державним органом, відсутність спору на день звільнення, тривалості періоду з моменту порушення прав працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, суд першої інстанції вважав, що позивачу має бути виплачений розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 77634,92 грн.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів суд першої інстанції вважав, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Позивачем оскаржено рішення суду першої інстанції в частині періоду нарахування компенсації втрати частини доходів періодом з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої щодо періоду нарахування компенсації втрати частини доходів періодом з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не в повній мірі обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, з 08 грудня 2022 року звільнена зі служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №160/4872/25, яке набрало законної сили 14 січня 2026 року, зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового, забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку а доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення: грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судового рішення суду у справі №160/4872/25 ГУ ДСНС у Дніпропетровській області 27 лютого 2026 року виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 77621,36 грн.

Спірним під час апеляційного справи є виключно питання періоду нарахування компенсації втрати частини доходів.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За положеннями статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення);сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За приписами статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Зміст наведених норм права дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічна права позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 520/1001/19, від 23 березня 2023 року у справі №520/2020/19, від 19 червня 2024 року в справі № 440/700/20.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення 27 лютого 2026 року.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків виплати грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 10 квітня 2019 року №686/13725/17.

Судом встановлено, що перераховане на виконання судового рішення у справі № 160/4872/25 грошове забезпечення в перерахованому розмірі за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року виплачено 27 лютого 2026 року.

Відповідно, у зв`язку з порушенням строків виплати доходу відповідач має здійснити нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

Разом з тим, оскільки за положеннями статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції саме в період невиплати доходу, тобто компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, то й компенсації підлягає саме сума нарахованого доходу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

При цьому оскільки статтею 3 Закону №2050-ІІІ установлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), то при обчисленні розміру компенсації мають застосовуватися індекси інфляції за весь період невиплати доходу, крім місяця, в якому виплачено дохід.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, проте вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши дату виплати доходу у резолютивній частині рішення.

Таке доповнення є необхідним для правильного обчислення відповідачем компенсації втрати частини доходів та врахування усіх індексів інфляції за весь період невиплати доходу позивачу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в справі № 160/6750/26 задовольнити частково.

Змінити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в справі № 160/6750/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Викласти абзац п`ятий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в справі № 160/6750/26 в наступній редакції: «Зобов`язати Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року, виплаченої 27 лютого 2026 року.».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 23 вересня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов