Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №340/2774/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2774/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 р. (суддя Притула К.М.) в адміністративній справі №340/2774/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999, а також не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за п`ять календарних років служби;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги календарних років служби, зарахувавши до календарної вислуги років період служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із врахуванням до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 р.

відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду і адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду про повернення її позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що лише листом від 14.04.2026 позивачка дізналась, що період служби на посаді радіотелефоніста 25-ої самостійної державної пожежної частини м Новомиргорода Управління ДПО У МВС України з 13.08.1998 по 11.08.1999 не зараховано до вислуги років через внесення змін наказом МВС України від 24.11.2025 № 825 до Переліку посад службовців у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які переведено в категорію атестованих посад, та час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії, що потягло собою не вірний розрахунок при звільненні. Позивачку при звільнені не було ознайомлено із відповідним наказом та не було роз`яснено наслідків його виконання, а тому позивачка вважає правопорушення триваючим, яке не можна обмежувати строком позовної давності.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, вказуючи на те, що станом на 03.02.2025 позивачка була належним чином ознайомлена з наказами про звільнення, розрахунком вислуги років, грошовим атестатом, повідомленням про нараховані суми, належні при звільненні, а також із фактом визначення вислуги років у календарному обчисленні станом на дату звільнення зі служби цивільного захисту у розмірі 25 років 05 місяців 21 день. Крім того, позивачкою у листах-бесідах письмово підтверджено відсутність будь-яких прохань, зауважень чи заперечень під час звільнення. Також у розрахунку вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 03.02.2025 власноруч підтвердила, що з визначеною у розрахунку вислугою років ознайомлена та погоджується.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами цієї процесуальної норми суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачкою строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивачка в апеляційній скарзі наполягає на тому, що по-перше, відлік строку звернення до суду починається для працівника із дати одержання відомостей про порядок нарахування і виплату грошового забезпечення; по-друге, Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 р. у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 була звільнена зі служби цивільного захисту з 03.02.2025. Трудову книжку та грошовий атестат № 3 вона отримала у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській 03.02.2025. До суду ОСОБА_1 звернулась 30.04.2026.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Предметом пред`явленого ОСОБА_1 позову є бездіяльність відповідача щодо не зарахування їй до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста з 13.08.1998 по 11.08.1999, а також не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за п`ять календарних років служби.

За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 17 квітня 2019 р. у справі №342/158/17, "як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто "бездіяльність" - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у не вчиненні дій чи не прийнятті рішень, які підлягали вчиненню/прийняттю в силу приписів нормативно-правових актів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність відповідача, допущену, за її твердженням, ним звільненні (незарахування періоду роботи до календарної вислуги років), спір між сторонами виник з приводу звільнення позивачки з публічної служби. Строк звернення до суду з таким позовом встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства і складає один місяць.

Для визначення дня, з якого починається відлік строку звернення до суду, необхідним є встановлення обставини того, коли ОСОБА_1 дізналась або вона повинна була дізнатись про порушення її права. Таким днем є 03 лютого 2025 р. – день ознайомлення її із розрахунком вислуги років для призначення пенсії, який містить дані про періоди служби із зазначенням календарного обчислення, загальної вислуги років. Розрахунок містить підпис ОСОБА_1 про те, що вона ознайомлена із визначеною їй вислугою років.

Таким чином, строк звернення до суду за оскарженням бездіяльності відповідача, допущеної ним при розрахунку вислуги років позивачки при звільнення сплинув 04 березня 2025 р. Звернувшись до суду 30 квітня 2026 р., ОСОБА_1 пропустила зазначений місячний строк і не повідомила суд про обставини, які могли бути визнані поважними для поновлення такого строку.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування норм трудового законодавства.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Колегія суддів звертає увагу, що зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні можливо після встановлення обставини невірного розрахунку вислуги років, тобто після розгляду позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправної.

Щодо доводів про необхідність початку відліку строку від дати отримання позивачкою листа на її заяву про перерахунок пенсії, колегія суддів звертає увагу, що у цьому провадження не оскаржується відмова відповідача у здійсненні перерахунку вислуги років за заявою позивачки, поданою після звільнення. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність про врахування Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 р. у справі №1-7/2024(337/24).

Зважаючи на те, що суд першої інстанції у повному обсязі здійснив перевірку доводів позивачки, застосував закон, який підлягав застосуванню при перевірці дотримання строку звернення до суду, не допустивши порушень норм процесуального права, підстави для скасування оскарженої ухвали суду у відповідності до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 р. в адміністративній справі №340/2774/26 - залишити беззмін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 вересня 2026 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник