Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №280/1502/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1502/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у формуванні та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення позивачці помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 7128,50 грн.;

зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення позивачці помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7128,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено безпідставно. Тому, кошти в сумі 7128,50 грн сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що саме станом на 07.02.2025 ОСОБА_1 повинна була надати нотаріусу для посвідчення договору куплі-продажу документи, що підтверджують звільнення від сплати такого збору. При цьому, такі документи мають подаватися саме на дату вчинення нотаріальної дії, а не пізніше. Між тим, надання нотаріусу вищезазначених документів пов`язується з певною подією, а тому не надання позивачем документів під час вчинення нотаріальної дії не встановлює правових підстав для застосування процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановленого Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787, так як ці кошти не є помилково або надміру сплаченими.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особа, про що свідчить довідка про первинну реєстрацію особи переселенця №2171 від 19.08.2014 (а.с.29) та довідка №2327-5002692027 від 05.04.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстрованим місцем проживання позивачки є АДРЕСА_1 , проте фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2 , що також підтверджується вказаною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.19).

З 22.01.2009 позивачка з сином прийнята на квартирний облік у виконкомі Калинінського району м. Донецька в загальну чергу на отримання житла. Станом на 01.06.2012 черга позивачки за №2170, що підтверджено відповіддю виконавчого комітету Донецької міської ради від 04.07.2012 №01/27-06775 (а.с.27).

Між ОСОБА_2 (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) з іншої сторони 07.02.2025 укладено договір купівлі-продажу квартири (а.с.21-25).

Відповідно до умов договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_3 та зобов`язується сплатити за неї обумовлену грошову суму. За домовленістю сторін продаж зазначеної квартири проводився за ціною 712847,00 грн.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шевцовою О.С. та зареєстровано в реєстрі за №134.

Позивачка при оформленні договору купівлі-продажу квартири сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу у сумі 7128,50 грн згідно з квитанцією №ПН86796 від 07.02.2025 (а.с.20).

Вважаючи що збір сплачений безпідставно (помилково), позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.13-15).

Листом №0800-0505-8/77179 від 05.08.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки ГУ ПФУ в Запорізькій області, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, відповідно до ст. 19 Конституції України зобов`язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки, Порядком №1740 не передбачено право органів Пенсійного фонду України приймати рішення щодо звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, відповідні повноваження у Головного управління відсутні. Крім того, довідка про перебування в черзі на одержання житла, яка видана 04.07.2012, не містить актуальної інформації на дату укладання договору купівлі-продажу квартири 07.02.2025. Відповідно, зазначену довідку необхідно оновити. За таких обставин, враховуючи те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі - продажу нерухомого майна від 07.02.2025 №134, за результатом розгляду наданих ОСОБА_1 документів не було встановлено підстав для звільнення її від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, збір сплачено у розмірі, встановленому Законом, підстави для повернення сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 7125,50 грн відсутні (а.с.11-12).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 400/97-ВР), платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За змістом абз. 2 п. 9 ст. 1 цього Закону № 400/97-ВР нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Абз. 3 п. 9 ст. 1 вищевказаного Закону № 400/97-ВР встановлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок № 1740), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до абз. 2 п. 15-3 Порядку № 1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Згідно з підпунктом «б» п. 15-2 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866) внесено зміни до Порядку №1740, зокрема, доповнено пункт 15-2 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: «Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана Постанова № 866 набрала чинності 26.09.2020.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з 26.09.2020 держава конкретизувала та деталізувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п. 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майн, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачка при посвідченні договору купівлі-продажу в нотаріуса не скористалася механізмом, визначеним Порядком № 1740, та звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про повернення плачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів зауважує, що до заяви про повернення коштів особа має додати пакет документів, визначений пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, у контексті наведеного, суд наголошує, що законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20, в якій вирішувалося питання, чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з метою повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 24.07.2025, до якої долучила, зокрема:

копію договору купівлі-продажу від 07.02.2025;

копію квитанції від 07.02.2025 №ПН86796;

копію відповіді з АТ «Ощадбанк» 36/3-12/89024/2025 від 08.07.2025;

копію відповіді виконавчого комітету Донецької міської ради від 04.07.2012 №01/27-06775;

інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 432523977 від 23.06.2025;

копію про первинну реєстрацію особи переселенця №2171 від 19.08.2014;

копію довідки про взяття на облік нутрішньо переміщеної особи від 05.04.2023 №2327-5002692027;

копію паспорту;

копію довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру;

копія картки фізичної особи - платника податків.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №432523977 від 23.06.2025, зареєстрованим за позивачем об`єктом нерухомого майна є квартира за адресою: АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу №134 від 07.02.2025).

За придбання нерухомого майна позивачка сплатила спірний збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становив 7128,50 грн.

Листом АТ «Державний ощадний банк України», Філія Донецьке обласне управління від 08.07.2025 №36/3-12/89024/2025, розглянуто звернення від 23.06.2025 позивачки щодо надання довідки про використання нею житлових чеків за наступною адресою: АДРЕСА_1 . За результатами розгляду повідомлено наступне. АТ «Ощадбанк» у своїй діяльності щодо здійснення операцій з житловими чеками керується Положенням про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 27.04.2000 №179 (далі - Положення №179). У відповідності до Положення №179 клієнт може здійснювати операції за депозитними рахунками як особисто, так і через представника. Представником клієнта є особа, яка має письмове повноваження - довіреність, що нотаріально засвідчена й оформлена згідно з чинним законодавством. Довіреність дає право довіреній особі клієнта представляти його інтереси в установі Ощадного банку України і здійснювати операції за депозитними рахунками тільки на користь клієнта. Для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків громадяни України звертаються до установ АТ «Ощадбанк» за місцем проживання, де знаходяться списки громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів (далі - Списки). Списки складались та уточнювались комісіями для складання та уточнення списків громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів, утворені виконавчими комітетами місцевих рад в порядку, визначеному Положенням про порядок складання і уточнення списків громадян України, які мають право на одержання приватизаційних паперів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.1992 №656 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1758). В 1992-1994 роках Списки були передані до установ АТ «Ощадбанк» за місцем проживання (прописки) громадян. Установи АТ «Ощадбанк» здійснюють видачу довідок про використання/невикористання коштів за житловими чеками на підставі даних журналу відкриття приватизаційних депозитних рахунків (далі - Журнали) та наявності/відсутності громадян у Списках. Списки та Журнали існують лише на паперових носіях. АТ «Ощадбанк», нажаль, не здійснює видачу довідок про використання/невикористання житлових чеків за місцями проживання громадян в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією з причин зупинення діяльності установ банку на вказаних територіях та відсутності доступу до даних Списків та Журналів. Водночас, слід зазначити, що Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, серед іншого визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами (органи приватизації), створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованим в Мін`юсті 29.01.2010 за № 109/17404, визначено документи, які подаються громадянином до органу приватизації. Серед іншого документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Згідно з пунктом 20 Положення, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території) (а.с.31-32).

Також, згідно з відповіддю АТ «Державний ощадний банк України», Філія Запорізьке обласне управління від 07.07.2025 №107.40/0357-05/674 щодо отримання довідки про невикористання ОСОБА_1 житлових чеків для приватизації житла за адресою проживання: АДРЕСА_1 повідомлено, що наразі АГ «Ощадбанк» не здійснює видачу довідок про використання/невикористання житлових чеків за місцями проживання громадян в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, в територіальних громадах, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з причин зупинення діяльності установ банку на вказаних територіях та відсутності доступу до даних Списків та Журналів.

Листом Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністратції від 01.07.2025 №К-00627-50-1.1/56-25-855 позивачку повідомлено, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786. всю територію Донецького району, у тому числі м. Донецьк включено до тимчасово окупованих територій України з 07.04.2014. Враховуючи вищевикладене, вирішити питання видачі довідки щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду у м. Донецьк можливо після деокупації зазначеної території (а.с.28).

Слід зауважити, що м.Донецьк Донецької області є тимчасово окупованими територіями з 07.04.2014. Тому, позивачка позбавлена можливості надати довідку з місця проживання (після 1992 року) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

Отже, суд першої інстанції встановив, що позивачка 07.02.2025 вперше придбала нерухоме майно (квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості його частки в сумі 7128,50 грн.

Отже, при зверненні до Пенсійного органу, позивакою було дотримано вимоги передбачені пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 та надано належним чином оформлену заяву про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з необхідними документами на підтвердження факту придбання житла вперше.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачкою будь-якого іншого нерухомого майна (об`єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Також, колегія суддів враховує правову позицію викладену в постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2018 по справі № 819/33/17, від 04.04.2019 по справі № 819/1553/17, від 23.04.2019 по справі № 802/1566/17-а, згідно якої за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі ПФУ, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Отже, досліджені судом документи відповідають вимогам, визначеним підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740, необхідним для прийняття рішення про формування подання про повернення заявнику сплачених коштів на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк