Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №340/5333/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5333/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року (суддя Науменко В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому позивачка просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.07.2025 № 262440024371;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про перехід на інший вид пенсії відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату державного службовця від 04.09.2024 № 193/596 та № 193/595.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не врахував до розрахунку довідки про складові заробітної плати для обчислення основного розміру пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723- XII від 16.12.1993 інші виплати (крім посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років), внаслідок чого відмовив у переведенні на до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, що й стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 № 340/539/25 зобов`язано Головне управління перевести з 04.09.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII. На виконання рішення суду по справі № 340/539/25 Головним управлінням переведено позивача з 04.09.2024 на пенсію

державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, про що свідчить рішення від 26.08.2025 № 262440024371. Керуючись вищенаведеним, Головним управлінням виконано рішення суду по справі № 340/539/25 та винесено рішення від 26.08.2025 № 262440024371 про переведення пенсії ОСОБА_1 з виду на вид пенсії з 04.09.2024, тобто вжито усіх заходів для виконання судового рішення у тій мірі та обсязі, які надані чинним законодавством. Проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 22-1 має здійснюватись Головним управлінням ПФУ в м. Києві за місцем перебування на обліку.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3), по досягненні пенсійного віку (60 років) отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту – Закон №1058-IV).

06.09.2024 позивачка звернулась до структурного підрозділу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII (а.с. 30-31).

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.09.2024 №262440024371 було відмовлено у задоволенні заяви.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/539/25 скасовано рішення від 13.09.2024 №262440024371 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести з 04.09.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII.

Натомість відповідач, на виконання рішення суду за результатами повторного розгляду заяви відмовив ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця, посилаючись на недоцільність такого переведення, адже вказане призведе до зменшення фактичного розміру пенсії позивачки з 8989,40 грн. до 8441,14 грн.

Судом встановлено, що до заяви від 06.09.2024 ОСОБА_1 було додано довідки, видані Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України:

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04.09.2024 №193/596, в якій посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років зазначені станом на вересень 2024 року;

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-який 1 календарний місяць роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 04.09.2024 №193/595, із зазначенням надбавок, премій та інших виплат за період з 01.08.2024 по 31.08.2024.

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи перед зверненням за пенсією) від 04.09.2024 № 193/594.

Зі змісту спірного рішення суд вбачає, що відповідач під час повторного розгляду заяви позивачки та розрахунку розміру пенсії врахував довідку №193/596 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а також довідку № 193/594 (не є предметом спору), проте не врахував довідку №193/595 про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, та у підсумку вказав на недоцільність призначення пенсії держаного службовця за цими довідками.

Позивачка, не погоджуючись з таким діями відповідача, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Колегія суддів зазначає про те, що право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 - 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За правилами, визначеними статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – не менше 29 років.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років (незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі №822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 року по справі №560/2398/19, 01.12.2020 року по справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

В ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що право ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VII встановлено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року у справі №340/539/25, а отже не потребує доказування.

На виконання вказаного рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про перехід з пенсії за віком, призначеній відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію державного службовця, водночас під час обчислення пенсії врахував не всі надані позивачкою довідки про складові заробітної плати та відмовив у переведенні на пенсію державного службовця, посилаючись на недоцільність.

Зокрема, відповідач протиправно не включив до розрахунку середнього заробітку для обчислення основного розміру пенсії за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VII довідку №193/595 від 04.09.2025.

При цьому, спірне рішення не містить посилань на підставу не враховувати вказану довідку для обчислення основного розміру пенсії.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII є джерелом інформації про доходи позивачки, що повинні враховуватися при обчисленні розміру його пенсії.

Колегія суддів в контексті цього наголошує, що право на соціальний захист є конституційною гарантією. Зміна підзаконного регулювання (бланків довідок чи методології класифікації посад) не може нівелювати право особи на врахування реальних доходів, з яких фактично було сплачено страхові внески.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що як зазначено Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2023 у справі №560/8328/22, для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Отже, позивачка має право на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком, відповідно до Закону №3723-XII, на умовах визначених п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, з урахуванням заробітної плати, що вказана у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко