Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №340/2295/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2295/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року (суддя Савонюк М.Я., повне судове рішення складено 09 червня 2026 року) в справі № 340/2295/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про:

визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 112450001028 від 01 січня 2026 року про відмову у призначенні йому пенсії за віком;

зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 20 серпня 1982 року по 02 жовтня 1995 року відповідно до запису у трудовій книжці, повторно розглянути заяву від 29 грудня 2025 року та вирішити питання про призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №112450001028 від 01.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2025 про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 20.08.1982 по 02.10.1995.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зауважує, що страховий стаж позивача становить 11 років 06 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 20.08.1982 по 02.10.1995, оскільки дата наказу про прийняття на роботу (05.11.1982) не відповідає даті прийняття (20.08.1982), а також в записі про звільнення не читається відтиск печатки, тобто документ містить внутрішню суперечність, оскільки наказ, який є підставою внесення запису до трудової книжки, датований майже через три місяці після дати фактичного прийняття працівника.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням №112450001028 від 01.01.2026 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу не враховано період роботи з 20.08.1982 по 02.10.1995, оскільки дата наказу про прийняття на роботу (05.11.1982) не відповідає даті прийняття (20.08.1982), а також в записі про звільнення не читається відтиск печатки. Підтверджено страховий стаж 11 років 6 місяців та 19 днів.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19.08.1981 позивач 20.08.1982 прийнятий на роботу слюсарем Дністровської дільниці Управління малої механізації “Укренергомеханізація” (наказ №213-к від 05.11.1982 року, запис №3);

- 02.01.1984 переведений на роботу водія автомобіля третього класу (наказ №7-к від 18.01.1984, запис №4);

- 01.12.1987 позивачу встановлено третій клас водія автомобіля (запис №5);

- 08.10.1995 ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку з переведенням на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис №7).

Трудова книжка НОМЕР_1 від 19.08.1981 містить записи про прийняття позивача на роботу слюсарем Дністровської дільниці Управління малої механізації “Укренергомеханізація” (запис №3), переведення у межах одного підприємства на роботу водія (запис №4), присвоєння класності водія (запис №5), перейменування підприємства-роботодавця (запис №6) та звільнення у зв`язку з переведенням (запис №7) із зазначенням посади, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення.

Записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені підписом уповноваженої особи.

Також, згідно наступного запису №8 вбачається, що позивача було прийнято на роботу до Комунального підприємства "Комсервіс" робітником.

Суд першої інстанції вважав, що наявність у трудовій книжці усіх обов`язкових записів свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства (стосовно чіткості відбитку печатки підприємства на записі №7 при звільненні).

Судом першої інстанції зауважено, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, суд першої інстанції вважав, що зазначені відповідачем недоліки, зокрема, нечіткий відтиск печатки підприємства-роботодавця не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду його роботи до страхового стажу.

Судом першої інстанції зауважено, що недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на його право на пенсійне забезпечення, а наведені вище формальні порушення заповнення трудової книжки з боку роботодавця не можуть позбавити позивача права на врахування цього періоду роботи до страхового стажу.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 20.08.1982 по 02.10.1995, у зв`язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 112450001028 від 01.01.2026 є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 29.12.2025 про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 20.08.1982 по 02.10.1995.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29 грудня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №112450001028 від 01 січня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 20 серпня 1982 року по 02 жовтня 1995 року, оскільки дата наказу про прийняття на роботу (05 листопада 1982 року) не відповідає даті прийняття (20 серпня 1982 року), а також в записі про звільнення не читається відтиск печатки.

Підтверджено страховий стаж 11 років 6 місяців та 19 днів.

Спірним в цій справі є питання правомірності незарахування до страхового стажу періоду роботи у зв`язку з дефектністю записів трудової книжки та, відповідно, правомірності рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 19 серпня 1981 року містить записи:

20.08.1982 прийнятий на роботу слюсарем Дністровської дільниці Управління малої механізації «Укренергомеханізація» (наказ №213-к від 05.11.1982 року, запис №3);

02.01.1984 переведений на роботу водія автомобіля третього класу (наказ №7-к від 18.01.1984, запис №4);

01.12.1987 встановлено третій клас водія автомобіля (запис №5);

08.10.1995 звільнений з роботи у зв`язку з переведенням на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис №7).

Отже, трудова книжка НОМЕР_1 містить записи про прийняття позивача на роботу слюсарем Дністровської дільниці Управління малої механізації «Укренергомеханізація», переведення у межах одного підприємства на роботу водія, присвоєння класності водія, перейменування підприємства-роботодавця та звільнення у зв`язку з переведенням із зазначенням посади, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення.

Зазначені записи внесені на підставі відповідних наказів про прийняття та звільнення з роботи та завірені печаткою роботодавця.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція № 58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з парці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Суд зауважує, що трудова книжка містить записи про спірний період роботи, в тому числі номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення, підписи осіб, відповідальних за внесення записів, печатки підприємства.

Підставою для незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу є те, що дата наказу про прийняття на роботу (05.11.1982) не відповідає даті прийняття (20.08.1982), а також в записі про звільнення не читається відтиск печатки.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування спірних періодів до страхового стажу, а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача зарахувати ці періоди до страхового стажу, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року в справі № 340/2295/26 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року в справі № 340/2295/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 23 вересня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов